Рішення

від 22.06.2015 по справі 914/18/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015 р. Справа№ 914/18/15

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), Перташка М.М., Кітаєвої С.Б., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за первісним за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром", с.Сурсько-Литовське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес", м.Львів

про стягнення 357 803,07 грн. заборгованості.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром", с.Сурсько-Литовське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення суми завданої матеріальної шкоди у зв'язку із втратою пошкодження вантажів у розмірі 269 012,39 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес" до ТзОВ "Технопром" та ТзОВ "Технопром" до ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес" на суму 260 985,35 грн.

За участю представників сторін:

від позивача (від відповідача за зустрічним позовом) Ікавий М.Р. - представник (довіреність б/н від 21.11.2014р.);

від відповідача (від позивача за зустрічним позовом) Глодан І.М. - представник (довіреність №046/2015 від 02.01.2015р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" про стягнення 260 985,35 грн. заборгованості, з яких 241 677,72 грн. основний борг, 11 696,93 грн. пеня, 1 302,42 грн. 3% річних, 6 308,28 грн. інфляційних втрат. Крім судового збору в сумі 2 380,00 грн. до стягнення заявлено 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно заяви про збільшення позовних вимог до стягнення заявлено 357 803,07 грн. з яких 218 141,66 грн. основний борг, 40 344,90 грн. пеня, 3 492,86 грн. 3% річних, 95 823,65 грн. інфляційних втрат. Крім судового збору в сумі 3 578,03 грн. позивач просить стягнути 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою суду від 31.01.2015р. до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром" про стягнення суми завданої матеріальної шкоди у зв'язку із втратою пошкодження вантажів у розмірі 152 284,77 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес" до ТзОВ "Технопром" та ТзОВ "Технопром" до ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес" на суму 260 985,35 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах та протоколах суду. Розгляд справи неодноразово відкладався, в судових засіданнях оголошувались перерви.

Ухвалою суду від 18.03.2015р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Згідно вимог ст.2-1 ГПК України внаслідок проведеного 19.03.2015р. автоматизованого розподілу членами колегії визначено суддів Кидисюка Р.А. та Мазовіту А.Б.

13.05.2015р. зважаючи на те, що члени колегії судді Мазовіта А.Б. та Кидисюк Р.А. станом на 13.05.2015р. перебували у відрядженні, проведено повторний автоматизований розподіл, згідно якого до складу колегії включено суддів Кітаєву С.Б. та Петрашка М.М., відомості внесено в автоматизовану систему діловодства.

В судових засіданнях 13.05.2015р., 02.06.2015р., 15.06.2015р. оголошувались перерви.

Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги з врахуванням заяви про їх збільшення, підтримав повністю, просив стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість в сумі 357 803,07 грн. з яких: 218 141,66 грн. основний борг, 40 344,90 грн. пеня, 3 492,86 грн. 3% річних, 95 823,65 грн. інфляційних втрат. Крім судового збору в сумі 3 578,03 грн. просив стягнути 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечив з підстав викладених у відзиві (вх.№5021/15 від 09.02.2015р.) та просив відмовити у його задоволенні повністю.

Крім того, представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав попередньо подану в судовому засіданні 15.06.2015р. заяву про застосування строків позовної давності на підставі п.3 ст.925 ЦК України до позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 10 731,20 грн. щодо події, яка мала місце 28.11.2013р. та за яку виставлено претензію 23.12.2013р.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечив проти первісного позову з підстав викладених у поданому ним запереченні на зустрічний позов(вх.№9449/15 від 05.03.2015р.).

Водночас, просив задоволити поданий ним зустрічний позов з врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог (вх.№2472/15 від 12.06.2015р.), стягнути з відповідача за зустрічним позовом шляхом зарахування 269 012,39 грн. з яких 140 701,00 грн. завдана матеріальна шкода, 46 172,64 грн. пеня, 78 981,16 грн. інфляційні втрати, 3 157,59 грн. 3% річних.

Крім того, представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечив проти поданої позивачем за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) заяви про застосування строків позовної давності, зазначивши, що такі не пропущені з огляду на умови договору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників сторін, суд по первісному позову встановив наступне:

16.04.2013р. між ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес" (замовник) та ТзОВ "Технопром" (перевізник) було укладено договір перевезення №М06, який регулює взаємовідносини сторін при наданні перевізником замовникові послуг з перевезення вантажів.

