Постанова

від 24.06.2015 по справі 910/21180/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 910/21180/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Скрипки І.М.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання Д'якова Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: не з'явився.

від позивача: Кондратюк О.П. за дов. № б/н від 15.06.2015.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОЕ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015

у справі № 910/21180/14 (головуючий суддя Полякова К.В., судді Гумега О.В., Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМП МЮЗІК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОЕ"

про стягнення грошових коштів у розмірі 42 557,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 910/21180/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМП МЮЗІК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОЕ" про стягнення грошових коштів у розмірі 42 557,71 грн., задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОЕ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволено, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОЕ" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Скрипки І.М., Самсіна Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОЕ" до провадження, порушено апеляційне провадження та призначено до розгляду на 28.04.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015., у зв'язку з перебування судді Самсіна Р.І. у відпустці сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 розгляд справи призначено на 02.06.2015.

В судовому засіданні 02.06.2015 Київським апеляційним господарським судом оголошено перерву до 24.06.2015.

В судовому засіданні 24.06.2015 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням заперечень поданих під час апеляційного провадження та просив рішення Господарського суду міста від 12.02.2015 у справі № 910/21180/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 24.06.2015 апелянт свого представника не направ, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік" (товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОЕ" (Користувач) 10.02.2014 було укладено Договір № YU-10/12-14 (далі - Договір), строк дії якого, відповідно до п. 7.3., становить до 31.12.2014.

У відповідності до умовами укладеного договору, позивач зобов'язався надати відповідачеві послуги з інформаційно-консультаційного забезпечення для створення музичних передач з використанням відеоматеріалів з каталогу Universal, з метою відбору користувачем необхідних відеоматеріалів для створення музичних програм Відповідача.

Згідно з п.3.1. вказаного Договору, щомісячна вартість послуг ТОВ "Комп Мюзік", наданих відповідачеві за даним договором складає 2496,00 грн., що по валютному курсу, на момент підписання договору складало 300 доларів США, крім того ПДВ 20% - 499,20 грн., всього до оплати 2 995,20 грн.

У відповідності до приписів п.3.4.1. договору, під курсом гривні і долара у договорі, сторони домовились вважати міжбанківський валютний курс гривні/долара, що закріплена на сайті mezhbank.ors.ua/history.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, якщо на день, що передує дню платежу, курс гривні відносно курсу долара США збільшиться більше ніж на 5%, порівняно з курсом гривні відносно курсу долара США на день підписання даного Договору, зміниться і вартість послуг Позивача, що надаються згідно даного Договору, у відповідній пропорції.

Згідно із пунктом 3.5., позивач зобов'язаний щомісячно, не пізніше 12 числа наступного за звітним, передавати відповідачеві Акт-прийому передачі наданих послуг, підписаний зі своєї сторони в 2-х екземплярах. Відповідач, у випадку відсутності у нього претензій до Позивача, зобов'язується підписати і передати Акт прийому-передачі послуг до 18 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.2 Договору, Відповідач повинен в порядку та на умовах, передбачених даним Договором сплатити Позивачу вартість отриманих послуг, зазначених в Акті - прийому передач, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Як передбачено п. 3.7. Договору, якщо до 30 числа місяця, наступного за звітним користувач не повернув товариству Акт прийому-передачі послуг та не надав обґрунтованих заперечень проти його підпису в порядку пункту 3.6 даного Договору, послуги вважаються прийняті відповідачем.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, а саме актів приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014 від 31.05.2014, що відповідачем прийняті послуги, надані позивачем з договором без зауважень, про що свідчить наявність підпису та печатки відповідача на вказаних актах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу за надані послуги за період лютий-жовтень 2014, виставлені рахунки на суму 38 582,97 грн., а саме рахунки-фактури № СФ-0000032 від 25.02.2014 на суму 2 995,20 грн., №СФ-0000050 від 14.03.2014 на суму 3 492,00 грн., №СФ-0000080 від 15.04.2014 на суму 4 626,00 грн., №СФ-0000099 від 12.05.2014 на суму 4 282,67 грн., №СФ-0000123 від 16.06.2014 на суму 4 297,90 грн., №СФ-0000148 від 16.07.2014 на суму 4 237,20 грн., № СФ-0000169 від 18.08.2014 на суму 4 752,00 грн., № СФ-0000191 від 15.09.2014 на суму 5 040,00 грн. та № СФ-0000218 від 15.10.2014 на суму 4 860,00 грн.

Проте, відповідачем не оплачені виставлені рахунки, у зв'язку із чим у відповідача виникла сума заборгованості за надані послуги у розмірі 38 582,97 грн., а також позивачем додатково заявлено до стягнення 629,68 грн. 3% річних та 786,56 грн. інфляційних втрат та пеню у розмірі 2 558,50 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з укладеного між сторонами договору № YU-10/12-14 від 10.02.2014 за своє правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавав послуги у відповідних розмірах та передав акти для підписання замовнику, які відповідач підписав без зауважень та скріпив печаткою підприємства.

Тому, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 38 582,97 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 629,68 грн. 3% річних та 786,56 грн. інфляційних втрат та пеню у розмірі 2 558,50 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як передбачено п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.1. договору у випадку повної або часткової несплати користувачем товариству вартості послуг в обумовлені строки, користувач сплачує товариству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Апеляційний господарський суд погоджується з перерахунком пені який зроблений судом першої інстанції та зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 2 558,50 грн., тобто розрахунок здійснений позивачем є вірним.

Як передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги приписи статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Апеляційний господарський суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Як вбачається з аналізу наведених законодавчих норм, право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до приписів п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Апеляційний господарський суд погоджується з перерахунком інфляційних втрат, який зроблений судом першої інстанції та зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі 786,56 грн.

Також, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 629,68 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОЕ", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 910/21180/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК-ОЕ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 910/21180/14- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 910/21180/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/21180/14 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді І.М. Скрипка

В.В. Куксов