Постанова

від 23.06.2015 по справі 914/3919/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 914/3919/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Давид Л.Л.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання І.О. Борщ

за участю представників сторін:

від позивача: Потічна Н.Ю. (представник за довіреністю)

від відповідача 1 (скаржник) - Якимчук Я..Б.(представник за довіреністю)

від відповідача 2 - Рабінович А.В. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 23.03.2015 року

на рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2015р. (суддя Кітаєва С.Б., Кидисюк Р.А., Сухович Ю.О.)

у справі № 914/3919/14

за позовом Приватного підприємства "Галич Авто", м. Дрогобич Львівської області

до відповідача - 1 виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівська область

до відповідача - 2 Малого приватного підприємства "Західтранс", м. Дрогобич, Львівська область

про : визнання недійсними рішення про розірвання договору, про розірвання договору, про визнання договору дійсним

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2015р. у справі № 914/3919/14 позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 18.10.2012 року №432 "Про розірвання договорів на перевезення пасажирів по автобуснихї маршрутах загального користування №10 (вул.Коновальця - Центр (кінотеатр "Прометей" та №5 "Нова Волоща -залізничний вокзал)" в частині розірвання договору на перевезення пасажирів по автобусному маршруті загального користування №10 (вул.Коновальця - Центр (кінотеатр "Прометей") в м.Дрогобичі від 27 квітня 2012 року, укладеного між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Приватним підприємством "Галич -Авто". В решті вимог позову - відмовлено

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що відповідачем -1 не доведено факту існування порушень позивачем умов договору від 27.04.2012 року. відповідачем - 1 оскаржуване рішення №432 від 18.10.2012 винесено в період, коли ліцензія позивача №550375 Серія АВ була чинною, а відтак були відсутні правові підстави для прийняття відповідачем -1 оспорюваного акту. Прийняттям відповідачем -1 рішення №432 від 18 жовтня 2012 року порушено права та законні інтереси позивача і це вбачається з обставин даної справи та наявних в ній документів

Рішення суду першої інстанції про відмову в решті вимог позову мотивоване тим, що вимога позивача про скасування рішення органу місцевого самоврядування не підлягає до задоволення, оскільки правом скасування прийнятих рішень наділений сам орган місцевого самоврядування. Щодо вимоги позивача про розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 (вул. Коновальця (магазин "Іва") - Центр (кінотеатр "Прометей" в м.Дрогобичі, укладеного 18 лютого 2013 року між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Малим приватним підприємством "Західтранс", то доказів того, що визнано недійсними конкурс, за результатами якого визначено відповідача 2 переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобичі" за маршрутом №10 вул. Коновальця (маг."Іва") - центр (Кінотеатр "Прометей") суду не надано. Саме ці питання є предметом розгляду у справі Дрогобицького міськрайонного суду №442/4110/14, у якій станом на даний час провадження зупинено. Щодо вимоги позивача визнати чинним Договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 (вул. Коновальця (магазин "Іва") - Центр (кінотеатр "Прометей") в м.Дрогобичі, укладеного 27 квітня 2012 року між позивачем і відповідачем 1, то такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені у чинному законодавстві. В матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Обраний позивачем спосіб захисту права не є різновидом способу „визнання права".

В апеляційній скарзі відповідач-1виконавчий комітет Дрогобицької міської ради просить рішення про задоволення позову скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції було зазначено про необхідність складення акту на підтвердження факту порушення перевізником договору, однак ні Законом України «Про автомобільний транспорт», ані договором між сторонами не передбачено складання таких актів. Крім того, вважає, що укладений договір перевезення є адміністративним договором, а відтак, дана справа не підвідомча господарським судам. Також зазначає, що судом першої інстанції було невірно здійснено розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 квітня 2012 року між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 24 квітня 2012 року №157 "Про розірвання договору на перевезення пасажирів по автобусному маршруту загального користування №10 вул. Коновальця (маг. "Іва") - Центр (кінотеатр "Прометей"), названий надалі "організатор", з однієї сторони, та Приватним підприємством "Галич Авто" названий надалі "перевізник", з іншої сторони, укладено Договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м. Дрогобич (надалі - Договір).

Як вбачається з рішення Виконавчого комітету від 24.04.2012 №157 "Про розірвання договору на перевезення пасажирів по автобусному маршруті загального користування №10 вул.Коновальця (магазин "Іва") - Центр (кінотеатр "Прометей", останнє було прийнято за результатами розгляду листа Комунального підприємства "Комбінат міського господарства" №225 від 02.03.2012 про розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 вул.Коновальця (магазин "Іва") - Центр (кінотеатр "Прометей") та з посиланням на ст.7 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.53 Постанови Кабінету Міністрів України №1081, протокол засідання конкурсного комітету №2 від 14.12.2011, у відповідності до п.п.12 п.а ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За умовами Договору (п.1.1) організатор відповідно до рішення виконавчого комітету надає перевізникові право на перевезення пасажирів на автобусному марштруті загального користування у м.Дрогобичі №10 вул.Конорвальця (маг."Іва") - Центр (кінотеатр "Прометей"), у звичайному режимі руху автобусами класів "А" та "І" у кількості 8 одиниць.

За умовами Договору (п.4.1) організатор має право здійснювати контроль за виконанням перевізником умов цього договору.

Відповідно до п.4.4 Договору у разі припинення (неможливості виконання) перевізником перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування з підстав, передбачених законодавством, організатор призначає іншого перевізника.

Організатор має право (п.4.6) достроково розривати договір з перевізником у випадках, передбачених цим Договором.

Крім того, відповідно до умов в п.п.4.8,4.9 Договору, організатор має право отримувати від перевізника до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, звіт про роботу пасажирського транспорту на даному маршруті (кількість машиноднів та рейсів, кількість перевезених пасажирів, регулярність руху); проводити обстеження пасажиропотоків на маршруті та вносити за їх результатами пропозиції на розгляд перевізника щодо змін Договору та розкладу руху автобусів на маршруті.

У розділі 7 Договору сторонами погоджено "Порядок вирішення спорів та застосування оперативно-господарських санкцій". Так, відповідно до п.7.1 Договору сторони домовились, що при порушенні умов Договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування можуть бути застосовані оперативно-господарські санкції у вигляді односторонньої відмови організатора від виконання (розірвання) Договору у перелічених у цьому пункті Договору випадках, зокрема: п.п.7.1.1.- у випадку відсутності у перевізника ліцензії або ліцензійної картки; п.7.1.5 (п.п.7.1.5.1, 7.1.5.2) - у випадку невиконання перевізником своїх зобов"язань щодо забезпечення належного контролю за технічним станом транспортних заксобів, дотримання водіями перезізника Правил дорожнього руху або режиму праці і відпочинку (три документально-підтверджені випадки протягом року, якщо це призвело до дорожньо-транспортної пригоди наслідком якої стала загибель пасажира та /чи інших учасників дорожнього руху); систематичне порушення встановленого розкладу руху, схеми маршруту, тощо (три підтверджених випадки протягом року - п.п.7.1.7); в разі виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей ( п.п.7.1.10).

Відповідно до п.7.2 Договору в разі невиконання організатором умов договору перевізник має право розірвати договір в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.7.3 спори, що виникли з приводу виконання сторонами умов цього договору, але не зазначені в договорі вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства.

Сторони домовились (п.7.4), що Договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може бути розірваний за погодженням сторін.

За невиконання або неналежне виконання зобов"язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України (п.8.2 Договору).

Усі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у випадку, коли вони оформлені письмово і підписані сторонами (п.9.3 Договору).

Договір укладається на строк п"ять років та діє до 14 грудня 2016 року (п.10.1).

18.10.2012 року Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради прийнято рішення №432 "Про розірвання договорів на перевезення пасажирів по автобусних маршрутах загального користування №10 (вул. Є.Коновальця - центр (кінотеатр "Прометей" та №5 (Нова Волоща - залізничний вокзал). З преамбули зазначеного рішення вбачається, що таке прийнято за результатами розгляду листа Державної інспекції України на наземному транспорті від 11.10.2012 за №4371 про анулювання ліцензії Приватного підприємства "Галич Авто» на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, на підставі п.7.1.1 договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобич від 15.12.2011, пунктом 7.1.1 договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м. Дрогобич від 27.04.2012 року, укладених між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Приватним підприємством "Галич Авто" у відповідності до п.п.12 п.а, п.п.2, п.б ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Цим рішенням вирішено:

1. розірвати договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №5 "Н.Волоща - залізничний вокзал) в м.Дрогобичі від 15.12.2011, укладений між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Приватним підприємством "Галич Авто".

2. розірвати договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 (вул.Є Коновальця- центр (кінотеатр "Прометей") в м.Дрогобичі від 27.04.2012, укладений між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Приватним підприємством "Галич Авто".

3. Призначити Мале приватне підприємство "Західтранс" тимчасовим автомобільним перевізником на термін до 18.01.2013р. на автобусних маршрутах загального користування №10 "вул.Є.Коновальця - центр (кінотеатр "Прометей") - 8 транспортними засобами та №5 (Н.Волоща - залізничний вокзал) - 2 транспортними засобами.

4. Відділу економіки (Р.Копан) укласти з Малим приватним підприємством "Західтранс" тимчасові договори на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №5 та №10.

29.10.2012 року між відповідачем-1 і відповідачем -2 було укладено Договір на тимчасові перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобичі (маршрут загального користування у м.Дрогобичі №10 Центр-вул.Коновальця, автобусами класів "А" та "І" у кількості 8 штук в звичайному режимі руху).

Відповідачем - 2 подано до справи копії дорожніх листів в підтвердження виконання ним перевезень за тимчасовим договором і як вбачається, першим дорожнім листом є дорожній лист №831921 від 08.11.2012 року (маршрут у дорожньому листі : Центр-Коновальця). Таким чином, перевезення за тимчасовим договором відповідач-2 не розпочав зразу ж після прийняття оспорюваного позивачем рішення №432 від 18.10.2012 року. Доказів того, що у період з 19.10.2012 року до 29.10.2012 року інша юридична особа (а не позивач виконував перевезення) відповідач - 1 суду не надав.

Як зазначає суд першої інстанції, представник позивача в судовому засіданні ствердив, що обов'язки перевізника з дати винесення оспорюваного рішення №432 і впродовж жовтня місяця 2012 року виконувало саме ПП "Галич Авто", в підтвердження чого подав до справи єдиний наявний у нього доказ - Довідку цільової перевірки автогосподарства ПП "Галич-Авто" від 25.10.2012 року, складену працівниками ВДАІ Дрогобицького МВ ГУМВСУ у Львівській області. Інших доказів, які б підтверджували зворотнє, відповідачами до справи не подано.

Надалі, 18.02.2013 року між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Малим приватним підприємством "Західтранс" був укладений Договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобич. Умови зазначеного договору ідентичні умовам Договору на перевезення, укладеним з позивачем, окрім умов у п.10.1, яким встановлено, що договір укладається на строк п"ять років та діє до 1 лютого 2018 року включно.

Спірні правовідносини виникли, зокрема, щодо правомірності розірвання відповідачем - 1 шляхом прийняття рішення від 18.10.12 року в односторонньому порядку Договору з позивачем на перевезення пасажирів по автобусному маршруті загального користування №10 (вул. Коновальця - Центр (Кінотеатр "Прометей") в м.Дрогобич від 27.04.2012р.

Позивач просить визнати недійсним (протиправним у прохальній частині) та скасувати рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 18 жовтня 2012 року № 432 в частині розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 10 в м. Дрогобич від 27 квітня 2012 року.

