Постанова

від 21.09.2015 по справі 906/630/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"21" вересня 2015 р. Справа №906/630/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав"

на рішення господарського суду Житомирської області від 25.06.2015р.

у справі №906/630/15 (суддя Ляхевич А.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані", м.Вишневе Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав", м.Житомир

про стягнення 205677,95грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.06.2015р. у справі №906/630/15 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав" про стягнення 205677,95 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 164530,80грн. заборгованості за поставлену продукцію, 2200,00грн. заборгованості за надані транспортні послуги, 19658,85грн. пені, 2251,94грн. 3% річних, 17006,54грн. інфляційних та 4112,96грн. витрат по сплаті судового збору. У стягненні 29,83грн. 3% річних відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати у частині стягнення 2200,00грн. заборгованості за надані транспортні послуги та прийняти нове рішення у цій частині - про відмову у задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, що акт надання послуг №УТ482 від 17.07.2014р. не був підписаний уповноваженою посадовою особою, а договір про надання транспортних послуг з доставки придбаної продукції сторонами не укладався, оскільки відповідно до Статуту ТОВ «СПЛА» лише директор діє від імені товариства без довіреності, у тому числі укладає договори, а тому, в порушення ст.181 ГК України, договір від імені відповідача ніким не підписаний, код ЄДРПОУ відповідача, який вирізняє його серед інших юридичних осіб, у договорі про надання транспортних послуг не вказаний.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" у письмовому відзиві від 21.09.2015р. на апеляційну скаргу заперечило проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Сторони повноважних представників у судове засідання не направили.

17.09.2015р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав" надійшло електронне повідомлення про відкладення розгляду справи (вх.№22799/15), де зазначено, що сторони готують мирову угоду для подачі в суд, у зв`язку з чим просить відкласти розгляд справи.

Судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що обставини, викладені у клопотанні, доказами не підтверджені та не є підставою для відкладення розгляду справи, свою позицію щодо оскарженого рішення останній виклав у апеляційній скарзі та матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду, а також з урахуванням норм ст.102 ГПК України щодо розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду у двомісячний строк з дня винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи норми ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, той факт, що неявка у засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представників останніх.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 15.08.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сплав" (покупець) укладено договір поставки продукції №КФ АМК К-0036/15-08 (надалі - договір), згідно з п.1.1. якого, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю визначену цим договором продукцію, а покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату.

Предметом поставки є наступна продукція: металопрокат (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1. договору постачання продукції за цим договором відбувається після обов'язкового узгодження між сторонами асортименту, кількості та ціни продукції, після чого покупцю передається рахунок-фактура.

Згідно з п.3.3. договору остаточну оплату за поставлену продукцію покупець здійснює протягом 14 календарних днів з моменту отримання продукції та підписання видаткових накладних.

Відповідно до п.4.1. договору датою фактичного отримання продукції, вважається дата підписання уповноваженими представниками постачальника та покупця видаткової накладної на продукцію.

Пунктами 4.4., 4.5. договору передбачено, що поставка продукції постачальником здійснюється в пункті поставки; пунктом відвантаження товару є складське приміщення постачальника.

Разом з тим, згідно з п.4.6. договору за домовленістю сторін доставка товару на складське приміщення покупця можлива автотранспортом постачальника.

Пунктом 4.7. договору визначено, що вартість послуг автотранспорту сплачуються покупцем окремо, та не входить до узгодженої ціни продукції.

Відповідно до п.5.1. договору загальна ціна продукції, що буде постачатися по даному договору, дорівнює сумарній вартості фактично поставленої продукції покупцю.

Згідно з п.5.2. договору покупець здійснює оплату за продукцію шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України – гривні на поточний рахунок постачальника, або іншим способом не забороненим законодавством України – на умовах 100% передплата.

Датою оплати за продукцію вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.3. договору).

Відповідно до пункту 6.4. договору, за порушення термінів оплати продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

У пункті 8.1. договору встановлено, договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до 31 грудня 2013 року.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

31.12.2013р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору поставки продукції №КФ АМК К-0036/15-08 від 15.08.2013р., яка є невід'ємною частиною договору, якою продовжено термін дії договору до 31.12.2015р.

Разом з тим, сторонами підписано специфікацію №УТ5680 від 17.07.2014р. на поставку металопрокату вартістю 227634,50грн. та надання транспортних послуг у сумі 2200,00грн., всього - 229834,50грн., з умовою оплати до 15.08.2014р.

На виконання своїх договірних зобов`язань щодо поставки продукції за договором №КФ АМК К-0036/15-08 від 15.08.2013р. позивач поставив, а відповідач прийняв узгоджену договором та зазначену у специфікації продукцію на загальну суму 222530,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №УТ478 від 17.07.2014р., у якій міститься посилання на вказаний вище договір. Таким чином, у відповідності до умов договору поставки продукції №КФ АМК К-0036/15-08 від 15.08.2013р. позивач виконав свої зобов'язання належним чином.

Факт отримання продукції за вказаною накладною відповідач не спростовує.

Разом з тим, позивачем надано відповідачу транспортні послуги з доставки придбаної продукції, про що сторонами підписано акт надання послуг №УТ482 від 17.07.2014р. Вказаний акт підписаний представниками сторін, підписи яких скріплені печатками товариств, містить вид наданих послуг, їх обсяг та вартість - 2200,00 грн.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції та вартості послуг виконав частково, оплативши лише 58000,00грн. вартості продукції, що не спростовано останнім.

Таким чином, борг складає 166730,80грн, з яких 164530,80грн. борг за поставлену продукцію та 2200,00грн. - за надані послуги з перевезення вантажу, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою позивача від 25.06.2015р. №25/06-1.

Актом звіряння взаємних розрахунків, який підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток, також стверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки №КФ АМК К-0036/15-08 від 15.08.2013р. станом на 30.09.2014р. становить 166730,80грн.

У зв`язку з наявністю у відповідача вказаної вище заборгованості 28.01.2015р. позивач на адресу відповідача направив лист-вимогу №2 від 23.01.2015р. про сплату заборгованості у сумі 166730,80грн. пені у сумі 20655,28грн., 3% річних у сумі 2412,83грн. та інфляційних втрат у сумі 17006,54грн. Однак, остання залишена відповідачем без задоволення.

За наведених обставин, позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 611, 625 ЦК України, ст.230, ч.4 ст.231, ч.6 ст.232 ГК України, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 166730,80грн. основного боргу за поставлений товар та надані послуги з перевезення вантажу, 2281,76грн. - 3% річних, 19658,85грн. пені та 17006,54грн. інфляційних втрат, всього - 205677,95грн..

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 25.06.2015р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав" про стягнення 205677,95грн. задоволено частково.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України. господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

          Між сторонами у справі на підставі укладеного ними договору №КФ АМК К-0036/15-08 від 15.08.2013р. виникли правовідносини з поставки продукції та надання послуг з перевезення вантажу.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Нормами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Судом встановлено, видатковою накладною №УТ478 від 17.07.2014р. та актом надання послуг з перевезення вантажу від 17.07.2014р. №УТ482, які містять посилання на укладений сторонами договір поставки №КФ АМК К-0036/15-08 від 15.08.2013р., та згідно зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" є первинними обліковими документами, підтверджується факт належного виконання ТзОВ "Альфа-Метал-Компані" умов договору поставки №КФ АМК К-0036/15-08 від 15.08.2013р., зокрема, останній поставив, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 222530,80 грн. та надав транспортні послуги на суму 2200,00грн., всього - 224730,80грн.

          Разом з тим, відповідач здійснив оплату за отриману продукцію частково на суму 58000,00грн., що не спростовано останнім.

          Таким чином, відповідач зі свого боку порушив зобов`язання щодо оплати вартості поставленої продукції у сумі 164530,80грн. та вартості отриманих послуг з перевезення вантажу у сумі 2200,00грн., у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 166730,80грн.

          На момент розгляду справи судом апеляійної інстанцій відповідачем не було подано доказів щодо погашення вказаної суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 166730,80грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

З розрахунку, поданого позивачем, колегією суддів встановлено, що у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання на підставі п.6.4. договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 19658,85грн. за період з 16.08.2014р. по 30.01.2014р., тобто в межах передбаченого ч.6 ст.232 ГК України 6-місячного строку.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що до сум боргу на які нараховано пеню за певні періоди позивачем безпідставно включено заборгованість за послуги з перевезення вантажу у розмірі 2200,00грн., оскільки за порушення зобов`язання по оплаті вказаних послуг санкції договором не передбачені.

Крім того, обраховуючи кількість днів прострочення у період з 09.09.2014р. по 13.11.2014р. та у період з 14.11.2014р. по 30.01.2015р. позивачем допущені помилки.

Таким чином, правильним буде наступний розрахунок:

- 1731,12грн. за період з 16.08.2014р. по 29.08.2014р. (180530,80грн. х 25% : 365днів х 14днів);

- 1147,47грн. за період з 30.08.2014р. по 08.09.2014р. (167530,80грн. х 25% : 365днів х 10днів);

- 7437,69грн. за період з 09.09.2014р. по 13.11.2014р. (164530,80грн. х 25% : 365днів х 66днів);

- 9844,80грн. за період з 14.11.2014р. по 30.01.2015р. (164530,80грн. х 28% : 365днів х 78днів).

Всього розмір пені складає 20161,08грн., однак, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 19685,85грн., то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі та у відповідності з вищенаведеним положенням чинного законодавства, перевіривши розрахунки позивача 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2251,94грн. та 17006,54грн. інфляційних втрат, а у стягненні 29,82грн. 3% річних правомірно відмовлено.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі на рахунок того, що договір про надання транспортних послуг не укладався, а тому у сторін відсутні будь-які зобов`язання з цього приводу, оцінюються судом критично, оскільки у специфікації до договору від 15.08.2013р. №КФ АМК К-0036/15-08, окрім переліку асортименту, кількості та цін товару, сторонами погоджено транспортні послуги вартістю 2200,00 грн., що свідчить про наявність домовленості між сторонами щодо надання автотранспортних послуг, з узгодженням вартості і строку оплати вказаних послуг з доставки придбаної за договором поставки продукції.

Як зазначалося, відповідач не спростовує факт отримання продукції згідно з підписаною сторонами видатковою накладною від 17.07.2014р. №УТ-478, а акт надання послуг від 17.07.2014р. №УТ-482 на суму 2200,00грн. також підписаний представником відповідача, підпис якого скріплений печаткою останнього, доказів втрати чи викрадення якої матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, відповідно, не є підставою для скасування оскарженого рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 25.06.2015р. у справі №906/630/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Сплав", м.Житомир - без задоволення.

2. Справу №906/630/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

3. Ухвалою суду повернути ТзОВ "Сплав" з Державного бюджету 1142грн. 98коп. судового збору, сплаченого у більшому розмірі ніж передбачено законодавством, за подання апеляційної скарги.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.