Ухвала

від 01.07.2015 по справі 757/35975/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/8440/2015 Головуючий у І інстанції - Середа К.О.

Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою командира військової частини 3081 Національної гвардії України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини 3081 Національної гвардії України, третя особа - ОСОБА_3, про визнання дій незаконними, скасування наказу, виключення запису з трудової книжки, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача Військової частини 3081 Національної Гвардії України, третя особа - ОСОБА_3, просила визнати дії відповідача щодо звільнення її з роботи незаконними, скасувати наказ від 06.11.2014року № 93 "Про підсумки службового розслідування за фактом вживання спиртних напоїв у робочий час та перебування на роботі 15 жовтня 2014 року інспектора з кадрів службовця ОСОБА_5, артиста естрадного оркестру фахівця ОСОБА_2 та артиста естрадного оркестру фахівця ОСОБА_6 в нетверезому стані" в частині звільнення з роботи позивача, виключити запис з трудової книжки, поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.11.2014 року по день ухвалення рішення, відшкодувати завдану моральну шкоду та понесені судові витрати, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона з 03.02.2014 року по 06.11.2014 року працювала на посаді артиста естрадного оркестру в Академічному ансамблі пісні й танцю МВС України, що входить до складу Військової частини 3081 внутрішніх військ МВС України. 06.11.2014року наказом командира Військової частини 3081 внутрішніх військ МВС України № 93 її було звільнено з роботи за появу на роботі в нетверезому стані на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення з роботи позивач вважає незаконним та результатом переслідування керівництва відповідача за те, що позивач разом з іншими працівниками звернулась до військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону з приводу корупційних дій збоку керівництва відповідача. Зазначає, що підстава звільнення цілковито вигадана керівництвом відповідача для того, щоб не тільки покарати її за критику та намагання захистити свої трудові права, а й дискредитувати в очах колег і потенційних майбутніх роботодавців. Пояснила, що 15.10.2014року в нетверезому стані на роботі не з'являлась, а службове розслідування, на яке міститься посилання в оскаржуваному наказі, є сфальсифікованим. Крім того, позивач посилається на те, що внаслідок незаконних дій відповідача щодо її звільнення за вищезазначеними підставами їй завдано моральної шкоди, яка полягає у спричиненні їй тяжкого психологічного шоку у момент, коли вона дізналася про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за дії, які вона не вчиняла, у переживаннях з цього приводу, у використанні відповідачем свого домінуючого положення, що призвело до вчинення ним протиправних дій та у зв'язку із незаконним звільненням позивач опинилася у скрутному матеріальному становищі. Завдану їй моральну шкоду позивач оцінює у 20000 гривень. Вважає притягнення її до дисциплінарної відповідальності (звільнення) незаконним та таким, що порушує її трудові та соціальні права, а тому просить позов задовольнити.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року позов задоволено частково. Ухвалено визнати незаконним та скасувати наказ № 93 від 06 листопада 2014 року в частині звільнення з займаної посади ОСОБА_2, виданий тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини 3081 ОСОБА_3 та поновити ОСОБА_2 на посаді артиста естрадного оркестру військової частини 3081 Національної гвардії України з 06 листопада 2014 року. Стягнути з військової частини 3081 Національної гвардії України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 27423грн. 16 коп., 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, витрати на правову допомогу в розмірі 479 грн. 08 коп. Стягнути з військової частини 3081 Національної гвардії України в дохід держави судовий збір у розмірі 289 грн. 02 коп. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді артиста естрадного оркестру військової частини 3081 Національної гвардії України та в частині стягнення на її користь з військової частини 3081 Національної гвардії України середнього заробітку за один місяць в розмірі 2 590 грн. 49 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що суд неповно з'ясував обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Представник апелянта та 3-я особа ОСОБА_3. підтримали апеляційну скаргу , просили рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач та її представник просили відхилити апеляційну скаргу , а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.02.2014 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу до Академічного ансамблю пісні й танцю МВС України, що входить до складу Військової частини 3081 внутрішніх військ МВС України на посаду артиста естрадного оркестру (том І, а.с.7-9).

