Постанова

від 14.05.2015 по справі 826/1793/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 травня 2015 року 14 год. 15 хв. № 826/1793/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аквісс" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аквісс" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31 січня 2015 року №0000522201 (далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 16 березня 2015 року судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин із ТОВ "Стар Бізнес груп", ТОВ "Екологічні ресурси України", ТОВ "Клондайк-ЛТ", ТОВ "Гео-Ленд Лімітед" за період із 01 по 31 липня 2014 року, за результатами якої складено акт від 15 січня 2015 року № 121/26-51-22-01 (далі - акт перевірки), у якому зазначено, що позивачем занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2014 року у розмірі 104679,00 грн.

На підставі акту перевірки, 31 січня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 104679 грн. за основним платежем та у розмірі 26169,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як покупцем, та його контрагентами, як продавцями, укладено ряд договорів, які за змістом є ідентичними та не потребують окремого дослідження, а саме:

- з ТОВ "Клондайк-ЛТ": договір поставки товару № 626 від 03 червня 2014 року (далі - договір № 626) ;

- з ТОВ "Гео-Ленд Лімітед": договір поставки товару № 61722 від 17 червня 2014 року (далі - договір № 61722) ;

- з ТОВ "Екологічні ресурси України": договір поставки товару № 233 від 10 червня 2014 року (далі - договір № 233) ;

- з ТОВ "Стар Бізнес груп": договір поставки товару № 60422 від 04 червня 2014 року (далі - договір № 60422) .

Відповідно до п. 1.1, п. 2.1, п. 2.2, п. 4.3 договорів, продавець зобов'язується продати і передати у власність покупцю засоби гігієни виробництва та інші товари (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Товар повинен відповідати за якістю сертифікатам якості виробника.

Товар постачається у кількості та асортименті вказаних у рахунках-фактурах, які виставляються продавцем покупцю на підставі додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору.

Продавець зобов'язаний надавати на кожну партію товару такі документи: податкову накладну; рахунок-фактуру; видаткову накладну; товаротранспортну накладну.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано суду:

- спеціальні доручення № 70344 від 03 липня 2014 року, № 61722 від 17 червня 2014 року, № 71099 від 10 липня 2014 року, № 60422 від 04 червня 2014 року;

- додаткові угоди № 71401 від 14 липня 2014 року до договору № 626, № 72301 від 23 липня 2014 року до договору № 626, № 70701 від 14 червня 2014 року до договору № 61722, № 72801 від 28 липня 2014 року до договору № 233, № 70201 від 02 липня 2014 року до договору № 60422;

- видаткові накладні № 353 від 14 липня 2014 року, № 595 від 23 липня 2014 року, № 142 від 07 липня 2014 року, № 635 від 28 липня 2014 року, № 42 від 02 липня 2014 року;

- податкові накладні: № 353 від 14 липня 2014 року, № 595 від 23 липня 2014 року, № 142 від 07 липня 2014 року, № 635 від 28 липня 2014 року, № 42 від 02 липня 2014 року;

- товарно-транспортні накладні: № 353 від 14 липня 2014 року, № 142 від 07 липня 2014 року, № 635 від 28 липня 2014 року, № 42 від 02 липня 2014 року;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних;

- картки рахунку:631;

- банківські виписки.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів того, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів на час укладання та виконання договору.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу викладеного суд прийшов до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки, які містяться в акті перевірки, є помилковими.

Представниками сторін не заперечується те, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, як юридичні особи внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками ПДВ, первинна документація підписана безпосередньо самими директорами товариств.

Відповідачем не надано судового рішення у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій, що свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 187.1 ст. 187 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З аналізу викладених норм вбачається, що єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 201.4., 201.8 ст. 201, п. 184.1 ст. 184 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Як встановлено судом, на час оформлення податкових накладних, ТОВ "Стар Бізнес груп", ТОВ "Екологічні ресурси України", ТОВ "Клондайк-ЛТ", ТОВ "Гео-Ленд Лімітед" зареєстровані як платники ПДВ відповідно до чинного законодавства.

Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити.

Отже, проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного рішення та, як наслідок, необхідність його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аквісс" до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

При цьому, згідно з нормами постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві від 31 січня 2015 року № 0000522201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Аквісс" збільшено суму грошового зобов'язання з податну на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 130875,70 грн. (Сто тридцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень сімдесят копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аквісс" (код ЄДРПОУ 33993884) здійснений ним судовий збір у розмірі 182,70 грн. (Сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин