Рішення

від 02.07.2015 по справі 205/7670/14-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

02.07.2015 Єдиний унікальний номер 205/7670/14-ц

Справа № 2/576/15

Р І Ш Е Н Н Я 205/7670/14

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.

при секретарі О.А. Волкобоєвій,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 09 вересня 2014 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому вказав, що 17 грудня 2012 року він отримав позику від ОСОБА_2 у розмірі 5 500,00 доларів США. В подальшому для оформлення документів для продажу земельної ділянки позивача ОСОБА_2 заплатив в Земграді ще 450,00 дол. США, які увійшли до суми позики. 26 грудня 2012 року вони уклали договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,0450 гектарів за адресою м. Дніпропетровськ вул. Дубовика, 16 зареєстрованого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 від 26 грудня 2012 року, в реєстрі 5781, який вони повинні були розірвати після повернення ним позики, що підтверджується розпискою від 26 грудня 2012 року до зазначеного договору купівлі - продажу земельної ділянки, наданою йому ОСОБА_2, яку також підписала його дружина ОСОБА_4, відповідно до якої, купівля продаж спірної земельної ділянки оформлена на ОСОБА_2 для забезпечення повернення позики від 17 грудня 2012 року, який він повинен був повернути ОСОБА_2 в розмірі 7 735 доларів США до 17 березня 2013 року, після чого вони повинні були розірвати зазначений договір купівлі - продажу земельної ділянки від 26 грудня 2012 року. На зворотній стороні розписки на підставі додаткових угод від 17 березня 2013 року та від 17 квітня 2013 року вони домовились про продовження їхніх зобов'язань, та строку повернення позики до 17 червня 2013 року з остаточною сумою позики у розмірі 7 140 доларів США. Позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та мешкав на її території, де ним були збудовані капітальні будови: літня кухня-бесідка, а також господарчі будівлі та паркан з червоної цегли. Будови на території ділянки придатні для мешкання, облаштовані меблями та іншими особистими речами. 27 травня 2013 року відповідач змусив його звільнити спірну земельну ділянку посилаючись на те, що він її продав, а на зауваження, що є домовленість до 17.06.2013 року розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки, повідомив, що ніяких домовленостей не існує. Однак позивач не збирався продавати спірну земельну ділянку та уклав договір купівлі-продажу тільки у зв'язку з вимушеними обставинами. Крім того, сума грошей отримана від ОСОБА_2 значно нижча від вартості земельної ділянки та капітальних будівель, які знаходяться на території земельної ділянки. Також, в спірному договорі зазначено, що на земельній ділянці відсутні будь-які будови, що є порушенням укладання спірного договору, оскільки це не відповідає дійсності. Таким чином, позивач уклав договір купівлі-продажу на вкрай невигідних умовах та у зв'язку з тяжкими обставинами. Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0.0450 га, розташованої за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дубовика, 16, укладеного 26.12.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилалися на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовну заяву не визнали в повному обсязі та просили відмовити в її задоволенні. Суду пояснили, що відповідач набув право власності на земельну ділянку правомірно, у відповідності до вимог закону, підстав для визнання договору недійсним не має.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про день і час проведення слухання справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила.

Суд вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Матеріалами справи встановлено, що 26 грудня 2012 року між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0450 га, яка розташована на вулиці Дубовика, 16 на території Амур-Нижньодніпровського району у м. Дніпропетровську (а.с.7). В договорі купівлі-продажу зазначено, що продавець свідчить, що на вказаній земельній ділянці житловий будинок та господарські будівлі відсутні. Також в договорі, підписаному сторонами, значиться, що підписання цього договору буде свідчити про одержання мною, продавцем, повного розрахунку за продану нерухомість та відсутність матеріальних претензій до покупця.

24.04.2013 року право власності на земельну ділянку за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Дубовика, 16 було зареєстровано за ОСОБА_2

Як зазначає позивач, на території спірної земельної ділянки, ним були збудовані капітальні будови: літня кухня-бесідка, а також господарчі будівлі та паркан з червоної цегли. Однак, відповідач змусив його звільнити земельну ділянку посилаючись на те, що він її продав, а на зауваження, що є домовленість до 17.06.2013 року розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки, повідомив, що ніяких домовленостей не існує. Вказує, що сума грошей отримана від ОСОБА_2 значно нижча від вартості земельної ділянки та капітальних будівель, які знаходяться на території земельної ділянки. Таким чином, позивач уклав договір купівлі-продажу на вкрай невигідних умовах та у зв'язку з тяжкими обставинами.