З акту від 15.10.2014 року (том І, а.с. 15) вбачається, що 15.10.2014 року близько 18.15 год. т.в.о. командира військової частини 3081 виявив факт присутності у службовому кабінеті інспектора з кадрів ОСОБА_5 разом із службовцями ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з ознаками вживання спиртних напоїв (двері були зачинені, доносився гомін, на прохання відчинити двері почулися характерні звуки нашвидкуруч збирання зі столу). На вимогу підполковника ОСОБА_3 в присутності прапорщика ОСОБА_7, який виконував обов'язки чергового по ансамблю, відкрити двері у відповідь пролунала нецензурна лайка. О 19.10 год. 15.10.2014 року комісія у складі - старшого офіцера управління по роботі з особовим складом ГУ НГУ ОСОБА_8, т.в.о. командира військової частини 3081 ОСОБА_3, помічника начальника ансамблю з МТЗ ОСОБА_9, головного балетмейстера ОСОБА_10, чергового військової частини 3066 ОСОБА_11, чергового військової частини 3081 ОСОБА_7 здійснила перевірку стану робочого місця в кабінеті інспектора з кадрів ОСОБА_5, відповідно до якої ознак наявності предметів спиртних напоїв не було виявлено, в приміщенні відчувався характерний запах алкогольних напоїв. При спілкуванні зі службовцями ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відчувалися зовнішні ознаки слабкого алкогольного сп'яніння, а саме - запах спиртного з ротової порожнини, почервоніння обличчя, незначні порушення координації та уповільнення мовлення. При особистому спілкуванні з підполковником ОСОБА_8 зазначені службовці вказали на факт розпиття пляшки шампанського, однак зазначили, що при можливому розслідуванні цього, вони від своїх слів будуть відмовлятися.

Також у акті зазначено, що в ході роботи черговим по медичному пункту військової частини 3066 було здійснено медичне обстеження службовців ОСОБА_5 та ОСОБА_2, в результаті чого у службовця ОСОБА_5 був виявлений високий артеріальний тиск (200/120). Можливості встановити факт перебування даних осіб у стані алкогольного сп'яніння чергова по медичному пункту військової частини 3066 за своїм призначенням не мала можливості. Службовцям ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було запропоновано пройти медичне наркологічне обстеження на предмет виявлення можливого алкогольного сп'яніння, на що останні відмовилися. Також на прохання скласти письмову відмову від проходження зазначеного огляду, відмовилися у присутності членів комісії.

Наказом командира військової частини 3081 від 17.10.2014 № 83 було призначено проведення службового розслідування за фактом знаходження на робочому місці з ознаками вживання спиртних напоїв інспектора з кадрів службовця ОСОБА_5, артиста естрадного оркестру фахівця ОСОБА_2, артиста естрадного оркестру фахівця ОСОБА_6 (том І, а.с. 71).

За наслідками проведеного службового розслідування помічником начальника ансамблю з матеріально-технічного забезпечення капітаном ОСОБА_9 надано висновок та внесено пропозиції звільнити ОСОБА_2 з роботи за появу на роботі у нетверезому стані (п. 7 ст. 40 КЗпП України) (том І, а.с. 114-116).

06.11.2014 наказом т.в.о. командира військової частини 3081 внутрішніх військ МВС України підполковника ОСОБА_3 № 93 "Про підсумки службового розслідування за фактом вживання спиртних напоїв у робочий час та перебування на роботі 15 жовтня 2014 року інспектора з кадрів службовця ОСОБА_5, артиста естрадного оркестру фахівця ОСОБА_2 та артиста естрадного оркестру фахівця ОСОБА_6 в нетверезому стані" ОСОБА_2 звільнено з роботи за появу на роботі в нетверезому стані, п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (том І, а.с.117-118).

Позивач вважає своє звільнення незаконним та стверджує, що в нетверезому стані на роботі не з'являлась, а службове розслідування, на яке міститься посилання в оскаржуваному наказі, вважає сфальсифікованим.

Відповідно до ст. 40 п.7 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу.

В п. 25 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року роз'яснено , що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст. 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп»яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів ( ст.. 27 ЦПК), яким суд має дати відповідну оцінку.

Підставою звільнення позивачки стало службове розслідування , проведене згідно наказу командира військової частини по зібраним матеріалам на предмет виявлення можливого алкогольного сп»яніння ОСОБА_2

Задовольняючи позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідачем не було надано достатніх та достовірних доказів перебування позивача на роботі у нетверезому стані .

Акт , складений службовцями військової частини, не є підставою для звільнення з роботи позивача, пояснення свідків не можуть бути прийняті судом як достовірні докази, оскільки пояснення свідків, допитаних судом першої інстанції суперечать один одному, крім того, свідки не є фахівцями щодо встановлення стану алкогольного сп'яніння.

Позивач надала довідку від 15.10.2014 року, що вона в цей день отримала медичну допомогу у зв'язку із гіпертонічним кризом.

Окрім того, як в суді першої інстанції представник відповідача - військової частини 3081 Національної гвардії України визнав позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання незаконним наказу про її звільнення та поновлення на роботі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання наказу про звільнення ОСОБА_2 незаконним та про його скасування і поновлення її на роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки відповідача про заробітну плату та інші доходи позивача ОСОБА_2 № 12 від 22.04.2015, її середньомісячна заробітна плата становить 2590, 49 грн. (том І1, а. с. 14).

Враховуючи це, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, що на дату винесення судом рішення становить 27 423, 16 грн.

В частині підстав та розміру відшкодування моральної шкоди, то в цій частині судом першої інстанції прийнято рішення на підставі вимог закону , виходячи з вимог розумності та справедливості.

За таких обставин колегія суддів вважає , що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу командира військової частини 3081 Національної гвардії України відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 5 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді :