Рішення

від 17.06.2015 по справі 910/12484/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015Справа №910/12484/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

до Житлово - будівельного кооперативу «Авіатор -17»

про стягнення 500 483,90 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Березова І.Г. - по дов. №322 від 31.03.2015р.

Від відповідача: Петрусь Ж.М. - голова ЖБК

Косовцева Т.А. - по дов. №б/н від 02.06.2015р.

Науменко С.В. - по дов. №б/н від 10.01.2014р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" (далі - ЖБК "Авіатор-17") про стягнення 500 483 грн. 90 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2014р. у справі №910/12484/13 вказаний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 274 586 грн. 01 коп. основного боргу, 11 859 грн. 01 коп. 3% річних, 4 473 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 1 712 грн. 83 коп. пені, 54 917 грн. 20 коп. штрафних санкцій та 6 950 грн. 98 коп. судового збору.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало доведення позивачем належними та допустимими доказами факту існування заборгованості відповідача.

При цьому, місцевим господарським судом задоволено клопотання відповідача про застосування строку позовної давності та встановлено період нарахування заборгованості з 30.06.2010 р. по 31.03.2013 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі №910/12484/13 змінено, позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 118 848 грн. 22 коп., 9 826 грн. 96 коп. 3% річних, 1 215 грн. 80 коп. пені, 3 458 грн. 12 коп. інфляційних втрат. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Дана постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована недоведеністю факту договірного врегулювання постачання позивачем відповідачу питної води для виготовлення гарячої води, а також застосуванням строку позовної давності.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, судова колегія апеляційного господарського суду виходила з того, що у відповідності до п. 4.1 договору №08762/4-11 від 19.12.2000 р., абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 % від несплаченої суми лише у випадку безпідставної відмови від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення. При цьому, безпідставність відмови відповідача від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення позивачем не доведено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ЖБК "Авіатор-17" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р., рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі №910/12484/13 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

ПАТ "АК "Київводоканал" також подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі №910/12484/13.

Касаційні скарги позивача та відповідача мотивовані неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 16.03.2015р., рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 910/12484/13 скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Автоматичною системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/12484/13 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

За вказаних обставин суд визнав за необхідне прийняти справу до свого провадження та призначив розгляд даної справи у судовому засіданні за участю представників сторін на 22.04.2015р.

Відповідачем вимоги суду, що викладені в ухвалі про прийняття справи до розгляду від 30.03.2015р. не виконані.. Через загальний відділ діловодство господарського суду міста Києва від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача та невиконання відповідачем вимог суду викладених в ухвалі від 30.03.2015р. перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні, господарський суд визнав доцільним відкласти розгляд справи на 18.05.2015р.

В судових засіданнях 18.05.2015р., 03.06.2015р.10.06.2015р.оголошувались перерви відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення №08762/4-11 від 19.12.2000, у зв'язку із чим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 397 942 грн. 92 коп. за період 01.06.2009р. по 31.03.2010р., інфляційних втрат у розмірі 6 996,24 грн., 3% річних у розмірі 14 243,33 грн., пені у розмірі 1 712,83 грн., штрафу у розмірі 79 588,58 грн.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували із підстави викладених у письмовому відзиві та додаткових письмових запереченнях.

В судовому засіданні 03.06.2015 на пропозицію суду щодо необхідності проведення експертизи для встановлення дійсного об'єму спожитої відповідачем води, представники сторін зазначили, що у них відсутні кошти на оплату експертизи, а тому просили суд здійснювати розгляд справи за наявними у справі документами.

У судовому засіданні 17.06.2015 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19 грудня 2000 року між ДКО "Київводоканал" в особі підприємства по експлуатації водомірного господарства та збуту води "Водозбут" (перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"), (постачальник, позивач) та ЖБК "Авіатор-17" (абонент, відповідач) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №8762/4-11 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, за договором постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Відповідно до п. 2.2. договору, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно із 3.1. договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Пунктом 3.3 договору визначено, що якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший засіб обміру використаної води, передбачений Правилами.

Згідно із п. 3.4. договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника, а при їх відсутності - за узгодженням із постачальником за діючими нормами водопостачання або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.6).

Відповідно п. 3.5 договору, сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно п. 5.1 Договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором №8762/4-11 на послуги водопостачання та водовідведення від 19.12.2000 в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.06.2009 по 31.03.2013 на суму 341 693 грн. 85 коп. (84.431 куб.м.) по коду 8-614 та на суму 186 765грн. 51 коп. ( 98237 куб.м) по коду 8-50614, в підтвердження чого позивачем надано акти про зняття показників з приладу обліку, розшифровки рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг; платіжні вимоги-доручення. Всього надано послуг на загальну суму 528 460, 36 грн. враховуючи знижку та перерахунки.

Проте, як зазначав позивач вартість наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.06.2009 по 31.03.2013 оплачена відповідачем частково, на суму 130 465,60 грн., у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 397 942, 92 грн.

Також, позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 6 996,24 грн., 3% річних у розмірі 14 243,33 грн., пеня у розмірі 1 712,83 грн. та штраф у розмірі 79 588,58 грн.

Відповідач, заперечуючи позов, посилається на те, що ЖБК "Авіатор-17" не зобов'язаний сплачувати за постачання холодної води, що йде на підігрів; дані показань лічильників, що надані позивачем, містять некоректні відомості; дебітово-інфомаційні повідомлення на рахунок позивача не направлялись. Відповідачем будо надано власний розрахунок заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення №8762/4-11 від 19.12.2000, згідно із яким у відповідача відсутня заборгованість за вказаним договором, а існує переплата в сумі 5856, 19 грн.

В судових засіданнях 03.06.2015 та 10.06.2015 судом встановлено, що для вирішення спору у даній справі є необхідність призначення судової експертизи. Про необхідність призначення відповідної судової експертизи зазначено і в постанові ВГСУ від 16.03.2015р. у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Проте, представники сторін заперечили щодо проведення експертизи у справі та зазначили про відсутність можливості здійснити оплату вартості експертизи, у зв'язку із чим, суд здійснює розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 визначено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" № 2918-III від 10.01.2002р. визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Отже, статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що надання послуг з питного водопостачання здійснюється на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київодоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом "Про питну воду та питне водопостачання" - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом "Про питну воду та питне водопостачання" - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом).

Відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відповідач є споживачем питної води і відносини між сторонами щодо постачання питної води, на підставі укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення №8762/4-11 від 19.12.2000, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався сплачувати надані позивачем послуги з постачання питної води та приймання каналізаційних стоків.

Разом з тим суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із законом України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.13 вказаних Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання та використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Судом встановлено, що умовами договору №08762/4-11 на послуги водопостачання та водовідведення від 19.12.2000 не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, та стягнення оплати послуг з підігріву води тепловими пунктами, що не належать Житлово-будівельному кооперативу "Авіатор-17", не відповідає положенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190. З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення вартості води, що йде на підігрів, в сумі 161 347, 47 грн. задоволенню не підлягають.

Водночас, відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за договором №08762/4-11 на послуги водопостачання та водовідведення від 19.12.2000 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з водопостачання холодної води.

Відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37 (далі - Правила приймання) стічні води підприємств це усі види стічних вод, що утворились внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технологічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства.

Згідно п. 2.4 Правил приймання підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Таким чином, оплаті також підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що використана на підігрів в сумі 25 419, 05 грн. ( з урахування строку позовної давності).

Посилання відповідача на те, що дані показань лічильників, що надані позивачем, містять некоректні відомості, визнаються судом необґрунтованими, оскільки, акти про зняття показань з приладів обліку підписані представником відповідача, а відповідач повноважного представника в установлений договором термін відповідно до п. 3.7, не направляв, документів про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг, не надавав.

З матеріалів справи, також вбачається, що нарахування обсягів наданих послуг по коду абонента 8-614 здійснювалось за двома лічильниками з особовими рахунками №8-724-49 та №8-724-48.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи та розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідача по сплаті за отримання послуг з постачання питної води та водовідведення води в сумі за період з 01.06.2009 по 31.03.2013 у розмірі 211 193, 63 грн.

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 211 193,63 грн. за період з 01.06.2009 по 31.03.2013 належним чином доведений, документально підтверджений, а відповідачем в установленому законом порядку обставини, викладені у позові, не спростовані та не доведено суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

З матеріалів справи слідує, що Відповідач має заборгованість через невиконання умов Договору за період з 01.06.2009 по 31.03.2013.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи наявна заява від 12.07.2013 Відповідача "Про застосування строку позовної давності".

Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлялось, поважності причин його пропуску та мотивів поновлення позивачем не заявлено, не надано та не доведено.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про застосування позовного періоду обмеженого строком позовної давності, а саме до 30.06.2010.

Як вже зазначалося, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг, а відтак, відповідно до умов договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2009 по 30.06.2010, з урахуванням строку позовної давності, задоволенню не підлягають в сумі 84 346, 75 грн.

Вимога позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 126 846, 88 грн. за надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.07.2010 по 31.03.2013 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати за надані послуги за договором, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати 6 996,24грн., 3% річних у розмірі 14 243,33 грн., пеню у розмірі 1 712,83 грн та штраф в сумі 79 588, 58 грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно, до п. 4.2. договору, за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судом здійснено перерахунок пені, інфляційних втрат, 3% річних та встановлено, що з відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 758,60 грн. - пені, 3 106,27 грн. - інфляційних втрат, 6 800,11 грн. - 3% річних.

Позивачем, також, заявлено до стягнення штрафу у розмірі 79 588,58 грн.

У відповідності до п. 4.1. договору, за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.

Проте, безпідставність відмови відповідача від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення позивачем не доведено, належних доказів в підтвердження даних обставин позивачем не надано.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 79 588,58грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" (03179, м. Київ, вул. Ірпінська, 63-А, код ЄДРПОУ 23698807) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київодоканал" 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 152 265 грн. 93 коп. - заборгованості, 758 грн. 60 коп. - пені, 3 106грн. - 27 коп. інфляційних втрат, 6 800 грн. 11 коп. - 3% річних , 3 258 грн. 15 коп. - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.2015р..

СуддяТрофименко Т.Ю.