Рішення

від 22.06.2015 по справі 910/11645/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015Справа №910/11645/15

За позовом Приватної фірми "Терміт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів"

про стягнення 285 000, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Бакун А.Ю.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна фірма "Терміт" (далі -позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" (далі -відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 285 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі отриманого від відповідача рахунку № 001 від 05.02.2015 р. було перераховано грошові кошти у сумі 285 000, 00 грн., в якості передоплати за майбутнім договором купівлі-продажу автомобіля, проте вказаний договір між сторонами укладено не було.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.06.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

10.06.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд даної справи через перебування керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" у щорічній відпустці.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак двічі був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвал суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про судове засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.06.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, між Приватною фірмою "Терміт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" проводилися переговори щодо укладення договору купівлі-продажу автомобіля «Range Rover Evoque».

Оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, редакція договору підписана не була.

Разом з тим, позивач зазначає, що відповідачем було надіслано позивачеві рахунок № 001 від 05.02.2015 р. на оплату автомобіля «Range Rover Evoque» на суму 285 000, 00 грн., який був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 3592 від 05.02.2015 р., зокрема в призначенні платежу зазначено: дог. № 146 СL-330 від 05.02.2015 р.

Так, 17.03.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 26 від 16.03.2015 р., в якій просить відповідача протягом 3-х днів з моменту отримання даної вимоги повернути грошові кошти у повному обсязі, що були сплачені платіжним дорученням № 3592 від 05.02.2015 р. на суму 285 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 47 500, 00 грн., яка отримана відповідачем 23.03.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

02.04.2015 р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 02.04.2015 р. № 36, в якому просить повернути помилково перераховані кошти у розмірі 285 000, 00 грн., який отриманий відповідачем 06.07.2014 р., що також підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач на зазначені вище вимоги відповіді не надав, грошові кошти не повернув.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватна фірма "Терміт" зазначає, що кошти у розмірі 285 000, 00 грн. згідно рахунку перераховані помилково та є безпідставно отриманими.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем згідно рахунку № 001 від 05.02.2015 р. на оплату автомобіля «Range Rover Evoque» на суму 285 000, 00 грн., було перераховано вказані кошти відповідачеві, що підтверджується платіжним дорученням № 3592 від 05.02.2015 р.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, доказів підписання між сторонами договору поставки у письмовій формі, сторонами не надано.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово направляв відповідачеві листи з вимогою про повернення помилкового перерахованих коштів, однак відповідач жодних дій не вчинив, вказаних коштів не повернув.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення коштів у сумі 285 000, 00 грн. на день прийняття рішення у справі.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, враховуючи, що позивачем перераховувались кошти на підставі виставленого рахунку № 001 від 05.02.2015 р. з призначенням платежу «згідно дог. № 146 СL-330 від 05.02.2015 р.», при цьому, суду не надано належним чином укладеного між сторонами договору, водночас відповідачем не надано доказів поставки товару на перераховану суму, відповідно суд приходить до висновку, що кошти в сумі 285 000, 00 грн. є безпідставно отриманими.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 285 000, 00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватної фірми "Терміт" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 24-Д, ідентифікаційний код - 33496598) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватної фірми "Терміт" (35331, Рівненська обл., с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 145-В, ідентифікаційний код - 21088370) 285 000 (двісті вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. - боргу та 5 700 (п'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 26.06.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.