Постанова

від 08.09.2015 по справі 916/1775/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

            ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "08" вересня 2015 р. Справа № 916/1775/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі:   Головуючого судді Принцевської Н.М.,    суддів  Діброви Г.І., Ярош А.І.;              при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.; за участю представників сторін: від позивача – Федоріна М.А., за довіреністю № 18 від 15.05.2015 року; від позивача – Темборський А.З., за паспортом серія МЕ 789388, директор; від відповідача – не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса на рішення господарського суду Одеської області від 24 червня 2015 року у справі № 916/1775/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", м. Одеса про стягнення 1 180   711,24 грн., ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Одеської області від 24.06.2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач" (Далі – ТОВ "Агровестпостач") до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (Далі – ПАТ „Імексбанк”) про стягнення 1180   711,24 грн. задоволені в повному обсязі. Суд стягнув з ПАТ „Імексбанк” на користь ТОВ "Агровестпостач" залишок коштів у сумі 1180   711,24 грн. та судовий збір у розмірі 23   614,23 грн. Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що вважає  вимоги  позивача  законними,  в цілому обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами та такими, що підлягають  задоволенню  повністю.   Не погоджуючись із винесеним рішенням, ПАТ „Імексбанк” звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийнявши нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 08.09.2015 року до Одеського апеляційного господарського суду через відділ діловодства від представника  позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представники позивача підтримали заперечення на апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. За таких обставин, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства України, та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2005 року між сторонами було укладено Договір на відкриття банківського рахунку в національній валюті України № 23-05/БР (Далі - Договір). Згідно п. 1.1. Договору Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26009044550001 відповідно до Інструкції про порядок відкриття використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11. 2003 року та зобов'язується приймати та  зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за  розпорядженням клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Пунктами 4.1., 4.2., 4.3. Договору визначено, що Клієнт може здійснювати безготівкові розрахунки шляхом використання відповідних розрахункових документів, передбачених чинним законодавством України. Банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, нормативних актів Національного банку України, за умови належного оформлення Клієнтом розрахункових документів. Платежі з рахунку Клієнта Банк виконує в межах залишку коштів на Рахунку. Операції за розрахунковими документами, що надійшли до Банку до 17:00 години, виконуються Банком того ж дня. Документи, отримані після 17:00 години, відмічаються штампом “Вечірня” та проводяться Банком наступного робочого дня. Робочим днем вважається день, в який банки України відкриті для проведення операцій. 31.10.2014 року ТОВ "Агровестпостач" надало до виконання Банку платіжне доручення № 874 на суму 1   173   000,73 грн., проте, як зазначає позивач, Банк порушив умови Договору та положення Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в України” шляхом не виконання даного доручення. Позивач надав лист, в якому вказує, що намагався врегулювати дану ситуацію шляхом переговорів, неодноразово звертаючись до Банку з усними проханнями виконати ним свої зобов'язання стосовно виконання платіжних доручень. 12.03.2015 року від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ „Імексбанк” надійшов лист, в якому відповідач вказав, що 26.01.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №16 про запровадження з 27.01.2015 року тимчасової адміністрації в ПАТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК", у зв'язку з чим Банком не здійснюється задоволення вимог кредиторів згідно п. 5 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, та вказав, що відповідно до п. 1 ст. 52 даного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації мана Банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у певній черговості. ТОВ "Агровестпостач" в позовній заяві, посилаючись на приписи ст. ст. 341 ГК України,  ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1066, ч.ч. 1,3 ст. 1068, 1073, 1074, 1212, ч.1 ст. 1213 ЦК України п. 1.3 ст. 1   п. 1.22 ст. 1   п.п. 8.1, 8.2 та п.8.3 ст.8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в України”, зазначило, що через невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором, паралізована господарська діяльність підприємства, а отже просить стягнути з Банку залишок коштів на рахунку, як безпідставно набуте майно. Судом першої інстанції задоволено в повному обсязі позовні вимоги з посиланням на ті ж самі підстави та правові норми, які були зазначені позивачем, тобто, одночасно і як стягнення боргу в зв'язку з невиконанням Банком його договірних зобов'язань, і як безпідставно отримане Банком майно у вигляді грошових коштів, чим було порушено право власності позивача. Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла до наступного висновку. Відповідно до ст. 341 ГК України, розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних учень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці, при безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника. У разі потреби банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Отже, згідно Договору та чинного законодавства, Банк зобов'язався приймати та зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за  розпорядженням клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком, а ТОВ "Агровестпостач" в свою чергу зобов'язався виконувати вимоги діючих Інструкцій, правил та інших нормативних актів Національного банку України, що стосуються питань розрахунково-касових операцій та надання звітності. Тобто, у Банка перед ТОВ "Агровестпостач" відсутнє за умовами Договору грошове зобов'язання у вигляді сплати боргу. Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 16 від 26.01.2015 року,  що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 року № 50 „Про віднесення ПАТ „Імексбанк” до категорії неплатоспроможних”, з 27.01.2015 року було розпочато виведення ПАТ „Імексбанк” з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці по 27.04.2015 року включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ „Імексбанк” Северина Юрія Петровича. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 84 від 23.04.2015 року продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації ПАТ „Імексбанк” строком на 1 місяць до 26.05.2015 року. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 105 від 27.05.2015 року, що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015 року № 330 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ „Імексбанк”, 27.05.2015 року було розпочато процедуру ліквідації строком на один рік до 26.05.2016 року включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення процедури ліквідації в ПАТ „Імексбанк” Северина Юрія Петровича. Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Оскільки на момент подання позову до суду правовідносини сторін регулювалися нормами спеціального законодавства України, а саме Законом України „Про банки і банківську діяльність” та Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, то в даному випадку позивач є кредитором по відношенню до Банку, згідно норм вищевикладених законів. А відтак застосування судом першої інстанції норм Цивільного законодавства України до спірних правовідносин є помилковим і висновок суду про задоволення позову з цих підстав не є обґрунтованим. Згідно до ч.ч. 5, 6 ст. 77 Закону України „Про банки і банківську діяльність” Національний банк України Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Статтею 1 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України. Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 34 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. У частині 5 статті 36 даного Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” закріплено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Згідно п. 1 ч.6 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті. Згідно з положеннями ст. 2 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” до вкладників віднесено фізичних осіб (крім фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності), які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором Банку. Черговість та порядок задоволення вимог до Банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачені ст. 52 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації Банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів Банку та не узгоджується з положеннями Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, яким передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного Банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами, формується ліквідаційна маса банку та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна Банку, на погашення акцептованих вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до ст. 52 Закону. Водночас, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, порушує принципи пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом. Стягнення з ліквідаційного банку належних позивачу коштів порушить порядок задоволення вимог кредиторів, встановлений законом. Крім того, з моменту відкликання банківської ліцензії Банк не має право здійснювати ведення рахунків юридичних осіб, тобто фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, в тому числі і позивача. Таким чином, позовні вимоги про стягнення залишку грошових коштів з Банку на користь позивача задоволенню не підлягають, оскільки згідно Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та Закону України „Про банки і банківську діяльність” порушуються інтереси інших кредиторів. Крім того, в даному випадку також немає і безпідставного отримання коштів відповідачем в порядку норм 1212 Цивільного кодексу України, на що помилково послався суд першої інстанції при прийнятті рішення. Згідно Постанови Верховного суду України від 22.01.2013 року № 3-69г12, за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1)особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2)правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України. Оскільки сторони перебувають у договірних відносинах, то застосування ст. 1212 ЦК України неможливе. До того ж, посилання позивача на норми міжнародного законодавства судовою колегією розглянуті та до уваги не прийняті, оскільки в даному випадку між сторонами відсутній міжнародний договір з надання банківських послуг і національним законодавством врегульовано питання задоволення вимог кредиторів в порядку черговості у випадку ліквідації банку. З огляду на вищевикладене, на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2015 року у даній справі – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги, від сплати якого відповідача звільнено на підставі п.22 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", чинного на момент подання апеляційної скарги, стягується до спеціального фонду Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач". Керуючись ст.ст. 49; 99; 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2015 року по справі № 916/1775/15 задовольнити. Рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2015 року у справі № 916/1775/15 скасувати. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач" до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення 1180   711,24 грн. відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач" (Код ЄДРПОУ - 32248560) до Спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 11   807,11 грн. Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів. Головуючий                                                                       Н.М. Принцевська Судді:                                                                                  Г.І. Діброва                                                                                                       А.І. Ярош