Ухвала

від 03.08.2015 по справі 205/7670/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7407/15 Справа № 205/7670/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договору купівлі - продажу недійсним,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 17 грудня 2012 року він отримав позику від ОСОБА_3 у розмірі 5500,00 доларів США. В подальшому для оформлення документів для продажу земельної ділянки позивача ОСОБА_3 заплатив в Земграді ще 450,00 дол. США, які увійшли до суми позики. 26 грудня 2012 року вони уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0450 гектарів за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дубовика, 16, зареєстрований приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 від 26 грудня 2012 року, в реєстрі 5781, який вони повинні були розірвати після повернення ним позики, що підтверджується розпискою від 26 грудня 2012 року до зазначеного договору купівлі - продажу земельної ділянки, наданою йому ОСОБА_3, яку також підписала його дружина ОСОБА_5, відповідно до якої, купівля-продаж спірної земельної ділянки оформлена на ОСОБА_3 для забезпечення повернення позики від 17 грудня 2012 року, яку він повинен був повернути ОСОБА_3 в розмірі 7735 доларів США до 17 березня 2013 року, після чого вони повинні були розірвати зазначений договір купівлі - продажу земельної ділянки від 26 грудня 2012 року. На зворотній стороні розписки на підставі додаткових угод від 17 березня 2013 року та від 17 квітня 2013 року вони домовились про продовження їхніх зобов'язань, та строку повернення позики до 17 червня 2013 року з остаточною сумою позики у розмірі 7140 доларів США. Він продовжував користуватися земельною ділянкою та мешкав на її території, де ним були збудовані капітальні будови: літня кухня-бесідка, а також господарчі будівлі та паркан з червоної цегли. Будови на території ділянки придатні для мешкання, облаштовані меблями та іншими особистими речами.

27 травня 2013 року відповідач змусив його звільнити спірну земельну ділянку посилаючись на те, що він її продав, а на зауваження, що є домовленість до 17.06.2013 року розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки, повідомив, що ніяких домовленостей не існує. Однак він не збирався продавати спірну земельну ділянку та уклав договір купівлі-продажу тільки у зв'язку з вимушеними обставинами. Крім того, сума грошей, отримана від ОСОБА_3 значно нижча від вартості земельної ділянки та капітальних будівель, які знаходяться на території земельної ділянки. Також, в спірному договорі зазначено, що на земельній ділянці відсутні будь-які будови, що є порушенням укладання спірного договору, оскільки це не відповідає дійсності. Таким чином, він уклав договір купівлі-продажу на вкрай невигідних умовах та у зв'язку з тяжкими обставинами. Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0.0450 га, розташованої за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дубовика, 16, укладений 26.12.2012 року між ним та ОСОБА_3.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не погодився позивач і звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 грудня 2012 року між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0450 га, яка розташована на вулиці Дубовика, 16 на території Амур-Нижньодніпровського району у м.Дніпропетровську (а.с.7). Продаж земельної ділянки вчинено за 36000,00 грн. В договорі купівлі-продажу зазначено, що продавець свідчить, що на вказаній земельній ділянці житловий будинок та господарські будівлі відсутні. Також в договорі, підписаному сторонами, значиться, що підписання цього договору буде свідчити про одержання продавцем повного розрахунку за продану нерухомість та відсутність матеріальних претензій до покупця.

24.04.2013 року право власності на земельну ділянку за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Дубовика, 16 було зареєстровано за ОСОБА_3

Відповідно до положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає, а інша сторона (покупець) зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього гроші.

Предметом договором купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору, або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленому в договорі купівлі- продажу (ст. 691 ЦК України) при цьому Продавець зобов'язаний передати товар у строк встановлений договором (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивач посилається на ст.233 ЦК України як на правову підставу визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.0450 га, розташованої за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Дубовика, 16, укладеного 26.12.2012 року між ним та ОСОБА_3.

Згідно зі ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

З аналізу вищезазначених норм випливає, що заявлені вимоги про визнання правочину недійсним можуть бути задоволені при доведенні фактів тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Позивач зазначив, що тяжкими обставинами є скрутне фінансове становище, що змусило його укласти спірний договір на вкрай невигідних для нього умовах, однак ним жодним належним та допустимим доказом не підтверджено, укладення оспорюваного правочину саме під впливом цієї обставини.

Підписавши вказаний договір, позивач погодився з його змістом. Крім того, тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин.

Правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини, характеризується такими ознаками: 1.Особа вчиняє такий правочин під впливом тяжкої для неї обставини. Під такою обставиною слід розуміти будь-які поважні надзвичайні обставини (крайня нужденність, важка хвороба, загроза втрати єдиного житла через неповернення боргу банку тощо), які змусили особу вчинити правочин на вкрай невигідних умовах. Тяжка обставина може стосуватися як самої цієї особи (купівля ліків, виплата боргів тощо), так і її близьких (витрати на лікування, поховання тощо). При цьому в особи, яка вимушено вчинила невигідний для себе правочин, зовсім не обов'язково повинні бути відсутніми засоби до існування. Слід брати до уваги соціальний статус, майновий стан такої особи, обстановку його вчинення тощо. Тяжка обставина може взагалі не бути пов'язаною з майновим становищем або станом здоров'я потерпілого

Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Так, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2014 року, яке набрало чинності, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання удаваним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0450 га за адресою: м.Дніпропетровськ вул.Дубовика, 16, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 26.12.2012 року за реєстровим №5781, як укладений з метою приховати договір іпотеки земельної ділянки площею 0,0450 га за адресю: м.Дніпропетровськ, вул.Дубовика, 16, для забезпечення договору позики від 17.12.2012 року, визнання дійсним договору позики від 17.12.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на суму 58 353,80 грн. строком до 17.06.2013 року, визнання дійсним, укладений 26.12.2012 року договору іпотеки земельної ділянки площею 0,0450 га за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Дубовика,16 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, для забезпечення зобов'язань сторін за договором позики від 17.12.2012 року на суму 58 353,80 грн. строком до 17.06.2013 року та визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0450 га за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Дубовика, 16 відмовлено.

Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу під впливом тяжкої обставини суду не надано.

Встановивши вищезазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 203, 655, ч.1 ст.657 ЦК України,прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність законних підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Доводи апеляційної скарги позивача про неналежне дослідження та оцінку наданих ним доказів та пояснень свідків щодо тяжких обставин не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ні пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ні надані позивачем докази, зокрема: копія додатку № 1 до кредитного договору № 500058222 від 26.12.2011 р. (графік платежів), укладеного між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк»; копіїя додатку № 1 до договору банківського обслуговування № ВL_КГ100094052 від 07.02.2012 р. (графік погашення заборгованості), укладеного між позивачем та ПАТ «VAB-банк»; копія податкової декларації з податку на прибуток ПП «Східреммонтаж» (код ЄДРПОУ 33906498) за 2012 рік (дата складання 24.01.2013); копія довідки № 661 від 19.04.2010 р., видана лікарем відділення амбулаторної травми МКЛ № 6 м. Дніпропетровська, яка свідчить про те, що позивач в квітні 2010 року отримав побутову травму, з приводу якої звертався до лікарняного закладу; копія листа ПАТ «Платинум Банк», яка не містить дати його складання, з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 710,43 грн. за договором кредиту № 17008/0002SХGF від 22.10.2012 р.; копія листа ПАТ «Платинум Банк» з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 1452,78 грн. за договором кредиту № 17008/0002SХGF від 22.10.2012 р. містить інформацію про стан заборгованості позивача перед кредитором станом на 07.06.2013 р. (тобто через 163 дні після укладення оспорюваного Договору); копія листа ПАТ «Альфа-Банк» № 000246 від 08.05.2013 р. з вимогою про погашення простроченої заборгованості в розмірі 7 893,40 (в т.ч. 4 693,40 грн. - сума основного боргу; 3 200,00 грн. - штрафні нарахування) за кредитним договором № 500058222 від 26.12.2011 р., інформація про кількість днів прострочки, що міститься в листі (100 днів), тобто виникла за наслідками невиконання позивачем грошових зобов'язань у період з січня по квітень 2013 р., вже після укладення оспорюваного Договору; копія заяви ПАТ «Альфа-Банк» № 000601 від 13.12.2012 р. до Державної інспекції з питань праці в Україні з вимогою про проведення перевірки роботодавця на предмет невиплати заробітної плати клієнту банку (позивачеві), що в свою чергу ускладнило своєчасність виконання останнім грошових зобов'язань за кредитним договором № 500058222 від 26.12.2011р. Лист містить інформацію про стан заборгованості позивача перед кредитором станом на 13.12.2012 р. Заборгованість складає 4 929,43 грн., не містять фактичних даних, які свідчать про наявність тяжких обставин (критичного фінансового стану особи) на дату укладення оспорюваного договору.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на ненадання йому можливості провести експертизу, довівши свої вимоги щодо укладання оспорюваного договору на вкрай невигідних умовах, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно ч.1 ст.143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно п.2.2 оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2012 року (а.с.7 т.1), вартість земельної ділянки визначена відповідно до ОСОБА_10 про експертну грошову оцінку ринкової вартості земельної ділянки від 18 грудня 2012 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ-ГРУП» та Рецензії від 19 грудня 2012 року, виданої оцінювачем-рецензентом ОСОБА_11 ОСОБА_10 та Рецензія ніким не оспорені, з ними сторони погодились при укладанні спірного договору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповноти встановлення судом першої інстанції обставин справи, неправильного та неповного дослідження доказів та їх оцінки, які призвели до ухвалення неправомірного рішення, не спростовують висновки суду та встановлені ним обставини, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування або зміни судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

ОСОБА_12