Згідно з цим договором перевізник зобов"язується доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій замовником особі, а замовник зобов"язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату (п.1.2. договору перевезення).

Відповідно до п.3.3. договору перевезення сторони погодили, що за результатами наданих перевізником транспортних послуг, сторони складають та підписують представниками сторін акт виконаних робіт, який разом із рахунками перевізника та товаросупровідними документами є підставою для оплати транспортних послуг.

Згідно п.3.4. договору перевезення сторони погодили, що у випадку, якщо перевізник не надав замовнику належним чином оформлені первинні документи (рахунок, податкова накладна, акт виконаних робіт (наданих послуг), маршрутна накладна, та будь який інший документі, який впливає на зобов"язання замовника щодо оплати) та/або замовником виявлена невідповідність розміру винагороди перевізника фактично наданим послугам, замовник має право вимагати від перевізника усунути будь-які невідповідності в наданих послугах, а перевізник зобов"язаний усунути їх. В такому випадку зобов"язання замовника щодо оплати переносяться на термін усунення перевізником невідповідностей в наданих ним документах.

У п.3.5. договору, сторони передбачили, що розрахунки за послуги здійснюються замовником по факту виконаних робіт згідно акту, який складається і підписується сторонами в розмірі, визначеному в п.3.1. договору після виставлення рахунку. Оплата проводиться замовником в порядку передбаченому додатком №3 до цього договору.

В п.4 додатку №3 від 06.04.2013р. до договору перевезення сторони передбачили, що раз в тиждень (четвер) по факту здійснення перевезень (середа-середа) на основі маршрутних накладних перевізник надсилає замовнику для узгодження акт виконаних робіт. У разі погодження перевізник виставляє замовнику акти виконаних робіт з відтермінуванням оплати 14 календарних днів.

Однак, між сторонами було підписано додаток №3 до договору перевезення від 11.04.2014р. згідно якого змінено строк відтермінування оплати на 16 календарних днів.

Відповідно до вказаного договору позивач надав відповідачу послуги по перевезенню на загальну суму 241 677,72 грн. згідно наступних актів здачі-приймання робіт:

Від 16.09.2014р. - №17013398 на суму 4 579,80 грн. - послуги надані відповідно до товарно-транспортної накладної №СФ000827;

№1901340 на суму 30 406,46 грн. - послуги надані відповідно до товарно-транспортних накладних №ХР000637, ХР000637/1, КЖ0005500,КЖ0005500/1, ХР000645, ХР000645/1, КЖ0005566, КЖ0005566/1, ЗП000201, ДН0002210, ДН0002210, МК0000241.

Від 30.09.2014р. - №013613 на суму 4 777,50 грн. послуги надані відповідно до товарно-транспортної накладної №ДН0002400;

№013614 на суму 4 777,50 грн. послуги надані відповідно до товарно-транспортної накладної №ДН0002290,

№013615 на суму 31 360,14 грн. послуги надані відповідно до товарно-транспортних накладних №ДН0002388, КЖ005970, ХР0000706, КЖ0006020, КЖ0006020/1, ЗП0000218, ЗП0000218, КЖ0006073;

№ 37/013616 на суму 7 143,50 грн. послуги надані відповідно до товарно-транспортних накладних №КЖ0006076, КЖ0006076/1;

№38/013617 на суму 21 157,50 грн. послуги надані відповідно до товарно-транспортних накладних №КЖ0005838, КЖ0005838/1, ЗП0000211, ДН0002311, ЗП0000212, ЗП0000212, ЗП0000212/1, КЖ0005915, КЖ005915/1, ЗП0000214;

№39/013618 на суму 4 777,50 грн. послуги надані відповідно до товарно-транспортної накладної №КЖ0006097;

№40/013619 на суму 39 987,36 грн. послуги надані відповідно до товарно-транспортних накладних №КЖ0005836, ОД000944, КЖ0005889, КЖ0005889/1, ХР0000703, ХР0000703/1, КЖ0005994, КЖ0005994/1, ХР0000709, ХР000070/1, КЖ000605, КЖ000605/1, ЗП0000219, ЗП0000219/1;

№41/013620 на суму 34 938,82 грн. послуги надані відповідно до товарно-транспортних накладних№ДН0002306, КЖ005890, ОД0000955,КЖ0005965, КЖ0005965/1, ЗП0000216, ЗП0000216, ЗП0000216/1, КЖ0006021, КЖ00006021/1, ХР0000713, ХР0000713/1;

№42/013621 на суму 4 641,00 грн. послуги надані відповідно до товарно-транспортної накладної №КЖ0005864;

№43/013622 на суму 41 625,36 грн. послуги надані відповідно до товарно-транспортних накладних№ОД0000941, КЖ0005859, ОД0000948,КЖ0005913, ОД0000958, КЖ0005993, КЖ0005993/1 ЗП0000217, ЗП0000217, КЖ0006047, КЖ0006047/1, ХР0000720;

№44/013623 на суму 11 604,06 грн. послуги надані відповідно до товарно-транспортних накладних №ХР0000687, ХР0000687/1, КЖ0005888, КЖ0005888/1, ЗП0000213.

У період з 01.10.2014р. по 03.10.2014р. відповідачем оплачено надані транспортні послуги частково, на загальну суму 42 059,50 грн.

Як зазначає позивач, 14.10.2014р. підготовлено акт виконаних робіт з якого вбачається, що ТзОВ "Технопром" реалізовано ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес" послуги на загальну суму 18 523,44 грн. надані відповідно до товарно-транспортних накладних №КЖ0006145, КЖ0006145/1 ХР0000722, КЖ0006158, КЖ0006158/1, ЗП0000223.

Відтак, за розрахунками позивача відповідачу було надано послуг на загальну суму 218 141,66 грн. (241 677,72 - 42 059,50 + 18 523,44).

Посилаючись на положення ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.ст.193, 307 ГК України позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 218 141,66 грн.

Крім того, позивач згідно заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 40 344,90 грн. пені, 3 492,86 грн. 3% річних, 95 823,65 грн. інфляційних втрат.

Відтак згідно позовних вимог з врахуванням заяви про збільшення суми позову позивач просить стягнути з відповідача 357 803,07 грн. з яких: 218 141,66 грн. основний борг, 40 344,90 грн. пеня, 3 492,86 грн. 3% річних, 95 823,65 грн. інфляційних втрат.

Крім судового збору в сумі 3 578,03 грн. просить стягнути 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

При прийнятті рішення за первісним позовом суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору (надання транспортних послуг) підтверджується актами виконаних робіт, а саме: від 16.09.2014р. №17013398 на суму 4 579,80 грн., №1901340 на суму 30 406,46 грн.; від 30.09.2014р. №013613 на суму 4 777,50 грн.; №013614 на суму 4 777,50 грн.; №013615 на суму 31 360,14 грн.; № 37/013616 на суму 7 143,50 грн.; №38/013617 на суму 21 157,50 грн.; №39/013618 на суму 4 777,50 грн.; №40/013619 на суму 39 987,36 грн.; №41/013620 на суму 34 938,82 грн.; №42/013621 на суму 4 641,00 грн.; №43/013622 на суму 41 625,36 грн.; №44/013623 на суму 11 604,06 грн.

Вищевказані акти виконаних робіт підписані відповідачем без заперечень, претензії зі сторони відповідача відсутні, що підтверджує належне виконання позивачем своїх обов'язків.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач надані йому транспортні послуги у визначені в додатку №3 до договору перевезення від 11.04.2014р. строки не оплатив, відтак вимога позивача про стягнення заборгованості по них є правомірною.

Водночас, суд звертає увагу на те, що сума вищевказаних актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) становить 241 776,64 грн., а не 241 677,72 грн., як зазначає позивач, у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та розрахунках долучених до матеріалів справи, на що суд звертав увагу представника позивача у судових засіданнях.

Враховуючи, що сума вищевказаних актів є більшою ніж зазначає позивач, за вирахуванням оплаченої суми (42 059,50 грн.), основний борг становитиме більшу суму ніж просить стягнути позивач. Однак, зважаючи на те, що суд при вирішенні спору не може виходити за межі позовних вимог, а позивач такої заяви не подавав, відтак до стягнення з відповідача за первісним позовом правомірно підлягає основний борг в сумі 199 618,22 грн.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за надані транспортні послуги в сумі 199 618,22 грн. (241 677,72 - 42 059,50) є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо акту виконаних робіт від 14.10.2015р. на суму 18 523,44 грн. суд зазначає наступне:

У п.3.5. договору, сторони передбачили, що розрахунки за послуги здійснюються замовником по факту виконаних робіт згідно акту, який складається і підписується сторонами в розмірі, визначеному в п.3.1. договору після виставлення рахунку. Оплата проводиться замовником в порядку передбаченому додатком №3 до цього договору.

