Постанова

від 12.02.2009 по справі 50/391

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 12.02.2009                                                                                          

№ 50/391

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Вербицької О.В.

 представникі сторін:

 від позивача: не з'явився

 від відповідача: Гордієнко М.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

“Рекреаційно-оздоровчий центр“Зелений порт”

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від

28.10.2008

 у справі № 50/391 (Головатюк Л.Д.)

 за позовом                               ОСОБА_1

 до                                                   Товариства

з обмеженою відповідальністю “Рекреаційно-оздоровчий центр“Зелений порт”

 про                                                   стягнення

765450,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

(надалі позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю

“Рекреаційно-оздоровчий центр “Зелений порт” (надалі відповідач) про стягнення

765 450,00 грн.

Ухвалою

Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі та забезпечення

позову від 28.10.2008 р. по справі № 50/391, було накладено арешт  на все належне Товариству з обмеженою

відповідальністю “Рекреаційно-оздоровчий центр “Зелений порт” (вул. Лютнева,

58-а (Жуків острів), м. Київ, код. ЄДПРОУ 30635473) рухоме і нерухоме майно.

Заборонено

директору та іншим уповноваженим особам Товариства з обмеженою відповідальністю

“Рекреаційно-оздоровчий центр “Зелений порт” (вул. Лютнева, 58-а (Жуків

острів), м. Київ, код. ЄДПРОУ 30635473) відчужувати рухоме і нерухоме майно,

належне Товариству з обмеженою відповідальністю “Рекреаційно-оздоровчий центр

“Зелений порт” (вул. Лютнева, 58-а (Жуків острів), м. Київ, код. ЄДПРОУ

30635473).

Не

погоджуючись із зазначеною  ухвалою суду,

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рекреаційно-оздоровчий центр “Зелений

порт” Києва   подало апеляційну скаргу, в

якій просить Київський апеляційний господарський суд ухвалу від 28.10.2008 р.

скасувати в частині накладення арешту на все належне рухоме і нерухоме майно

Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекреаційно-оздоровчий центр “Зелений

порт” та заборони директору та іншим уповноваженим особам Товариства з

обмеженою відповідальністю “Рекреаційно-оздоровчий центр “Зелений порт”

відчужувати рухоме і нерухоме майно, належне Товариству з обмеженою

відповідальністю “Рекреаційно-оздоровчий центр “Зелений порт”.

Ухвалою

Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 р. апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекреаційно-оздоровчий центр “Зелений

порт” прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.01.2009 р.

В

судове засідання 15.01.2009 р. позивач та відповідач, чи їх представники в

судове засідання не з'явились, але направили на адресу суду письмові клопотання

про відкладення розгляду справи.

З

урахуванням того, що від представників Позивача та Відповідача на адресу суду

надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, та враховуючи те, що

представники сторін у судове засідання не з'явились, колегія суддів дійшла до

висновку про необхідність відкладення розгляду справи, керуючись ст. ст. 77,

86,  99 Господарського процесуального

кодексу України, колегія, ухвалила розгляд справи № 50/391 відкласти на

29.01.2009 р.

29.01.2009

р. позивач в судове засідання не з'явився, та направив на адресу суду письмове

клопотання про відкладення розгляду справи, то розгляд справи було відкладено

до 12.02.2009 р.

В

судове засідання 12.02.2009 р. позивач не зявився. Представник відповідача  вирішення даного питання залишив на розсуд

суду. Суд ухвалив, слухати справу за відсутності позивача.

Дослідивши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний

господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала

місцевого господарського суду в частині вжиття заходів забезпечення позову -

скасуванню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно

до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський  суд 

за  заявою  сторони, 

прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї 

ініціативи  має  право вжити 

заходів  до  забезпечення  

позову. Забезпечення   позову

допускається  в  будь-якій 

стадії  провадження  у 

справі,   якщо невжиття  таких 

заходів  може  утруднити 

чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського

суду.

За

своєю правовою природою забезпечення  

позову  є   засобом 

запобігання   можливим порушенням  майнових 

прав  чи  охоронюваних  

законом   інтересів особи, як

правило - позивача у справі. Забезпечення 

позову  застосовується  як гарантія задоволення законних вимог

позивача.

Звертаючись

до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову, позивач

посилався на те, що у разі дострокового пред'явлення  позичальником вимоги про повернення позичених

коштів до прийняття судом рішення по даній справі, у разі задоволення позову,

може скластися ситуація, коли відповідач не матиме достатньо коштів для

задоволення вимог всіх своїх кредиторів, що унеможливить виконання рішення суду

по даній справі, оскільки у разі недостатності коштів для задоволення вимог

кредиторів юридична особа визнається банкрутом і до неї застосовується

процедури ліквідації, передбачені Законом України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Отже, у такому випадку

виконання рішення суду по даній справі буде утрудненим або неможливим.

Відповідно

до ст. 67 ГПК України одним з видів забезпечення позову є: заборона

відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що

стосуються предмета спору.

Умовою

застосування  заходів до забезпечення

позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в т.ч. грошові кошти,

цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього,

може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент

виконання рішення.

У

вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має   здійснити оцінку  обґрунтованості  доводів 

заявника  щодо необхідності вжиття

відповідних заходів з урахуванням такого:

     розумності, обґрунтованості  і 

адекватності  вимог  заявника щодо забезпечення позову;

    забезпечення збалансованості інтересів

сторін,  а також інших учасників судового

процесу;

    наявності зв'язку  між 

конкретним  заходом  до 

забезпечення позову і предметом позовної вимоги,  зокрема, 

чи спроможний такий захід забезпечити 

фактичне  виконання  судового 

рішення  в  разі задоволення позову;

     імовірності утруднення   виконання 

або  невиконання  рішення господарського суду в разі невжиття

таких заходів;

    запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям

таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб,  що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність

заходу до забезпечення позову, що застосовується   господарським  судом, визначається його відповідністю

вимогам, на забезпечення яких він вживається.

В

заяві про забезпечення позову заявник 

повинен обґрунтувати причини такого звернення. З  цією 

метою  та  з 

урахуванням  загальних вимог,  передбачених статтею 33 ГПК України,

обов'язковим є подання доказів наявності фактичних  обставин, 

з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Необхідність

вжиття заходів до забезпечення позову позивач обґрунтовує небезпекою заподіяння

шкоди його правам та інтересам та неможливістю виконання рішення суду у випадку

задоволення позову.

Частиною

1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм

внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному

розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись

законом.

Розглядаючи

заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем

на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами

дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання

можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог,

дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову,

який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним

вимогам.

При

встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не

повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної

особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як

підприємець.

Вирішуючи

питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки

позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із

застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості

господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді

призводить до незворотних наслідків.

Накладання

арешту на все належне рухоме та нерухоме майно відповідача, а також заборона

директору та іншим уповноваженим особам Товариства з обмеженою відповідальністю

“Рекреаційно-оздоровчий центр “Зелений порт” відчужувати рухоме та нерухоме

майно, належне відповідачу унеможливлює подальшу господарську діяльність.

З

прийняттям оскаржуваної ухвали Господарським судом м. Києва від 28.10.2008 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рекреаційно-оздоровчий центр “Зелений

порт” не має можливості виконувати взяті на себе в процесі господарської

діяльності зобов'язання, що може призвести до появи боргів у відповідача.

Крім

того за змістом  ч.  5 ст. 19 Господарського кодексу України

забороняється незаконне  втручання   та перешкоджання господарській

діяльності  суб'єктів господарювання з

боку органів   державної влади, їх

посадових осіб.

З

огляду на наведене колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_1  про забезпечення позову у справі № 50/391 є

безпідставним, в задоволенні зазначеного клопотання належить відмовити

повністю, а ухвалу місцевого господарського суду від 28.10.2008 р.- скасувати в

частині вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись

ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю “Рекреаційно-оздоровчий центр “Зелений порт” задовольнити.

2.Ухвалу

Господарського суду м. Києва від 28.10.2008 р. у справі № 50/391 скасувати в

частині вжиття заходів забезпечення позову.

3.В

задоволенні клопотання ОСОБА_1  про

забезпечення позову відмовити повністю.

4.Матеріали

справи  № 50/391  передати на розгляд Господарського суду міста

Києва.

 Головуючий суддя                                                                     

Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Буравльов

С.І.

Вербицька О.В.