Скаржник серед своїх доводів стосовно під ставності скасування оскаржуваного рішення місцевого суду зазначає про те, що такий договір на перевезення пасажирів є адміністративним та відносини з його виконання, розірвання не можуть бути предметом спору в господарському суді.

В суді першої інстанції відповідачем-1 було заявлено клопотання про припинення провадження у даній справі з тих підстав, що оскаржуване рішення є правовим актом суб'єкта владних повноважень, а договір про перевезення пасажирів є адміністративним договором, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та з інших підстав, окрім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Згідно з ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому суттєвою ознакою публічно-правового спору є участь у конкретних правовідносинах, які виникли між двома суб"єктами суспільства, хоча би одного суб"єкта, законодавчо уповноваженого владно керувати поведінкою іншого суб"єкта. У випадку, якщо суб"єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб"єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, а відтак, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Згідно положень Закону України "Про автомобільний транспорт», організація пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту та проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.; перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах; договір із переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п'яти років.

Оспорюване в межах даної справи рішення виконкому Дрогобицької міської ради (№432 від 18.10.2012р.) стосується одностороннього розірвання договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, з підстав порушення позивачем, на думку відповідача 1, умов договору та щодо наданого позивачу права на здійснення перевезень пасажирів, в зв"язку з чим даний спір повинен вирішуватись відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-1 у спорі виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що і інші учасники цих відносин, тому в даному випадку відсутня підпорядкованість одного учасника цивільних правовідносин (позивача) іншому (відповідачу-1), яка має місце під час здійснення органами виконавчої влади владних управлінських функцій.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року "Про деякі питанні підвідомчості і підсудності справ господарським судам", усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, вирішуються господарськими судами на загальних підставах.

Статтею 31 Закону України "Про автомобільний транспорт передбачено, що за згодою сторін у договір можуть бути включені інші питання.

Враховуючи це, при укладенні таких договорів за результатами засідання конкурсного комітету, сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, звичаїв ділового обороту, а дії сторін мають бути засновані на принципах розумності, сумлінності і справедливості.

Свідченням того, що оспорювані договори ґрунтуються на вільному волевиявленні сторін є те, що перевізник за власним бажанням приймає рішення про участь в конкурсі. Окрім того, перевізник, котрий рішенням конкурсного комітету визнаний переможцем конкурсу, може відмовитися від укладення договору, про що повідомляє організатора письмово, що передбачено абзацом 2 п. 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 "Про деякі питанні підвідомчості і підсудності справ господарським судам", зазначено вичерпний перелік справ у спорах, де однією із сторін є суб'єкт владних повноважень, що не віднесені до компетенції господарських судів. До такого переліку не відносяться спори з визнання недійсними рішень , зокрема відповідача 1, які стосуються одностороннього розірвання господарського договору . Цим же пунктом встановлено, що інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного господарства.

У відповідності до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обв'язку. Основними видами господарського зобов'язання є майново-господарські та організаційно-господарські зобов'язанння.

Згідно ст. 176 ГК України, організаційо-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта. Організаційно-господарські зобов'язання суб'єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору.

Відповідно до частини ст. 8 ГК України, безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач-1 визначається законом як учасник організаційно-господарських відносин, який володіє господарською компетенцію, але безпосередньо може не бути суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Крім того, слід зазначити, що на етапі проведення конкурсу, відбору учасників, визначення переможця конкурсу відповідач -1 дійсно володіє владними (управлінськими) повноваженнями щодо учасників конкурсу, однак на етапі укладення договору відповідач - 1 наділений господарською компетенцією та стає рівним учасником господарських відносин.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договір про перевезення пасажирів укладено з метою створення організаційних засад та умов майбутнього здійснення господарської діяльності таким суб'єктом господарювання, оскільки у більшості випадків укладання організаційно-управлінських договорів є обов'язковим етапом, який має передувати провадженню подальшої господарської діяльності суб'єктом господарювання, і такий не є адміністративним договором, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про припинення провадження у даному випадку.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарського суд України, зокрема, у постанові від 23.09.2010р. у справі №6/596, у постанові від 21.09.2011р. у справі №15/320/10, у постанові від 19.06.2013р. у справі №5015/5142/12.

Загальні підстави для розірвання договору встановлені ст.651 ЦК України, відповідно до ч.1 і 3 якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір відповідно є розірваним або зміненим.

Частиною 2 ст.651 ЦК України передбачено розірвання договору на вимогу однієї із сторін за рішенням суду при наявності істотного порушення договору другою стороною.

Однак, в порядку ч.2 ст.651 ЦК України сторони до суду із вимогою про розірвання договору на перевезення не звертались, положення цієї статті не є нормативною підставою даного позову.

Згідно з ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором

Отже, аналіз вказаних норм ЦК України та ГК України свідчить, що зміна або розірвання господарського договору в односторонньому порядку без згоди сторін допускається лише у випадках, встановлених господарським договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про автомобільний транспорт" орган виконавчої влади та орган місцевого самоврядування мають право достроково розірвати договір з автомобільним перевізником в разі порушення ним умов договору.

При цьому, можливість розірвання договору з автомобільним перевізником в односторонньому порядку законами України не встановлена.

Виходячи зі змісту п.п. 4.1, 7.1 договору у відповідача -1 виникає право на розірвання договору в односторонньому порядку при виявленні та документальному підтвердженні випадків порушення позивачем умов договору (що, має підтверджуватись актом, в якому фіксується виявлене порушення та який складений у встановленому порядку).

Згідно п. 4.1. Договору при виявленні порушень перевізником умов даного договору представником організатора (працівником відділу економіки виконавчого комітету Дрогобицької міської ради) складається акт, в якому фіксується виявлене порушення (що в подальшому може бути підставою для розірвання даного договору організатором).

Таким чином, належним підтвердженням факту вчинення перевізником (позивачем у справі) порушення зобов"язання за договором, його умов, або приписів Закону України "Про автомобільний транспорт" має бути складений акт, в якому має бути відображено суть та зміст порушення.

Відповідачем - 1 не надані суду належні та допустимі докази, що підтверджують складання уповноваженими особами відповідача -1 актів про виявлення порушень, допущених позивачем при наданні послуг перевезення пасажирів.

Згідно п.п. 7.1.1. Договору сторони домовились, що при порушенні умов Договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування можуть бути застосовані оперативно-господарські санкції у вигляді односторонньої відмови організатора від виконання договору у випадку відсутності у перевізника ліцензії або ліцензійної картки.

Як вбачається із преамбули оспорюваного рішення №432, підставою для одностороннього розірвання договору на перевезення пасажирів зазначено лист Державної інспекції України на наземному транспорті від 11.10.2012 року за №4371.

З листа Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) від 11.10.2012 р. №4371 (Т.1 а.с.36), адресованого Виконавчому комітету Дрогобицької міської ради вбачається, що цей лист є відповіддю на звернення відповідача 1; у листі №4371 Укртрансінспекція повідомляла відповідача 1, що за інформацією Головавтотрансінспекції, в результаті позапланової перевірки додержання ліцензійних умов ПП "Галич-Авто", наказом Головавтотрансінспекції від 18.09.2012 №235 анульована ліцензія даному перевізнику.

Отже, зі змісту вищевказаного листа №4371 від 11.10.2012 року вбачається, що цей лист носить інформативний характер, оскільки у ньому Інспекція повідомляє про отриману інформацію від Головтранінспекції про те, що в результаті позапланової перевірки додержання ліцензійних умов ПП "Галич -Авто", наказом Головавтотрансінспекції від 18.09.2012 року №235 анульована ліцензія даному перевізнику. При цьому, зі змісту листа не вбачається інформація про результати проведеної перевірки, встановлені обставини за результатами перевірки.

Як вбачається з копії ліцензії Серія АВ №550375, виданої Головавтотрансінспекцією ПП "Галич-Авто" 14.09.2010 р. (номер рішення про видачу №36Л) на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт, дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами, міжнародні перевезення пасажирів автобусами, строк дії ліцензії з 15.09.2010 року - необмежений.

Як вбачається з копії ліцензії Серія АД №077482, виданої Головавтотрансінспекцією ПП "Галич-Авто" 30.10.2012р. (номер рішення про видачу №266) на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами, міжнародні перевезення пасажирів автобусами, строк дії ліцензії з 31.10.2012 року - необмежений.

Відповідно ж до ст. 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року № 1775-III однією з підстав для анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. Відсутність ліцензії не зазначено в Законі як підстава для анулювання ліцензії. Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття. Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття. Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії.

Слід зазначити, що початок перебігу строку регулюється ст.253 ЦК України, закінчення строку - ст.254 ЦК України.

Як вбачається зі змісту Постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року у справі №2а-9857/12/1370, 11.09.2012 року спеціалістами відділу ліцензування територіального управління Головавтотрансінспекції у Львівській області проводилась позапланова перевірка дотримання ліцензіатом - ПП "Галич Авто" ліцензійних умов. За результатами перевірки було виявлено рішення (наказ) ліцензійного органу про анулювання ліцензії прийняте 18.09.2012 року за №235. Як встановлено адміністративним судом, сам текст цього наказу чи витяг з нього ПП "Галич Авто" не отримувало і не ознайомлювалось з ним.

У Постанові Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року у справі №2а-9857/12/1370, адміністративний суд прийшов до висновку, що територіальним управлінням Головавтотрансінспекції у Львівській області проведено позапланову перевірку без урахування усіх обставин, що мали значення. У зв"язку з цим було винесено необгрунтований Акт про відмову ліцензіата в проведенні позапланової перевірки №189 від 13.09.2012 року. На підставі цього документа, 18.09.2012 року органом ліцензування було прийнято рішення про анулювання ліцензії ПП "Галич Авто" серії АВ №550375 на дозволений вид робіт - внутрішні та міднародні перевезення пасажирів автобусами, яке мало б набрати чинності 19.10.2012 року. При цьому, таке рішення не було вручено позивачу в порядку передбаченому чиним законодавством, доказів протилежного суду не було представлено. Судом було взято до уваги те, що 12.10.2012 року позивач подав до ліцензійного органу заяву про видачу нової ліцензії і 31.10.2012 року ПП "Галич Авто" видано ліцензію серія АД №077482 на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним трангспортом.

Вказане рішення окружного адміністративного суду залишене без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №2-420/13 від 19 червня 20014 року.

Таким чином, відповідачем - 1 винесено оскаржуване рішення №432 в період, коли ліцензія позивача №550375 Серія АВ була ще чинною, а відтак були відсутні правові підстави для прийняття відповідачем 1 оспорюваного акту .

Слід зазначити, що встановлення наявності чи відсутності ліцензії є істотним та зокрема, характерно на стадії проведення конкурсу на перевезення.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний суд зазначає, що копія наказу Головавтотрансінспекції від 18.09.2012 року №235 про анулювання позивачу ліцензії на здійснення перевезень, який зазначено у вищевказаному листі, в матеріалах справи відсутня. Такого доказу не подано відповідачами, а представник позивача зазначив про відсутність копії такого наказу на підприємстві.

Крім того, позивач стверджує, що не був повідомлений відповідачем - 1 про прийняття оскаржуваного рішення про розірвання договору.

Відповідач - 1 посилається на те, що рішення №432 від 18.10.2012 року було оприлюднено на веб-сайті Дрогобицької міської ради. Крім того, посилається на лист Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 19.10.2012 року №3-22/8563, адресованого Директору ПП "Галич-Авто" Р.Кобильнику за адресою вул. Нижанківського,2 кв.95 у м.Дрогобичі, та стверджує, що цим листом повідомив позивача (ПП "Галич Авто") про розірвання договорів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах №5 (Н.Волоща - залізничний вокзал) та №10 (вул.Є.Коновальця - центр (кінотеатр "Прометей" по м.Дрогобич, укладених з ПП "Галич Авто" 15.12.2011р. і 27.04.2012р, згідно рішення виконкому Дрогобицької міської ради від 18.10.2012р. за №432, пояснює, що зазначений лист відправлявся простою кореспонденцією (в підтвердження чого подав копію з журналу №9 реєстрації вихідної кореспонденції (початок 16.10.2012р. - закінчення 07.11.2012р.); скерування зазначеного листа на адресу вул. Нижанківського, 2, кв. 95, у м.Дрогобич директору ПП "Галич Авто" пояснює тим, що позивач змінив місцезнаходження.

Крім того, з матеріалів справи (Т.1 а.с. 36) вбачається, що також лист від 12.11.12 року про розірвання договорів перевезення пасажирів з ПП «Галич-Авто» було відправлено на адресу ПП «Галич - Авто» (м.Дрогобич, вул. Гайдамацька,1) Управлінням розвитку інфраструктури Львівської обдержадміністрації. Тобто такий лист вже було відправлено позивачу в період дії договору перевезення пасажирів з відповідачем - 2 МПП «Західтранс».

У Договорі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобич зазначено адресу перевізника ПП «Галич - Авто» вул. Гайдамацька,1, м .Дрогобич, Львівська обл.

З витягу з ЄДРЮОФОП вбачається, що на даний час юридичною адресою позивача ПП «Галич-Авто» є Львівська, обл., м.Дрогобич, вул. Федьковича, 7/1.

Однак, з матеріалів справи (Т.1. а.с 42) , зокрема, листа відповідача -1 від 19.10.12 року, вбачається, що такий лист скеровано на адресу позивача вул. Нижанківського,2 кв.95 у м.Дрогобич.

Крім того, надіслання такого листа не підтверджено жодними належними доказами.

Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дати (моменту) розміщення на офіційному сайті відповідача - 1 вказаної інформації.

Отже, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що належних та допустимих доказів в підтвердження надіслання позивачу кореспонденції, а саме повідомлення про розірвання договору на перевезення пасажирів від 27.04.2012 року, матеріали справи не містять. Крім того, договір на перевезення пасажирів від 27.04.2012 року укладено з юридичною особою (ПП "Галич Авто"), відомості про місцезнаходження якої містить укладений між сторонами договір, та такі дані також містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Прийняттям рішенням №432 від 18 жовтня 2012 року відповідачем - 1 порушено права та законні інтереси позивача і це вбачається з обставин даної справи та наявних в ній документів (у т.ч. позбавлення позивача можливості виконувати перевезення до закінчення строку, встановленого сторонами на договірній основі).

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем -1 оспорюване рішення №432 від 18.10.2012 року про розірвання договорів на перевезення пасажирів по автобусних маршрутах загального користування №10 (вул. Є. Коновальця - центр (кінотеатр "Прометей" та №5 (Н.Волоща - залізничний вокзал) прийняте з порушенням вимог законодавства України та умов договору про перевезення пасажирів, що є підставою для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним рішення №432 від 18.10.2012 року в частині розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 10 в м. Дрогобич від 27 квітня 2012 року.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 18 жовтня 2012 року № 432 в частині розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 10 в м. Дрогобич від 27 квітня 2012 року, то така не підлягає до задоволення, оскільки правом скасування прийнятих рішень наділений орган місцевого самоврядування.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що визнання недійсним п.2. оскаржуваного рішення в частині розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 10 в м. Дрогобич від 27 квітня 2012 року спрямоване на поновленням прав позивача як самостійний спосіб захисту його прав, рішення визнане недійсним не встановлює прав та обов'язків для осіб.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в позові про скасування рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 18 жовтня 2012 року № 432 в частині розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 10 в м. Дрогобич від 27 квітня 2012 року.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 (вул.Коновальця (магазин "Іва") - Центр (кінотеатр "Прометей" в м.Дрогобичі, укладеного 18 лютого 2013 року між Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та Малим приватним підприємством "Західтранс", то слід зазначити наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначені Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно зі ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку.

Згідно положень Закону України "Про автомобільний транспорт», організація пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту та проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.; перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах; договір із переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п'яти років.

Визначення переможця конкурсу на здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, а також укладення та розірвання відповідних договорів, врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року №1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування» (надалі - Порядок).

Згідно п. 32 вказаного Порядку до заяви автомобільного перевізника додається анкета за формою згідно з додатком 5, в якій передбачаються питання, що будуть враховані під час перевірки достовірності відомостей, що містяться у документах для участі в конкурсі, та під час підрахунків за бальною системою оцінки пропозицій перевізників-претендентів.

Доказів визнання недійсним конкурсу, за результатами якого визначено відповідача - 2 переможцем конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в м.Дрогобичі" за маршрутом №10 вул. Коновальця (маг."Іва") - центр (Кінотеатр "Прометей") сторонами не надано.

Як вбачається із документів у справі, саме ці питання є предметом розгляду в адміністративній справі Дрогобицького міськрайонного суду №442/4110/14-а.

Крім того, позивач не заявляє у даній справі вимогу про визнання недійсним рішення №432 від 18.10.2012 року повністю, а лише в частині.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про розірвання договору від 18 лютого 2013 року, укладеного між відповідачами по справі, та погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині.

Щодо вимоги позивача про визнання чинним Договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування №10 (вул. Коновальця (магазин "Іва") - Центр (кінотеатр "Прометей") в м.Дрогобичі, укладеного 27 квітня 2012 року між позивачем і відповідачем - 1 слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту порушеного права передбачені ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

. Пунктом 10 частини 1 статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що предмет позову про визнання договору чинним не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. В матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Обраний позивачем спосіб захисту права не є різновидом способу „визнання права".

Таким чином, звертаючись з позовом про визнання договору чинним, позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно листа Верховного Суду України від 24.11.2008 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" суди повинні перевіряти, чи підлягав правочин нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно ухилялася сторона від його посвідчення і чи немає підстав для визнання правочину нікчемним (невідповідність умовам законодавства). У кожному конкретному випадку суддям необхідно встановлювати, який правочин вчинено та яка форма передбачена саме для цього правочину законом, що діяв на момент вчинення.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ст. 209 ЦК України).

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. (п. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В процесі розгляду справи встановлено, що законом для даних видів договорів не вимагається обов'язкової нотаріально посвідченої форми, також відсутня будь-яка домовленість сторін про нотаріальне посвідчення документу (договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування). Останнє в свою чергу виключає можливість визнання вказаного договору дійсним.

Тобто матеріалами справи не підтверджено нікчемності спірного правочину, який би міг бути визнаний дійсним (чинним).

Щодо доводів скаржника стосовно неправильного розподілу судового збору судом першої інстанції, то слід зазначити наступне.

Позовна заява містить три вимоги немайнового характеру.

Згідно закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляться судовий збір в сумі 1 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 1218,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру, а саме по 1218,0 грн. що підтверджується відповідними квитанціями.

Судом першої інстанції було задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від21.02.2013 року).

Отже, в даному випадку позов про визнання рішення недійсним судом першої інстанції задоволено повністю стосовно двох відповідачів, а відтак, судовий збір розподіляється між двома відповідачами порівну, тобто по 609,0 грн., що і було вірно зроблено судом першої інстанції. У частині відмови у позові сплачений судовий збір залишається за позивачем (платником).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2015р. у справі № 914/3919/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 23.03.2015 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 30.06.2015 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Якімець Г.Г.