Постанова

від 19.10.2015 по справі 910/11645/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа№ 910/11645/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Бакун А.Ю., довіреність № 62 від 04.06.2015;

від відповідача - Статник Х.В., довіреність № б/н від 25.08.2015,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі № 910/11645/15 (суддя Бондарчук В.В.) за позовом приватної фірми "Терміт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" про стягнення 285 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Терміт" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" про стягнення 285 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі №910/11645/15 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 285 000, 00 грн. безпідставно отриманих коштів.

При ухваленні зазначеного рішення суд дійшов висновку про те, що оскільки докази укладення договору купівлі-продажу автомобіля відсутні, кошти в сумі 285 000, 00 грн. є безпідставно отриманими відповідачем, а отже відповідно підлягають поверненню позивачу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі №910/11645/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що підставою отримання відповідачем грошових коштів в сумі 285 000, 00 грн. є укладений між сторонами договір купівлі - продажу автомобіля, отже, за доводами апелянта, вказані кошти отримано ним правомірно.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 19.10.2015 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, якими заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині присудження до стягнення з відповідача 134 231, 30 грн. безпідставно отриманих коштів, з прийняттям нового - про припинення провадження в цій частині на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з наступних підстав.

Між приватною фірмою "Терміт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" проводилися переговори щодо укладення договору купівлі-продажу автомобіля "Range Rover Evoque".

Відповідний договір між сторонами укладено не було.

Разом з тим, на підставі отриманого від відповідача рахунку № 001 від 05.02.2015 р. позивачем було перераховано ТОВ "Віннер Автомотів" грошові кошти в сумі 285 000, 00 грн., з призначенням платежу: "за автомобіль Range Rover Evoque" зг. рах. № 001 від 05.02.2015 р. (дог.№ 146 СL-330 від 05.02.2015 р.)".

Враховуючи, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу автомобіля "Range Rover Evoque", позивач звернувся до відповідача з вимогою № 26 від 16.03.2015 р. про повернення грошових коштів у розмірі 285 000, 00 грн., які були перераховані згідно платіжного доручення №3592 від 05.02.2015 р.

Вказана вимога отримана відповідачем 23.03.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте залишена без виконання.

У зв'язку з тим, що відповідачем вимога позивача про повернення грошових коштів виконана не була, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 285 000, 00 грн.

Судом першої інстанції вказані вимоги було задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 285 000, 00 грн.

При цьому, суд виходив з того, що оскільки докази укладення договору купівлі-продажу автомобіля відсутні, кошти в сумі 285 000, 00 грн. є безпідставно отриманими відповідачем, а отже відповідно підлягають поверненню позивачу.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій посилається на те, що договір купівлі-продажу автомобіля "Range Rover Evoque" було укладено.

На підтвердження наведеної обставини скаржником додано до апеляційної скарги копію договору купівлі-продажу № 146 СL-330 від 05.02.2015 р., яка містить підписи та відбитки печаток сторін. Дана копія, за доводами відповідача, отримана ним по електронній пошті.

Крім цього, відповідачем надано суду платіжне доручення від 11.06.2015 № 2401 на підтвердження повернення позивачу частини сплачених ним коштів в рахунок оплати автомобіля "Range Rover Evoque" на суму 134 231, 30 грн.

Наведені документи також подавалися до суду першої інстанції, проте вже після прийняття 22.06.2015 оскаржуваного рішення, тому відповідно не були враховані місцевим господарським судом при його прийнятті.

Представник позивача на запитання апеляційного суду надав пояснення про те, що ним повідомлялось суду першої інстанції про отримання частини коштів в сумі 134 231, 30 грн. від відповідача.

Обґрунтовуючи згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України причини несвоєчасного подання вказаних доказів до суду першої інстанції апелянт зазначив про те, що оскільки ухвалу суду, якою розгляд даної справи було відкладено на 22.06.2015, він отримав тільки 22.06.2015, з'явитися у судове засідання представник відповідно не мав можливості.

Відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин (п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7).

Колегія суддів, визнаючи поважними причини неподання додаткових доказів відповідачем до суду першої інстанції, виходила з наступного.

В судове засідання 22.06.2015 року, в якому було прийнято рішення, представник відповідача не прибув.

При цьому, судом були викликані в судове засідання представники сторін (п. 6 ухвали від 11.06.2015).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України нез'явлення представників сторін є підставою відкладення розгляду справи.

Разом з тим, судом першої інстанції, не дивлячись на наявність процесуального строку розгляду справи, було прийнято рішення за відсутності представника відповідача, якого було викликано в судове засідання та за відсутності доказів його повідомлення.

Отже, наведене позбавило апелянта можливості надати до суду відповідні докази.

За таких обставин, колегія суддів визнає причини неподання відповідачем додаткових доказів до суду першої інстанції поважними.

Враховуючи визнання судом апеляційної інстанції поважними причин неподання відповідачем до місцевого господарського суду вказаних вище доказів, колегія суддів приймає ці додаткові докази та розглядає справу з їх урахуванням.

Стосовно доводів апелянта про укладеність договору купівлі-продажу № 146 СL-330 від 05.02.2015 р., слід зазначити наступне.

Так, апелянт стверджуючи про наявність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу надає лише його скановану копію.

При цьому, на запитання суду щодо наявності оригіналу договору представник апелянта зазначив про його направлення для підписання позивачу та не повернення останнім.

Позивач заперечує підписання ним вказаного договору.

Отже, враховуючи заперечення позивача та ненадання жодною із сторін оригіналу договору купівлі-продажу № 146 СL-330 від 05.02.2015 р. його сканована копія не може бути належним доказом укладення правочину.

Так, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи наведене вище, між сторонами не було укладено договір у формі єдиного документа, підписаного позивачем і відповідачем та скріпленого їх печатками. Так само не було його укладено і у спрощений спосіб тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.

Надана апелянтом роздруківка переписки по електронній пошті не підтверджує, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, таких як предмет, ціна, комплектація та інше.

Крім того, вказані листи направлені за електронною поштою не підписані представником позивача електронним підписом.

Отже, підстави вважати, що договір було укладено у спрощений спосіб також відсутні.

Враховуючи відсутність оригіналу договору посилання позивача на реквізити цього документу у платіжному дорученні на перерахування коштів відповідачу не свідчить про укладення вказаного правочину.

З огляду на вищевикладене, договір купівлі-продажу автомобіля між сторонами укладено не було.

Оскільки, договір купівлі-продажу автомобіля між сторонами укладено не було, кошти в сумі 285 000, 00 грн. перераховані позивачем відповідачу, є отриманими останнім без достатньої правової підстави.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2).

Відповідно до ч. 3 вказаної статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У зв'язку з відсутністю правової підстави - укладеного між сторонами правочину, кошти в сумі 285 000, 00 грн. є безпідставно набутими відповідачем.

Тому, положення ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України про те, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти у заявленій до стягнення сумі.

В ході розгляду даної справи судом першої інстанції відповідачем було частково повернуто позивачу кошти в сумі 134 231, 30 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.06.2015 № 2401.

Як вже було зазначено, вказане платіжне доручення на часткове повернення позивачу коштів було подано відповідачем до суду першої інстанції, проте вже після прийняття 22.06.2015 оскаржуваного рішення, тому відповідно не враховано місцевим господарським судом при його прийнятті.

Оскільки, судом апеляційної інстанції визнано поважними причини несвоєчасного подання відповідачем до суду першої інстанції цього додаткового доказу, дана постанова приймається з його урахуванням.

Крім того, представник позивача стверджує про повідомлення суду першої інстанції щодо надходження вказаних коштів.

Тому, місцевий господарський суд мав витребувати докази вказаних обставин та надати їм оцінку.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було частково повернуто позивачу грошові кошти на суму 134 231, 30 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутність предмету спору).

Отже, оскаржуване рішення в наведеній частині підлягає зміні.

В решті вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 150 768, 70 грн. безпідставно отриманих коштів рішення залишається без змін.

Доводи апелянта про те, що кошти в сумі 150 768, 70 грн. утримані ним, як штрафні санкції за договором за нездійснення приватною фірмою "Терміт" остаточного розрахунку, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку повернення вказаної суми позивачу, оскільки відповідачем не надано належних доказів укладення між сторонами відповідного договору, умовами якого були б передбачені вказані штрафні санкції.

Крім цього, наведена вимога щодо штрафних санкцій повинна розглядатись в іншому позовному провадженні з поданням окремого позову, оскільки в межах даної справи розглядаються лише вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволенні позову про стягнення 134 231, 30 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 134 231, 30 грн. безпідставно отриманих коштів, з прийняттям нового - про припинення провадження в цій частині вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі №910/11645/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі №910/11645/15 змінити в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 134 231, 30 грн. безпідставно отриманих коштів.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов приватної фірми "Терміт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" про стягнення 285 000,00 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер Автомотів" (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 24-Д, ідентифікаційний код - 33496598) на користь приватної фірми "Терміт" (35331, Рівненська обл., с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 145-В, ідентифікаційний код - 21088370) 150 768 грн. 70 коп. безпідставно отриманих коштів та 5 700 грн. 00 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині вимоги про стягнення 134 231 грн. 30 коп. безпідставно отриманих коштів.».

4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи №910/11645/15 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко