Ухвала

від 17.06.2015 по справі 820/17610/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/6139/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 820/17610/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-БАБАЇ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ-БАБАЇ" (далі -ТОВ "СУ-БАБАЇ") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0066081702, визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску від 13 жовтня 2014 року №Ю-008, визнати незаконним та скасувати рішення від 13 жовтня 2014 року №0066151702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СУ-БАБАЇ" щодо оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладання платником трудових договорів з найманою особою та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року, за результатами якої складено Акт від 29 вересня 2014 року № 4769/20-31-17-02-08/35974580 (далі Акт).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту "г" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), не відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум, утриманого з них податку за 1-2 квартали 2014 року по ОСОБА_1; підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 167.1 статті 167 ПК України, неутримання податку за період з лютого по квітень 2014 року в сумі - 1 381,26 грн.; пунктів 1, 5, 7 статті 8, пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 20110 року № 2464-VI (далі - Закон №2464), заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з лютого по квітень 2014 року на суму - 3 878,57 грн.

На підставі вищенаведеного Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0066081702 вимогу про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску від 13 жовтня 2014 року №Ю-008 та рішення від 13 жовтня 2014 року №0066151702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску.

Крім того, суди встановили, що згідно заяви ОСОБА_1 від 10 липня 2014 року та пояснень до неї від 29 липня 2014 року податковим органом отримано інформацію стосовно того, що в період з 17 лютого 2014 року по 28 червня 2014 року ОСОБА_1 працювала адміністратором у ресторані "Holiday" ТОВ "СУ-БАБАЇ", отримувала заробітну плату, проте при звільненні розрахунок з нею проведено не у повному обсязі.

Разом з тим, у зв'язку з відсутністю, необхідних для вирішення спору по суті, письмових доказів, судом першої інстанції в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які надали наступні пояснення.

Свідок ОСОБА_2 свідчила, що вона працює шеф-кухарем у ресторані "Holiday" ТОВ "СУ-БАБАЇ", навесні 2014 року ОСОБА_1 була представлена їй як особа, яка проходить стажування на посаду адміністратора ресторану, проте через декілька днів після початку стажування ОСОБА_1 директором підприємства повідомлено про те, що ОСОБА_1 стажування не пройшла. ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 вона більше не бачила у приміщенні ресторану, та, наскільки їй відомо, у трудових відносинах з ТОВ "СУ-БАБАЇ" ОСОБА_1 не перебувала.

В свою чергу, ОСОБА_1 надала свідчення про те, що працювала адміністратором ресторану "Holiday" ТОВ "СУ-БАБАЇ" з кінця лютого 2014 року до середини червня 2014 року, безоплатне стажування проходила протягом тижня у лютому 2014 року, фактично звільнилася 28 червня 2014 року, а саме звернулася до директора підприємства Пастухової із заявою про звільнення, проте така заява директором підписана не була.

Також, ОСОБА_1 пояснила, що при оформленні на роботу вона надавала резюме, заяву про прийом на роботу, паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, заповнила анкету, будь-які інші документи від неї не вимагали. Трудову книжку не надавала, цивільно-правових договорів не підписувала. Докази надання позивачу резюме, заяви про прийом на роботу, паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, заповнення анкети у неї відсутні. Єдиними доказами того, що вона працювала на посаді адміністратора у зазначеному ресторані є фотокартки внутрішніх відомостей про графік виходу працівників на роботу, а також фотокартки страв, сервіровки столів та банкетного залу ресторану, зроблені на камеру мобільного телефону, які вона використовувала для своєї роботи.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є окрім іншого, податковий агент.

За правилами підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплату податку на доходи фізичних осіб здійснює податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь таких платників податку.

Відповідно до підпункту "г" пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що факт перебування громадянки ОСОБА_1 у трудових правовідносинах з ТОВ "СУ-БАБАЇ", у тому числі і факт нарахування та виплати позивачем їй заробітної плати чи іншої винагороди відсутній.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що у спірних правовідносинах позивач не виконує функцій податкового агента, відтак обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб у нього відсутній, а відповідно і відсутній обов'язок подавати контролюючому органу відомості про оподаткування доходів окремого платника податку, у тому числі відображати у податковому розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь такого платника податку.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок судів про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску від 13 жовтня 2014 року №Ю-008 та рішення від 13 жовтня 2014 року №0066151702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 176.1. ст. 176 ПК України платники податку на доходи фізичних осіб зобов'язані вести облік доходів та витрат, а також подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки та своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

За приписами частини другої статті 9 цього Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною третьою статті 9 Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, у зв'язку з тим, що оскаржуване рішення та вимога складені на підставі викладених в Акті хибних висновків податкового органу про неутримання податку на доходи фізичних осіб та обов'язку подавати контролюючому органу відомості про оподаткування доходів окремого платника податку, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про їх протиправність.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 820/17610/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: