Рішення

від 25.06.2015 по справі 906/630/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" червня 2015 р. Справа № 906/630/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Меркулов Р.С., довіреність №01-01/15 від 01.01.2015 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (Київська обл., м.Вишневе)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав" (м.Житомир)

про стягнення 205677,95 грн.

Товариство обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (Київська обл., м.Вишневе) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав" (м.Житомир) про стягнення 205677,95 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.04.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/630/15, розгляд справи призначено на 11.06.2015р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

В судове засідання 11.06.2015р. сторони повноважних представників не направили, вимог ухвали суду не виконали.

08.06.2015р. на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача за довіреністю (вх.№7545) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання через участь в іншому судовому засіданні. До клопотання додано копію довіреності №01-01/15 від 01.01.2015р.

10.06.2015р. через діловодну службу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що бухгалтер ТОВ "Сплав" знаходиться на даний час у відпустці з 01.01.2015р. і підприємство немає можливості виконати вимоги ухвали суду від 28.04.2015р. у справі №906/630/15 та надати витребувані документи і докази по справі.

Зважаючи на неявку в судове засідання повноважних представників сторін та невиконання сторонами вимог ухвали суду, для надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи та необхідністю подання додаткових доказів, господарський суд ухвалою від 11.06.2015р. відклав розгляд справи на 25.06.2015р.

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задоволити. Згідно з клопотанням представника до справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру щодо товариства позивача. 25.06.2015р. електронною поштою до суду надійшла довідка позивача за вих.№25/06-1 від 25.06.2015р., за підписом директора та головного бухгалтера, в якій повідомлено суд, що станом на 25.06.2015р. заборгованість ТОВ "Сплав" перед позивачем складає за поставлений товар 164530,80грн. за поставлений товар та 2200,00 грн. за надані транспортні послуги з доставки даного товару, а загалом 166730,80 грн.

Представник відповідача в засідання суду не прибув.

24.06.2015р. через діловодну службу суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав" (вх.№8429, а.с.54) про відкладення розгляду справи на іншу дату, після 05.07.2015р., у зв'язку з необхідністю підписання акту звірки взаємних розрахунків. Відповідач вказує про те, що відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України суду у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей спору, суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору більш як на 15 днів. Разом з тим, клопотання про продовження строку вирішення спору, за змістом клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач не заявив та не обґрунтовував. У клопотанні також зазначено, що ухвалою суду ТОВ "Сплав" зобов'язано було надати в засідання суду відзив на позов з відповідними доказами, довідку про внесення до ЄДРПОУ та документи, які підтверджують його статус як юридичної особи. Водночас, до клопотання про відкладення додано лише засвідчені керівником копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно товариства відповідача (а.с.55-57) та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Сплав" (а.с.58). Інших доказів та відзиву на позовну заяву до справи не подано.

Судом розглянуто вказане клопотання та відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, за змістом наведених положень, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

При цьому, слід зазначити, що ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Судом враховується, що саме клопотання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" підписане директором підприємства, що підтверджує можливість забезпечення відповідачем (за його бажання) участі його представника при здійсненні розгляду справи.

Суд звертає увагу, що про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений завчасно, тобто, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України). Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Суд зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" про стягнення 205677,95 грн.

При цьому, розгляд справи вже відкладався господарським судом, зважаючи на нез'явлення в засідання суду представника відповідача та його клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.51), а відсутність представника товариства відповідно до ст.77 ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Посилання відповідача у клопотанні на необхідність підписання акту звірки взаємним розрахунків суд вважає необґрунтованими, оскільки:

по-перше, згідно ухвал суду сторін не було зобов'язано проводити взаємозвірку, підписувати та надавати відповідний акт;

по-друге, акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Тому, акт звірки є лише письмовим доказом, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи, тобто, ті ж обставини, які мали бути зазначені в акті звірки, могли бути наведені в інших письмових доказах (зокрема, контррозрахунку, письмових поясненнях/ відзиві на позов і т.п.) та підтверджені відповідними первинними документами. Крім того, відповідач був вправі та мав можливість підготувати акт звірки та підписаний в односторонньому порядку надати суду.

Тому, такі доводи відповідача також не є підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні, як і подати відзив на позовну заяву, останній не скористався; зважаючи також на те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, при цьому, строк розгляду позовної заяви, встановлений ст.69 ГПК України, майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 27.04.2015р.), а згідно ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, господарський суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зібрані у справі документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сплав" (покупець) укладено договір поставки продукції №КФ АМК К-0036/15-08 (а.с.9-11). В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю визначену цим договором продукцію, а покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату. Предметом поставки є наступна продукція: металопрокат (п.1.1., п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1. договору, постачання продукції за цим договором відбувається після обов'язкового узгодження між сторонами асортименту, кількості та ціни продукції, після чого покупцю передається рахунок-фактура.

За пунктом 4.1. договору, датою фактичного отримання продукції, вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця видаткової накладної на продукцію.

Відповідно до п.5.1. договору, загальна ціна продукції, що буде постачатися по даному договору, дорівнює сумарній вартості фактично поставленої продукції покупцю.

Відповідно до п.5.2. договору, покупець здійснює оплату за продукцію шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України - гривні на поточний рахунок постачальника, або іншим способом не забороненим законодавством України - на умовах 100% передплата.

Датою оплати за продукцію вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.3. договору).

Згідно з п. 3.3. договору, остаточну оплату за поставлену продукцію покупець здійснює протягом 14 календарних днів з моменту отримання продукції та підписання видаткових накладних.

Відповідно до пункту 6.4. договору, за порушення термінів оплати продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

У відповідності п.4.4., п.4.5. поставка продукції постачальником здійснюється в пункті поставки; пунктом відвантаження товару є складське приміщення постачальника.

Водночас, згідно з п.4.6. договору, за домовленістю сторін доставка товару на складське приміщення покупця можлива автотранспортом постачальника.

Пунктом 4.7. договору визначено, що вартість послуг автотранспорту сплачуються покупцем окремо, та не входять до узгодженої ціни продукції.

За змістом п.8.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до 31 грудня 2013 року.

31.12.2013р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору поставки продукції №КФ АМК К-0036/15-08 від 15.08.2013р., якою продовжено термін дії договору до 31.12.2015 р. та яка є невід'ємною частиною договору (а.с.12).

Сторони також підписали специфікацію №УТ5680 від 17.07.2014р. на поставку металопрокату на загальну суму 229834,50грн. з умовою оплати поставленого товару до 15.08.2014р. (а.с.13).

Слід зазначити, що у специфікації, окрім переліку асортименту, кількості та цін товару, сторонами погоджено транспортні послуги вартістю 2200,00 грн. Тобто, окремо договір щодо надання вказаних послуг не укладався, однак, домовленість між сторонами щодо надання автотранспортних послуг зафіксована у специфікації, при цьому, узгоджено й вартість, і строк оплати таких послуг з доставки придбаного за договором поставки товару.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки продукції №КФ АМК К-0036/15-08 від 15.08.2013р. позивач поставив, а відповідач прийняв узгоджений договором та у специфікації товар на загальну суму 222530,80 грн. згідно з видаткової накладної №УТ478 від 17.07.2014р. (а.с.15). Таким чином, у відповідності до умов договору поставки продукції №КФ АМК К-0036/15-08 від 15.08.2013р. позивач виконав свої зобов'язання належним чином.

При цьому, позивачем також надано відповідачу транспортні послуги з доставки придбаної продукції, про що сторонами підписано акт надання послуг №УТ482 від 17.07.2014р. Вказаний акт надання послуг робіт підписаний обома сторонами, містить вид наданих послуг, їх обсяг та вартість - 2200,00 грн.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено. що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Проте, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сплав" як покупець за договором поставки та замовник наданих транспортних послуг свої зобов'язання з їх оплати у строк, встановлений у специфікації, не виконав.

Стосовно сплати заборгованості позивачем направлено вимогу за вих.№2 від 23.01.2015р. про сплату заборгованості (а.с.17-19). Проте, вимога була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення. Згідно довідки позивача за вих.№25/06-1 від 25.06.2015р. (а.с.68), загальна сума заборгованості відповідача за поставлений йому товар та надані транспортні послуги не змінилась та складає 166730,80 грн.

На час розгляду справи відповідач доказів оплати продукції і транспортних послуг у повному обсязі не надав.

За таких обставин, позов в частині стягнення 164530,80 грн. заборгованості за поставлену продукцію та 2200,00 грн. заборгованості за надані транспортні послуги підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 19658,85грн. пені, 2281,86грн. 3% річних та 17006,54 грн. інфляційних. З приводу даних вимог суд враховує наступне.

Згідно з встановленими обставинами справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки продукції №КФ АМК К-0036/15-08 від 15.08.2013 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як уже зазначалось, умовою пункту 6.4. договору поставки продукції №КФ АМК К-0036/15-08 від 15.08.2013р. передбачено, що за порушення термінів оплати продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, нарахування пені на суму заборгованості за поставлений відповідачу товар (оскільки саме зобов'язання з оплати продукції забезпечено стягненням пені) за визначений позивачем період (розрахунок заборгованості, а.с.8) є підставним. Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд встановив, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму пені, в межах правомірно нарахованої, а тому позов в частині стягнення 19658,85 грн. пені слід задоволити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача нарахувань 2281,76грн. 3% річних та 17006,54 грн. інфляційних (а.с.8), суд встановив правомірність нарахувань на суму боргу за поставлену продукцію та надані транспортні послуги в частині 2251,94 грн. 3% річних та 17006,54 грн. інфляційних; у позові в частині стягнення 29,82 грн. 3% річних слід відмовити.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У даному випадку, відповідачем не спростовано обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог та які підтверджені належними і допустимими доказами, поданими до справи.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та задовольняються судом частково: стягненню з відповідача підлягає 164530,80 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 2200,00 грн. заборгованості за надані транспортні послуги, 19658,85 грн. пені, 2251,94 грн. 3% річних, 17006,54 грн. інфляційних, 4112,96 грн. витрат по сплаті судового збору; у позові в частині стягнення 29,82 грн. 3% річних суд відмовляє.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав" (10003, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Чехова, буд.1, ідентифікаційний код 30673016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (08132, Київська обл., м.Вишневе, вул.Київська, буд.8, ідентифікаційний код 34202711):

- 164530,80 грн. заборгованості за поставлену продукцію,

- 2200,00 грн. заборгованості за надані транспортні послуги,

- 19658,85 грн. пені,

- 2251,94 грн. 3% річних,

- 17006,54 грн. інфляційних,

- 4112,96 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. У позові в частині стягнення 29,82 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.07.15

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1- до справи

2, 3 - позивачу на поштову адресу та юридичну (реком.)

4 - відповідачу (реком.)