Рішення

від 22.06.2015 по справі 487/3393/15-ц

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/3393/15-ц

Провадження № 2/487/1678/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015 м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді ТЕМНІКОВОЇ А.О.

при секретарі ІГНАТЬЄВІ А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Недвижимость» про визнання угоди дійсною, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва із вказаним позовом, який вподальшому було уточнено. В обґрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 30.10.1996 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністюфірма «Недвижимость» (далі ТОВ фірма «Недвижимость») було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Даний договір було укладено Універсальною товарною біржою «Недвижимость Н» та зареєстровано в журналі реєстрації біржових операцій з нерухомості під реєстровим №351 від 30.10.1996 та в Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 01.11.1996 за реєстровим №17397. Перед укладенням договору сторони домовились щодо всіх істотних умов та вчинили дії щодо передачі та прийняття у власність об'єкту нерухомості.У зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу не був оформлений нотаріально, позивач просить визнати його дійсним.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог не заперечував, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що 30 жовтня 1996 між ОСОБА_1 та ТОВ фірма «Недвижимость» було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с.7).

Даний договір було укладено між сторонами, як членами Універсальної товарної біржі «Недвижимость Н» та зареєстровано в журналі реєстрації біржових операцій з нерухомості під реєстровим №351 від 30.10.1996 та Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації 01.11.1996 за реєстровим №17397.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

На момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 227 цього Кодексу договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Згідно роз'яснень Міністерства юстиції України № 17-12/44 від 10 квітня 1998 року «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено, що, беручи до уваги вимоги ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року), яка передбачає особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини), якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, недотримання цієї вимоги згідно з ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) тягне недійсність договору, таким чином, зазначений договір набуватиме чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», а в даний момент відповідачі ухиляються від нотаріального оформлення угоди, суд з метою захисту інтересів добросовісних учасників цивільних правовідносин, та дотримання принципу правової визначеності, регламентованого Європейською конвенцєю про захист прав і основоположних свобод , вважає можливим визнати дійсним договір, укладений між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору у сумі 318 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 47, 48, 224, 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), суд,-

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дійсним договір від 30 жовтня 1996 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Недвижимость», зареєстрований Універсальною товарною біржею «Недвижимость Н» в журналі реєстрації біржових операцій з нерухомості під реєстровим №351 від 30.10.1996.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Недвижимость» на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 318 (триста вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: А.О. ТЕМНІКОВА