Постанова

від 30.06.2015 по справі 904/4918/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Справа № 904/4918/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Коваленка В.М., Короткевича О.Є. розглянувши касаційну скаргуДніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі господарського суду№ 904/4918/14 Дніпропетровської області за заявоюТОВ "Техно-Груп" доТОВ "Техно-Груп" провизнання банкрутом ліквідаторСтороженко К.В. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2014 року прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву ліквідатора ТОВ "Техно-Груп" (далі - боржника) про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Техно-Груп", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 83 - 85).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці, до 22.11.2014 року, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Стороженко К.В., постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про визнання боржника банкрутом, зобов'язано ліквідатора банкрута здійснити ліквідаційну процедуру у відповідності з вимогами статей 37 - 48 Закону про банкрутство та у строк до 22.11.2014 року подати на затвердження до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, а також документи, які підтверджують проведення ліквідаційної процедури (том 1, а.с. 97-102).

Оголошення про визнання ТОВ "Техно-Груп" банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 23.07.2014 року за №6503 (том 1, а.с. 104 - 105).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з вимогами таких кредиторів: Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на суму 65 415 грн. (третя черга); фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на суму 1 218 грн. (перша черга) та на суму 18 000 грн. (четверта черга) (том 1, а. с. 153 - 154) .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2014 року продовжено повноваження Стороженко К.В. як ліквідатора ТОВ "Техно-Груп" до 29.12.2014 року (том 1, а.с. 168 - 169) ; ухвалою суду від 29.12.2014 року процедуру ліквідації банкрута та строк повноважень ліквідатора Стороженко К.В. продовжено до 29.01.2015 року (том 1, а.с. 177 - 178).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 року визнано грошові вимоги Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до боржника на суму 43 749 грн. із включенням їх до шостої черги задоволення реєстру вимог кредиторів (том грошових вимог Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у справі №904/4918/14, а.с. 42 - 44) .

11.02.2015 року Дніпропетровська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до господарського суду зі заявою про визнання її кредитором боржника з грошовими вимогами на загальну суму 43 749 грн., що становлять заборгованість підприємства-боржника за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств за період з 30.08.2014 року по 02.02.2015 року (вх. №254/15) (том грошових вимог Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у справі №904/4918/14, а.с. 48 - 60) .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року (суддя Калиниченко Л.М.) відхилено грошові вимоги Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до ТОВ "Техно-Груп" на суму 43 749 грн. (том грошових вимог Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у справі №904/4918/14, а.с. 72-74) .

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 17.03.2015 року, Дніпропетровська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та визнати її кредиторські вимоги до боржника на суму 43 749 грн. податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств, що виник після введення щодо боржника-платника податків ліквідаційної процедури, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Вечірка І.О., суддів: Кузнецова В.О., Науменка І.М.) апеляційну скаргу податкової інспекції залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у даній справі - без змін (том грошових вимог Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у справі №904/4918/14, а.с. 94-95) .

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 22.04.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 17.03.2015 року, визнати спірні грошові вимоги податкової інспекції, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 19, 67 Конституції України, статті 80 Цивільного кодексу України, статей 23, 30 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статті 38 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Орган доходів і зборів вважає необґрунтованим відхилення судами його вимог на суму 43 749 грн., що становлять заборгованість боржника за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств за період з 30.08.2014 року по 02.02.2015 року, яка виникла після введення відносно нього ліквідаційної процедури, та зазначає, що визнання підприємства-боржника банкрутом не позбавляє його обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 22.04.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 17.03.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, за Законом про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2103 року, передбачені статтею 95.

Відповідно до частин 1, 2 статті 95 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) , якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) , з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)) , крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство (в зазначеній редакції) конкретно передбачено норму права, згідно якої припиняється виникнення поточних зобов'язань боржника зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, яка є спеціальною та повинна застосовуватися переважно щодо суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у процедурі банкрутства.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанов №14/017 від 13.05.2014 року та №14/025 від 27.05.2014 року у справі №5021/321/12.

Відтак, у справах про банкрутство, провадження у яких здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, припиняється виникнення зобов'язань боржника перед органами доходів і зборів щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Отже, податкова інспекція, яка є уповноваженим державою органом на стягнення зі суб'єктів господарювання, щодо яких порушено справу про банкрутство, несплачених сум податкових платежів, як поточний кредитор, вправі звертатися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до боржника, що ліквідується власником, які виникли лише за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду від 15.07.2014 року порушено справу про банкрутство ТОВ "Техно-Груп" за особливостями провадження згідно статті 95 Закону про банкрутство; справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду від 22.07.2014 року, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Стороженко К.В. (том 1, а.с. 83-85, а.с. 97-102) ; строк ліквідаційної процедури у справі та повноважень ліквідатора банкрута неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду (том 1, а.с. 168-169, 177-178).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено обставини затвердження реєстру вимог кредиторів боржника ухвалою господарського суду від 25.09.2014 року, в тому числі з грошовими вимогами Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на суму 65 415 грн. із віднесенням їх до третьої черги задоволення (том 1, а. с. 153 - 154) .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 11.02.2015 року до господарського суду надійшла заява Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за вих. №2484/9/04-17-10-16 від 10.02.2015 року про визнання її кредитором боржника з вимогами на загальну суму 43 749 грн., що становлять заборгованість підприємства-боржника за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств за період з 30.08.2014 року по 02.02.2015 року (том грошових вимог Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у справі №904/4918/14, а.с. 48 - 60) .

Відхиляючи заявлені податковою інспекцією кредиторські вимоги до боржника на суму 43 749 грн., суди виходили з того, що спірні вимоги виникли в період з 30.08.2014 року по 02.02.2015 року, тобто після визнання боржника банкрутом постановою від 22.07.2014 року, що не узгоджується з положеннями статті 38 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року про те, що з моменту визнання боржника банкрутом в останнього не може виникати жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вірним застосуванням Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року.

Доводи скаржника за змістом касаційної скарги про те, що визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури не звільняє його від обов'язку щодо сплати податкових платежів є необґрунтованими та спростовуються висновками судів про необхідність застосування щодо юридичної особи-боржника, яка перебуває в ліквідаційній процедурі у банкрутстві, спеціальних норм законодавства про банкрутство, які регулюють виникнення зобов'язань у боржника в зазначеній процедурі, в тому числі й щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що розбіжності в судовій практиці, які існували на предмет виникнення у підприємства-боржника додаткових зобов'язань з моменту визнання його банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, було усунено після прийняття Верховним Судом України Постанов №14/017 від 13.05.2014 року та №14/025 від 27.05.2014 року у справі №5021/321/12, які є обов'язковими для виконання судами відповідно до статті 111 28 ГПК України та містять норму права, розтлумачену Верховним Судом України у конкретній постанові.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі №904/4918/14 такими, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 року у справі №904/4918/14 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич