Рішення

від 24.06.2015 по справі 914/1125/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015 р. Справа№ 914/1125/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Гривняк Г.Т. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Укр Мет», м. Донецьк,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «СП Галтекс», м. Миколаїв,

про стягнення 1236395,01 грн.

За участю представників:

від позивача: Айкашева М.А. - представник,

від відповідача: Лотоцька О.О. - представник.

Суть спору : ТзОВ «Укр Мет», м. Донецьк, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «СП Галтекс», м. Миколаїв, 807572,5 грн. основного боргу, 36507,41 грн. трьох процентів річних, 269276,45 грн. інфляційних, 123038,65 грн. пені та судових витрат у справі. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов Договору № 0612-04/12/08 від 4 грудня 2008 р. в частині повернення передоплати за товар, а також нормами ст.ст. 526, 599, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 188, 265 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у відзивах та поясненнях до них проти позову заперечив, посилаючись на відсутність у нього боргу перед позивачем та повне виконання взятих на себе за Договором № 0612-04/12/08 зобов'язань з поставки металобрухту та відходів чорних металів. Крім цього, відповідач вказує, що перераховані позивачем на його рахунок грошові кошти не можуть відповідно до умов п. 2.2. договору вважатись передоплатою за Договором № 0612-04/12/08. Відповідач посилається також на розділ 5 договору та форс-мажорні обставини, які виникли на території міста Донецьк в зв'язку з проведенням антитерористичної операції, а також на Договір № 27/01-СП «Про відступлення права вимоги» від 27 січня 2015 р.

Відповідачем заявлено клопотання від 26.05.2015 р. про зупинення провадження у справі до винесення рішення у справах № 914/39/14 та № 914/223/14.

Позивач у письмових поясненнях на відзив відповідача наполягає на задоволенні позову, просить визнати долучені позивачем до матеріалів справи залізничні накладні неналежними доказами поставки товару. При цьому позивач посилається на те, що подані відповідачем залізничні накладні не відповідають вимогам та не оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Ці накладні не мають відношення до поставок товару за Договором № 0612-04/12/08. Позивач стверджує, що поставки товарів, вказаних у поданих відповідачем залізничних накладних здійснювались відповідно до умов Договору Доручення № 01-2/09/08 на перевезення вантажу залізничним транспортом із наступними додатками, Договір про відступлення права вимоги розірвано за взаємною згодою сторін 31 березня 2015 р.

У судових засіданнях оголошувались перерви, за клопотанням відповідача ухвалою суду від 04.06.2015 р. продовжено строк вирішення справи на 15 днів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Згідно з ст. 179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі 4 грудня 2008 року укладено Договір № 0612-04/12/08 із наступними специфікаціями та Додатками, якими строк дії договору поетапно продовжено сторонами до 31 грудня 2013 р. Відповідно до п. 7.1. договору, якщо жодна із сторін за двадцять днів до закінчення строку його дії не заявила про його розірвання, договір вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах. Докази заяви буд-якої із сторін про розірвання чи припинення дії Договору № 0612-04/12/08 у матеріалах справи відсутні та сторонами суду не подані.

На підставі Договору № 0612-04/12/08 від 4 грудня 2008 року, відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних відповідач поставив позивачу протягом квітня, травня, жовтня грудня 2013 р., січня-червня, серпня 2014р. брухт чорних металів загальною вартістю 2479719,49 грн.

Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень позивач перерахував на рахунок відповідача 3740000 грн. протягом січня, квітня, червня, вересня-грудня 2013 р., січня, березня-травня, липня 2014 р. При цьому згідно з цільовим призначенням платежів позивача, вказаного самим позивачем у наявних в матеріалах справи платіжних дорученнях, - 550000 грн. сплачено позивачем відповідачу в якості оплати за металобрухт згідно з рахунками, вказаними у цих платіжних дорученнях (№№ 206, 1137, 1264); 2190000 грн. - в якості передоплати за брухт чорних металів згідно листів та рахунків, вказаних у платіжних дорученнях №№ 442, 1883, 1998, 1950, 2258, 2389, 1769, 58, 214, 1101, 1227, 1693, 2056, 2574, 2605, 2742, 3826; 845000 грн. сплачено як оплату за брухт чорних металів згідно з договором № 0612 від 04.12.2008 р. (платіжні доручення №№ 11, 297, 386, 463, 423, 552); 55000 грн. сплачено платіжним дорученням № 806 за брухт чорних металів згідно договору № 0312-01 від 03.12.2013 р.; 100000 грн. сплачено платіжним дорученням № 1444 за брухт чорних металів згідно договору № 2401-01 від 24.01.2014 р. У судових засіданнях судом з'ясовувалась наявність у сторін рахунків, вказаних позивачем у наявних в матеріалах справи платіжних дорученнях в якості підстави платежу, чи перерахування передоплати. Представниками сторін суду повідомлено, що такі рахунки у них відсутні та вони не можуть бути подані суду.

Таким чином, позивачем оплачено відповідачу з 2479719,49 грн. вартості поставленого ним по Договору № 0612-04/12/08 від 04.12.2008 р. товару лише 845000 грн. згідно з призначеннями платежів, вказаними в платіжних дорученнях. В рахунок оплати решти 1634719,49 грн. відповідач зарахував кошти, перераховані йому позивачем вищезгаданими платіжними дорученнями, які долучено позивачем до матеріалів справи. У судових засіданнях представник позивача не заперечував проти здійснення відповідачем такого зарахування грошових коштів. Крім цього, на вимогу позивача відповідач 3 квітня 2014 р. повернув позивачу 150000 грн. передоплати за брухт чорних металів згідно листа від цієї ж дати по рахунку № 0204-01 від 02.04.2014 р. (платіжне доручення про сплату відповідачу 150000 грн. передоплати від 02.04.2014 р. № 79). Позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 2.3. договору 807572,5 грн. основного боргу, що утворився, на його думку, внаслідок недопоставки відповідачем товару по договору № 0612-04/12/08 від 04.12.2008 р. на суму здійсненої позивачем, на підставі вищезгаданих платіжних доручень, передоплати по цьому договору. Однак, з огляду на призначення платежів, які вказувались самим позивачем у долучених до матеріалів справи платіжних дорученнях, а також враховуючи умови п.п. 2.2., 2.3. договору № 0612-04/12/08, у суду відсутні належні, допустимі та достатні докази для висновку про здійснення позивачем передоплати за вищезгаданим договором. Так, у платіжних дорученнях № № 206, 1137, 1264 позивач у призначеннях платежу вказує, що ними він оплачує «металобрухт згідно з рахунками». Платіжними дорученнями №№ 11, 297, 386, 463, 423, 552 позивач оплачував брухт чорних металів згідно з договором 0612 від 04.12.2008 р. Платіжними дорученнями № 806 та № 1444 оплачено брухт чорних металів згідно з договорами № 0312-01 від 03.12.2013 р. та № 2401-01 від 24.01.2014 р. відповідно. У решті платіжних доручень йдеться про сплату позивачем передоплати згідно рахунків. Як уже зазначено, вказані рахунки у сторін відсутні та суду ними не подані. Посилання на Договір № 0612-04/12/08 від 04.12.2008 р., як і на передоплату за цим договором, позивачем у платіжних дорученнях не зроблено. Крім цього, сторони у пункті 2.2. договору погодили, що оплата проводиться позивачем на підставі виставлених відповідачем рахунків шляхом перечислення грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача, не пізніше п'яти банківських днів від дати поставки товару . Розрахунок у вигляді часткової передоплати за кожну конкретну партію товару, яка здійснюється після відправки партії товару, можливий між сторонами лише на підставі їхньої згоди, оформленої додатковою угодою до цього договору. Пунктом 2.2. договору також встановлено, що передоплата здійснюється після отримання позивачем засобами факсимільного зв'язку чи телетайпом повідомлення відповідача про відправку товару, підтвердженого копіями квитанцій про прийняття вантажу до перевезення при відправці товару залізничним транспортом і/або копіями товарно-транспортних накладних. Згадане повідомлення повинно було бути відправленим відповідачем не пізніше 24 годин з моменту здачі товару до перевезення з обов'язковим зазначенням: номерів вагонів і залізничних накладних, ваги товару по кожній транспортній одиниці (повагонно), наявності різних видів товару у вагоні (кожній транспортній одиниці) з кількісною розбивкою по видах. У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані передбачені договором: додаткова угода сторін про здійснення часткової передоплати за договором № 0612-04/12/08 від 04.12.2008 р.; повідомлення відповідача, здійснені засобами факсимільного зв'язку чи телетайпом, про відправку товару, підтверджені копіями квитанцій про прийняття вантажу до перевезення або копіями товарно-транспортних накладних з вказаними у договорі обов'язковими реквізитами. Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що такі документи відсутні і сторонами не укладались. Ці доводи відповідача позивачем не спростовано.

Беручи до уваги наведене, у суду відсутні підстави для висновку про здійснення позивачем долученими ним до матеріалів справи платіжними дорученнями передоплати за товар на підставі договору № 0612-04/12/08 від 04.12.2008 р. Факт отримання від позивача відповідачем 807572,5 грн. та їх зберігання опосередковано підтверджується актом звірки розрахунків станом на 28.02.2015 р. Однак, цей акт не є первинним доказом здійснення відповідачем передоплати за договором № 0612-04/12/08 з огляду на усе вищезазначене, вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та сукупність наявних у матеріалах справи доказів.

Однак, згідно з п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в розумінні положень чинного Господарського процесуального кодексу України посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не розуміється як вихід суду за межі позовних вимог, встановивши, що наведені позивачем норми права не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд, приймаючи рішення у справі, самостійно має визначити, якими законами та нормативно-правовими актами слід керуватися для вирішення спору по суті, посилаючись на них у мотивувальній частині рішення, навіть якщо останні не зазначені у позовній заяві. Такий висновок суду відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у його постанові від 15 січня 2015 р. у справі № 914/946/14.

Відтак, суд дійшов висновку, що 807572,5 грн., які просить стягнути з відповідача позивач, відповідно до обставин та матеріалів справи за своєю правовою природою є грошовими коштами (майном), отриманими від позивача та збереженими відповідачем без достатньої правової підстави. Вказані кошти відповідач згідно з вимогами ст. 1212 ЦК України зобов'язаний повернути позивачу.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги норми ст.ст. 547, 549, 611 ЦК України висновки Вищого господарського суду України, викладені у пунктах 2.5., 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 р., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за порушення строку повернення передоплати на підставі п. 2.3. договору задоволенню не підлягають. Крім цього, не підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних, оскільки обов'язок відповідача повернути безпідставно отримані грошові кошти за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням в розумінні п. 1 вищезгаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України.

Посилання представника позивача у судовому засіданні 24.06.2015 р. на листи № 271113/7, № 021213/2, № 051213/3, № 251113/2, № 300114/1, № 141113/3, № 281113/1, як на докази зміни цільового призначення платежів за наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, на передоплату за договором № 0612-04/12/08 необгрунтовані. За відсутності передбаченої договором додаткової угоди сторін про здійснення часткової передоплати, а також перелічених вище, встановлених договором документів, за яких здійснюється відповідно до договору передоплата та доказів направлення згаданих листів відповідачу, вони не є належними і достатніми доказами допустимості та здійснення такої передоплати позивачем.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на розділ 5 договору та форс-мажорні обставини, які виникли на території міста Донецьк в зв'язку з проведенням антитерористичної операції, а також на Договір № 27/01-СП «Про відступлення права вимоги» від 27 січня 2015 р. Розділ 5 Договору № 0612-04/12/08 від 04 грудня 2008 р. стосується виконання сторонами зобов'язань за цим договором у випадку настання стихійних лих чи їх наслідків, війни, страйку. У матеріалах справи відсутні та сторонами суду не подані передбачені розділом 5 Договору докази дотримання сторонами порядку припинення виконання зобов'язань за договором. У Договорі № 27/01-СП відсутні положення про те, що вимоги відповідачем уступаються позивачу в рахунок погашення ним належних з нього до сплати 807572,5 грн., отриманих від позивача на підставі наявних у матеріалах справи платіжних доручень, чи вказаних у них рахунків. Більше того, договір про відступлення права вимоги розірвано за взаємною згодою сторін 31 березня 2015 р. шляхом укладення про це відповідного договору.

