Ухвала

від 09.06.2015 по справі 2а-227/09/0870

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

щ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2015 рокусправа № 2а-227/09/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський завод нестандартного устаткування" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський завод нестандартного устаткування" до Бердянської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, тертя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера-В" про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовський завод нестандартного устаткування» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, від 08 травня 2008 року №0000832320/0 та №0000852320/0. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що висновки, викладені в акті перевірки про нереальність здійснення позивачем господарських операцій є необґрунтованими, оскільки надані ним первинні документи, зокрема, договори, податкові та видаткові накладні підтверджують здійснення ним господарської діяльності. Також позивач зазначає, що товарно-транспортні накладні у нього відсутні з підстав того, що транспортування ТМЦ до складу позивача здійснювалося транспортом ТОВ «Сфера-В»; розрахунки за придбаний товар готівкою з каси підприємства не здійснювалися, оскільки це не передбачено умовами укладеного договору, тому прибуткові ордери не видавались.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовський завод нестандартного устаткування» задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року скасовано, позовні вимоги задоволено, скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої апеляційної інстанції, Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулась з касаційною скаргою. За результатами касаційного перегляду касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Азовський завод нестандартного устаткування» вимог податкового, іншого законодавства за період з 31.07.2006 р. по 31.12.2007 р., та валютного законодавства за період з 31.07.2008 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складеного акт № 073/23-106/34517084 від 21.04.2008 року. На підставі акту перевірки № 073/23-106/34517084 від 21.04.2008 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.05.2008 року № 0000832320/0, яким ТОВ «Азовський завод нестандартного устаткування» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1348781,00 грн., в тому числі 764512,00 грн. за основним платежем, 584269,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000842320/0, яким ТОВ «Азовський завод нестандартного устаткування» було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1135476,00 грн., в тому числі 756984,00 грн. за основним платежем, 378492,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо доводів апелянта про необґрунтованість висновків податкового органу про завищення позивачем суми валових витрат в розмірі 3784918,60 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час спірних правовідносин, встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Також, відповідно до п.п.11.2.1. п.11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, жодної з цих підстав, для збільшення валових витрат у позивача не було, оскільки на час перевірки у нього були відсутні документи, які б підтверджували або оплату товарів або їх оприбуткування.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сфера-В» не надано належних та допустимих доказів (платіжних документів, банківських виписок тощо). Посилання позивача на переведення права вимоги за його кредиторською заборгованістю на гр.-на ОСОБА_1 також не підтверджується належними доказами.

Серед іншого, позивачем не надані докази використання придбаного у ТОВ «Сфера-В» товару у власній господарській діяльності.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000832320/0.

Щодо доводів апелянта про протиправність висновків відповідача щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. в сумі 756984,00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що також діяв на час спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відтак, саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Між тим, з акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки позивача факт отримання ТМЦ від ТОВ «Сфера-В» не підтверджується необхідними первинними документами бухгалтерського обліку, а саме відсутні: накладні та супроводжуючі їх податкові накладні на отримання ТМЦ, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти приймання матеріалів, тощо. До перевірки також не надано договори, згідно яких були придбані ТМЦ. У перевіряємому періоді розрахунки за ТМЦ між підприємствами не проводилися. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції додаткові докази, які б спростовували наведені висновки щодо відсутності документів на підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентами, надані не були.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин на підставі наявних у справі доказів колегія суддів доходить висновку щодо відсутності у позивача необхідних первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, зокрема податкових накладних, які б підтверджували правомірність нарахування податкового кредиту позивача, документів, які б підтверджували оплату ТМЦ та їх оприбуткування, використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський завод нестандартного устаткування" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року по справі № 2а-227/09/0870 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай