Рішення

від 25.02.2009 по справі 29/67-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2009 р.                                                           

Справа № 29/67-09

вх.

№ 1282/5-29

Суддя

господарського суду  

при секретарі

судового засідання

за участю

представників сторін:

позивача -

ОСОБА_2 за довіреністю від 13.02.2009р.; 

відповідача - не з"явився

розглянувши

справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків 

до  Харківської міської ради, м. Харків  

про визнання

права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати право власності

на реконструйовані нежитлові приміщення літери «А-1» загальною площею 102,2

кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, АДРЕСА_1, та на самовільно побудовані

нежитлові приміщення літери «Б-1» загальною площею 58,4 кв.м., розташовані за

адресою: м.Харків, АДРЕСА_1.

Представник

позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у

судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був  повідомлений належним чином. Відзив на

позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до

уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України

обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті

75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними

матеріалами.

Розглянувши

матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника

позивача, суд встановив наступне.

30.12.2003 року

позивач набув право власності за договором купівлі-продажу на нерухоме майно:

нежитлові приміщення 1-го поверху №1,2 в будівлі літ. «А-1» загальною площею

47,9 кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу

посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстровано

за №2819-В-С.

Як свідчать

матеріали справи, позивач за власний рахунок здійснив реконструкцію зазначеного

майна. Реконструйований об'єкт нерухомості розташований на земельній ділянці

загальною площею 0,01516 га, котра знаходиться в оренді позивача відповідно до

договору оренди землі від 29 лютого 2008 р.

23.11.2006 року

Комунальним підприємством «Харківське БТІ» видано позивачам витяг про

реєстрацію права власності за №4600, інвентаризаційна справа за №71692.

Відповідно до

технічного паспорту виданого 23.11.2006 року Комунальним підприємством

«Харківське БТІ» загальна площа літери «А-1» складає 102,2 кв.м.

Після цього,

позивачем була здійснена подальша реконструкція вищевказаних приміщень, в

результаті чого нежитлові приміщення літери «А-1», розташовані за адресою:

м.Харків, АДРЕСА_1 мають загальну площу 102,2 кв.м.

Всі вищевказані

реконструкції здійснювались з урахуванням того, що об'єкт нерухомості

знаходиться на земельній ділянці, яка належить підприємству на праві оренди.

Також судом

було встановлено, що позивач на вказаній орендованій земельній ділянці,

розташованій за адресою: м.Харків, АДРЕСА_1, самовільно побудував нежитлові

приміщення літери «Б-1» загальною площею 58,4 кв.м.

Але, згідно ч.1

ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх

обмежень» від 01.07.2004р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок

реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства

юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає

право власності на нерухоме майно юридичних осіб.

Відповідно до

ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона

здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права

власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння,

користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично

закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який

момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право

користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати

корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право

розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти

юридичне існування майна.

Відповідно до

статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах,

що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Згідно частини

1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі

(матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Статтею 376

Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно

вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на

земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного

дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями

будівельних норм і правил.

Частина 5

статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених

актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за

рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст.

386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні

ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або

інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права

власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому

титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права

володіння та розпорядження майном.

Відповідно до

ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його

визнання

Відповідно до

частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника

(користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на

нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших

осіб.

Відповідно до

вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до

ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та

заперечень.

Згідно ст. 43

Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом.

Таким чином,

суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, законними, підтвердженими

матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до

уваги, що позивач у позовній заяві просить суд залишити судові витрати за

позивачем, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи

наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України,

статтями 11, 316, 317, 376, 386 Цивільного кодексу України,  статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49,

75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -     

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити повністю.

Визнати право

власності на нежитлові приміщення літери «А-1» загальною площею 102,2 кв.м., що

розташовані за адресою: м.Харків, АДРЕСА_1, за фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_1 (61001, м. Харків, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1).

Визнати право

власності на нежитлові приміщення літери «Б-1» загальною площею 58,4 кв.м., що

розташовані за адресою: м.Харків, АДРЕСА_1, за фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_1 (61001, м. Харків, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1).

Суддя