Постанова

від 01.07.2015 по справі 814/3351/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3351/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -ОСОБА_1, судді -ОСОБА_2, судді -ОСОБА_3

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2012 року ФОП ОСОБА_4 (надалі - позивач, ПП ОСОБА_4В.) звернувся до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0002121702 від 14.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6328,75 грн., з яких 5063,00 грн. за основним платежем та 1265,75 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2014 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову в задоволені позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 18.05.2012 року №1092/17-200/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП ОСОБА_5 з питань взаємовідносин з ТОВ «Октамет» за жовтень 2010 року, з ТОВ «Либертин» за травень, вересень 2011 року (надалі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки позивач в порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 у вигляді завищення податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010 року у розмірі 5062,58 грн. по операціям із ТОВ «Октамет».

В акті перевірки ДПІ стверджує, що реальних поставок позивачу товарів та послуг від цього контрагента не здійснювалось, правочини позивача з цим контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому за такими операціями у позивача не виникло право на формування податкового кредиту.

Повертаючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20.10.2014 року зазначив, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З цих підстав касаційною інстанцією було вказано про необхідність судам попередніх інстанцій дослідити обставини реальності здійснення спірних господарських операцій позивача, на підставі яких ним, як платником податку, були сформовані дані податкового обліку. З метою встановлення факту здійснення господарської операції та законності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість судам слід з'ясувати характер та зміст спірних операцій, встановити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Разом з тим, судом першої інстанції при новому розгляді даної справи не були враховані обов'язкові для виконання вимоги касаційної інстанції, що викладені в ухвалі від 20.10.2014 року.

Так, аналізуючи зміст операцій позивача із ТОВ «Октамет», суд першої інстанції зазначив, що 03.01.2010 року між позивачем та ТОВ «Октамет» було укладено договір про надання послуг з експорту №53 (а.с.82), за умовами якого виконавець (ТОВ «Октамет») був зобов'язаний своєчасно та якісно здійснити роботу по переміщенню вантажів на підставі наданих заявок в усній або письмовій формі, а замовник (ПП ОСОБА_4С.) - провести розрахунок за надані послуги.

В той же час, аналіз змісту цього договору свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції та невідповідність цього договору іншим первинним документам, які складені в зв'язку з його виконанням, а саме: актам здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), податковим накладним, які долучені позивачем до матеріалів на підтвердження факту проведення операцій із ТОВ «Октамет».

Так, наявний у матеріалах справи договір №53 від 03.01.2010 року із ТОВ «Октамет» має назву «про надання послуг екскаватора», а не послуг з експорту, як встановив суд першої інстанції.

В той же час, за змістом цього договору передбачається надання послуг не екскаватора, а автокрана (п.2.1, 2.2, 3.1 договору).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з придбання послуг у ТОВ «Октамет» позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 01.10.2010 року (а.с.83), №ОУ-0000005 від 15.10.2010 року (а.с.85), №ОУ-0000006 від 29.10.2010 року (а.с.94) та податкові накладні №117 від 01.10.2010 року (а.с.45, 84), №118 від 15.10.2010 року (а.с.50, 86), №116 від 22.10.2010 року (а.с.51), №119 від 29.10.2010 року (а.с.52).

За змістом цих документів позивач оплачував в адрес ТОВ «Октамет» вартість оренди екскаватора ЕО-3322.

Екскаватор - це самохідна землерийна машина для виймання та переміщення м'якого ґрунту, гірської породи тощо. Автокран - це самохідний піднімальний кран; підіймальний кран на автомобільному шасі.

Оскільки роботи, які виконуються екскаватором за своєю специфікою є іншими ніж ті, що виконуються автокраном, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи з придбання послуг у ТОВ «Октамет» за свої змістом суперечать договору №53 від 03.01.2010р., на підставі якого такі послуги придбавались.

