Рішення

від 22.06.2015 по справі 914/226/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2015 р.Справа № 914/226/15

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: Іваненко М.В. за довіреністю від 21.01.2015р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 914/226/15:

За позовом: Всеукраїнського єврейського благодійного Фонду „Хесед Ар'є";

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" в особі відділення № 375 ПАТ "Імексбанк";

про стягнення 418 876,88 грн. , -

в с т а н о в и в :

Всеукраїнський єврейський благодійний Фонд „Хесед Ар'є" звернувся до господарського суду Львівської області із позовом до Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" в особі відділення № 375 ПАТ "Імексбанк про стягнення заборгованості за Договором банківського вкладу №ЮД-157641/3 від 22.10.2014 у розмірі 418876,88 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.01.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.03.2015 матеріали справи №914/226/15 направлено за встановленою підсудністю до господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 06.04.2015 справу №914/226/15 призначено судді-доповідачу Никифорчуку М.І.

При розгляді справи судом встановлено наступне.

22 жовтня 2014 року між Всеукраїнським єврейським благодійним Фондом «Хесед Ар'є» (надалі Позивач, Вкладник) та Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК», (надалі - Банк, Відповідач) було укладено Договір банківського вкладу № ЮД- 157641/3 (надалі - Договір вкладу).

Згідно пункту 1.1. Договору вкладу Вкладник передає у користування Банку грошові кошти в розмірі 400000,00 грн. шляхом їх перерахування з власного поточного рахунку на депозитний рахунок №26102157641003, відкритий в АТ «ІМЕКСБАНК» . Договір укладено на термін з 22 жовтня 2014 року по 21 листопада 2014 року. Відсоткова ставка встановлюється в розмірі 16% річних.

Додатковою угодою №1 від 21 листопада 2014 року термін дії Договору вкладу продовжено до 19 грудня 2014 року Додатковою угодою №2 від 19 грудня 2014 року термін дії договору вкладу продовжено по 16 січня 2015 року.

Згідно з положеннями ч.2 ст.1060 ЦК «за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором».

Також ст. 1074 ЦК передбачено, що «обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається». Обмеження можливі тільки за рішенням суду або у випадках, установлених законом.

Частиною 3 ст.1068 Цивільного кодексу визначено, що «банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом». Узгоджується це і з положенням ст.530 ЦК про виконання зобов'язання в установлений строк.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Верховний Суд у постанові від 25.12.2013 №6-140цс13 виклав наступну правову позицію: «Під строком повернення вкладу й нарахованих відсотків слід розуміти наявність у вкладника реальної можливості отримати й розпорядитися на свій розсуд вкладом. У подібних спорах доведенню підлягає той факт, що після перерахування банком суми вкладу та відсотків на поточний рахунок вкладник позбавлений реальної можливості розпорядитися своїми коштами.»

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кореспондуючу норму містить стаття 629 ЦК України.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає поняття вкладу як кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах строк зберігання або зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до статті 1058 Цивільного кодексу за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Пунктом 2.3. Договору вкладу прийняв на себе зобов'язання після закінчення строку дії Договору протягом 2 робочих днів перерахувати суму депозиту та нараховані за ним відсотки на поточний рахунок №2600201955109 відкритий у ЦФ ПАТ «КРЕДОБАНК» у м.Львові, код банку 325365. Однак, сума вкладу на рахунок позивача перерахована не була.

Таким чином, в результаті порушення положень Договору вкладу, сума вкладу, яка підлягає поверненню становить 400 000,00 грн.

Згідно статті 1061 Цивільного кодексу Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у Банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

За умовами Договору вкладу розмір процентів становить 16% річних. Пунктом 2.1. Договору вкладу передбачено , що нарахування відсотків починається від дня наступного за днем зарахування коштів на депозитний рахунок вкладника і триває до дня, який передує закінченню терміну дії цього договору або дня, що передує списанню коштів. Розрахункова база - фактична кількість днів у місяці та році. Перерахування відсотків здійснюється в кінці терміну по поточний рахунок вкладника №2600201955109 відкритий у ЦФ ПАТ «КРЕДОБАНК» у м.Львові, код банку 325365.

Однак, як вказує Позивач, сума відсотків за депозитом на його рахунок перерахована не була.

Таким чином, в результаті порушення положень Договору вкладу, сума відсотків по депозиту, яка підлягає поверненню за період з 23.10.2014р. по 21.01.2015р. становить 17709,59 грн.

Так, відповідно до п. 5.1. Договору, за несвоєчасне повернення вкладнику його депозитних коштів Банк виходячи з суми депозиту сплачує вкладнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на день повернення коштів.

Керуючись вказаними положеннями ЦК України, умовами Договору вкладу, а також враховуй положення п.6 ст 232 ГК України, ст. 258 ЦК України, Позивач нарахував відповідачу пеню на суму прострочених грошових зобов'язань - суми вкладу та процентів за його користування (розрахунок у матеріалах справи).

Враховуючи доданий до позову розрахунок нарахування пені, пеня за порушення строків повернення вкладу за період з 16.01.2015 р. по 21.01.2015 р. становить 961,30 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись наведеною нормою, Позивач здійснив нарахування 3% річних на суми простроченого боргу по вкладу та відсоткам (розрахунок у матеріалах справи). Враховуючи доданий до позову розрахунок три проценти річних, нараховані за порушення строку повернення вкладу та процентів, за період з 16.01.2015 р. по 21.01.2015 р. становить 205,99 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості Банку перед Позивачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Договором вкладу станом на 21.01.2015 р. становить 418 876,88 грн., з яких: 400 000,00 грн. - не повернута сума вкладу, 17709,59 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за період з 23.10.2014 р. по 21.01.2015 р., 961,30 грн. - пеня за порушення строків повернення вкладу за період з 16.01.2015 р. по 21.01.2015 p.; 205,99 грн. - три проценти річних за період з 16.01.2015 р. по 21.01.2015 p., нараховані за порушення строку повернення вкладу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 193, 232 Господарського кодексу України, статтями 1058,1068 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказані вище суми.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2015 р. за клопотання представника позивача строк розгляду справи продовжений на 15 днів до 23 червня 2015 р.

Відповідач з вимогами не згоден, про що зазначив у відзиві на позов, у якому зокрема зазначив, що 26 січня 2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №16 про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК".

Відповідно до з ч. ч. 1 та 2 ст.1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Зазначена процедура та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону, який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває усі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов'язань , які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач -боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення грошових коштів за Договором про випуск корпоративної картки та обслуговування поточного рахунку, у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічна позиція викладена у Постанові судової палати у господарських справах Верховного суду України від 25.03.2015р. у справі №910/9232/14.

Відповідач в судові засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2015р. строк розгляду спору по справі продовжено на 15 днів до 23 червня 2015р.

В засіданні суду 22 червня 2015р. оглошено вступну та резолютивну частини рішення, за правилами ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання має вчинятися у письмовій формі

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ст.8.1. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до ч. 2 ст. 1068 Цивільного кодексу України Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Згідно ст.1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України також встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

3) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

Приписами ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.Як випливає з матеріалів справи приведені позивачем обставини цілком підтверджуються наявними у справі доказами: вказаним Договором, Додатковими угодами до нього, розрахунком заборгованості.

Проаналізувавши надані докази, суд приймає їх до уваги як такі, що доводять правомірність вимог Позивача та наявності у відповідача боргу перед позивачем в зазначеній сумі. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Зворотнього відповідачем в поряку ст. 33 ГПК України не доведено.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов суд зазначає наступне.

Як випливає з матеріалів справи, тимчасова адміністрація діяла з 26 січня 2015р до 26.05.2015 р. (з урахуванням продовження терміну її дії).

Станом на 22.06.2015 р. (дата прийняття судом рішення у даній справі) її дія закінчилась.

Згідно п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема, щодо майнових зобов'язань , які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізчних осіб - підприємців станом на 22.06.2015 р. Банк знаходиться у стані припинення, тобто ліквідації.

Таким чином, у зв'язку із закінченнням дії тимчасової адміністрації задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку щодо майнових зобов'язань здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відтак, станом на 24.06.2015 р. заперечення Банку щодо стягнення з Банку вказаної суми коштів відхиляються як безпідставні.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Всеукраїнського єврейського благодійного Фонду „Хесед Ар'є" - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-а, код ЄДРПОУ 20971504) в особі відділення № 375 ПАТ "Імексбанк" у м. Львів (79022, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 174) на користь Всеукраїнського єврейського благодійного Фонду «Хесед Ар'є» (79013, Львівська область, м. Львів, вул. Котляревського, буд. 30, код ЄДРПОУ 25552210) заборгованість за Договором банківського вкладу №ЮД-157641/3 від 22.10.2014р. в розмірі 418876 (чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 88 коп., з яких 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. - не повернута сума вкладу, 17709 (сімнадцять тисяч сімсот дев'ять) грн. 59 коп. - заборгованість по простроченим відсоткам за період з 23.10.2014 р. по 21.01.2015 р., 961 (дев'ятсот шістдесят одна) грн. 30 коп. - пеня за порушення строків повернення вкладу за період з 16.01.2015 р. по 21.01.2015 р., 205 (двісті п'ять) грн. 99 коп. - три проценти річних за період з 16.01.2015 р. по 21.01.2015 р., нараховані за порушення строку повернення вкладу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-а, код ЄДРПОУ 20971504) в особі відділення № 375 ПАТ "Імексбанк" у м. Львів (79022, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 174) на користь Всеукраїнського єврейського благодійного Фонду «Хесед Ар'є» (79013, Львівська область, м. Львів, вул. Котляревського, буд. 30, код ЄДРПОУ 25552210) судовий збір у розмірі 8377 (вісім тисяч триста сімдесят сім) грн. 54 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30 червня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук