Рішення

від 02.07.2015 по справі 924/722/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2015 р.Справа № 924/722/15 Господарський суд Хмельницької області у складі: судді Радченя Д.І., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ, Хмельницька область

до 1. фермерського господарства "ІЛЬЛІДА" с.Карпівка Могилів-Подільського району Вінницької області;

до 2. виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", с. Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення солідарно 60 500, 80 грн.

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" м. Волочиськ Хмельницької області звернулось з позовом до фермерського господарства "ІЛЬЛІДА" с.Карпівка Могилів-Подільського району Вінницької області та виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", с. Шпичинці про стягнення солідарно 60500,80 грн. заборгованості, що утворилася через неналежне виконання укладеного між позивачем та першим відповідачем договору поставки № 42-04/14ВН від 15.04.2014р., з яких 15395,95грн. основного боргу, 3638,12 грн. пені, 5302,34 грн. штрафу, 3341,16грн. - 36% річних та 32823,23грн. курсової різниці.

При цьому зазначає, що 15.05.2014р. між ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (кредитор) та ВСК "Шпичинці" (поручитель) було укладено договір поруки №42-04/14 ВН, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ФГ "Ільліда" (боржник), що виникли з договору поставки № 42-04/14 ВН від 15.04.2014р., а саме здійснити оплату за поставлений товар (засоби захисту рослин, регуляторів росту рослин та/або мікродобрива) в обсязі та на умовах договору поставки №42-04/14ВН від 15.04.2014р., а також відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки №42-04/14ВН від 15.04.2014р. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. У разі порушення зобов'язання боржником, кредитор має право, на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя позов.

Таким чином, позивачем визначено два відповідачі - ФГ "Ільліда" та ВСК "Шпичинці", які є солідарними боржниками, з яких просить стягнути заборгованість та штрафні санкції солідарно.

Ухвалою суду від 13 травня 2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №924/722/15.

Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, так копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами, підтвердженням чого є реєстр відправленої рекомендованої кореспонденції.

Розгляд справи неодноразово відкладався в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України через неявку в засідання суду повноважного представника першого відповідача та за його письмовими клопотаннями.

Повноважний представник позивача в попередньому судовому засіданні, наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому, що вони підтверджені поданими доказами.

Повноважний представник першого відповідача - ФГ "Ільліда" в судове засідання в черговий раз не з'явився, однак в поданому попередньо, письмовому відзиві заперечує проти розгляду справи в господарському суді Хмельницької області. Щодо поручителя в особі ВСК "Шпичинці" за договором поставки від 15.04.2014 року зазначає, що договір поставки укладено без будь-яких застережень щодо поручительства та повідомлень про це ФГ "Ільліда", яке з ВСК "Шпичинці" не є контрагентом у договорах, не є пов'язаними особами, тому вважає, що договір поруки є недійсним, та укладеними умисно, з метою безпідставної зміни підсудності. Звертає увагу суду на ст.83 ГПК України яка надає суду право визнати договір, який пов'язаний з предметом спору недійсним, якщо він суперечить законодавству.

Також в зазначеному відзиві ФГ "Ільліда" заперечує проти задоволення позову в частині сплати курсової різниці, адже укладаючи договір на таких умовах, вони не передбачали підвищення вартості іноземної валюти тому вважає, що має право на зміну правовідносин або на часткову відмову в частині оплати курсових різниць згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України та обставин, які фактично склались.

Повноважний представник другого відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, проте в письмовому відзиві на позов повідомляє суд, що вимоги позивача визнає в повному обсязі та не заперечує проти солідарної відповідальності перед позивачем, просить розгляд справи проводити без участі його представника. При цьому повідомляє, що через складний фінансовий стан на сьогоднішній день ВСК „Шпичинці" не спроможне перерахувати позивачу кошти в сумі 60500,80 грн., які заборгувало ФГ „Ільліда".

Позивачем долучено до матеріалів справи письмові пояснення на відзив ФГ "Ільліда" в якому зазначає, що чинним законодавством не передбачено надання згоди боржником на укладення договору поруки між кредитором та поручителем. При цьому посилається на позицію Вищого господарського суду України викладену в Інформаційному листі від 21.11.2011 р № 01-06/1624/2011, а саме: "договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 ЦК України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні забезпеченому порукою. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору (див. постанови Вищого господарського суду України від 07.09.2010 № 53/86-09, від 07.09.2010 № 14/212пд). З огляду на відсутність передбаченого законом обов'язку укладати договір поруки лише за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину.» Для затягування розгляду справи недобросовісні відповідачі в яких виникла значна сума заборгованості у зв'язку із значним протермінуванням оплати за поставлений їм товар, інколи подають клопотання чи визнають договори поруки недійсними в судовому порядку, але норми чинного законодавства та відповідно судова практика вказує на те, що такі договори поруки укладені правомірно, про що позивачем подано на розгляд суду копії відповідних рішень судів.

Також позивачем зазначено, що договором поставки № 42-04/14 ВН від 15.04.2015 року, а саме п. 3.2.6. сторонами погоджено, що виконання обов'язку покупця з оплати товару може забезпечуватись договорами застави, поруки, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань. Посилається на те, що ст.204 ЦК кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до приписів цієї статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначає, що ВСК "Шпичинці", добровільно виступає поручителем щодо окремих договорів поставки укладених між позивачем та нашими клієнтами. Зазначає, що принцип свободи договору дає можливість вільно обирати контрагента та умови договору. Окрім ВСК "Шпичинці" позивач працював і працює з іншими товариствами які виступали поручителями. ВСК "Шпичинці" є діючим кооперативом з підтвердженими відомостями в Єдиному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб підприємців, тому позивач вважає необґрунтованими та безпідставними твердження відповідача 1 договір поруки є удаваним, фіктивним (недійсним).

Відповідно ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 64 ГПК України, ухвали надсилаються сторонам за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Як вбачається з матеріалів справи, ухвали господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи вручені особисто представнику ФГ „Ільліда".

Враховуючи, що судом вжито всіх передбачених ГПК України заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також з огляду на обмеженість строків вирішення даного спору, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" є юридичною особою та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.12.2014р.

Фермерське господарство "ІЛЬЛІДА" с.Карпівка Могилів-Подільського району Вінницької області є юридичною особою та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" є юридичною особою та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.04.2015 р..

Так, 15 квітня 2014 року між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та фермерським господарством „Ільліда" укладено договір поставки № 42-04/14 ВН, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п. 2.1. договору ціна товару вираховується як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема кожної партії товару будуть обговорюватися сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

В п. 2.3.2. сторони обумовили, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на дату формування видаткової накладної. Однак, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Раффайзен банк Аваль" на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання специфікації, в цьому випадку вартість товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної специфікації.

Пунктом 2.3.3. договору обумовлено, що сума у гривнях, яку покупець повинен сплати постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквіваленту ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на банківський день фактичної оплати Покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Раффайзен банк Аваль" банківський день фактичної оплати Покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини), менші (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у Видатковій накладній на Товар, які оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування Видаткової накладної. Покупець зобов'язався відповідно до п. 3.2.2. договору оплатити вартість товару в термін(и), вказані у додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому, умови п.2.3.та п. 2.8. цього договору. При перерахуванні коштів обов'язково необхідно вказувати в платіжному документі номер і дату укладення договору. У випадку відсутності у платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником.

Між сторонами підписано: 15.05.2014р. додаток №1 до договору № 42-04/14 ВН від 15.04.2014 року, 14.05.2014р. додаток № 2 до договору № 42-04/14 ВН від 15.04.2014 року, 26.07.2014р. додаток № 3 до договору № 42-04/14 ВН від 15.04.2014 року, 26.07.2014р. додаток № 4 до договору № 42-04/14 ВН від 15.04.2014 року якими визначено назву товару, кількість, ціну, загальну вартість товару, терміни поставки та календарний графік платежів.

Відповідно до додатків до договору поставки № 42-04/14 ВН від 15.04.2014 року сторони погодили курс долара США на день підписання договору поставки та додатків до нього становив: додаток №1 по курсу - 12,00 грн./долар США; додаток №2 по курсу - 12,00 грн./долар США; додаток №3 по курсу - 12,00 грн./долар США; додаток №4 по курсу - 12,00 грн./долар США.

На виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачу-1 (ФГ "Ільліда") товар на загальну суму 38385,79 грн., що підтверджується видатковими накладними: - № 1520 від 14 травня 2014 року на суму 2 332,80 грн.; № 1521 від 14 травня 2014 року на суму 15 402,96 грн.; - № 2643 від 26 липня 2014 року на суму 19699,63 грн.; № 2644 від 26 липня 2014 року на суму 950,40 грн..

Всього на виконання умов договору ФГ "Ільліда" отримало від постачальника засобів захисту рослин на загальну суму 38 385,79 гри. (3 198,80 Доларів США).

Відповідно до п. 3.2.2. договору поставки покупець зобов'язався оплатити вартість товару в термін(и), вказані у додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому, умови п.2.3.та п. 2.8. цього договору. При перерахуванні коштів обов'язково необхідно вказувати в платіжному документі номер і дату укладення договору. У випадку відсутності у платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником.

Додатками до договору (специфікаціями) визначено графіки платежів, зокрема:

Згідно додатку №1 від 14 травня 2014 року до договору № 42-04/14 ВН від 15 квітня 2014 року, визначено наступний графік сплати: 15402,96грн. (еквівалент 1283,58 дол. США), з яких суму 4 620,88грн. - еквівалент 385,07долар США, що складає 30% вартості товару оплатити до 22.07.2014, суму 5 391,04грн. - еквівалент 449,25долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 22.09.2014, суму 5 391,04грн. - еквівалент 449,25долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 22.10.2014 ;

Згідно додатку №2 від 14.05.2014р., - 2332,80грн. (еквівалент 194,40 дол. США), з яких суму 699,84грн. - еквівалент 58,32долар США, що складає 30% вартості товару оплатити до 16.05.2014; суму 816,48грн. - еквівалент 68,04 долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 22.09.2014; суму 816,48 грн. - еквівалент 68,04 долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 22.10.2014р.;

Згідно додатку №3 від 26.07.2014р., - 19699,63грн. (еквівалент 1641,64 дол. США), з яких суму 5 909,89грн. - еквівалент 492,49 Долар США, що складає 30% вартості товару оплатити до 01.09.2014; суму 6 894,87грн. - еквівалент 574,57 Долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 01.10.2014; суму 6 894,87 грн.- еквівалент 574,57 Долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 01.11.2014 р.;

Згідно додатку №4 від 26.07.2014р., - 950,40 грн. (еквівалент 79,20 дол. США), з яких суму 285,12грн. - еквівалент 23,76 Долар США, що складає 30% вартості товару оплатити до 29.07.2014; суму 332,64грн.- еквівалент 27,72 Долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 01.10.2014; суму 332,64грн. - еквівалент 27,72 Долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 01.11.2014р..

Тобто, на виконання умов договору ФГ "Ільліда" отримало від постачальника засоби захисту рослин всього на загальну суму 38385,79 грн.

Першим відповідачем частково було сплачено заборгованість в сумі 22989,84грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку, що по курсу продажу валют згідно п.2.3.3 договору, еквівалентно 1 146,94 доларів США.

В порушення умов укладеного договору, відповідач - ФГ "Ільліда" не розрахувався в повному обсязі та на час подання позову до суду його заборгованість перед позивачем становить - 2 051,88 Доларів США, що еквівалентно 48 162,78 грн. (15 395,95 грн. сума основного боргу по курсу на момент отримання товару та 32 823,23 курсова різниця станом на 12.05.2015р.

Пунктом 7.2.1. договору сторони обумовили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно п. 7.2.3. договору поставки та відповідно до вимог ст..625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (доплачуваної) суми.

Відповідно до п. 7.4. договору поставки строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст.257 Цивільного кодексу України. Сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання зобов'язання за даним договором строк позовної давності припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане. На підставі цього позивачем нараховано до стягнення крім суми основного боргу, 3638,12 грн. пені, 5302,34 грн. штрафу, 3341,16грн. - 36% річних та 32823,23грн. курсової різниці.

У позовній заяві з приводу заявленої до стягнення курсової різниці позивач звертає увагу суду, що згідно умов договору перший відповідач взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання кожної окремої специфікації з урахуванням курсу долара США на день фактичної сплати. При цьому посилається на практику Верховного Суду України, відображену в постановах від 04.07.2011р. по справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011р. по справі №3-141гс11, які були прийняті з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень законодавства, згідно яких зазначено, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб і території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також і здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

15 травня 2014 року між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Кредитор) та ВСК "Шпичинці" (Поручителем) було укладено договір №42-04/14 ВН поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань фермерського господарства "Ільліда" (боржник), що виникли з умов договору поставки №42-04/14 ВН від 15 квітня 2014 р., а саме здійснити оплату за поставлений товар (засоби захисту рослин, регуляторів росту рослин та/або мікродобрива) в обсязі та на умовах договору поставки №42-04/14 ВН від 15 квітня 2014 р., а також відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки №42-04/14 ВН від 15 квітня 2014р.. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. У разі порушення зобов'язання боржником, кредитор має право, на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя позов.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, з наявних у справі матеріалів вбачається, що 15 квітня 2014 року між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та фермерським господарством „Ільліда" укладено договір поставки №42-04/14 ВН, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачу-1 (ФГ "Ільліда") товар на загальну суму 38385,79 грн., що підтверджується видатковими накладними: - № 1520 від 14 травня 2014 року на суму 2 332,80 грн.; № 1521 від 14 травня 2014 року на суму 15 402,96 грн.; - № 2643 від 26 липня 2014 року на суму 19699,63 грн.; № 2644 від 26 липня 2014 року на суму 950,40 грн..

Відповідно до п. 3.2.2. договору поставки покупець зобов'язався оплатити вартість товару в термін(и), вказані у додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому, умови п.2.3.та п. 2.8. цього договору. При перерахуванні коштів обов'язково необхідно вказувати в платіжному документі номер і дату укладення договору. У випадку відсутності у платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником.

Додатками до договору (специфікаціями) визначено графіки платежів, зокрема:

Згідно додатку №1 від 14 травня 2014 року до договору № 42-04/14 ВН від 15 квітня 2014 року, визначено наступний графік сплати: 15402,96грн. (еквівалент 1283,58 дол. США), з яких суму 4 620,88грн. - еквівалент 385,07долар США, що складає 30% вартості товару оплатити до 22.07.2014, суму 5 391,04грн. - еквівалент 449,25долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 22.09.2014, суму 5 391,04грн. - еквівалент 449,25долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 22.10.2014 ;

Згідно додатку №2 від 14.05.2014р., - 2332,80грн. (еквівалент 194,40 дол. США), з яких суму 699,84грн. - еквівалент 58,32долар США, що складає 30% вартості товару оплатити до 16.05.2014; суму 816,48грн. - еквівалент 68,04 долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 22.09.2014; суму 816,48 грн. - еквівалент 68,04 долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 22.10.2014р.;

Згідно додатку №3 від 26.07.2014р., - 19699,63грн. (еквівалент 1641,64 дол. США), з яких суму 5 909,89грн. - еквівалент 492,49 Долар США, що складає 30% вартості товару оплатити до 01.09.2014; суму 6 894,87грн. - еквівалент 574,57 Долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 01.10.2014; суму 6 894,87 грн.- еквівалент 574,57 Долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 01.11.2014 р.;

Згідно додатку №4 від 26.07.2014р., - 950,40 грн. (еквівалент 79,20 дол. США), з яких суму 285,12грн. - еквівалент 23,76 Долар США, що складає 30% вартості товару оплатити до 29.07.2014; суму 332,64грн.- еквівалент 27,72 Долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 01.10.2014; суму 332,64грн. - еквівалент 27,72 Долар США, що складає 35% вартості товару оплатити до 01.11.2014р..

Статтями 525 ЦК та 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором поставки у ФГ "Ільліда" утворилася заборгованість в розмірі 15395,95 грн., що підтверджується також розрахунком позивача. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що в п. 7.2.3. договору сторони передбачили, що за порушення грошового зобов'язання, покупець зобов'язується сплатити тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми за весь час прострочення.

Суд, перевіривши поданий до матеріалів позову розрахунок 36% річних, встановив, що нарахування здійснено правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином, заявлені до стягнення 36% річних за період з 22.09.2014 р. по 11.05.2015 р. в сумі 3341,16 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.1. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

При цьому, сторони в п. 7.4. договору домовилися, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України . Сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання зобов'язання за даним договором строк позовної давності припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що нарахуванні пені за період з 22.09.2014 р. по 11.05.2015 р. в розмірі 3638,12 грн. здійснено правомірно, з урахуванням проплат відповідача.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 25% в сумі 5302,34 грн..

Згідно п.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із п. 7.2.1. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору, позивачем правомірно заявлено до стягнення 5302,34 грн. штрафу.

При цьому судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій (позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08).

Крім того, абзацом 2 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 14.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що у випадку застосування штрафу поряд з пенею не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Також, позивачем враховуючи положення договору (п.2.3) заявлено до стягнення курсову різницю неоплаченого товару в розмірі 32823,23 грн..

Статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України, у тому числі Законами України "Про Національний банк України", "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", Декретом КМУ від 19 лютого 1993р. №19-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", нормативно-правовими документами Національного банку України.

Разом з тим, не суперечить цивільному законодавству України спосіб визначення грошового зобов'язання із застосуванням еквіваленту вартості гривні в іноземній валюті.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 533 ЦК України встановлено, що якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В п.2.3.2. договору сторони встановили, що постачальник визначає у видатковій накладній вартість товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікація), на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на дату формування видаткової накладної. Однак, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" на дату формування видаткової накладної, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання специфікації, в цьому випадку вартість товару визначається за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної специфікації.

Пунктом 2.3.3. передбачено, що сума у гривнях, яку покупець повинен сплати постачальнику як оплата вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквіваленту ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікація) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Раффайзен банк Аваль" на банківський день фактичної оплати Покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини). Однак, сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "Раффайзен банк Аваль" банківський день фактичної оплати покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менші (нижчий) або рівний курсу, який був визначений у видатковій накладній на товар, які оплачується, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент формування Видаткової накладної.

Отже, виходячи з умов договору, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання кожної окремої специфікації з урахуванням курсу долара США на день фактичної оплати.

Також судом враховується позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 04.07.2011р. по справі №3-62гс11 та від 26.12.2011р. по справі №3-141гс11, в яких зроблено висновок про те, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Згідно додатків до договору (специфікацій) ФГ „Ільліда" отримало від постачальника засобів захисту рослин на загальну суму 3198,82 дол. США.

Станом на дату звернення із позовом до суду перший відповідач оплатив позивачу борг частково на суму 22989,84 грн. (1146,94 доларів США) і його заборгованість становить 2051,88 дол. США, що відповідно до курсу продажу валют, встановленого ПАТ „Райфайзен банк Аваль" станом на 12.05.2015р. складає 48 219,18 грн. (2 051,88 Доларів США х 23,50 грн.), що становить 15 395,95 грн. - основного боргу та 32 823,23 грн. - курсової різниці (48 219,18 грн. - 15 395,95 грн.).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення курсової різниці в розмірі 32823,23 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Щодо солідарного стягнення суми боргу з обох відповідачів суд зазначає наступне.

За договором поруки №42-04/14 ВН, відповідач-2, як поручитель, зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання відповідачем-1 зобов'язань, що виникли з договору поставки №42-04/14 ВН від 15.04.2014р., в т.ч. щодо сплати основного боргу, штрафних санкцій та курсової різниці.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зазначене свідчить, що позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення заборгованості до відповідача-1 та до відповідача-2, які відповідають як солідарні боржники.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 60 500,80 грн., з них 15 395,95 грн. основного боргу, 3 638,12 грн. пені, 5 302,34 грн. штрафу, 3 341,16 грн. тридцять шість відсотки річних та 32 823,23 грн. курсової різниці.

При виготовлені резолютивної частини рішення враховуються вимоги п. 9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. та норма ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам та покладенню на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 43, 44-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальність "Агрохімічна компанія "Вітагро" м. Волочиськ Хмельницької області до фермерського господарства "ІЛЬЛІДА" с.Карпівка Могилів-Подільського району Вінницької області та до виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", с. Шпичинці про стягнення солідарно 60 500,80 грн. задовольнити.

Стягнути з фермерського господарства "ІЛЬЛІДА" с.Карпівка Могилів-Подільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 35688624) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) 15395,95грн. (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять грн. 95коп.) основного боргу, 3638,12 грн. (три тисяч шістсот тридцять вісім грн. 12коп.) пені, 5302,34 грн. (п'ять тисяч триста дві грн. 34коп.) штрафу, 3341,16грн. (три тисячі триста сорок одна грн. 16коп.) - 36% річних та 32823,23грн. (тридцять дві тисяч вісімсот двадцять три грн. 23коп.) курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код ЄДРПОУ 03788721).

Видати наказ.

Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код ЄДРПОУ 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) - 15395,95грн. (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто п'ять грн. 95коп.) основного боргу, 3638,12 грн. (три тисяч шістсот тридцять вісім грн. 12коп.) пені, 5302,34 грн. (п'ять тисяч триста дві грн. 34коп.) штрафу, 3341,16грн. (три тисячі триста сорок одна грн. 16коп.) - 36% річних та 32823,23грн. (тридцять дві тисяч вісімсот двадцять три грн. 23коп.) курсової різниці. Солідарний боржник - фермерське господарство "ІЛЬЛІДА" с.Карпівка Могилів-Подільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 35688624).

Видати наказ.

Стягнути з фермерського господарства "ІЛЬЛІДА" с.Карпівка Могилів-Подільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 35688624) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) - 913,5 грн. (дев'ятсот тринадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код ЄДРПОУ 37993500) - 913,5 грн. (дев'ятсот тринадцять грн. 50 коп.) судового збору судового збору.

Видати наказ.

Суддя Д.І. Радченя

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, 31200, Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул. Котовського, 7.

3 - відповідачу, 24045, вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, с.Карпівка

4--відповідачу, 31322, Хмельницький р-н, Хмельницька обл, с.Шпичинці,