Ухвала

від 23.06.2015 по справі 809/170/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 р. № 876/4207/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Рибачука А.І., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спільного підприємства «Івано-Франківський центральний ринок» Івано-Франківської облспоживспілки на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області до Спільного підприємства «Івано-Франківський центральний ринок» Івано-Франківської облспоживспілки про стягнення податкового боргу, -

встановив:

13.01.2014 позивач - ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області звернулася з позовом до відповідача - СП «Івано-Франківський центральний ринок» Івано-Франківської облспоживспілки, у якому з урахуванням заяв про збільшення та зменшення позовних вимог, просить стягнути з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 471139,98 грн.

В обґрунтування остаточних позовних вимог позивач посилається на те, що за відповідачем станом на 12.02.2014 рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 471139,98 грн, який складається за наступних зобов'язань: за жовтень-грудень 2012 року - 94016,61 грн, за січень-грудень 2013 року - 376066,62 грн, пеня - 1056,75 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено правомірність заявленої суми податкового боргу, оскільки протягом 2012 року Товариством частково сплачувались податкові зобов'язання з земельного податку, а тому на його думку, сума такого боргу має становити 257721,17 грн. Також апелянт звертає увагу на те, що по податковому боргу за 2012 рік Івано-Франківським окружним адміністративним судом вже приймалась постанова від 13.11.2012. Крім того, судом першої інстанції не було перевірено факт отримання відповідачем податкової вимоги від 11.09.2012 № 1690. Крім того апелянт просить суд апеляційної інстанції звернути увагу і на сплив строків позовної давності при нарахуванні пені.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що юридична особа - Спільне підприємство «Івано-Франківський центральний ринок» Івано-Франківської облспоживспілки відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру зареєстроване 10.10.1997, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області та є платником земельного податку.

Відповідачем подано декларації з плати за землю (земельного податку) за 2012 та 2013 роки, у яких самостійно задекларовано щомісячні платежі з земельного податку в розмірі 31338,89 грн, а за грудень 2012 року та грудень 2013 року по 31338,83 грн.

Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати податків, у нього утворився податковий борг з земельного податку за жовтень 2012 року - грудень 2013 року, що в загальній сумі складає 470083,23 грн, а також пеня в сумі 1056,75 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки на момент судового розгляду цієї справи відповідач не надав суду підтвердження сплати податкового боргу в розмірі 471139,98 грн, а відтак вказана сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку. При цьому, суд першої інстанції встановив, що податковим органом відповідачу надсилалась податкова вимога від 11.09.2012 № 1690 на якій здійснена відмітка уповноваженої посадової особи відповідача про її отримання. Судом встановлено, що вказана вимога є не погашеною та не відкликаною.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 285.1 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 цього Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З аналізу наведених вище правових положень ПК України можна дійти висновку, що нарахування податкових зобов'язань по земельному податку здійснюється платниками податків самостійно, які визначаються в поданих ними контролюючому органу податкових деклараціях, які підлягають сплаті щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Такі податкові зобов'язання є узгодженими та не підлягають оскарженню.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем подано податкові декларації з плати за землю за 2012 та 2013 роки (а.с. 10-13), у яких самостійно задекларовано щомісячні платежі з земельного податку по 31338,89 грн, а за грудень 2012 року та грудень 2013 року по 31338,83 грн.

Внаслідок неналежного виконання СП «Івано-Франківський центральний ринок» Івано-Франківської облспоживспілки свого обов'язку щодо сплати податків, у нього утворився податковий борг з земельного податку за період з жовтня 2012 року по грудень 2013 року, що в загальній сумі складає 470083,23 грн (а.с. 64).

У відповідності до приписів підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається, зокрема, при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, за прострочення сплати податкових зобов'язань, які обліковуються в карточці особового рахунку платника, відповідачу нарахована пеня в сумі 1056,75 грн (а.с. 54).

Отже, сума податкового боргу, яка є предметом спору у цій справі, становить 471139,98 грн та складається за наступних зобов'язань: за жовтень-грудень 2012 року - 94016,61 грн (31338,89 х 2) + 31338,83), за січень-грудень 2013 року - 376066,62 грн (31338,89 х 11) + 31338,83), пеня - 1056,75 грн.

З огляду на встановлені обставини справи, безпідставними є посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не перевірено правильність обрахунку суми податкового боргу. Вказана сума податкового боргу підтверджується копіями податкових декларацій, обліковою карткою платника по земельному податку, розрахунком заборгованості.

Також не приймаються судом до уваги посилання апелянта на те, що ним частково погашено податковий борг за 2012 рік, оскільки долучені ним до апеляційної скарги платіжні доручення, датовані січнем-березнем 2012 року, а тому не стосуються податкового боргу, який виник у період з жовтня 2012 року по грудень 2013 року.

Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 по справі № 2а-3504/12/0970, оскільки така стосується податкового боргу з земельного податку за серпень-вересень 2012 року, а також боргу, який виник за договором про розстрочення грошових зобов'язань та на підставі рішення про скасування розстрочення грошових зобов'язань, а отже нею не охоплюється податковий борг, який є предметом спору у цій справі.

Безпідставними є і посилання апелянта на необхідність застосування строків визначених ст. 250 ГК України щодо нарахування пені, оскільки згідно ч. 2 цієї статті, її дія не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.4 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, позивачем йому надсилалися податкова вимога від 11.09.2012 № 1690 (а.с. 15), яка цього ж дня отримана головним бухгалтером відповідача Воробець С.Г., а тому безпідставним є посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було досліджено факт отримання відповідачем податкової вимоги.

Згідно абз. 2 п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Враховуючи те, що згідно облікової картки платника податків, після надіслання податкової вимоги податковий борг не був погашений, а збільшився, додаткового надіслання податкової вимоги законодавством не вимагається.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг та ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такий борг підлягає стягненню на підставі рішення суду за рахунок готівки та коштів на рахунках платника податків у банках, які його обслуговують.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Спільного підприємства «Івано-Франківський центральний ринок» Івано-Франківської облспоживспілки - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі № 809/170/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: А.І. Рибачук

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 30.06.2015.