Рішення

від 03.03.2009 по справі 18/281

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

         "03" березня 2009 р.                                                                  

Справа №  18/281

Господарський

суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.

секретар

судового засідання -Гень С.Г.,

за участю

представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 03.03.2009

року

розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу

за

позовом     товариства з обмеженою

відповідальністю „Адвенчер Ленд”,  м.

Київ

до                    суб'єкта підприємницької

діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_1

                       ОСОБА_1,АДРЕСА_1                                          

про                  стягнення 285 668 грн. 96 коп.,

-

       ВСТАНОВИВ:

          В січні 2009 року товариство з

обмеженою відповідальністю „Адвенчер Ленд” звернулось до господарського суду

Черкаської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_1 про стягнення  заборгованості згідно угоди купівлі - продажу

№ 75 від 18.07.2006 року в розмірі 287 426 грн. 89 коп., в т.ч. 160 134 грн. 95

коп. -вартість поставленого та неоплаченого товару, 3522 грн. 97 коп. -розмір

інфляційного збільшення, 2066 грн. 40 коп. -3% річних, 16013 грн. 50 коп. -10%

штрафу від вартості реалізованої і неоплаченої партії товару, 105689 грн. 07

коп. -1% пені за кожний день затримки платежу з дня складання акту перевірки.

Відповідно

до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі

змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови

дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках,

передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або

зменшити розмір позовних вимог.

В процесі

розгляду справи, позивач зменшив свої позовні вимоги (заява від 19.02.2009

року), в зв'язку з чим просив суд стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_1ОСОБА_1 285668 грн. 96 коп.

заборгованості, в т.ч. 160134 грн. 95 коп. -вартість поставленого та

неоплаченого товару, 87095 грн. 35 коп. -розмір інфляційного збільшення, 15494

грн. 73 коп. -3% річних, 16013 грн. 50 коп. -10% штрафу від вартості

реалізованої і неоплаченої партії товару, 6930 грн. 43 коп. -пеня. 

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов

задовольнити повністю.

Відповідач в

судовому засіданні проти позову не заперечував.

Справа

розглядається після відкладення.

В судовому

засіданні, яке відбулося  03.03.2009 року

за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення

зі справи №18/281.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, та дослідивши докази, суд

вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як

вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час

розгляду справи, 18.07.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю

„Адвенчер Ленд” (постачальник) та суб'єктом підприємницької діяльності -

фізичною особою  ОСОБА_1 (покупець) було

укладено договір купівлі -продажу за №75.

Відповідно

до п. 1 вищезазначеної угоди постачальник зобов'язався поставити, а покупець в

свою чергу прийняти та оплатити споживчі товари. Назва, кількість, вартість

товарів установлюється окремими додатками до угоди (накладними).

Позивач свої

зобов'язання за договором виконав повністю та поставив відповідачу товар

-моторолери КЕЕWАY на загальну суму 565443 грн. 95 коп., що підтверджується

накладними №614 від 19.07.2006 року, №709 від 08.08.2006 року, №755 від

15.08.2006 року, №777 від 18.08.2006 року, №885 від 12.09.2006 року, №896 від

18.09.2006 року, №908 від 26.09.2006 року, №925 від 03.10.2006 року, №982 від

19.10.2006 року, №1028 від 01.11.2006 року, №1099 від 29.11.2006 року, №1148

від 18.12.2006 року, №75 від 06.02.2007 року, №119 від 15.02.2007 року, №164

від 23.02.2007 року, №189 від 27.02.2007 року, №347 від 03.04.2007 року, №399

від 16.04.2007 року, №521 від 11.05.2007 року, №560 від 21.05.2007 року, №984

від 07.08.2007 року, №1166 від 01.10.2007 року, №1181 від 03.10.2007 року, №561

від 03.06.2008 року (копії зазначених документів знаходяться в матеріалах

справи).

За

домовленістю сторін, відповідач частково повернув позивачеві товар на загальну

суму 319398 грн. 00 коп. (накладні №655 від 19.10.2006 року, №762 від

29.11.2006 року, №1 від 16.02.2007 року, №418 від 11.05.2007 року, №665 від

01.10.2007 року, №666 від 01.10.2007 року, №667 від 01.10.2007 року, №668 від

01.10.2007 року, №669 від 01.10.2007 року, №351 від 20.05.2008 року, №352 від

20.05.2008 року, №353 від 20.05.2008 року, №407 від 03.06.2008 року, №443 від

13.06.2008 року, №444 від 13.06.2008 року, №473 від 23.06.2008 року, №475 від

24.06.2008 року, №476 від 24.06.2008 року, №477 від 24.06.2008 року).

Повернення

товару не заперечується сторонами по справі.

За період

договірних відносин відповідач сплатив на користь позивача 85911 грн. 00 коп.,

що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача за 02.10.2006

року, за 26.09.2006 року, за 11.09.2006 року, за 23.03.2007 року, за 10.05.2007

року, за 24.05.2007 року, за 05.06.2007 року та за 13.06.2007 року ( а.с. 61-

68).

Розмір

заборгованості відповідачем не заперечується, про що сторонами підписано та

засвідчено печатками акт звіряння розрахунків за №650 від 24.06.2008 року (а.с.

56 -57).

Станом на

день подання позову, відповідач має заборгованість перед позивачем за

поставлений товар в розмірі 160134 грн. 95 коп.

Позивачем до

відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості за поставлений

товар від 15.09.2008 року, яку було отримано відповідачем, про що свідчить

відмітка про одержання.

Відповідач

не повідомив позивача про результати розгляду претензії, заборгованість не

сплатив.

Статтею 530

Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк

(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання,

строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має

настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк

(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який

час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня

пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору

або актів цивільного законодавства.

Відповідно

до п. 5.1 угоди сплата проводиться за реалізований покупцем товар на

розрахунковий рахунок постачальника не менше одного разу в два тижні.

Отже, з

урахуванням п.5.1 угоди відповідач повинен був повністю розрахуватись з

позивачем за поставлений товар:

за накладною

від 19.07.2006 року до 03.08.2006 року;

за накладною

від 08.08.2006 року до 23.08.2006 року;

за накладною

від 15.08.2006 року до 30.08.2006 року;

за накладною

від 18.08.2006 року до 03.09.2006 року;

за накладною

від 12.09.2006 року до 27.09.2006 року; 

за накладною

від 18.09.2006 року до 02.10.2006 року; 

за накладною

від 26.09.2006 року до 11.10.2006 року;

за накладною

від 03.10.2006 року до 18.10.2006 року; 

за накладною

від 19.10.2006 року до 03.11.2006 року; 

за накладною

від 01.11.2006 року до 15.11.2006 року; 

за накладною

від 29.11.2006 року до 14.12.2006 року;

за накладною

від 18.12.2006 року до 02.01.2007 року; 

за накладною

від 06.02.2007 року до 21.02.2007 року; 

за накладною

від 15.02.2007 року до 01.03.2007 року; 

за накладною

від 23.02.2007 року до 10.03.2007 року; 

за накладною

від 27.02.2007 року до 13.03.2007 року; 

за накладною

від 03.04.2007 року до 18.04.2007 року; 

за накладною

від 16.04.2007 року до 01.05.2007 року; 

за накладною

від 11.05.2007 року до 26.05.2007 року; 

за накладною

від 21.05.2007 року до 05.06.2007 року; 

за накладною

від 07.08.2007 року до 22.08.2007 року; 

за накладною

від 01.10.2007 року до 15.10.2007 року; 

за накладною

від 03.10.2007 року до 18.10.2007 року; 

за накладною

від 03.06.2008 року до 18.06.2008 року.

Відповідно

до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні

виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору

та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не

допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання

господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу

України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом

України.

Згідно зі

ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

Відповідно

до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем

всупереч ст. ст.33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного

здійснення, на підставі умов угоди, розрахунку з позивачем за поставлений товар

в повному обсязі.

Статтею 610

ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або

виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання).

Відповідно

до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не

приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений

договором або законом.

Таким чином

сума боргу в розмірі 160 134 грн. 95 коп. підлягає стягненню з відповідача на

користь позивача в судовому порядку.

Крім того,

відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та підлягає стягненню з

відповідача 87095 грн. 35 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також

15494 грн. 73 коп. -3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи),

нарахованих за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач в

судовому засіданні даний розрахунок не спростував.