Відповідно до положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає, а інша сторона (покупець) зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього гроші.

Предметом договором купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору, або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленому в договорі купівлі- продажу (ст. 691 ЦК України) при цьому Продавець зобов'язаний передати товар у строк встановлений договором (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку /квартири/ або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

На правову підставу визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.0450 га, розташованої за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дубовика, 16, укладеного 26.12.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивач посилається на ст. 233 ЦК України.

Згідно зі ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

З аналізу вищезазначених норм випливає, що заявлені вимоги про визнання правочину недійсним можуть бути задоволені при доведенні фактів тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Позивач зазначив, що тяжкими обставинами є скрутне фінансове становище, що змусило позивача укласти спірний договір на в край невигідних для нього умовах, однак ним жодним належним та допустимим доказом не підтверджено, укладення оспорюваного правочину саме під впливом цієї обставини.

Підписавши вказаний договір, позивач погодився з його змістом. Крім того, тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин.

Правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини, характеризується такими ознаками: 1.Особа вчиняє такий правочин під впливом тяжкої для неї обставини. Під такою обставиною слід розуміти будь-які поважні надзвичайні обставини (крайня нужденність, важка хвороба, загроза втрати єдиного житла через неповернення боргу банку тощо), які змусили особу вчинити правочин на вкрай невигідних умовах. Тяжка обставина може стосуватися як самої цієї особи (купівля ліків, виплата боргів тощо), так і її близьких (витрати на лікування, поховання тощо). При цьому в особи, яка вимушено вчинила невигідний для себе правочин, зовсім не обов'язково повинні бути відсутніми засоби до існування. Слід брати до уваги соціальний статус, майновий стан такої особи, обстановку його вчинення тощо. Тяжка обставина може взагалі не бути пов'язаною з майновим становищем або станом здоров'я потерпілого

Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Так, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2014 року, яке набрало чинності, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання удаваним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0450 га за адресою: м.Дніпропетровськ вул..Дубовика, 16, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 26.12.2012 року за реєстровим №5781, як укладений з метою приховати договір іпотеки земельної ділянки площею 0,0450 га за адресю: м.Дніпропетровськ, вул..Дубовика, 16, для забезпечення договору позики від 17.12.2012 року, визнання дійсним договору позики від 17.12.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 58 353,80 грн. строком до 17.06.2013 року, визнання дійсним, укладений 26.12.2012 року договору іпотеки земельної ділянки площею 0,0450 га за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Дубовика,16 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, для забезпечення зобов*язань сторін за договором позики від 17.12.2012 року на суму 58 353,80 грн. строком до 17.06.2013 року та визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0450 га за адресою: м.Дніпропетровськ, вул..Дубовика, 16 відмовлено.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Отже, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу під впливом тяжкої обставини суду не надано.

В судовому засіданні позивач, представник позивача не змогли навести ні одну з вищезазначених умов, не довели ті обставини, на які посилалися, а навпаки в судовому засіданні встановлено, що вказана угода укладена згідно діючого законодавства та визнавати її недійсною у суду немає жодних законних підстав.

До показань свідків суд ставиться критично, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи, є непереконливими.

Суд не може визнати договір купівлі продажу земельної ділянки від 26.12.2012 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3, за реєстровим № 5781 недійсним з тих підстав, на які посилається ОСОБА_1

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

. З огляду на вищевикладене, аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що немає законних підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки судом встановлено, що договір відповідає вимогам діючого законодавства України, відповідає волевиявленню сторін та був спрямований на виникнення правовідносин, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд в силу ст.88 ЦПК України, враховує, що позовні вимоги оплачені позивачем, судом залишено без задоволення, позивач не звільнений від їх оплати, у зв'язку з чим поверненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про визнання правочинів недійсними", ст. ст.203, 655, ч.1 ст.657 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 10, 27, 57-60, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі- продажу земельної ділянки, площею 0.0450 га, розташованої за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дубовика, 16, укладеного 26.12.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.В. Залімська