Постанова

від 17.12.2008 по справі 2/225/9

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 17.12.2008                                                                                          

№ 2/225/9

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:            Поляк О.І.

          Пашкіної С.А.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача - не з'явився

відповідача

-            Кирієнко С.М. (довір. № 664

від 12.12.08р.)

третьої

особи -          1. Рожков О.Є. (довір.

від 05.12.08р.)

                    2. не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕП ЛТД"

 на рішення Господарського суду Чернігівської

області від 07.11.2008

 у справі № 2/225/9 (Михайлюк С.І.)

 за позовом                               Комунального підприємства

"Київпастранс" в особі Автобусного парку № 8

 до                                                   Товариства

з обмеженою відповідальністю "НЕП ЛТД"

 третя особа           ВАТ

"Гарантія"

          Вовк Микола Миколайович

 про                                                   стягнення

5321,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду

Чернігівської області від 07.11.08р.у справі 

№ 2/225/9 частково задоволено позовні вимоги  Комунального підприємства „Київпастранс” в

особі автобусного парку № 8, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю

„НЕП ЛТД” на користь Комунального підприємства „Київпастранс” в особі

автобусного парку № 8 4 269,41 грн. відшкодування завданої шкоди, 80,48 грн.

державного мита та 93,1 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.                

Рішення

суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до стаття 1188

Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел

підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода,

завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.04.08р. підтверджується

вина водія Вовка М.М. у скоєні ДТП. Транспортний засіб ЗИЛ 431410,

реєстраційний номер 01319 МН, яким керував Вовк М.М. належить на праві

власності ТОВ „НЕП ЛТД”.

Згідно

зі звітом № 481 від 01.03.06р. ТОВ „Експертна компанія

„Укравтоекспертиза-Стандарт” вартість матеріального збитку, завданого власнику

автомобіля ЛАЗ 695Н № 04268КА в результаті його пошкодження в ДТП складає 4

019,41 грн. За автотоварознавче дослідження позивач сплатив 250 грн.

Судом

першої інстанції не задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1

036,3 грн. збитків у формі недоотриманого прибутку, оскільки позивач не подав

доказів на підтвердження періоду розрахунку втраченого доходу. Відсутні докази,

які б вказували на неможливість використання автомобіля ЛАЗ 695Н № 04268КА раніше

08.03.06р. по причині його пошкоджень внаслідок ДТП. Відсутні докази, які б

вказували про дату закінчення ремонту автобуса.

Також

суд дійшов висновку про відсутність причинного зв'язку між пошкодженням  автомобіля в ДТП та оплатою позивачем коштів

за одержання довідки з ЄДРПОУ, проїздом представника для участі у судових

засіданнях

Не

погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство

„Страхове товариство „Гарантія”, Товариство з обмеженою відповідальністю „НЕП

ЛТД” звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять Київський апеляційний

господарський суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області

від 07.11.08р. у справі  № 2/225/9.

В

апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія”

вказує на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано

пункт 4 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від

01.04.1994р., відповідно до якого преюдиційне значення для господарського суду

мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних

подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало

законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання

щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за

результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі

матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може ґрунтуватись

тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної

справи.

Згідно

положень пункту 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода

завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,

відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб,

діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у

відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Враховуючи,

що матеріальна шкода завдана позивачу внаслідок зіткнення трьох транспортних

засобів, господарському суду першої інстанції, з метою встановлення ступеню

вини кожного з учасників ДТП та, в подальшому, ступеню відповідальності кожного

з них, слід було визначити наявність можливості у кожного з учасників ДТП

уникнути зіткнення. А оскільки встановлення зазначених фактів потребує

володіння спеціальними знаннями, господарський суд безпідставно відмовив в

задоволенні клопотань відповідача та третьої особи про призначення у справі

комплексної авто технічної експертизи.

Товариство

з обмеженою відповідальністю „НЕП ЛТД” в апеляційній скарзі посилається на

частину 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно

до якої одним з видів доказів є висновки судових експертиз. Судом першої

інстанції відхилено клопотання про призначення експертизи для з'ясування

винного у ДТП та ступеня вини кожного з учасників ДТП, чим порушив принцип

змагальності сторін та завадивши об'єктивно довести про відсутність вини у

заподіянні шкоди позивачеві.

          Розгляд апеляційної скарги призначено

на 17.12.08р.

          В судове засідання апеляційної інстанції

не з'явився представник позивача, заяв, клопотань про неможливість прийняти

участь в судовому засіданні не надав.

Матеріали

справи містять докази належного повідомлення учасників судового процесу про

дату та час розгляду справи, ухвала про призначення розгляду апеляційної скарги

отримана сторонами у справі, що підтверджується поштовими повідомленнями про

вручення поштового відправлення. Оскільки, участь представників сторін у

судовому засіданні не визнана обов'язковою та враховуючи належне повідомлення

позивача про дату і час розгляду справи, розгляд апеляційних скарг на рішення

Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2008р. здійснено за

наявними у справі матеріалами у відсутності представника позивача.

Дослідивши

доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення

представників сторін колегія суддів встановила наступне:

          14.02.06р. водій Вовк М.М., керуючи

автомобілем ЗИЛ-431410 д/н 013-19 МН у м. Києві по проспекту Гагаріна, при

зміні напрямку руху, не надав дороги автомобілю, що рухався в попутному

напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроюватись, в результаті чого

здійснив зіткнення з автомобілем КАМАЗ-5511 д/н АА 9612 АС, під керуванням

водія Кравченка П.П., в результаті чого останній здійснив зіткнення з автобусом

ЛАЗ-695 Н д/н 042-68 КА, під керуванням водія Грищенка Ю.М., внаслідок чого

автомобілі отримали механічні пошкодження.

          В довідці Управління ДАІ від

30.10.06р. зазначено, що на проспекті Гагаріна сталося зіткнення трьох автомобілів:

          - транспортного засобу ЗИЛ-431410 д/н

013-19 МН, що належить ТОВ „НЕП ЛТД”, під керуванням Вовк М.М.;

          - автомобіля КАМАЗ-5511 д/н АА 9612

АС, що належить Підрядному спеціальному шляховому РБУ, під керуванням водія

Кравченка П.П.

          - автобусу ЛАЗ-695 Н д/н 042-68 КА,

що належить автобусному парку № 8 Комунального підприємства „Київпастранс”, під

керуванням водія Грищенка Ю.М.

          На водія Вовк М.М. складений протокол

про адміністративне правопорушення за порушення вимог пунктів 10.1, 10.3 ПДР

України.

          Постановою Дніпровського районного

суду від 16.04.08р. у справі            №

3-19/1 Вовка М.М. визнано винним в скоєні правопорушення, передбаченого статтею

124 Кодексу про адміністративні правопорушення. В постанові зазначається, що зі

схеми ДТП та розташування автомобілів, вбачається, що саме перестроювання Вовка

М.М., та не дотримання ним пунктів 10.1, 10.3 Правил  дорожнього руху України, а саме перед

початком руху, перестроюванням та іншою зміною напрямку руху водій не

переконався, що це буде безпеченим і не створить перешкод іншим учасникам руху

та не надав дорогу транспортним засобам, що рухаються у попутному напрямку по

тій смузі, на яку він має намір перестроїтись, а саме автомобілю КАМАЗ-5511,

д/н АА 9612 АС, під керуванням водія            

Кравченка П.П., що призвело до зіткнення.

          В постанові районного суду є

посилання на письмові пояснення водіїв, із яких вбачається, що автомобіль ЗИЛ

почав перестроювання з третього ряду у другій, чим створив перешкоду автомобілю

КАМАЗ, що призвело до зіткнення цих транспортних засобів. Водій автобуса

ЛАЗ-695  Грищенко А.М. пояснив, що він

зупинився, щоб дочекатись місця біля зупинки для висадки пасажирів, відчув удар

в ліву сторону автобуса автомобілем КАМАЗ.

          Постанова Дніпровського районного

суду від 16.04.08р. у справі            №

3-19/1 є остаточною і оскарженню не підлягає, вступає в силу з моменту її

винесення.

          Відповідно частини 2 статті 1187

Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,

відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності,

інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом,

механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого

створює підвищену небезпеку. Так, за юридичною ознакою володільцем визнається

тільки та особа, яка володіє певним правом по відношенню до джерела підвищеної

небезпеки, а згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від

27.03.1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами

про відшкодування шкоди” вказано, що під володільцем джерела підвищеної

небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію

джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського

відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди,

довіреності тощо).

Пункт

2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.94 „Про

деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди”

передбачає, що вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної

взаємодією джерел підвищеної небезпеки, наприклад зіткненням транспортних

засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних

підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Отже за цих обставин обов'язок

відшкодування шкоди покладається на того володільця джерела підвищеної

небезпеки, з вини якого заподіяно шкоду.

Особливість

правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

полягає  в наявності лише трьох  підстав для виникнення відповідальності: а)

наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв'язку

між протиправною дією та шкодою.