Пунктом 5.3.

угоди передбачено, що при підтвердженні факту необґрунтованої затримки сплати

за реалізований товар або частину реалізованого товару покупець сплачує штраф в

розмірі 10% від суми вартості реалізованої і несплаченої партії товарів та 1%

пені за кожний день затримки платежу з дня складання акту перевірки.

Факт

необґрунтованості затримки сплати за реалізований відповідачем товар був

встановлений під час перевірки, результати якої були оформлені згідно пункту

5.2. угоди актом №75 від 17.09.2008 року, який був підписаний та завірений

печатками сторін.

Відповідно

до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути

визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не

допускається.

           Згідно ст. 3 Закону України „Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені,

передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого

платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку

України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          З урахуванням положень ст. 3

Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань” позивач у своїй заяві зменшив розмір пені, та просив суд стягнути

з відповідача 6930,43 грн. пені за період з 17.09.2008 року (дня підписання

акту перевірки) по 21.11.2008 року.

          Даний розрахунок є вірним та таким,

що узгоджується з умовами договору, ч.6 ст.232 ГК України, а також положеннями

ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань”.

Що

стосується стягнення з відповідача штрафу в розмірі 16013 грн. 50 коп., то

судом враховано наступне:

Частиною 2

ст. 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості

регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема

Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним

кодексом України та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів

господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Згідно із

ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і

регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та

здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між

цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Під

господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання

у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію

продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають

цінову визначеність (ст. 3 зазначеного Кодексу).

Ч. 2 ст. 4

ГК України передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів

господарювання визначаються цим Кодексом.

За таких

обставин, враховуючи те, що сторони є суб'єктами господарювання, саме

положеннями Господарського кодексу України має регулюватись їх діяльність, а

тому ГК України в даному випадку має значення спеціального закону у сфері

правового регулювання тих майнових відносин, учасниками якого є суб'єкти

господарювання.

Відповідно

до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому

Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,

штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі

порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або

неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір

штрафних санкцій встановлено статтею 231 цього ж Кодексу. За приписами пункту 6

наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань

встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою

Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо

інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Дана норма є

диспозитивною і нею, на думку суду, встановлюється правила обчислення саме пені

(як одного з видів господарських санкцій), а не штрафу, оскільки саме пеня

обчислюється у відсотковому відношенні до суми простроченого платежу, а не у

вигляді твердої суми чи в грошовому виразі. 

Проте,

згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений

до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а

штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв'язку з

чим суд не погоджується з доводами позивача викладеними в позові.

При цьому

судом враховано правову позицію викладену в постанові ВГСУ від 12.07.2007, зі

справи № 13/710-06.

Крім того,

умовами договору, зокрема, п.5.5 було передбачено, що підсумкові розміри

штрафних санкцій не повинні перевищувати подвійного розміру облікової ставки

НБУ.

З огляду на

зазначене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу

суперечить приписам наведених норм, а також умовам договору, оскільки

підсумкові розміри штрафних санкцій (пеня та штраф) перевищують подвійний

розмір облікової ставки НБУ.

А тому в

позові в цій частині слід відмовити.

Судові

витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст.49 ГПК

України.

Пунктом 4.2.

Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 “Про деякі

питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу

України”  встановлено, якщо позивач у

процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не

повертається.

На

підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК  України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності  - фізичної особи  ОСОБА_1ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний

код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в Черкаському ГРУ “ПриватБанк”, МФО НОМЕР_3 на користь

товариства з обмеженою відповідальністю „Адвенчер Ленд”, вул. М.Грушевського,

28/2, №43, м. Київ, п/р 26006218004000 в АБ “Брокбізнесбанк”, МФО 300249, код

ЄДРПОУ 31088132 - 160134 грн. 95 коп. -основної заборгованості, 87095

грн. 35 коп. -інфляційних втрат, 15494 грн. 73 коп. -3% річних, 6930

грн. 43 коп. -пені, 2696 грн. 43 коп. витрат на сплату державного

мита та 111 грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Видати

наказ.

3.          В решті вимог -в позові відмовити.

Рішення може

бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в

порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                        

А.В.Васянович

Повний

текст судового рішення підписано 06.03.2009 року.