Постанова

від 01.07.2015 по справі 826/8392/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2015 року № 826/8392/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКЛ»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перші українська хімічна компанія» (далі - позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що податковим органам про приведенні перевірки та відповідно винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не враховано наявну первинну документацію та безпідставно зроблено висновки щодо безтоварності угоди укладеної позивачем з ТОВ «Аверсбуд».

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, в обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивачем при проведенні перевірки не надано на вимогу перевіряючих докази товарності правочину, а відтак податковим органом сформовано висновки на підставі наявних доказів та у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКЛ» з питань нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Аверсбуд» та ТОВ «Укрполіс» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 р.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 106 237,00грн. за 2014рік.

- п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 507 386,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 26.03.2015р. №1238/26-56-22-02-03/25397547 та винесено податкові повідомлення-рішення від 22.04.2014р. № 0001852202 по зобов'язанню зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 761 079,00грн., з яких за основним платежем 507 386,00 грн. та за штрафними санкціями 253 693,00 грн.; № 0001842202 по зобов'язанню зі сплати податку на прибуток на загальну суму 132 796,25грн., з яких за основним платежем 106 237,00 грн. та штрафні санкції розмірі 26 559,25грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями слугувало встановлення перевіркою формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум, сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Аверсбуд» за правочином який укладено без мети настання реальних наслідків .

В обґрунтування позову, представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Аверсбуд», при цьому реальність настання наслідків за правочином, укладеним з таким контрагентом на переконання позивача у повній мірі підтверджуються первинною документацією яка надана позивачем до матеріалів справи.

Як вбачається із наявних матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Аверсбуд» укладено договір підряду № 19.10.2012р. № 7/12ГИ-У відповідно до змісту якого ТОВ «Аверсбуд» зобов'язувалось виконати ремонтно-будівельні роботи на замовлення позивача. Зміст та обсяг робі, а також строки виконання визначаються додатками до цього договору.

В підтвердження виконання ТОВ «Аверсбуд» своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем до матеріалів справи додано копію додаткової угоди від 18.10.2013р. до договору підряду, відповідно до змісту якої внесено зміни у п. 10.1 договору підряду, стосовно терміну дії договору, копію завдання ТОВ «Аверсбуд» від 15.09.2014р., яке являється додатком №30 до договору підряду, на виконання внутрішніх ремонтних робіт та оздоблення приміщення за адресою: м. Київ вул. Светлицького, 35, а також копії локального кошторису та договірної ціни до вказаного Завдання; копію завдання ТОВ «Аверсбуд» від 17.09.2014р., яке являється додатком №31 до договору підряду, на благоустрій та опорядження території біля будівлі за адресою: м. Київ вул. Светлицького, 35, а також копії локального кошторису та договірної ціни до вказаного Завдання; копію завдання ТОВ «Аверсбуд» від 17.09.2014р., яке являється додатком №32 до договору підряду, на облаштування та обслуговування опалення, вентиляції та кондиціонерів в будівлі за адресою: м. Київ вул. Светлицького, 35, також надано копії локального кошторису та договірної ціни до вказаного Завдання; копію завдання ТОВ «Аверсбуд» від 10.09.2014р., яке являється додатком №33 до договору підряду, на завіз грунту та облаштування території, вихід на відмітку під будівельні роботи на площадці за адресою с. Путрівка, Васильківський район, копії локального кошторису та договірної ціни до вказаного Завдання.

Також позивачем надано копії податкових накладних, а саме № 1 від 24.09.14р. на суму 450 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 75 000,00грн., № 2 від 25.09.14р. на суму 65 224,90грн. в тому числі ПДВ на суму 10 870,8200грн., № 3 від 25.09.14р. на суму 192 133,43грн. в тому числі ПДВ на суму 32 022,43грн., № 4 від 25.09.14р. на суму 212 732,10грн. в тому числі ПДВ на суму 35 455,35грн., № 5 від 26.09.14р. на суму 500 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 83 333,33грн., № 6 від 26.09.14р. на суму 500 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 83 333,33грн., № 7 від 29.09.14р. на суму 218 728,12грн. в тому числі ПДВ на суму 36 454,69грн., № 8 від 29.09.14р. на суму 438 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 73 000,00грн., № 9 від 29.09.14р. на суму 467 500,00грн. в тому числі ПДВ на суму 77 916,67грн., та копії актів приймання виконаних робіт по об'єктах розташованих за адресами м. Київ вул. Светлицького, 35 та с. Путрівка, Васильківський район, за період з жовтня 2014р. по грудень 2014р. включно.

Однак суд дослідивши наданий податковим органом Акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аверсбуд» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Барій стандарт» та ПП «Домінанта» за вересень 2014року складений працівниками ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.01.2015р. за № 96/26-53-22-05-21/19069626, встановив, що у ТОВ «Аверсбуд» фактично відсутня можливість виконати свої зобов'язання за договором укладеним з позивачем, в силу відсутності у такого засобів необхідні для здійснення господарської діяльності.

Крім того із вказаного акту перевірки ТОВ «Аверсбуд» вбачається, що ним на виконання договору підряду укладеного з позивачем, укладено ряд договорів субпідряду з ТОВ «Барій стандарт» та ПП «Домінанта».

Так зокрема відповідно до змісту акту перевірки ТОВ «Аверсбуд», останнім було укладено договори підряду з ТОВ «Барій стандарт», № 9/09-14 від 09.09.2014р., № 10/09-14 від 10.09.2014р. та № 11/09-14 від 11.09.2014р. відповідно до змісту якого ТОВ «Барій стандарт» зобов'язувалось виконати ремонті та оздоблювальні роботи, а також облаштування території за адресою : м. Київ вул. Светлицького, 35.

Крім того ТОВ «Аверсбуд» укладено договір підряду з ТОВ «Барій стандарт», № 15/09-14 від 15.09.2014р., відповідно до змісту якого ТОВ «Барій стандарт» зобов'язувалось виконати завезення землі та планування на участку за адресою : с. Путрівка, Васильківський район.

Слід заважити, що на виконання тих же завдань, що і у договорі № 15/09-14 від 15.09.2014р., укладеному ТОВ «Аверсбуд» з ТОВ «Барій стандарт», а саме: завезення землі та планування на участку за адресою : с. Путрівка, Васильківський район, ТОВ «Аверсбуд» укладено договір підряду № 16 від 15.09.2014р. з ПП «Домінанта».

З аналізу наведених обставин вбачається, що фактично ТОВ «Аверсбуд» будучи генеральним підрядником по договору укладеному з позивачем, жодних робіт самостійно не виконував, натомість залучив субпідрядників в особі ТОВ «Барій стандарт» та ПП «Домінанта».

Разом з тим з аналізу наявних матеріалів справи вбачається, що у вказаних субпідрядників також була відсутня можливість виконати свої зобов'язання за правочинами укладеними з ТОВ «Аверсбуд».

Відповідно до змісту акту перевірки ТОВ «Аверсбуд», основним видом діяльності ТОВ «Барій стандарт» являлась оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Свідоцтво платника ПДВ даного суб'єкта господарювання анульовано 17.11.2014р., а до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Крім того, відповідно до останньої поданої звітності з вересень 2014р. у ТОВ «Барій стандарт» чисельність працівників становила 3 особи.

Цим же актом перевірки встановлено, що ПП «Домінанта» здійснювало свою діяльність у сфері оптової торгівлі молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. Свідоцтво платника ПДВ даного суб'єкта господарювання анульовано 04.12.2014р., а до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Крім того, відповідно до останньої поданої звітності з вересень 2014р. у ПП «Домінанта» чисельність працівників становила 3 особи.

Також слід зауважити, що відповідно змісту наявної в матеріалах справи копії додаткової угоди від 18.10.2013р. до договору підряду, позивачем в реквізитах зазначено номер розрахункового рахунку підприємства як - 260082804 відкритий в ПАТ «Фідобанк», натомість відповідно до отриманої відповідачем інформації від банківської установи, такий рахунок було відкрито лише 31.10.2013р., що на переконання суду свідчить про неможливість укладення такої додаткової угоди саме 18.10.2013р. тобто до відкриття рахунку в банківській установі.

Зазначені обставини не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит та валові витрати за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1.Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витратами відповідно до пп. 14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість або до складу витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням товарів та послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також цілком безпідставними є доводи позивача з приводу порушення відповідачем норм податкового законодавства при проведенні позапланової перевірки, так позивач стверджує, що у податкового органу були відсутні підстави для призначення позапланової перевірки, а сама перевірка не проводилась за місцем знаходження позивача, що в свою чергу позбавило позивача права надати усю необхідну документацію.

Як свідчать наявні матеріали справи перевірку позивача здійснено на підставі наказу винесеного в.о. Начальника Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.03.15р. № 312 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЛ» з питань нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Аверсбуд» та ТОВ «Укрполіс» за період з 01.01.2014по 31.12.2014р., на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення; в свою чергу можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Вирішуючи питання наявності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та, відповідно, для прийняття наказу про призначення такої перевірки, суд звертає увагу на наступне.

Як свідчать наявні матеріали справи податковим органом було скеровано письмові запити про надання інформації №1915/10/26-56-22-03-05 від 16.12.2014р. та № 139/10/26-56-22-03-05 від 12.01.2015р.

Отримання вказаних запитів позивачем не заперечується, однак вказується на те, що відповідь на такі було подано до податкового органу у встановлені строки та у повному обсязі.

Натомість з наданих представником позивача пояснень вбачається, що позивачем дійсно надано відповідь на вказані запити, однак вони не містили усіх відомостей щодо запитуваної інформації та підтверджуючих документів.

Саме ненадання у відповіді на письмовий запит запитуваної інформації та підтверджуючих документів слугувало підставою для призначення позапланової перевірки позивача.

Як зазначалось вище, не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту є підставою для призначення позапланової перевірки. Разом з тим надання неповної інформації на такий запит є також підставою для призначення позапланової перевірки.

Наведені фактичні обставини справи у повній мірі спростовують доводи позивача з приводу відсутності у податкового органу підстав для винесення наказу про призначення позапланової перевірки.

Також наявними матеріалами справи у повній мірі спростовано доводи позивача з приводу проведення перевірки позивача не за місцем його знаходження, хоча така значиться як - виїзна .

Як вбачається із змісту акту позапланової перевірки, то місцем її проведення значиться саме адреса позивача - м. Київ, вул. Світлицького, 35, крім того із вступної частини акту вбачається, що перед проведенням перевірки бухгалтеру позивача вручено наказ про проведення перевірки та направлення №161 від 13.03.2015р.

Більш того, з наданої позивачем копії наказу про проведення перевірки, вбачається, що такий отримано 13.03.15р. тобто у день початку проведення позапланової перевірки.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач довів належними документально підтвердженими доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКЛ» відмовити.

2. Стягнути з ТОВ «СПЕКЛ» (код ЄДРПОУ 25397547) решту суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. з ТОВ «СПЕКЛ» (код ЄДРПОУ 25397547) доручити ДПІ у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук