Постанова

від 16.09.2015 по справі 910/12484/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа№ 910/12484/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

ОСОБА_1

За участю секретаря судового засідання Криворотька В.В.

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. № 693 від 30.06.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - Голова правління ЖБК «Авіатор-17»;

ОСОБА_4 за дов. б/н від 20.08.2015 р.

розглянувши матеріали

апеляційних скарг Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17» та

Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.06.2015 року

у справі № 910/12484/13 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17»

про стягнення 500 483,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року по справі № 910/12484/13 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 152 265,93 грн. заборгованості, 758,60 грн. - пені, 3 106,27 грн. - інфляційних втрат, 6 800,11 грн. - 3% річних, 3 258,15 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив «Авіатор-17» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року по справі № 910/12484/13 скасувати в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 152 265,93 грн., пені - 758,60 грн., інфляційних втрат - 3 106,27 грн., 3% річних - 6 800,11 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року по справі № 910/12484/13 скасувати в частині відмови у стягненні з Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17» 245 676,99 грн. основного боргу, 954,23 грн. пені. 3 889.97 грн. інфляційних втрат, 7 443,22 грн. 3% річних, а також 79 588,58 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гончаров С.А., Зеленін В.О. та призначено до розгляду на 16.09.2015 року.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року справу № 910/12484/13 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року по справі № 910/12484/13 скасувати в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 152 265,93 грн., пені - 758,60 грн., інфляційних втрат - 3 106,27 грн., 3% річних - 6 800,11 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Проти задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заперечив.

Представник Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року по справі № 910/12484/13 скасувати в частині відмови у стягненні з Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17» 245 676,99 грн. основного боргу, 954,23 грн. пені. 3 889,97 грн. інфляційних втрат, 7 443,22 грн. 3% річних, а також 79 588,58 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17» заперечив.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

19.12.2000 року між ДКО «Київводоканал» в особі підприємства по експлуатації водомірного господарства та збуту води «Водозбут», перейменованого на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач, постачальник, ПАТ «АК «Київводоканал») та Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17» (далі - відповідач, абонент, ЖБК «Авіатор-17» було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 8762/4-11 (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65 (далі - Правила).

Відповідно до п. 2.2 Договору, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 3.1 Договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший засіб обміру використаної води, передбачений Правилами.

Умовами п. 3.4 Договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водо лічильника, а при їх відсутності - за узгодженням із постачальником за діючими нормами водопостачання або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Відповідно п. 3.5 договору, сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно п. 5.1 Договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.

Неналежне виконання відповідачем передбачених договором обов'язків щодо оплати отриманих ним послуг стало підставою звернення позивача із позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 397 942,92 грн. за період з 01.06.2009 року по 31.03.2013 року, а також 6 996,24 грн. інфляційних втрат; 14 243,33 грн. 3% річних; 1 712,83 грн. пені та 79 588,58 грн. штрафних санкцій у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за Договором.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Положеннями абз. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено послуг за Договором з постачання питної води та водовідведення за період з 01.06.2009 року по 31.03.2013 року року на суму 341 693,85 грн. (84 431 куб.м.) по коду 8-614 та на суму 186 765,51 грн. (98 237 куб.м) по коду 8-50614 на загальну суму 528 460,36 грн. У свою чергу, відповідач зобов'язання з оплати послуг виконав несвоєчасно та не в повному обсязі, сплативши 130 465,60 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача борг за надані послуги з постачання питної води та водовідведення у сумі 397 942,92 грн.

На підтвердження зазначеного, позивач надав акти про зняття показників з приладу обліку, розшифровки рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводилися нарахування та вартість наданих послуг; платіжні вимоги-доручення.

При цьому, за розрахунками позивача за послуги з постачання питної води та водовідведення по коду 8-614 заборгованість складає 341 693,85 грн., а за послуги по коду 8-50614 з постачання води, що йде на підігрів та її водовідведення - 186 765,51 грн.

У відповідності до Договору відповідачеві було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 8-614 для здійснення розрахунку за послуги з холодного водопостачання та водовідведення.

Позивачем за Договором були надані відповідачеві послуги з холодного водопостачання по коду 8-614 за період з 01.06.2009 року по 31.03.2013 року, що підтверджується, зокрема, розгорнутим розрахунком позовних вимог, за отримання яких відповідачеві було виставлено до сплати суму в розмірі 341 693,85 грн. Оскільки відповідачем були частково оплачені надані послуги у сумі 130 465,60 грн., то заборгованість за надання послуг з холодного постачання і стоки холодної води (з урахуванням знижки 135,53 грн. та перерахунку 34,62 грн.) становить 211 193,63 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок послуг з холодного водопостачання та водовідведення погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача у сумі 211 193,63 грн.

Крім зазначеного, розгорнутий розрахунок позивача свідчить про те, що останнім відповідачеві було відкрито другий рахунок та присвоєно код 8-50614, за яким ЖБК «Авіатор-17» мав здійснювати розрахунок за послуги з постачання води, що йде на підігрів та її водовідведення.

Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кодом 8-50614, за яким обліковуються холодна вода, яка йде на виготовлення гарячої води, та стоки гарячої води, зазначено заборгованість за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, у сумі 161 347,47 грн. (з урахуванням знижки 41,29 грн. та перерахунку 12,22 грн.) та заборгованість за стоки гарячої води у сумі 25 419,05 грн., що загалом становить 186 749,29 грн.

Слід звернути увагу на ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як вбачається з Договору, сторони погодили надання та отримання послуг з постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків.

При цьому, у Договорі відсутні будь-які посилання на послуги з постачання холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води (на підігрів).

Пунктом 3.13 Правил № 190 встановлено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне відання, користування, концесію. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Позивач не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії.

Суду не було надано доказів перебування на балансі, у власності, в управлінні, повному господарському віданні, користуванні, концесії, тощо теплових пунктів (бойлерів), для підігріву води за лічильниками, по яких позивач просить суд стягнути кошти.

Колегія суддів, з огляду на перелік послуг, які передбачено Договором, а також відсутність у позивача правових підстав для нарахування відповідачу плати з постачання води, що використовується для виготовлення гарячої води, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача зобов'язань за Договором перед ПАТ «АК «Київводоканал» з оплати питної води, що використовується для виготовлення гарячої води. Відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати питної води, що використовується для виготовлення гарячої води у сумі 161 347,47 грн. задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про стягнення плати за стоки гарячої води, що обліковується за кодом 8-50614, за яким обліковуються й холодна вода, яка йде на виготовлення гарячої води, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Положеннями п. 3.4 Договору сторони визначили, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.

Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 року за № 37 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за № 403/6691 (далі - Правила № 37) встановлено, що стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Таким чином, надання послуг із приймання стічних вод, у тому числі, гарячого водопостачання, регулюється умовами укладеного сторонами Договору.

За таких обставин, вартість послуг із приймання стічних вод підлягає оплаті відповідачем на користь позивача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог у частині стягнення вартості послуг з приймання стоків гарячої води, яка є однією із складових за кодом 8-50614, у сумі 25 419,05 грн.

Аналогічна правова позиція стосовно підстав стягнення заборгованості за послуги з постачання питної води та водовідведення і з постачання холодної води, яка йде на виготовлення гарячої (на підігрів) та стоків гарячої води міститься в постановах Вищого господарського суду України від 02.03.2015 року у справі № 910/24734/13 та від 20.05.2015 року у справі № 910/24277.

За таких обставин, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 236 612,68 грн., з яких 211 193,63 грн. за холодне водопостачання та водовідведення та 25 419,05 грн. з приймання стоків гарячої води.

Колегія суддів звертає увагу, що посилання апелянта на некоректні дані лічильників, не є обґрунтованими, оскільки акти про зняття показань з приладів обліку підписані представником відповідача. При цьому, а відповідач повноважного представника в установлений договором термін відповідно до п. 3.7 Договору, не направляв, документів про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг, не надавав.

12.07.2013 року відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за послуги з холодного водопостачання та водовідведення.

З матеріалів справи встановлено, що заборгованість за холодне водопостачання та водовідведення розрахована з 01.06.2009 року по 31.03.2013 року у розмірі 211 193,63 грн.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, за Договором перебіг позовної давності починається з моменту, коли відповідач прострочив виконання зобов'язання з розрахунку за надані послуги.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про застосування строків позовної давності до вимог, які виникли з 01.06.2009 року по 30.06.2010 року в сумі 84 346,75 грн.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про застосування строку позовної давності та відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 84 346,75 грн. є вірним та обґрунтованим.

Враховуючи застосування строку позовної давності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 126 846,88 грн. за період з 01.07.2010 року по 31.03.2013 року.

При цьому, до вимог про стягнення 25 419,05 грн. з приймання стоків гарячої води строк позовної давності не розповсюджується, оскільки вказана заборгованість розрахована з березня 2012 року.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1 712,83 грн. пені та 79 588,58 грн. штрафу, частково задоволених судом першої інстанції у розмірі 758,60 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.

Безпідставність відмови відповідача від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення позивачем не доведено, належних доказів в підтвердження даних обставин не надано.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

За приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказане вище, враховуючи періодичні платежі на які може бути нарахована пеня, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 758,60 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати послуг з постачання питної води та каналізаційних стоків (стоків як питної води і підігрітої води). В частині стягнення штрафу слід відмовити, оскільки позивачем не доведено безпідставність відмови від оплати наданих послуг, відповідно до умов Договору.

Стосовно вимог позивача про стягнення 6 996,24 грн. інфляційних втрат та 14 243,33 грн. 3% річних, які були частково задоволені судом першої інстанції у розмірі 3 106,27 грн. інфляційних втрат та 6 800,11 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 3 106,27 грн. інфляційних втрат та 6 800,11 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати послуг з постачання питної води та каналізаційних стоків (стоків як питної води і підігрітої води).

Враховуючи встановлене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 152 265,93 грн. основного боргу, 758,60 грн. - пені, 3 106,27 грн. - інфляційних втрат, 6 800,11 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року по справі № 910/12484/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-17» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року по справі № 910/12484/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/12484/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

ОСОБА_1

Повний текст рішення складено 21.09.2015 року.