Ухвала

від 30.06.2015 по справі 814/1834/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

30 червня 2015 р. Справа № 814/1834/13-а

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Никос- Центр» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10.04.2013р. ТОВ фірми «Никос - Центр» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом (справа №814/1835/13-а ) до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення №0001490231 від 01.02.2013 року - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 140 623 грн.

18.04.2013р. ТОВ фірми «Никос - Центр» звернулося до суду із іншим адміністративним позовом (справа №814/1834/13-а ) до податкової інспекції, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001500231 від 01.02.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 172 749 грн. - за основним платежем у розмірі 122 280 грн. та за штрафними ( фінансовими ) санкціями - 50469 грн.

14.06.2013 року ухвалою судді 1-ї інстанції справи об'єднано, оскільки мають однорідні позовні вимоги одного позивача до одного й того самого відповідача та присвоєно №814/1834/13-а.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення податкового органу є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих висновках перевірки, проведеної також з порушенням податкового законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року адміністративний позов ТОВ фірми «Никос- Центр» - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001490231 від 01.02.2013 року та №0001500231 від 01.02.2013 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області 11.12.2013р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права, просила скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2013р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

24.06.2015 р. до суду апеляційної інстанції від представників ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, ТОВ фірми «Никос - Центр» надійшла заява про закриття провадження по справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та клопотання сторін, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В грудні 2012 року працівниками податкового органу проведено позапланову документальну перевірку ТОВ фірма «Никос-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Забудова світу» за червень 2011 року, ТОВ «Дізель плюс» за вересень, листопад 2011 року та ТОВ «Сільвертел» за грудень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки ревізорами складено акт №4110/22-200/25375540 від 21.12.2012 року, в якому зафіксовано порушення ТОВ фірма «Никос-Центр»:

- п.п. 134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено подаиок на прибуток всього у сумі 140623 грн. у т.ч. за II квартал 2011 року у сумі 24546 грн., за II-III квартали 2011 року у сумі 72914 грн., у т.ч. за III квартал 2011 року у сумі 48368 грн., за II-IV квартали 2011 року у сумі 140622 грн., у т.ч. за IV квартал 2011 року у сумі 67709 грн.;

- п.198.3, п.198.6. ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ всього у сумі 122280 грн., у т.ч. за червень 2011 року у сумі 21344 грн., за вересень 2011 року у сумі 42059 грн., за листопад 2011 року у сумі 19074 грн., за грудень 2011 року у сумі 39803 грн.

На підставі цього акту перевірки, уповноваженою особою відповідача були винесені податкові повідомлення-рішення від 01.02.2013 року:

- №0001490231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 140623 грн.;

- №0000022301, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 122280 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50469 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та відповідно, з протиправності дій та спірних рішень податкового органу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України , органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

А як слідує з п.75.1 ст.75 ПК України , органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.4. ст.198 ПКУ, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п.198.6. цієї ж статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Так, судами обох інстанцій з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ фірмою «Никос-Центр» та його контрагентами (ТОВ В«Забудова світуВ» , ТОВ В«Дізель плюсВ» , ТО «ѳльвертелВ» ) здійснено господарські операції, що підтверджується:

- по контрагенту ТОВ «Забудова світу»: договором №06/04 від 06.04.2011 року, додатковою угодою №1 від 08.04.2011 року, актом здачі-прийому №300604 від 30.06.2011 року, податковими накладними №125 від 25.06.2011 року на суму 78063 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 13010,50 грн. та №138 від 30.06.2011 року на суму 50000 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 8333,33 грн.;

- по контрагенту ТОВ «Дізель плюс»: договором поставки №04/08 від 04.08.2011 року, додатковими угодами №1 від 04.08.2011 року, №2 від 21.10.2011 року, видатковими накладними №РН-2090203 від 02.09.2011 року, №РН-2090202 від 02.09.2011 року, №РН-2090507 від 05.09.2011 року, №РН-2110201 від 02.11.2011 року, товарно-транспортними накладними №321/146 від 02.09.2011 року, №286/120 від 02.09.2011 року, №326/139 від 05.09.2011 року, №423/250 від 02.11.2011 року, податковими накладними №23 від 02.09.2011 року на суму 60737,64 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 10122,94 грн.), №22 від 02.09.2011 року на суму 135187,38 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 22531,23 грн.), №67 від 05.09.2011 року на суму 56431,20 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 9405,20 грн.) та №31 від 02.11.2011 року на суму 114441,50 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 19073,58 грн.);

- по контрагенту ТОВ «Сільвертел»: договором №13/10-01 від 13.10.2011 року, договором №02/11-12 від 02.11.2011 року комерційними пропозиціями, додатковою угодою №1 від 13.08.2011р. до договору №13/10-01 від 13.10.2011р. з додатком №1 до неї, додатковою угодою №1 від 28.11.2011р. до договору №02/11-02 від 02.11.2011р. з додатком №1 до неї, актом передачі матеріалів №1 від 16.11.2011р., актами здачі-приймання робіт №1 від 05.12.2011р. з додатком, №1 від 01.12.2012р. та №1 від 15.12.2011р. з додатком, товарно-транспортними накладними №149/224 від 16.11.2011р., №05/12-05 від 05.12.2011р., №171/201 від 01.12.2011р. та №15/12-07 від 15.12.2011р., податковою накладною №205 від 15.12.2011р. на суму 100000 грн. (в т.ч. ПДВ у розмірі 16666,67 грн.).

При цьому, слід звернути увагу на той факт, що у спірному акті перевірки перевіряючими не зазначено жодного порушення щодо заповнення чи оформлення податкової, видаткової чи товарно-транспортної накладної, чи її невідповідність вимогам ст.201 ПК України.

Таким чином, зазначене свідчить про те, що податкові накладні та інші первинні документи оформлені без порушення вимог ст.201 ПК України та повністю відповідають вимогам законодавства, а тому можуть бути належною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, за таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ фірма «Нікос-Центр» та відповідно, протиправність оскаржуваних рішень податкового органу.

Проте, як вже вказувалося вище, 24.06.2015р. до суду апеляційної інстанції від представників ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області та ТОВ фірми «Никос - Центр» надійшла спільна заява про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.51 КАС України, сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Але, разом з тим, суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

У відповідності до приписів ст.194 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст.ст.112 і 113 цього Кодексу.

Згідно зі ст.113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси. У разі ж невиконання умов примирення однією із сторін, суд за клопотанням іншої сторони поновлює провадження у справі.

Згідно з п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Як слідує зі змісту п.1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових ) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 цього Кодексу.

А відповідно до п.7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно з п.11 цього ж підрозділу 9-2, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст.102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 01 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Так, предметом даного адміністративного спору є податкові повідомлення-рішення від 01.02.2013 року №0001490231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 140623 грн. та №0001500231 - про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 172749 грн. - за основним платежем у розмірі 122280 грн. та за штрафними ( фінансовими ) санкціями - 50469 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що до податкових зобов'язань, нарахованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно з п.8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Відповідно до п.2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5% такої суми. При цьому, 95% суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95% внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи наявне рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 24.04.2015 року №28 про погодження застосування процедури податкового компромісу, прийняте у відповідності до заяви ТОВ фірми «Никос-Центр» від 16.04.2015р. про застосування податкового компромісу, а також наявні квитанції про сплату підприємством податку в розмірі 5% від нарахованого зобов'язання.

Відповідно до п.3.14 «Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» (затв. наказом ДФС України №13 від 17.01.2015р .), у разі подання заяви про компроміс по ППР під час процедури судового оскарження до моменту набрання законної сили рішенням суду (винесення рішення судом апеляційної інстанції незалежно від факту оскарження до Вищого адміністративного суду України ) після досягнення податкового компромісу відповідний орган ДФС подає до суду першої або апеляційної інстанції, який розглядає справу, вмотивоване письмове клопотання із дотриманням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України вимог щодо затвердження примирення сторін у справі у зв'язку із досягненням такими сторонами податкового компромісу, що, в свою чергу, в даному випадку і було зроблено сторонами по даній справі.

Отже, за вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що умови примирення не суперечать вимогам закону, не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст.ст.155,157 цього Кодексу.

А згідно із п.3 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо сторони досягли примирення.

Відповідно до ч.3 ст.157 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Згідно з ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи те, що Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року є законною та обґрунтованою, а обставина, яка є підставою для закриття провадження у справі, виникла після її ухвалення, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає визнанню нечинною, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст.113,157,194,195,197,198,203,205,206,254 КАС України, а також п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Никос-Центр» про закриття провадження у справі в зв'язку із примиренням сторін та досягненням податкового компромісу - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року - визнати нечинною.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Никос- Центр» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_1