Слід також зазначити, що правомірність використання екскаватору, як технологічного транспортного засобу, що не підлягає експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, передбачає дотримання певних правил, які у періоді проведення операцій із ТОВ «Октамет» визначались Правилами державної реєстрації та обліку великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, затвердженими наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 01.07. 2004 року №163, зареєстрованими в Мінюсті України 15.07.2004 року за №888/9487 (були чинними до 01.03.2010 року), Порядком проведення державного технічного огляду великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 року №8 Порядком проведення державного технічного огляду великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженим Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 27.01.2010 року №9, зареєстрованим в Мінюсті України 15.02.2010 року за №163/17458.

За змістом цих нормативних актів технологічні транспортні засоби реєструються за юридичними і фізичними особами з видачею номерного знаку і свідоцтва про реєстрацію, а також проходять перед реєстрацією технічний огляд, про що видається талон про проходження технічного огляду. Передача в оренду таких транспортних засобів передбачає оформлення тимчасового свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу за орендарем.

Таким чином, оренда позивачем екскаватору у ТОВ «Октамет» передбачала б наявність у цього екскаватору номерного знаку та свідоцтво про реєстрацію чи тимчасового свідоцтва про реєстрацію, виписані на правомірного власника чи користувача цього екскаватору, і ці документи в обов'язковому порядку повинні були б передаватися позивачу разом з екскаватором.

Однак позивач не надав суду належного документального підтвердження оренди у ТОВ «Октамет» екскаватору, експлуатація якого передбачала обов'язкову наявність вищезазначених документів, і взагалі не вказав на їх існування.

Дані про те, що ТОВ «Октамет» надавало позивачу послуги екскаватора з водієм у наданих позивачем документах відсутні і позивач на наявність таких обставин не посилається.

Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що відповідно до реєстраційних документів позивача, видами його підприємницької діяльності є надання в оренду будівельних машин і устаткування, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

В той же час, придбання такого виду послуг як оренда екскаватору, передбачає проведення орендарем робіт, які б відповідали призначенню екскаватору, тобто робіт з виймання та переміщення м'якого ґрунту, гірської породи тощо.

Однак позивач не підтвердив належним чином проведення ним в рамках своїх підприємницької діяльності вказаних видів робіт, які б вимагали застосування екскаватору.

Отже, витрати на придбання послуг з оренди екскаватору не відповідають виду діяльності, яку здійснює позивач - надання в оренду будівельних машин і устаткування.

Якщо ж позивач, в рамках своєї підприємницької діяльності, використовував орендований у ТОВ «Октамет» екскаватор шляхом передачі його в користуванні іншим суб'єктам, то таке використання фактично є суборендою, що також вимагало б відповідного документального оформлення. Проте відповідних доказів такого використання позивачем не надано, і позивач на такі обставини не вказує.

На час проведення позивачем операцій з вказаним контрагентом порядок формування платником податку валових витрат був встановлений ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, а порядок формування платником податку податкового кредиту був встановлений п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97.

За змістом цих законодавчих норм право на формування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків лише при наявності належним чином складених первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) та при пов'язаності таких витрат та податкового кредиту із господарською діяльністю платника податків.

В той же час, будь-які первинні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто, наявність у позивача належно оформлених первинних документів по операціям з ТОВ «Октамет» є обов'язковими але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування позивачем податкового кредиту та валових витрат за цими операціями. За відсутності доказів реального виконання вищевказаних послуг цим контрагентом відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджені судом апеляційної інстанції первинні документи по операціям із ТОВ «Октамет» на думку колегії суддів не підтверджують реальність проведення позивачем операцій з оренди у цього контрагентам екскаватору та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, оскільки такі документи суперечать змісту договору, за яким вказані послуги надавались; надання таких послуг не підтверджено наявністю тих документів, які б в обов'язковому порядку повинні були бути в наявності у позивача при отриманні послуг з оренди екскаватору; та відсутній взаємозв'язок між витратами на придбання таких послуг та видами підприємницької діяльності, що здійснює позивач.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ТОВ «Октамет», і, як наслідок, про правомірне нарахування позивачу за такими операціями спірним податковим повідомленнями-рішеннями зобов'язань з ПДВ.

За таких обставин апеляційна скарга ДПІ підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню і з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів Миколаївської області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року - скасувати.

Винести по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0002121702 від 14 червня 2012 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:ОСОБА_1 Суддя: Суддя: ОСОБА_2 ОСОБА_3