Постанова

від 25.06.2015 по справі 803/1125/15-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 803/1125/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» (далі - ТзОВ «Аргос СП», позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2015 року №0002282201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на хибність висновків, викладених у акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у декларації з акцизного податку ТзОВ «Аргос СП» за січень 2015 року від 24 березня 2015 року №973/22.1/37204376 щодо порушення товариством вимог статей 213, 214, підпункту 215.3.4 статті 215, статті 216 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 10 940 грн.

ТзОВ «Аргос СП» не погодившись з вказаним актом перевірки, 02.04.2015 року подало заперечення, яке було розглянуто Луцькою ОДПІ і прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки по даному питанню.

В період з 10.04.2015 року по 16.04.2015 року працівниками Луцької ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Аргос СП» з питань, що становлять предмет заперечення згідно акту камеральної перевірки №973/22.1/37204376 від 24.03.2015 року. За результатами перевірки Луцькою ОДПІ складений акт від 28 квітня 2015 року №1626/22-01/37204376 щодо порушення товариством вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, статей 213, 214, підпункту 215.3.4 статті 215, статті 216 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 13 118 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 14 травня 2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002282201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 16 397,50 грн. (в тому числі: за основним платежем на 13 118 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 279,50 грн.)

Позивач зазначає, що товариство проводить відпуск нафтопродуктів як кінцевому споживачу для особистого некомерційного використання, так і водіям транспортних засобів, що належать суб'єктам підприємництва, і не для продажу, а для використання в різних напрямках господарської діяльності цих суб'єктів господарювання, що є комерційним використанням. Суб'єкти підприємництва на автозаправних станціях(АЗС) розраховуються за паливо талонами та паливними картками (в тому числі смарт - картами). Ці способи оплати не можна назвати розрахунками через реєстратор розрахункових операцій (РРО), оскільки за талонами і паливними картками через колонки АЗС проходить вже оплачене паливо, яке було придбане за безготівковим розрахунком одним суб'єктом підприємництва в іншого, а згідно з пункту 216.9 статті 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Таким чином зазначені операції не є роздрібною торгівлею, а тому у позивача на суму реалізації палива по талонам та смарт-карткам через мережу АЗС суб'єктам господарювання не виникають податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку, оскільки дана реалізація не підпадає під дію статті 215 ПК України. Товариством не допускались порушення вимог податкового законодавства, які зафіксовані в акті від 28 квітня 2015 року №1626/22-01/37204376, з огляду на що просить оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог. В поданих суду письмових запереченнях зазначив про правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності ТзОВ «Аргос СП» з акцизного податку за січень 2015 року Луцькою ОДПІ складено акт перевірки від 24 березня 2015 року №973/22.1/37204376.

У вищевказаному акті зафіксовані порушення позивачем вимог статей 213, 214, підпункту 215.3.4 статті 215, статті 216 ПК України, внаслідок чого занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 10 940 грн.

ТзОВ «Аргос СП» не погодившись з вказаним актом перевірки, 02.04.2015 року подало заперечення, яке було розглянуто Луцькою ОДПІ і прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки по даному питанню.

В період з 10.04.2015 року по 16.04.2015 року працівниками Луцької ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Аргос СП» з питань, що становлять предмет заперечення згідно акту камеральної перевірки №973/22.1/37204376 від 24.03.2015 року. За результатами перевірки Луцькою ОДПІ складений акт від 28 квітня 2015 року №1626/22-01/37204376 щодо порушення товариством вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, статей 213, 214, підпункту 215.3.4 статті 215, статті 216 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено акцизний податок, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 13 118 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 14 травня 2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002282201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на 16 397,50 грн. (в тому числі: за основним платежем на 13 118 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 279,50 грн.)

Як вбачається з акту документальної позапланової перевірки, підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного рішення стали висновки про те, що товариством в додатку 6 податкової декларації з акцизного податку за січень 2015 року відображено факт реалізації товарів для комерційного використання в сумі 590 254,57 грн., однак дана сума не була включена до об'єкта оподаткування акцизним податком, в результаті чого товариством занижено податкове зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам.

Зокрема, суд встановив, що по автозаправній станції №3 ТзОВ «Аргос СП», яка знаходиться в м. Луцьку по вул. Зв'язківців, 1а, в додатку 6 податкової декларації з акцизного податку за січень 2015 року позивач відобразив факт реалізації товарів для комерційного використання в загальній сумі 546 693,54 грн.

Крім того, відповідно до наданого для перевірки звіту РРО за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року по АЗС №3 встановлено реалізації ПММ через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 590 254,57 грн., на яку не було нараховано акцизний податок.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 14 травня 2015 року №0002282201 суд зазначає наступне.

Акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) (підпункт 14.1.4 пункту 14.1 статті 14).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України одним із об'єктів оподаткування зазначеного податку є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг.

У разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу (підпункт 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України).

Пунктом 215.1 статті 215 ПК України встановлено, що до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Отже, відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 відсотків від вартості підакцизних товарів.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України В«Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» , а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар (пункт 216.9 статті 216 ПК України).

Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугВ» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено, що по автозаправній станції №3 ТзОВ «Аргос СП», яка знаходиться в м. Луцьку по вул. Зв'язківців, 1а, в додатку 6 податкової декларації з акцизного податку за січень 2015 року позивач відобразив факт реалізації товарів для комерційного використання в загальній сумі 546 693,54 грн.

Крім того, відповідно до наданого для перевірки звіту РРО за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року по АЗС №3 встановлено реалізації ПММ через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 590 254,57 грн.

При цьому, як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, фактичні обставини взаємовідносин позивача з контрагентами (ТзОВ «Техойл», ТзОВ «ЛТЛ-Груп» і ТзОВ «Основа-Інвест») в судовому порядку не оскаржуються , як і сама сума встановлена податковим органом реалізації ПММ через реєстратор розрахункових операцій, оскільки не впливають на правомірність висновків податкового органу.

Позивач вказує, що суб'єкти підприємництва на автозаправних станціях (АЗС) розраховуються за паливо талонами та паливними картками (в тому числі смарт-картами), виданими на підставі договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, за якими придбавається оптова партія товару. Відтак позивач стверджує про те, що при отриманні товару на АЗС за талонами та паливними картками роздрібна торгівля підакцизним товаром не відбувається.

Однак, такі твердження ТзОВ «Аргос СП» спростовуються наступним.

Згідно з розділом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 року №281/171/578/155:

Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг.

Смарт-картка (паливна картка) є платіжною карткою із вмонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та /або виконання службових операцій (п. 2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою банку України від 10.12.2004 року №620).

Пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442 (далі - Правила №1442) встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пункт 10 Правил №1442 визначає, що розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора.

Отже, законодавець визначив, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві, а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України у розмірі 5-ти відсотків від вартості підакцизних товарів. Відтак дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через мережу АЗС, в тому числі і в безготівковій формі за допомогою талонів та паливних карток, смарт-карток, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Таким чином, податкові зобов'язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, встановивши заниження ТзОВ «Аргос СП» акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року в сумі 13 118 грн. правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2015 року №0002282201.

Відтак, з наведених вище підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, оскільки відповідачем в судовому засіданні доведено факт порушення товариством вимог статей 213, 214, підпункту 215.3.4 статті 215, статті 216, тому суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2015 року №0002282201 Луцької ОДПІ прийнято правомірно, з огляду на що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З платіжного доручення №2383 від 20.05.2015 року вбачається, що позивачем сплачено судовий збір з вимог майнового характеру в сумі 182,70 грн., тобто 10% ставки судового збору.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2015 року становить 1 218,00 грн.

Таким чином, адміністративний позов майнового характеру підлягає оплаті судовим збором у сумі 1 827 грн. (не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2015 року №0002282201 ТзОВ «Аргос СП» збільшено суму грошового зобов'язання на 16 397,50 грн.

Враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, тому згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з позивача підлягає до стягнення решта суми несплаченого судового збору: 1 827 грн. - 182,70 грн. (сплачена сума) = 1 644,30 грн.

Таким чином з ТзОВ «Аргос СП» слід стягнути на користь бюджету України несплачену суму судового збору в розмірі 1 644,30 грн.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 14, 212, 213, 214, 215 Податкового кодексу України, Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1442, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2015 року №0002282201 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 25, код ЄДРПОУ 37204376) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні) 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде виготовлена в повному обсязі 30 червня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич