Постанова

від 23.06.2015 по справі 910/2467/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа№ 910/2467/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Жук Г.А.

при секретарі: Дяченко Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Андрієнко С.В. ( за довіреністю від 20.05.2013 року)

від відповідача: Іліка Н.І. ( за довіреністю № 94-06/15 від 09.06.15року)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд"

на рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2015р.

у справі № 910/2467/15-г (Суддя: Сівакова В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю " Інтерпром ЛТД"

до товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд"

про стягнення 93 123,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованності 93 123,28 грн., що складається з основного боргу у сумі 67 000,00 грн., пені у сумі 8 608,38 грн., інфляційної складової боргу у сумі 8 710,00 грн., 3 % річних у сумі 8 804,90 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2015р. у справі №910/2467/15-г позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у сумі 67 000 грн. 00 коп., пеню у сумі 8 608 грн. 38 коп., інфляційну складову суму боргу у сумі 8 710 грн. 00 коп., 3 % річних у сумі 1 327,51 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав, що позивач зобов'язання за договором поставки № 26 від 01.10.2012 р. виконав в повному обсязі, проте відповідач своєчасно та повному обсязі за наданий товар не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 67 000, 00 грн. У зв'язку з несвоєчасним розрахунком за поставлений товар з відповідача належить також стягнути пеню, інфляційну складову боргу та три відсотки річних за період прострочення.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, відповідач - ТОВ "БМБ Компаунд" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015р. змінити та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 33 130,00 грн. та 1 207,00 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідно до довіреностей на отримання товару мала місце недопоставка товару, що спричинило неможливість оплати товару до часу його повної поставки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" та призначено справу № 910/2467/15-г до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.

15.06.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог апеляційної скарги, та просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. на лікарняному, змінено склад колегії суддів, та призначено новий склад колегії: головуючий суддя Руденко М.А., судді Жук Г.А., Дідиченко М.А.

В судовому засіданні 23.06.2015 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення змінити.

Представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2012 р. між ТОВ "Інтерпром ЛТД" (постачальник) та ТОВ "БМБ Компаунд" (покупець) був укладений договір № 26 (а.с.19)

За умовами зазначеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується приймати та оплачувати товар в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями.(п.1.1. договору). Товар поставляється партіями в кількості та асортименті згідно специфікацій, які підписуються сторонами на кожну партію товару і є невід'ємними частинами цього договору.(п.1.3. договору). Постачальник поставляє товар покупцю на умовах Інкотермс-2000, за адресою: м. Бровари, пр. Тупой, 6. Поставка товару здійснюється протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами специфікації на партії товару.(п.п. 3.1.,3.2. договору )

У відповідності до п.п. 3.4, 3.6.2 договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю та підписання сторонами відповідних накладних. Факт приймання-передачі товару по кількості підтверджується накладними. Вартість кожної одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару, яка поставляється за цим договором визначається сторонами у специфікаціях та вказується у видаткових накладних. Загальна сума цього договору визначається як сума вартостей усіх партій товару, поставленого протягом дії договору на підставі специфікацій та накладних. (п.п. 4.1., 4.4. договору). Покупець зобов'язується оплачувати кожну окрему партію товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (згідно накладної). Днем здійснення платежу, який є днем виконання платіжного зобов'язання покупцем вважається день, коли сума, що підлягає оплаті, списана з банківського рахунку покупця (п.п. 5.2, 5.4 договору).

Строк дії договору визначений в п.9.1 договору, де зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р. В подальшому сторони підписавши додаткову угоду №2 від 20.01.2014 року, продовжили дію договору до 31.12.2014 року. (а.с.27)

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Інтерпром ЛТД" поставило відповідачу товар на загальну суму 82 070,00 грн., що підтверджується рахунками - фактури № СФ-0000028 від 30.04.2014 р.(а.с.31), № СФ-0000029 від 05.05.2014 р.(а.с.34), № СФ-0000030 від 06.05.2014 р. (а.с.37), № СФ-0000032 від 08.05.2014 р.(а.с.40), № СФ-0000034 від 13.05.2014 р.(а.с.43), № СФ-0000035 від 14.05.2014 р.(а.с.46), видатковими накладними № РН-0000032 від 30.04.2014 р.(а.с.32), РН-0000033 від 06.05.2014 р.(а.с.33), РН-0000035 від 07.05.2014 р.(а.с.38), РН-0000036 від 08.05.2014 р.(а.с.41), РН-0000038 від 13.05.2014 р.(а.с.44), РН-0000039 від 14.05.2014 р.(а.с.47).

Відповідач зі свого боку зобов'язання, щодо оплати продукції виконав неналежним чином, частково оплатив товар на загальну суму 15 070,00 грн., про що свідчать банківські виписки з рахунку позивача. (а.с.52-63) За таких обставин у відповідача виникла заборгованість за договором поставки у сумі 67 000,00 грн.

01.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1/01 щодо оплати заборгованості за договором поставки.(а.с.64)

У відповідь на вказану вимогу відповідач направив відповідь на претензію №161-07/14 від 28.07.2014р. в якій повідомив про неможливість задоволення вказаної вимоги, у зв'язку з недостатністю у нього документів за вказаним договором поставки, які просив позивача йому направити.(а.с.69)

Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості у сумі 67 000,00 грн., пені у сумі 8 608,38 грн. інфляційної складової боргу у сумі 8 710,00 грн. та трьох відсотків річних у сумі 8 804,90 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено, а відповідачем в свою чергу не спростовано порушення умов договору поставки, в частині сплати коштів за поставлену продукцію. Стягнув також, за порушення виконання грошового зобов'язання пеню на підставі п.7.2.1 договору поставки та інфляційну складову боргу та три відсотки річних, керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог ст. ст. 662-664 ЦК України постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором. Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 530, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач на виконання умов договору № 26 від 26.09.2012 року поставив ТОВ «БМБ Компаупд» товар згідно акту звірки на 30.06.2014 року який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений печаткиами товариства заборгованість становить 73 000,00 грн..(а.с.132)

В подальшому з врахуванням часткової оплати за отриманий товар , що підтверджується випискою з особливого рахунку позивача (а.с. 52-63) сума боргу зменшилась та становить 67 000,00 грн., оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження належної оплати заборгованості, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вищевказаної суми боргу правомірно були задоволені судом першої інстанції .

Необґрунтованими є посилання відповідача на те, що поставка товару належним чином та повному обсязі здійснена не була, так як відповідно до довіреностей він уповноважував своїх представників на отримання товару на більшу кількість товару, ніж вказано в видаткових накладних , оскільки як видно з доказів долучених до матеріалів справи , а саме видаткових накладних, довіреностей, рахунків-фактур позивач просив стягнути заборгованість лише за отриманий товар, згідно з п.п. 3.4, 3.6.2 договору поставки № 26 від 01.10.2012 року.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що часткова сплата боргу відповідачем, після здійснення поставки товару, підтверджує визнання ним боргових зобов'язань по договору поставки № 26 від 01.10.2012 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначається про застосування відповідачем штрафу у розмірі 10 % за недопоставку товару згідно з п. 7.3.3 договору не може бути прийнята до уваги, оскільки зауважень щодо кількості поставленого товару при його прийнятті відповідачем заявлено не було. При цьому , колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відтак, за змістом вказаної норми припинення зобов'язання зарахуванням можливе за умов зустрічності вимог, їх однорідності та безспірності (ясності вимог). За відсутності безспірності вимог спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Отже, оскільки претензії відповідачем щодо недопоставки товару не були висунуті під час здійснення поставки, а також в період з червня 2014 року по квітень 2015 року, а заява про зарахування зустрічних однорідних вимог була направлена позивачу під час слухання справи в суді першої інстанції 03.04.2015 року ( а.с. 120) підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог відсутні.

Стосовно посилання апелянта, на те що рахунки на оплату позивачем йому не надавались, а тому у нього немає обов'язку оплатити товар, колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки за умовами п. 5.2 договору покупець зобов'язується оплачувати кожну окрему партію товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (згідно накладної).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у сумі 67 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині позову.

Крім того, за порушення умов договору, крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 8 608,38 грн. за період з 31.05.2014 р. по 31.01.2015 р.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За умовами п. 7.2.1 договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.2 даного договору. Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, за несвоєчасну оплату кожної поставки товару, погоджується з висновком суду першої інстанції що він є вірним, нарахований відповідно до подвійної облікової ставки НБУ та вимог ст. 232 ГК України та підлягає стягненню в сумі 8 608,38 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у сумі 8 710,00 грн. та 3 % річних у сумі 8 804,90 грн. за період з 31.05.2014 р. по 31.01.2015 р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційну складову боргу та 3 % річних, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що їх розмір підлягає зменшенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу за період з 31.05.2014 р. по 31.01.2015 р. у сумі 8 710,00 грн., та 3 % річних - у сумі 1 327,51 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року у справі № 910/2467/15-г, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року у справі № 910/2467/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року у справі № 910/2467/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2467/15-г повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Г.А. Жук