Постанова

від 25.06.2015 по справі 910/27689/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. Справа№ 910/27689/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Гончарова С.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Лєктра" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. у справі № 910/27689/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Сервіс Лтд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Лєктра"

про стягнення 145 342,04 грн.

за участю представників сторін:

позивача- Нечай К.В.за довіреністю

відповідача-не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 910/27689/14 від 11.02.2015р. частково задоволений позов ТОВ «МКМ Сервіс Лтд», з ТОВ «Е-Лєктра» стягнуто основний борг у сумі 122 221,68 грн., три проценти річних у сумі 1 436,52 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 115,52 грн. та судовий збір у розмірі 2 635,47 грн.. В іншій частині позову відмовити.

Не погоджуючись з рішенням відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.

За змістом ст.64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи приписи ст. 102 ГПК України та наявність поштового повідомлення про отримання ухвали апеляційного суду про призначення справи до розгляду, відсутність будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду у справі, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем було перераховано відповідачу передоплату за поставку кабельної продукції у розмірі 122 221,68 грн., згідно рахунку від 07.07.2014 № 6285, що підтверджується платіжним дорученням від 11.07.2014 № 3481.

29.07.2014 ТОВ "МКМ Сервіс Лтд" 29.07.2014 направило ТОВ "Е-Лєктра" проект договору поставки товару № 7262, останній даний проект не узгодив, у відповідь направив 14.08.2014 позивачу свій варіант договору від 11.07.2014 № 0111072014, в якому не було визначено строків поставки та відповідальності Постачальника.

Позивач направив відповідачу претензію від 27.08.2014 № 2840 з вимогою перерахувати суму попередньої оплати на свій розрахунковий рахунок. Втім, зазначена вимога залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідач товар не поставив, кошти отримані в якості передоплати за поставку не повернув, у зв'язку з чим за ним утворився борг у розмірі 122 221,68 грн. Крім того просить стягнути пеню у розмірі 13 568,32 грн. за період з 12.07.2014 по 01.12.2014. та три проценти річних у сумі 1 436,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8 115,52 грн. за період з 12.07.2014 по 01.12.2014.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що оскільки договір поставки не було укладено у письмовій формі та відповідно сторонами не було передбачено стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому у задоволенні стягнені пені в сумі 13 568,32 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.

Заперечуючи проти рішення в цілому, відповідач вказує на те, що суд не звернув увагу на те, що проект договору в його редакції позивачем підписаний не був, а тому претензія щодо дискримінаційних умовах договору є безпідставними. Суд не прийняв до уваги того, що за усною домовленістю сторін поставка повинна була відбутись протягом восьмі тижнів, проте позивач телефоном повідомив про відмову у продукції, хоча вона перебувала вже у процесі виготовлення.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. ст. 638-640 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З матеріалів справи випливає, що відповідачем, факсимільним зв'язком направлений проект договору датований 11.07.2014, підписаний та скріплений печаткою Товариства «Е-Лєктра» та виставлений рахунок на оплату продукції.

При цьому, рахунок містить зауваження про те, що його оплата означає погодження з умовами поставки товарів; товар відпускається за фактом надходження коштів на розрахунковий рахунок, само вивозом за наявності довіреності та паспарту.

Позивач здійснив оплату зазначеного рахунку № 6285 від 07.11.2014р. платіжним дорученням №3481 від 11.07.2014 про що також свідчить банківська виписка.

Між тим, проект договору в редакції позивача не містить не дати його складання, не підпису уповноваженої особи та відсутня печатка Товариства.

З претензії на адресу відповідача № 2840 від 27.08.2014 вбачається, що свій проект договору, позивач направив 29.07.2014р.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Тобто, здійснивши оплату за рахунком відповідача, позивач погодився з редакцією відповідача, викладеною в проекті договору, тому у разі незгоди з окремими його пунктами (умовами), саме позивач повинен був скласти протокол розбіжностей, з застереженнями у договорі, та у двадцятиденний строк надіслати другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Позивач не скористався наданим йому правом, проте направив на адресу відповідача лист та претензію щодо повернення сплачених коштів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що свій проект договору позивач направив 29.07.2014р., а через 10 днів звернувся до відповідача з листом 08.08.2014р. про повернення коштів.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Посилання позивача на те, що з моменту отримання відповідачем коштів товар поставлений не був, що стало підставою для повернення коштів, колегія суддів вважає безпідставною. Оскільки відповідно до договору в редакції відповідача, позивач здійснивши повну оплату, повинен був подати заявку, чого зроблено не було та докази про це відсутні.

Оскільки, відповідач отримав, сплачені позивачем кошті підставно, колегія суддів не вбачає підстав для їх повернення в зв'язку з простроченням кредитора, відповідно до приписів ч.1 ст. 613 ЦК України, а оскільки вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та річних є похідними, то вони також не підлягають задоволенню.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Е-Лєктра» задовольнити, рішення господарського суду м. Києва № 910/27689/14 від 11.02.2015р. - скасувати.

Прийняти нове рішення. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "МКМ Сервіс Лтд" у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Лєктра" про стягнення 145 342,04 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ Сервіс Лтд" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 19, код ЄДРПОУ 36444694) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Лєктра" ( 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 21, код ЄДРПОУ 38473989) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1435,43грн. ( тисяча чотириста тридцять п'ять грн.. 43коп.)

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 02.07.2015

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

С.А. Гончаров