Ухвала

від 16.09.2015 по справі 816/1571/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 р.Справа № 816/1571/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 816/1571/15

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Кременчуцького медичного комунальногопідприємства по профілактичній дезінфекції № 1

про стягнення адміністративно- господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцького медичного комунальногопідприємства по профілактичній дезінфекції № 1 (далі-відповідач), в якому просив : стягнути адміністративно-господарські санкцій у розмірі 5118 грн 75 коп та пені у розмірі 138 грн 24 коп., посилаючись на порушення відповідачем вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що полягає у незабезпеченні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Кременчуцького медичного комунального підприємства по профілактичній дезінфекції №1 (ідентифікаційний код 21071211) адміністративно - господарські санкції у розмірі 2654 грн 12 коп. (дві тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні дванадцять копійок) та пеню у розмірі 71 грн 66 коп (сімдесят одна гривня шістдесят шість копійок) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціальногозахисту інвалідів (ідентифікаційний код 13937406), р/р 31212230700008 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код 37965850, одержувач УДКСУ м. Кременчук. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати апеляційну скаргу за його відсутністю.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 26.01.2015р. Кременчуцьким медичним комунальним підприємством по профілактичній дезінфекції (ідентифікаційний код 21071211) подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма № 10-ПІ) /а.с.4/.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 8 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, а також кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів не зазначено.

Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із кількості незайнятих робочих місць для працевлаштування інвалідів (1 особа), в сумі 5 118 грн 75 коп.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 27 днів (з 16.04.2015 по 12.05.2015) позивачем розраховано пеню у розмірі 138 грн 24 коп.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у червні - грудні 2014 році не вжито передбачених чинним законодавством заходів для працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу (1 особа), а саме, не забезпечено зайнятість 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів, не надано службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інваліда.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Частиною першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

До суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 18 зазначеного Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог статті 18 вказаного Закону.

Отже, стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобовязано самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Частиною третьою статті 18 Закону чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" форма звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - інформація) заповнюється роботодавцями та подається до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Колегія суддів зазначає, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2014 році склала 8 осіб.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.

Наявні у матеріалах справи табелі обліку робочого часу відповідача за 2014 рік свідчать про те, що у січні - травні 2014 кількість облікованих працівників складала 9 осіб, у червні - липні 2014 року - 8 осіб, у серпні 2014 року - 7 осіб, у вересні - грудні - 9 осіб. Відомості табелів обліку робочого часу підтверджуються даними звітів відповідача про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень - грудень 2014 року, а також наказами підприємства про звільнення і прийняття працівників .

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2014 рік відповідно до положень Інструкції зі статистики кількості працівників складала 9 осіб.

Так, згідно наказу підприємства № 1 від 03.01.1994 прийнято на посаду дезінфектора ОСОБА_1, яка є інвалідом 3 групи, що підтверджується листом Полтавського обласного центру МСЕ від 23.06.2015 №715.

Відповідно до наказу №19-05/14-к від 19.05.2014 ОСОБА_1 звільнено з посади дезінфектора .

Отже, з січня по травень 2014 року відповідачем було повністю забезпечено норматив працевлаштування інвалідів (1 особа).

За період з червня по грудень 2014 року інваліди на підприємстві відповідача не працювали.

Відповідно до листа Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості за вих. №1581 від 22.06.2015 протягом 2014 року відповідач не подавав звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою №3-ПН із зазначенням вакансій для інвалідів.

Таким чином, відповідачем у червні - грудні 2014 році не вжито передбачених чинним законодавством заходів для працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу (1 особа), а саме, не забезпечено зайнятість 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів, не надано службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інваліда.

Колегія суддів зазначає, що в силу положень частини першої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, суд приходить до висновку, що адміністративно-господарські санкції, які підлягають стягненню з відповідача, складають 2654 грн 12 коп. (81900: 9: 2 = 4550 грн (половина середньорічної заробітної плати ) /12 х 7 (7 місяців 2014 року) х 1 (особу).

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 816/1571/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бегунц А.О. Судді Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015р.