Рішення

від 24.06.2015 по справі 916/1775/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р.Справа № 916/1775/15

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

від позивача: Федоріна М.А., за довіреністю № 18 від 15.05.2015р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1775/15:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач";

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК";

про стягнення 1 180 711,24 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальінстю «Агровестпостач» (далі - Позивач), Клієнт) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (далі - Банк) про стягнення коштів в сумі 1180711,24 грн. посилаючись на наступне.

30.09.2005 року між Позивачем та Банком було укладено Договір на відкриття банківського рахунку в національній валюті України № 23-05/БР (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26009044550001 (далі за текстом - «Рахунок») відповідно до Інструкції про порядок відкриття використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11. 2003 року та зобов'язується приймати та зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за розпорядженням клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно п. 4.1. Договору Клієнт може здійснювати безготівкові розрахунки шляхом використання відповідних розрахункових документів, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 4.2. Договору Банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, нормативних актів Національного банку України, за умови належного оформлення Клієнтом розрахункових документів. Платежі з рахунку Клієнта Банк виконує в межах залишку коштів на Рахунку.

Згідно п. 4.3. Договору операції за розрахунковими документами, що надійшли до Банку до 17:00 години, виконуються Банком того ж дня. Документи, отримані після 17:00 години, відмічаються штампом «Вечірня» та проводяться Банком наступного робочого дня. Робочим днем вважається день, в який банки України відкриті для проведення операцій.

Згідно пп. 3.1.2. п. 3.1. Договору, Банк зобов'язується надавати Клієнту послуги відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього Договору.

Позивач зазначає, що з жовтня 2014 року Відповідач почав систематично порушувати умови Договору та положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» шляхом не виконання доручення Позивача на переказ коштів, у день його надходження (та навіть не у наступний день) на загальну суму 1173000,73 грн. з поточного рахунку Позивача у національній валюті.

Позивач вказує, що намагався врегулювати дану ситуацію шляхом переговорів, неодноразово звертався до Відповідача з усними проханнями виконати ним свої зобов'язання стосовно виконання доручень по перерахуванню коштів або видати кошти з Рахунку у готівці, проте конструктивної відповіді, яка б спонукала до вирішення ситуації яка склалась, від Відповідача отримано не було.

При цьому позивач вказує, що станом на 16.04.2015 року на рахунку у національній валюті № 26009044550001 знаходиться 1180711,24 грн.

З посиланням на приписи ст. ст. 341 ГК України, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1066, ч.ч. 1,3 ст. 1068, 1073, 1074, 1212, ч.1 ст. 1213 ЦК України п. 1.3 ст. 1 п. 1.22 ст. 1 п.п. 8.1, 8.2 та п.8.3 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» позивач просить стягнути вказану суму з відповідача.

Відповідач в судові засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень.

08.05.2015 р. надав заперечення проти позову за якими просить у задоволенні позову відмовити виходячи з такого.

26 січня 2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №16 про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК".

Тимчасова адміністрація запроваджена на три місяця з 27 січня по 26 квітня 2015р.

Рішеням виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 р. № 82 продовжено здійснення тимчасової адміністрації по 26.05.2015 р. (включно).

Відповідно до з ч. ч. 1 та 2 ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Зазначена процедура та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону, який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов'язань , які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач -боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення грошових коштів за Договором про випуск корпоративної картки та обслуговування поточного рахунку, у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічна позиція викладена у Постанові судової палати у господарських справах Верховного суду України від 25.03.2015р. у справі №910/9232/14.

В засіданні суду 24 червня 2015р. згідно правил ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представника позивача, розглянувши та проаналізувавши матеріали справи, надані докази, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 341 ГК України, розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення мних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій і. Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах ків на відповідних рахунках. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних учень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших ових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці, безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника. У разі потреби банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків.

Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Положення ст. 1066, 1068, 1074 ЦК України встановлюють право Банку використовувати грошові кошти на рахунку Клієнта не обмежуючи при цьому (за відсутності визначених законом обставин) право Клієнта розпоряджатися цими коштами на власний розсуд: банк повинен своєчасно задовольнити вимогу клієнта щодо розпорядження коштами на рахунку.

Положення статті 1074 ЦК України кореспондуються з умовами, встановленими пунктом 3.2.1. Договору, відповідно до якого Банк має право використовувати грошові кошти на Рахунку, гарантуючи при цьому право Клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1073 ЦК України встановлює правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта. Як зазначалось вище, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 ЦК України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ч.1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до преамбули Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуго установі - учасників платіжної системи.

Згідно з п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 та п.8.3 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта на переказ коштів у день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Як свідчать матеріали справи приведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими ним доказами - вказаним договором, розрахунком заборгованості, довідкою банку.

Проаналізувавши надані докази, суд приймає їх до уваги як такі що доводять правомірність вимог Позивача та наявності у відповідача боргу перед позивача в зазначеній сумі. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Таким чином, з боку відповідача було порушені як умови договору так і вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору або закону та забороняють односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Зворотного відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача є законними, в цілому обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами та підлягаючими задоволенню повністю.

Заперечення відповідача, що вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із запровадженням щодо банку тимчасової адміністрації суд відхиляє виходячи з наступного.

За рішенням № 16 від 26 січня 2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" на три місяця з 27 січня по 26 квітня 2015р.

Рішеням виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 р. № 82 продовжено здійснення тимчасової адміністрації по 26.05.2015 р. (включно). Отже, тимчасова адміністрація діяла до 26.05.2015 р.

Станом на 24.06.2015 р. ( дата прийняття судом рішення у даній справі) її дія закінчилась.

Згідно п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов'язань , які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізчних осіб - підприємців станом на 24.06.2015 р. Банк знаходиться у стані припинення, тобто ліквідації.

Таким чином, у зв'язку із закінченнням дії тимчасової адміністрації задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку щодо майнових зобов'язань здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відтак, станом на 24.06.2015 р. заперечення Банку щодо стягнення з Банку вказаної суми коштів відхиляються я безпідставні.

Виходячи з привеленого позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсягу.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач" - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр-кт Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 29, оф. 31, код ЄДРПОУ 32248560) залишок коштів у сумі 1180711 (один мільйон сто вісімдесят тисяч сімсот одинадцять) грн. 24 коп. та судовий збір у сумі 23614 (двадцять три тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 23коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 червня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук