Ухвала

від 24.06.2015 по справі 810/804/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/804/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Малого підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Мрія" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Мале підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Мрія" звернулось з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2014 № 0008262204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом з 11.09.2014 року по 17.09.2014 року проведено документальну виїзну перевірку МП ТОВ "Фірма Мрія" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Диліжанс 2010" за червень 2014 року.

За результатом вказаної перевірки складено Акт № 584/10-06-22-04/19404504 від 19.09.2014, у висновках якого зафіксовано порушення з боку Товариства п. 198.1 , п. 198.2 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 ПК України , та встановлено завищення податкового кредиту за ПДВ в розмірі 24200,00 грн. за червень 2014 року. Також встановлено порушення п. 201.1 , п. 201.2 , п. 201.4 , п. 201.10 ст. 201 ПК України ; пп.1.2 п.1, пп.2.13, пп.2.14, пп.2.15, пп.2.16 та пп.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014 року №0008262204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 30215,00 грн., у тому числі за основним платежем 24200,00 грн., фінансова санкція - 6050,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства на підставі фінансово-господарських відносин з ТОВ "Диліжанс 2010".

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, господарські взаємовідносини між МП "Фірма Мрія" (замовник) та ТОВ "Диліжанс 2010" (виконавець) здійснювалися на підставі Договору № 20/05 від 20.05.2014 (а.с.62-64), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок виконати роботи з виготовлення та розміщення реклами. Замовник бере на себе наступні обов'язки: затверджувати порядок і кількість, строки та обсяг рекламних послуг; надавати інформацію, необхідну для виконання робіт рекламних послуг; на підтвердження факту надання виконавцем рекламних послуг за цим Договором складається та підписується Сторонами відповідний акт виконаних робіт. За цим Договором замовник перераховує виконавцю грошові кошти протягом десяти днів з моменту підписання акту виконаних робіт до даного Договору. Вартість робіт даного Договору узгоджується у Доповненні. Договір вступає в силу з моменту її підписання і діє до 30.11.2014, до повного погашення своїх обов'язків сторін, що до одної.

За результатом виконання умов вказаного договору ТОВ "Диліжанс 2010" на адресу позивача виписано податкову накладну №37 від 30.06.2014 (номенклатура "виготовлення та розповсюдження рекламної продукції у червні 2014 року") на загальну суму 145200,00 грн., у т.ч. ПДВ 24200,00 грн. (а.с.89).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу . Як зазначено у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з контрагентами та економічної доцільності, в тому числі, копії наступних документів: акт виконаних робіт № 1 від 30.06.2014 (а.с.68), кошторису робіт №1 від 01.06.2014 (а.с.65); план розповсюдження рекламних буклетів №1 від 30.06.2014 (а.с.66-67); оригінал-макетів рекламних буклетів (а.с.69-72); банківської виписки (а.с.73) тощо, які містять обов'язкові реквізити, та дійшли висновку, що по операціям, які проведені між позивачем та його контрагентом здійснено оплату, належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, з урахуванням самого змісту послуг та видів діяльності позивача та вказаного контрагента.

Позивачем проведено оплату по вказаним договорам, що підтверджується банківською випискою, яка наявна в матеріалах справи, та містить обов'язкові реквізити (а.с.73).

Окрім того, позивачем на підтвердження того, що отримані послуги призвели до досягнення позивачем економічного результату, було надано суд копії угод, укладених Товариством із третіми особами, а саме: договір на проведення налагоджувальних електровимірювальних робіт № 4 від 06.06.2014 із ТОВ «Агентство екологічних досліджень» (з Додатком № 1 від 04.06.2014); договір на проведення налагоджувальних електровимірювальних робіт № 5 від 24.06.2014 із ТОВ «Продагросервіс» (з Додатком № 1 від 04.04.2014); договір на проведення налагоджувальних електровимірювальних робіт № 6 від 16.07.2014 із ТОВ «Агентство екологічних досліджень» (з Додатком № 1 від 16.07.2014).

Колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки акта №823/26-58-22-04-07/33628495 від 20.08.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Диліжанс 2010» як на підтвердження фіктивності діяльності та фактів нереального здійснення операцій даним СГД, та як підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, висновки, викладені в такому акті є лише відображенням фактичних дій та особистої думки посадових осіб податкового органу, а тому не створюють жодних правових наслідків, та не є обов'язковими для сторін.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014 року.

Податковий орган не надав суду належних доказів відсутності у контрагента позивача та у самого позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» , серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України , суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що доводи про допущення позивачем податкових правопорушень не знайшли свого підтвердження, а податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014 року є протиправними та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 30.04.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Літвіна Н. М.