В

пункті 2 рекомендації Президії Вищого господарського суду України від

29.12.07р. № 04-5/239 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення Вищого

арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 „Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди” зазначається, що

у випадку невиконання договору і за зобов'язаннями, що виникають внаслідок

заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або

особи, яка завдала шкоду (ст. 614 та 1166 ЦК України), а за зобов'язаннями, які

виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила,

коли обов'язок відшкодування шкоди покладається на особу без її вини (ст.ст.

1173, 1174, 1187 ЦК України), що ж до заподіяння шкоди джерелом підвищеної

небезпеки, то його володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди

тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або

умислу потерпілого.

Стаття

43 Господарського процесуального кодексу України  передбачає, що господарський суд оцінює

докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному

і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду

заздалегідь встановленої сили.

           Судова колегія апеляційної інстанції

дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

аналізуючи процес зіткнення автомобілів у даній дорожньо-транспортний пригоді,

враховуючи при цьому дорожню обстановку, обставини ДТП, характер дій водіїв та

враховуючи, що транспортний засіб, а саме автобус ЛАЗ-695, не може розглядатися

як джерело підвищеної небезпеки при наїзді на нього іншого транспортного засобу

(оскільки автобус під час зіткнення не рухався), дійшла висновку, що порушення

водієм   Вовк М.М. пунктів 10.1, 10.3

Правил дорожнього руху  України призвело

до зіткнення з автомобілем КАМАЗ-5511, оскільки                Вовк М.М. перед перестроюванням

не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам

руху та не надав дорогу транспортним засобам, що рухаються у попутному напрямку

по тій смузі, на яку він має намір перестроїтись. Водій автомобілю ЗИЛ 431410

створив небезпеку  та перешкоду для руху

для інших учасників дорожнього руху, а саме автомобілю КАМАЗ-5511, що призвело

до зіткнення з іншим транспортним засобом, а саме автобусом ЛАЗ-695.

Частина

1 статті 1188 Цивільного кодексу України передбачає, що шкода, завдана

внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на

загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи,

відшкодовується винною особою.

Згідно

з пунктом 1 статті 1172 даного Кодексу, юридична або фізична особа відшкодовує

шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових

(службових) обов'язків.

Згідно

із звітом № 481 від 01.03.06р. ТОВ „Експертна компанія

„Укравтоекспертиза-Стандарт” вартість матеріального збитку, завданого власнику

автомобіля ЛАЗ 695Н д/н 04268 КА в результаті його пошкодження в ДТП складає 4

019,41 грн. (т. 1, а.с. 9-11). За автотоварознавче дослідження позивач сплатив

250 грн. 

          Враховуючи викладене, колегія суддів

прийшла до висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції

позовних вимог Комунального підприємства „Київпастранс” в особі автобусного

парку № 8  в частині стягнення з

відповідача 4 269,41 грн. відшкодування завданої шкоди.

Відповідно

до частини 5 статті 1187 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснює

діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду,

якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або

умислу потерпілого.

Судом

першої інстанції відхилено клопотання позивача та третьої особи1 про

призначення експертизи, оскільки суд вважає достатніми наявні в матеріалах

справи докази для вирішення спору по суті.

          В апеляційній скарзі ВАТ „СТ

„Гарантія” просило призначити комплексну (автотехнічну) експертизу для

з'ясування можливості уникнення ДТП та яка ступінь вини кожного з учасників ДТП

- водіїв.

          Стаття 41 Господарського процесуального

кодексу України передбачає, що для роз'яснення питань, що виникають при

вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський

суд призначає судову експертизу.

          Відповідно до пункту 1 Інформаційного

листа Вищого господарського суду України від 27.11.06р. № 01-8/2651 „Про деякі

питання призначення експертиз” та пункту 2 роз'яснення президії Вищого

арбітражного суду України від 11.11.98 № 02-5/424 „Про деякі питання практики

призначення судової експертизи” судова експертиза повинна призначатися лише у

разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять

до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть

замінити інші засоби доказування.

          Колегією суддів апеляційної інстанції

відмовлено Відкритому акціонерному товариству „Страхове товариство „Гарантія” в

задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки у справі достатньо

доказів для вирішення справи по суті та відсутня необхідність у спеціальних

знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування.

          Постановою Дніпровського районного

суду від 16.04.08р. у справі            №

3-19/1 Вовка М.М. визнано винним в скоєні правопорушення (порушення пунктів

10.1, 10.3 ПДР України), передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні

правопорушення, а судом першої інстанції та колегією суддів апеляційної

інстанції досліджено та встановлено наявність причинного зв'язку між

протиправною дією відповідача та завданою шкодою.

          Крім того, при розгляді справи про

притягнення до адміністративної відповідальності  районним судом призначалася  судова автотехнічна експертиза за клопотанням

Вовка М.М., яка проведена Інститутом судових експертиз не була, у зв'язку з

несплатою заявником за проведення експертизи.

          Статтею 42 ГПК України встановлено,

що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і

оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього

Кодексу.

          ТОВ „НЕП ЛТД” та ВАТ „Страхове

товариство „Гарантія” в апеляційних скаргах посилаються на пункт 4 роз'яснення

Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.94р. „Про деякі питання

практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди”, в якому

зазначається, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу

України (далі - ГПК України) преюдиціальне значення для господарського суду

мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних

подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало

законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання

щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за

результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі

матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може

обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у

порушенні кримінальної справи.

          Відповідно до статті 124 Конституції

України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до

виконання на всій території України. Крім того, статтею 129 Конституції

передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість

виконання рішень суду.

          При вирішенні справи № 3-19/1 в

Дніпровському районному суді               

м. Києва працівник ТОВ „НЕП ЛТД” Вовк М.М. не довів відсутність своєї

вини у скоєні ДТП, своїми діями відмовився від проведення

автотехнікотрасологічної експертизи, вина водія Вовк М.М. у скоєні ДТП

підтверджується судовим рішенням (постановою Дніпровського районного суду м.

Києва від 16.04.08р. у справі № 3-19/1), господарський суд не наділений

повноваженнями переглядати рішення (постанови) районних судів, які набрали

законної сили.

          Не 

заслуговують на увагу доводи заявників про те, що суд першої інстанції

не дослідив питання: чи могли інші учасники ДТП вжити заходів до уникнення

зіткнення, оскільки єдиною підставою для не покладення на відповідача обов'язку

відшкодувати шкоду - є відсутність вини водія відповідача у скоєні ДТП.

          Також, при вирішенні питання про

притягнення водія Вовк М.М. до адміністративної відповідальності Дніпровський

районний суд м. Києва в постанові від 16.04.08р. у справі № 3-19/1 визнав

єдиним винуватцем у скоєні ДТП водія Вовк М.М., а тому у господарського суду не

було необхідності досліджувати ступінь вини інших учасників ДТП.

          Вину водія ТОВ „НЕП ЛТД” судом першої

інстанції та колегією суддів апеляційної інстанції встановлено за результатами

дослідження всіх обставин та матеріалів справи 

та проаналізовані обставини, за яких заподіяно шкоду.

          Судом першої інстанції правомірно

відмовлено позивачу в задоволенні стягнення з відповідача витрат понесених на

одержання довідки з ЄДРПОУ та проїздом представника позивача для участі у

судових засіданнях, оскільки відсутній причинний зв'язок між пошкодженням

автомобіля та зазначеними витратами позивача, крім того дані витрати не

відносяться і до судових витрат.

          В позовній заяві позивач просить

стягнути з відповідача збитки у розмірі 1 036,30 грн. у формі втрати виручки

від простою по технічній несправності автомобіля.

          Статтею 22 Цивільного кодексу

України  передбачено, що особа, якій

завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх

відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням

або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити

для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);   2) доходи, які особа могла б реально одержати

за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Судом першої інстанції обґрунтовано

відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення виручки від простою

автомобіля, оскільки позивач не подав доказів у підтвердження періоду

розрахунку втраченого доходу. Відсутні докази, які б вказували про неможливість

використання автомобіля ЛАЗ 695Н № 04268КА раніше 08.03.06р. по причині його

пошкоджень внаслідок ДТП. Відсутні докази, які б вказували про дату закінчення

ремонту автобуса.

За

таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду

Чернігівської області від 07.11.08р. у справі № 2/225/9 відповідає чинному

законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його

скасування не вбачається.

          На підставі викладеного та керуючись

ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу, суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційні скарги Відкритого акціонерного

товариства „Страхове товариство „Гарантія”, Товариства з обмеженою

відповідальністю „НЕП ЛТД” залишити без задоволення, рішення Господарського

суду Чернігівської області від 07.11.08р. у справі № 2/225/9 залишити без змін.

2.

Матеріали справи № 2/225/9 повернути до Господарського суду Чернігівської

області.      

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                         

Поляк О.І.

                        Пашкіна

С.А.