В п.4 додатку №3 від 06.04.2013р. до договору перевезення сторони передбачили, що раз в тиждень (четвер) по факту здійснення перевезень (середа-середа) на основі маршрутних накладних перевізник надсилає замовнику для узгодження акт виконаних робіт. У разі погодження перевізник виставляє замовнику акти виконаних робіт з відтермінуванням оплати 14 календарних днів.

Між сторонами було підписано додаток №3 до договору перевезення від 11.04.2014р. згідно якого змінено строк відтермінування оплати на 16 календарних днів.

В підтвердження факту надсилання відповідачу акту виконаних робіт позивач надав копію рекомендованого повідомлення №7903512667266 від 31.10.2014р.

Однак, суд критично оцінює вказане поштове повідомлення, як належний доказ надсилання акту виконаних робіт від 14.10.2014р. на суму 18 523,44 грн. та інших товаросупроводжуючих документів, оскільки з нього не вбачається, яка саме кореспонденція надсилалось відповідачу. Вказане поштове повідомлення підтверджує факт надсилання відповідачу певної поштової кореспонденції, однак не дає можливості її ідентифікувати.

Водночас, представник відповідача заперечив факт надсилання акту від 14.10.2014р. на суму 18 523,44 грн., звернув увагу суду на те, що надане позивачем поштове повідомленння не підтверджує того, що саме вказаний акт виконаних робіт від надсилався відповідачу. Зазначив, що в той період між сторонами велась переписка стосовно відшкодування матеріальної шкоди, відтак в даному поштовому відправленні могла бути відповідь на претензію.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, й сам позивач зазначає у позовній заяві, що вказаний акт був підготовлений, але не пише, що був надісланий відповідачу.

Зважаючи на відсутність належних доказів надсилання відповідачу акту виконаних робіт від 14.10.2014р. на суму 18 523,44 грн. суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача вказаної суми.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно долученого позивачем до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку до стягнення заявлено 95 823,65 грн. інфляційних втрат та 3 492,86 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок позивача, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про те, що до задоволення не підлягає основний борг в сумі 18 523,44 грн., за розрахунками суду інфляційні втрати за період з 17.10.2014р. по 30.04.2015р. від суми основного боргу 199 618,22 становлять 87 632,39 грн., 3% річних за цей же період становлять 3 215,76 грн. .

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів оплати за надані послуги, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за кожний день прострочення.

Згідно розрахунку позовних вимог долученого до заяви про їх збільшення, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 36 691,47 грн. за період з 17.10.2014р. по 16.04.2015р.

Перевіривши розрахунок пені, суд виявив що при її нарахуванні позивач дещо завищив суму, за розрахунками суду до стягнення з відповідача підлягає пені в сумі 36 691,44 грн.

Відтак, первісний позов підлягає до задоволення частково. До стягнення з відповідача підлягає основний борг в сумі 199 618,22 грн., 87 632,39 грн. інфляційних втрат, 3 215,76 грн. 3% річних та 36 691,44 грн. пені, всього 327 157,81 грн.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає наступне:

З метою надання правової допомоги ТзОВ "Технопром" (довіритель/клієнт) уклало з адвокатом Ікавим Мар"яном Романовичем (повірений/адвокат) договір про надання правової допомоги від 21.11.2014р.

За цим договором повірений зобов"язується за рахунок довірителя надавати правову допомогу та здійснювати представництво останнього у справі за позовом ТзОВ "Технопром" до ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес" про стягнення заборгованості, а довіритель зобов"язується оплатити послуги повіреного.

Позивач оплатив послуги відповідно до вищевказаного договору, факт оплати підтверджується платіжним дорученням № 493 від 24.12.2014р. на суму 5000,00 грн. Крім того, між позивачем та адвокатом підписано акт виконаних робіт на цю ж суму.

Згідно ст.44 ГПК України до складу судових витрат відносяться послуги адвоката.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що первісний позов підлягає до задоволення частково, відтак з відповідача підлягає до стягнення 4571,50 грн. адвокатських послуг, решта суми адвокатських послуг згідно положень ч.5 ст.49 ГПК України слід віднести на позивача.

Сплата позивачем за первісним позовом судового збору на загальну суму 7 156,06 грн. підтверджується платіжними дорученнями №476 від 15.12.2014р. на суму 2 380,00 грн., №160 від 20.05.2015р. на суму 1198,03 грн. та №172 від 28.05.2015р. на суму 3 578,03 грн.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України у зв"язку із частковим задоволенням первісного позову, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволеної суми позовних вимог.

Отже, до стягнення з відповідача за первісним позовом підлягає 6 543,15 грн. судового збору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників сторін, суд по зустрічному позову встановив:

Позивач за зустрічним позовом (Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес") просить суд стягнути суму завданої матеріальної шкоди у зв'язку із втратою пошкодження вантажів у сумі 140 701,00 грн., пеню в сумі 46 172,64 грн., інфляційні втрати в сумі 78 891,16 грн. та 3% річних в сумі 3 157,59 грн., всього 269 012,39 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес" до ТзОВ "Технопром" та ТзОВ "Технопром" до ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес" на суму 260 985,35 грн.

Як на підставу свої вимог позивач за зустрічним позовом посилається на умови укладеного між сторонами договору перевезення №М06 від 06.04.2013р., зокрема п.2.1.14, 2.1.15, п.2.1.19, ст.ст.601, 902, 908, 909 ЦК України, ст.203 ГК України.

13.08.2014р. відповідач за зустрічним позовом виконуючи перевезення вантажу прийнятого для доставки від замовника за маршрутом Одеса-Миколаїв-Дніпропетровськ не забезпечив схоронність вантажу, що зумовило його часткову втрату та пошкодження, факт чого засвідчено актом складеним 13.08.2014р. за участю водія перевізника на Дніпропетровському операційному відділенні замовника.

19.08.2014р. ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес", як замовник виставив ТзОВ "Технопром", як перевізнику претензію вих.№1704/2014 про відшкодування матеріальних збитків у зв"язку із втратою та пошкодженням вантажу при перевезенні на суму 127 658,00 грн.

Перевізник ТзОВ "Технопром" 03.09.2014р. надав відповідь №1908 на вищевказану претензію, в якій запропонував вважати дану подію такою, що підпадає під дію п.5.1. договору - форс-мажорні обставини.

Позивач за зустрічним позовом у відповіді вих.№1964-2/2014 від 12.09.2014р. висловив категоричну незгоду з таким висновком відповідача за зустрічним позовом.

З цього приводу між сторонами тривала переписка, яка відображена також у листах від 22.09.2014р. вих.№2209, від 23.09.2014р. вих.№1918, від 25.09.2015р. вих. №2509, від 06.10.2014р. вих.№19872/2014, від 17.10.2014р. вих..№207-1/2014р., від 24.10.2014р. вих.№2410, від 06.11.2014р. вих.№ 2146-1/2014.

ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес" як замовник послуг у 2014році виставив ТзОВ "Технопром" як перевізнику претензії від 26.05.2014р. вих..№188-1/2014 на суму 2 312,00 грн., від 23.12.2013р. вих.2368-3/2013 на суму 10 731,00 грн. щодо відшкодування збитків завданих пошкодженням та втратою вантажу.

Посилаючись на ст.ст.22, 920, 924, 925 ЦК України, ст.224, ч.2 ст.308 ГК України позивач за зустрічним позовом первісно просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом 152 984,77 грн. з яких 140 701,00 грн. завдана матеріальна шкода (2 312,00 грн. + 10 731,00 грн.+127 658,00 грн.) та 12 283,77 грн. пені за порушення строків оплати за пошкоджений вантаж.

У зв"язку з наявністю між сторонами незавершених взаєморозрахунків за договором перевезення №М06 від 16.04.2013р., а саме: у ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес" заборгованість з вартості перевезення в сумі 215 671,09 грн., у ТзОВ "Технопром" зобов"язання по відшкодуванню збитків та пені всього на суму 152 984,77 грн. позивач за первісним позовом посилаючись на ч.3 ст.203 ГК України, ст.601 ЦК України просить припинити зобов"язання шляхом зарахування зустрічних вимог.

Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.01.2015р. надіслана відповідачу за зустрічним позовом 22.01.2015р. (фіскальний чек №4873 від 22.01.2015р.).

