Ухвала

від 24.06.2015 по справі 814/4832/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

24 червня 2015 р. Справа № 814/4832/13-а

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Будапешт-Юг» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Будапешт-Юг» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

25.11.2013р. ТОВ СП «Будапешт-Юг» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, в якому просило суд:

- визнати противоправними дії відповідача по проведенню з 09.09.13р. по 13.09.13р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СП «Будапешт-Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період вересень, жовтень, листопад 2012р. та податку на прибуток за 2012р. щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Снабагро» та контрагентами - покупцями.

- визнати противоправними дії податкової інспекції по складанню акту №192/22-08/20873380 від 13.09.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СП «Будапешт-Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період вересень, жовтень, листопад 2012р. та податку на прибуток за 2012р. щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Снабагро» та контрагентами-покупцями».

- визнати противоправними дії відповідача по формуванню в акті №192/22-08/20873380 від 13.09.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СП «Будапешт-Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період вересень, жовтень, листопад 2012р. та податку на прибуток за 2012р. щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Снабагро» та контрагентами-покупцями» таких висновків:

- порушення ТОВ СП «Будапешт-Юг» п.185.1, ст.185, п.187.1, ст.187, п.188.1, ст.188, п.198.1, п.98.3, ст.198 Податкового кодексу України, а саме: не встановлено факту реальності здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Снабагро» за вересень-листопад 2012р. на суму ПДВ 530931,63 грн. та контрагентами-покупцями за вересень-листопад 2012р. на суму ПДВ 946257,11 грн., а саме:

- ТОВ «Ромпетрол Україна» на суму ПДВ - 51376,05 грн. за вересень - листопад 2012р.;

- ТОВ «Укрпетроліумгруп» на суму ПДВ - 5735,80 грн. за вересень - листопад 2012р.;

- ПП «Окко-Бізнес» на суму ПДВ - 497416,41 грн. за вересень-листопад 2012р.;

- ТОВ «Пром-Газ-Інвест» на суму ПДВ - 19538,47 грн. за вересень- листопад 2012р.;

- ТОВ «Газукраїна-2020» на суму ПДВ - 180594,17грн. за вересень- листопад 2012р.;

- ТОВ «Зовнітрансгаз» на суму ПДВ - 191596,21грн. за вересень- листопад 2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії податкового органу щодо проведення перевірки він вважає неправомірними, а висновки викладені в акті цієї перевірки - необґрунтованими, безпідставними та такими, що порушують його права, свободи та інтереси.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ СП «Будапешт-Юг» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, директор ТОВ СП «Будапешт-Юг» 24.12.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 09.09.2013р. по 13.09.2013р. посадовими особами ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ СП «Будапешт-Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період вересень, жовтень, листопад 2012р. та податку на прибуток за 2012р. щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Снабагро» та контрагентами-покупцями.

Вказану документальну позапланову невиїзну перевірку було проведено податковим ревізором-інспектором в приміщенні податкового органу з відома директора підприємства позивача ОСОБА_1 на підставі наказу від 06.09.2013р. №246 та повідомлення від 09.09.2013р. №142/22-08 та на виконання вимог ст.ст.20,75, п.п.78.1.1 ст.78 ПК України.

За результатами даної перевірки складено Акт №192/22-08/20873380 від 13.09.2013р., в якому зафіксовано численні порушення підприємством позивача вимог діючого на той час податкового законодавства про документуванні господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Снабагро».

Не погоджуюсь з зазначеними діями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог та, відповідно з правомірності дій відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно із п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України , органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

А як слідує з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Так, судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що у вересні 2013 року посадовими особами ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ СП «Будапешт-Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період вересень, жовтень, листопад 2012р. та податку на прибуток за 2012р. щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «Снабагро» та контрагентами-покупцями, за результатами якої складено Акт №192/22-08/20873380 від 13.09.2013р., в якому зафіксовано певні численні порушення підприємством позивача вимог діючого на той час податкового законодавства.

Також, по справі встановлено, що відповідачем на підставі вказаного вище спірного акту перевірки будь-які податкові повідомлення-рішення не виносилися. Доказів зворотного в сторони до цього часу не представили. Не має таких даних і в матеріалах справи.

Тобто, позивач, в даному випадку, фактично оскаржує висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки податкового органу (відповідача).

Разом з тим, судова колегія вважає необхідним зазначити, що дії службових осіб контролюючих органів щодо включення до актів перевірок певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки суб'єктивні судження перевіряючих осіб контролюючого органу про «нікчемність» (нереальність, безтоварність тощо ) окремих правочинів (угод) позивача є лише тільки висновками або позицією певних посадових осіб. Такі висновки можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень (дій) суб'єкта владних повноважень прийнятих (вчинених) за наслідками вказаних актів перевірок.

Відповідно до ч.3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Як слідує зі змісту положень ч.ч.1,2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії ), дій чи бездіяльності.

А згідно зі змісту п.3 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затв. наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 ), «Акт» - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Крім того, у п.6 розділу І цього ж Порядку вказано, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, п.6 розділу ІІ даного Порядку передбачено, що висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Отже, колегія суддів ще раз зазначає, що у спірному акті перевірки лише зафіксовано факт проведення певної перевірки та відповідні результати щодо висновків посадової особи податкового органу про наявність чи відсутність порушень податкового законодавства.

Таким чином, всі дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акту перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Висновки ж, викладені в в цьому акті перевірки є лише суб'єктивною думкою перевіряючих та не впливають безпосередньо на права та обов'язки платника податків.

З вищенаведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому може використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові певних грошових зобов'язань. Висновки ж посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, як вже зазначалося вище, є праовою позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак вони, самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Таким чином, акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами таких перевірок тощо, на думку суду, взагалі не можуть оспорюватися в адміністративному суді, оскільки ці акти не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не мають обов'язкового характеру.

Отже, в зв'язку з вищевикладеними обставинами, а також з урахуванням відсутності ухвалених за результатами спірної перевірки податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах не було порушено прав чи інтересів позивача, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, що, в свою чергу, і було в даному випадку, правильно встановлено судом 1-ї інстанції.

При цьому, також слід звернути увагу й на те, що вказана правова позиція з аналогіного питання була висловлена як Верховним судом України, зокрема, в своїй постанові від 10.09.2013 року (по справі №21-237а13 ), так і Вищим адміністративним судом України, зокрема, в своїх постановах від 12.03.2013 року та 08.10.2013 року (К/9991/81819/12 ).

До того ж, відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції з телефонного повідомлення представника позивача та витягу з Єдиного державного реєстру ЮО та ФОП встановлено, що ТОВ СП «Будапешт-Юг» 25.12.2014 року ліквідовано (припинено), про що до ЄДР внесено відповідний запис №15221170020006251 про проведення державної реєстрації припинення даного підприємства.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі - у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

А згідно з приписами ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Таким чином, з врахуванням вищезазначеного, судова колегія, відповідно до ст.203 КАС України, вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, постанову суду 1-ї інстанції - визнати нечинною та, відповідно, закрити провадження у даній справі на підставі п.5 ч.1 ст. 157 КАС України.

Керуючись ст.ст.157,195,197,198,203,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Будапешт-Юг» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - - визнати нечинною.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП «Будапешт-Юг» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними дій - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_2