Судом також не беруться до уваги посилання відповідача на долучені ним до матеріалів справи залізничні накладні як на докази додаткової поставки позивачу брухту чорних металів на підставі Договору № 0612-04/12/08, що дає йому право стверджувати про поставку позивачу товару вартістю, яка рівна сумі отриманих від нього грошових коштів. Ці накладні не містять обов'язкових реквізитів первинних облікових документів, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». У них позивача визначено самим відповідачем як власника товару, що відправляється вантажовідправником (відповідачем) одержувачам, серед яких відповідача не вказано. У цих накладних відсутні посилання на договір № 0612-04/12/08 як на підставу поставки, а також відмітки про отримання товару його одержувачами. Відповідачем також не спростовано доводів позивача про те, що відправка ним металобрухту по згаданих вище залізничних накладних здійснювалась від імені і за рахунок позивача на підставі Договору Доручення № 01-2/09/08 на перевезення залізничним транспортом від 01 вересня 2008 р., у додатку 2 до якого містяться посилання на поданий відповідачем договір № 271 від 16 лютого 2009 р. про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на викладене, а також приписи ст. 79 ГПК України не підлягає задоволенню. Зупинення провадження у справі можливе до вирішення іншої справи. Справи № 914/39/14 та № 914/223/14 вирішено, рішення у них набрали законної сили. Докази уступки вимоги відповідачем позивачу в рахунок сплати 807572,5 грн. заборгованості, як зазначалось вище, у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані. Судом встановлено, що у ході виконавчих проваджень з примусового виконання рішень у справах № 914/39/14 та № 914/223/14 на рахунок позивача не стягнено жодних сум. Вказане підтверджується Інформацією про виконавче провадження та листом Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції № В4/09-40/2501 від 14.05.2015 р., що підтверджено представниками сторін у судових засіданнях та ними не спростовано.

Судовий збір у справі на підставі ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Що стосується клопотання позивача про покладення на відповідача 15000 грн. вартості оплати послуг адвоката з формування правової позиції у справі та підготовки і формування позову, то факт їх понесення позивачем підтверджується договором про надання правової допомоги у господарських справах № 03/03 від 03 березня 2015 р., актом приймання-передачі виконаних робіт від 30 березня 2015 р., розрахунком, видатковим касовим ордером від 30 березня 2015 р. та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Степановою Ніною Василівною серії КР № 000001 від 30 жовтня 2014 р. Однак, відповідно до п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката згідно з п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Суд, надавши оцінку поданим позивачем доказам з цього питання, враховуючи обставини справи, сформульовану адвокатом правову позицію у спорі та підготовку ним лише позовної заяви у справі з додатками, дійшов висновку, що розмір зазначених судових витрат є завищеним і підлягає обмеженню, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та часткове задоволення позовних вимог судом, до 2000 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Галтекс» (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, буд. 3, ідентифікаційний код 22191466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Мет» (83008, м. Донецьк, вул. Умова, 1, ідентифікаційний код 32757375) 807572,5 грн. грошових коштів, 2000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 16151,45 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 30.06.2015 р.

Суддя Бортник О.Ю.