Відтак, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом шляхом зарахування 269 012,39 грн. з яких 140 701,00 грн. завдана матеріальна шкода, 46 172,64 грн. пеня, 78 981,16 грн. інфляційні втрати, 3 157,59 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення за зустрічним позовом суд виходить з наступного:

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі , а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з вимогами ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відшкодування збитків відповідно до чинного законодавства України є універсальною формою майнової відповідальності, яка застосовується за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.218 ГК України.

Відповідно до цієї норми закону підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Причому необхідним є повний склад цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; 2) шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина правопорушника. У разі відсутності, хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Суб'єктивною підставою деліктної відповідальності є вина.

Стаття 614 ЦК України визначає, що вина може виявлятися у формі умислу та необережності.

Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Перевізник зобов'язаний забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Даний обов'язок виникає з моменту одержання перевізником вантажу до перевезення і до видачі його одержувачеві у пункті призначення. Порушення перевізником зазначеного обов'язку призводить до відповідальності за втрату, недостачу, псування чи пошкодження вантажу.

Приписами статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила), визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до п. 13.1, 13.2, 13.3, 13.4 Правил, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

У пунктах призначення вантажоодержувач має право при прийманні вантажів перевірити їх масу, кількість місць і стан у випадках:

а) прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника;

б) прибуття швидкопсувних вантажів з порушенням терміну доставки або з порушенням встановленого цими Правилами температурного режиму при перевезенні.

У разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом (п.п.15.1, 15.2, 15.3 Правил).

Згідно п. 13.6 Правил, в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Згідно товаро-транспортної накладної № ДН 0002459 від 27.11.2013р. відповідачем за зустрічним позовом виконувалось перевезення по маршруту Дніпропетровськ-Миколаїв-Одеса 27.11.2013р. (виїзд 21.00год. з м.Дніпропетровська, прибуття 28.11.2013р. о 5.15 год. у м.Миколаїв та 11.50. у м. Одеса). Причиною складання Акту з перевізником при прийманні транспортного засобу було виявлення пошкодженого тенту магістрального автомобіля. Акти із перевізником складені у м. Миколаєві та м Одесі по факту встановлення переліку втрачених та пошкоджених відправлень 28.11.2013р., є наявні у матеріалах справи. В Акті зазначено що він додається до ТТН № ДН 0902459 від 27.11.2013р. Сума завданих збитків по даній події становить 10 731,20 грн.

Згідно товаро-транспортної накладної №ОД0000476, № ОД0000476/1, №ОД0000476/2 від 07.05.2014р. та маршруту слідування № ОД0000476 відповідачем за зустрічним позовом виконувалось перевезення по маршруту Одеса-Миколаїв-Дніпропетровськ 07.05.2014р. (виїзд о 21.15 год. з м.Одеси, прибуття 08.05.2014р. о 00.30 год. у м.Миколаїв та 08.45год. у м.Дніпропетровськ). Причиною складання Акту з перевізником при прийманні транспортного засобу було виявлення зрізаного пломбу вального тросу, відсутність пломби на магістральному автомобілі.

До Акту позивач за зустрічним позовом додав копію маршруту слідування №ОД0000476, в якому вказано та засвідчено підписом водія, що транспортний засіб на відділення у м.Дніпропетровськ прибув без пломби. Акт із перевізником складений у м.Дніпропетровськ 08.05.2013р. є наявний у матеріалах справи. Сума завданих збитків по даній події становить 2 312,00 гри.

Згідно товаро-транспортних накладних №ОД0000815 від 12.08.2014р., № ОД0000815/1 від 13.08.2014р. відповідач за зустрічним позовом здійснював перевезення по маршруту Одеса-Миколаїв-Дніпропетровськ 12 серпня 2014р. (виїзд 20.40год. з м.Одеса, прибуття 13.08.2014р. о 1.10 год. у Миколаїв та 8.00год. у м. Дніпропетровськ). Причиною складання акту з перевізником при прийманні транспортного засобу було виявлення зрізаного навхрест тенту прицепу, відкриту без запірного пристрою решітку дверей прицепу. Акт із перевізником складений у м. Дніпропетровськ 13.08.2014р. по факту встановлення переліку втрачених та пошкоджених відправлень є наявний у матеріалах справи. Сума завданих збитків по даній події становить 127 658,00 грн.

Згідно п.4.1. договору перевізник відповідає за схоронність усього вантажу, переданого йому для перевезення за договором і несе за нього повну матеріальну відповідальність у наступних розмірах: у разі втрати (нестачі) вантажу - у розмірі оголошеної клієнтом замовника цінності вантажу. При цьому замовник надає перевізнику копії усіх підтверджуючих вартість вантажу документів; за псування або пошкодження вантажу - у розмірі вартості, пошкодженого вантажу з поверненням ушкодженого товару (за домовленістю сторін), але не менше суми відшкодувань, які були здійснені замовником своїм клієнтам.

Відповідно до п.4.2. договору у випадку виявленні втрати або пошкодження вантажних місць або вантажу під час передачі вантажоодержувачеві, повинен бути складений відповідний акт. Обидві сторони, перевізник, замовник (або представник вантажоодержувача), зобов"язані засвідчити власними підписами складений акт. При відмові однієї із сторін підписати згаданий акт, янша сторона має право залучити для складання і підписання акту третіх осіб.

Таким чином, оскільки факт незабезпечення перевізником схоронності переданого йому до перевезення вантажу мав місце, факт нестачі та пошкодження вантажів засвідчено в актах, перевізник згідно норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України несе відповідальність перед замовником у розмірі фактичної шкоди та зобов"язаний її відшкодувати.

Матеріалами справи підтверджується наявність повного складу цивільного правопорушення, оскільки відповідач за зустрічним позовом, в порушення договірних зобов'язань, не забезпечив схоронність ввіреного йому вантажу, чим спричинив збитки. Розмір заявлених до стягнення збитків також є обґрунтованим, оскільки зроблено, з дотриманням умов п.4.1. договору.

Слід зазначити, що за розрахунками суду сума завданої матеріальної шкоди становить 140 702,00 грн., однак при прийнятті рішення суд не має права вийти за межі позовних вимог, позивачем за зустрічним позовом така заява не подавалась, відтак до стягнення підлягає заявлена позивачем за зустрічним позовом матеріальна шкода в сумі 140 701,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені, інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне:

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12). Зобов'язальні правовідносини, що можуть бути віднесені до грошових, досить різноманітні. Вони можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу і под.).

Умовами договору перевезення, зокрема п.4.3., сторони передбачили, що у випадку порушення терміну оплати за пошкодження/втрату вантажу, перевізник сплачує замовникові пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за кожний день прострочення.

На підставі вказаного пункту договору позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом згідно поданої заяви про збільшення позовних вимог 46 172,64 грн. пені.

Водночас слід зазначити, що предметом зустрічного позову є стягнення матеріальної шкоди на підставі п.1 ч.2 ст.22 ЦК України. Саме на цю норму посилається позивач за зустрічним позовом в обгрунтування позовних вимог.

Слід зазначити, що відшкодування шкоди, збитків - це відповідальність, а не грошове зобов"язання, відтак пеня не може нараховуватись на суму завданої шкоди. Отже у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення пені в сумі 46 172,64 грн. слід відмовити.

Стаття 625 ЦК України регулює зобов"язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов"язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов"язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов"язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов"язань. При цьому важливим є визначення які зобов"язання є грошовими.

Як роз"яснено Вищим господарським судом України у п.п.5.2.п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди , повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відшкодування шкоди, збитків - це відповідальність, а не грошове зобов"язання, на шкоду не повинні нараховуватися проценти за користування грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже нарахування процентів на суму шкоди є фактичною мірою відповідальності (Аналіз практики застосування ст.625 ЦК України в цивільному судочинстві проведений Верховним судом України).

Таким чином, дія ч.2 ст.625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв"язку із завданням шкоди.

Відтак, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення інфляційних втрат в сумі 78 981,16 грн. та 3% річних в сумі 3 157,59 грн. до задоволення не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зарахування зустрічних однорідних позовних вимог суд зазначає наступне:

Згідно з ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В силу ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є ясність (прозорість) вимог, коли між сторонами немає спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Сукупний аналіз ст.601 ЦК України дає підстави дійти до висновку, що для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідні наступні умови: вимоги мають бути однорідними та зустрічними, тобто кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим, строк виконання таких вимог за одним зобов'язанням настав, а щодо зустрічних - може бути не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги або також настав, стороною подана іншій стороні заява про зарахування зустрічних однорідних вимог.

При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли наявні всі умови для зарахування .

Водночас, слід звернути увагу на те, що однорідність вимог, що є предметом зарахування, передбачає їх юридичну однорідність.

Юридично неоднорідними є цивільно-правові вимоги про оплату поставлених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, з одного боку, і про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов"язання, зустрічні вимоги, зміст яких складає цивільно-правова відповідальність - відшкодування шкоди, сплата процентів та інфляційних нарахувань відповідно до ст.625 ЦК України.

Відтак, вимоги, які позивач за зустрічним позовом просить зарахувати як зустрічні однорідні, не підпадають під дію ст.601 ЦК України, а отже не можуть бути зараховані.

Щодо заяви відповідача за зустрічним позовом про застосування строку позовної давності до вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 10 731,20 грн. щодо події, яка мала місце 28.11.2013р. та за яку висталвено претензію 23.12.2013р., суд зазначає наступне:

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Це стосується і положень про позовну давність.

Згідно ч.1 ст.258 ЦК України до окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, згідно п.6 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Згідно ч.3 ст.925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Пунктом 6.1. договору сторони узгодили, що претензії щодо невиконання чи неналежного виконання умов цього договору пред"являються в письмовій формі з доданням всіх документів, що підтверджують факт порушення (акт, шляхові листи, інші підтверджуючі документи). Порядок, строки, умови подання та розгляду претензій визначається додатком №4 до даного договору.

Згідно додатку №4 до договору сторони узгодили порядок, строк, умови подання та розгляду претензій та дійшли згоди про те, що претензія про відшокодування матеріальних збитків, заподіяних втратою та/або пошкодженням вантажів подається замовником, на підставі отриманих ним претензій від його клієнтів, протягом 10 робочих днів наступних за днем настання події, що її зумовила. Претензія підлягає розгляду перевізником в 5-ти денний строк від дати її отримання, про що в цей строк надсилається обгрунтована відповідь замовнику.

У п.2.1.19 договору сторони узгодили, що перевізник зобов"язується у випадку надходження обгрунтованої претензії замовника про відшкодування збитків, завданих втратою чи пошкодженням вантажу, або претензії про сплату штрафних санкцій згідно договору не пізніше 25 банківських днів з моменту отримання претензії сплатити відповідну суму шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок замовника, а в разі наявності у замовника заборгованості за надані послуги перевезення, зменшити борг замовника шляхом проведення взаємозаліку.

Претензія про відшкодування матеріальних збитків від 23.12.2013р. на суму 10 731,20 грн. була надіслана відповідачу за зустрічним позовом 27.12.2013р. та отримана останнім 03.01.2014р., що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням.

Враховуючи строк визначений сторонами у п.2.1.19 договору для надання відповіді на претензію, позивач не пропустив строк позовної давності встановлений ч.3 ст.925 ЦК України по пред"явленню позовної вимог про стягнення 10 731,20 грн. завданої матеріальної шкоди.

Дослідивши матеріали справи по зустрічному позову, надавши оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку підставності зустрічного позову до задоволення частково, на суму 140 701,00 грн. завданої матеріальної шкоди. У задоволенні решти зустрічного позову слід відмовити.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору за зустрічним позовом підтверджується платіжним дорученням №723 від 22.01.2015р. на суму 3 058,00 грн. та квитанцією №0.0.396222661.1 від 12.06.2015р. на суму 2 322,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 525, 526, 530, 549, 610-612, 614, 623, 625, 627-629, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 218, 224, 225,230-232, Господарського кодексу України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 60, 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" (79035, м.Львів, вул.Зелена, 147, код ЄДРПОУ 36152228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром" (с.Сурсько-Литовське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 30597784) 199 618,22 грн. основного боргу, 87 632,39 грн. інфляційних втрат, 3 215,76 грн. 3% річних, 36 691,44 грн. пені та 6 543,15 грн. судового збору, 4 571,50 грн. грн. витрат на послуги адвоката.

3. У задоволенні решти позовних вимог по первісному позову відмовити.

4 . Зустрічний позов, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, задоволити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром" (с.Сурсько-Литовське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 30597784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" (79035, м.Львів, вул.Зелена, 147, код ЄДРПОУ 36152228) 140 701,00 грн. матеріальної шкоди та 2 814,02 грн. судового збору.

6. У задоволенні решти позовних вимог по зустрічному позову відмовити.

7. Накази видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

8. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

складено 26.06.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Кітаєва С.Б.