Постанова

від 24.06.2015 по справі 816/1571/15

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1571/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик - Куличок О.Л.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Кременчуцького медичного комунального підприємства по профілактичній дезінфекції №1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2015 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцького медичного комунального підприємства по профілактичній дезінфекції №1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5118 грн 75 коп та пені у розмірі 138 грн 24 коп., посилаючись на порушення відповідачем вимог статей 19, 20 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» , що полягає у незабезпеченні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.01.2015 Кременчуцьким медичним комунальним підприємством по профілактичній дезінфекції (ідентифікаційний код 21071211) подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма № 10-ПІ) /а.с.4/.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 8 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, а також кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідівВ» не зазначено /а.с.4/.

Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із кількості незайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів (1 особа), в сумі 5 118 грн 75 коп.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 27 днів (з 16.04.2015 по 12.05.2015) позивачем розраховано пеню у розмірі 138 грн 24 коп.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені із відповідача, суд враховує наступне.

Частиною першої статті 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

До суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 зазначеного Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Частиною третьою статті 18 Закону чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" форма звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - інформація) заповнюється роботодавцями та подається до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2014 році склала 8 осіб.

Водночас відповідно до п. 3.1 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.

Наявні у матеріалах справи табелі обліку робочого часу відповідача за 2014 рік свідчать про те, що у січні - травні 2014 кількість облікованих працівників складала 9 осіб, у червні - липні 2014 року - 8 осіб, у серпні 2014 року - 7 осіб, у вересні - грудні - 9 осіб /а.с. 144 - 155/. Відомості табелів обліку робочого часу підтверджуються даними звітів відповідача про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень - грудень 2014 року /а.с. 34 - 135/, а також наказами підприємства про звільнення і прийняття працівників /а.с. 136 - 141/.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2014 рік відповідно до положень Інструкції зі статистики кількості працівників складала 9 осіб.

Відтак в силу вимог статті 19 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідівВ» норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становив одне робоче місце.

Суд бере до уваги те, що відповідачем було забезпечено працевлаштування на підприємстві одного інваліда протягом січня - травня 2014 року.

Так, згідно наказу підприємства № 1 від 03.01.1994 /а.с.136/ прийнято на посаду дезінфектора ОСОБА_2, яка є інвалідом 3 групи, що підтверджується листом Полтавського обласного центру МСЕ від 23.06.2015 №715 /а.с. 197/ .

Відповідно до наказу №19-05/14-к від 19.05.2014 ОСОБА_2 звільнено з посади дезінфектора /а.с.137/

Отже, з січня по травень 2014 року відповідачем було повністю забезпечено норматив працевлаштування інвалідів (1 особа).

За період з червня по грудень 2014 року інваліди на підприємстві відповідача не працювали.

Відповідно до листа Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості за вих. №1581 від 22.06.2015 протягом 2014 року відповідач не подавав звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою №3-ПН із зазначенням вакансій для інвалідів /а.с.16/.

Таким чином, відповідачем у червні - грудні 2014 році не вжито передбачених чинним законодавством заходів для працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу (1 особа), а саме, не забезпечено зайнятість 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів, не надано службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інваліда. Доказів на підтвердження повного утримання відповідача за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів до суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за вказаний період (7 місяців 2014 року).

Беручи до уваги те, що в силу положень частини першої статті 20 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, суд приходить до висновку, що адміністративно-господарські санкції, які підлягають стягненню з відповідача, складають 2654 грн 12 коп. (81900: 9: 2 = 4550 грн (половина середньорічної заробітної плати ) /12 х 7 (7 місяців 2014 року) х 1 (особу).

Зважаючи на те, що судом підтверджено правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій на суму 2 654 грн. 12 коп., сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем, складає 71 грн. 66 коп. (2654,12 х 0,10 %) х 27 днів).

Отже, позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Кременчуцького медичного комунального підприємства по профілактичній дезінфекції №1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Кременчуцького медичного комунального підприємства по профілактичній дезінфекції №1 (ідентифікаційний код 21071211) адміністративно - господарські санкції у розмірі 2654 грн 12 коп. (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні дванадцять копійок) та пеню у розмірі 71 грн 66 коп (сімдесят одна гривня шістдесят шість копійок) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціальногозахисту інвалідів (ідентифікаційний код 13937406), р/р 31212230700008 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код 37965850, одержувач УДКСУ м. Кременчук.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26 червня 2015 року.

Суддя М.В. Довгопол