Ухвала

від 24.06.2015 по справі 2а-7120/10/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/800/57483/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі № 2а-7120/10/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова до Приватного підприємства "Рекламно-продюсерське агентство "Золота середина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профліга" про застосування правових наслідків нікчемного правочину, -

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ) звернулась в суд з позовом до Приватного підприємства "Рекламно-продюсерське агентство "Золота середина" (ПП "Золота середина") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профліга" (далі - ТОВ "Профліга") про застосування до відповідачів наслідків нікчемного правочину.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року задоволено позовні вимоги. Стягнуто з ТОВ "Профліга" на користь ПП "Золота середина" 536140 (п'ятсот тридцять шість тисяч сто сорок) гривень та стягнуто з ПП "Золота середина" в дохід державного бюджету 536140 (п'ятсот тридцять шість тисяч сто сорок) гривень.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову ДПІ відмовлено.

В касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП "Золота середина" зареєстроване 02 лютого 2004 року Управлінням промисловості та підприємництва Львівської міської ради.

Відповідно до даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "Профліга зареєстроване 08 листопада 2001 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ "Профліга" анульоване 23 березня 2009 року за ініціативою податкової інспекції, по причині ненадання платником податку декларації з цього податку протягом року.

Листом ДПІ в Франківському районі м. Львова № 1019/7/23-213 від 20 січня 2009 року повідомлено ДПІ в Шевченківському районі м. Львова про те, що ТОВ "Профліга" не звітується в ДПІ з березня 2008 року, тому позивач вважає, що укладений між відповідачами договір є таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а саме направлений на ухилення від сплати податків. Крім того згідно листа, ТОВ "Профліга" зареєстроване в обласному реєстрі фіктивних суб'єктів господарювання. Проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності підприємства від 27 лютого 2009 року встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що відображені ТОВ "Профліга".

Судами з'ясовано, що у період з 7 березня 2008 року до 19 вересня 2008 року між ПП "Золота середина" та ТОВ "Профліга" укладено ряд договорів, на підставі яких ТОВ "Профліга" надає ПП "Золота середина" послуги з розповсюдження юридичним особам в м. Києві поліграфічної продукції та послуги з реклами на радіо. На підтвердження надання таких послуг подано акти виконаних робіт - наданих послуг, податкові накладні.

Крім того, отримані послуги повністю оплачені, що підтверджується банківськими виписками. Дані факти також підтверджено результатами планової документальної виїзної перевірки ПП "Золота середина", котра була проведена з 28 листопада 2008 року до 11 грудня 2008 року за наслідками якої складений акт №254А340/23-118/32801146. У названому акті жодних порушень податкового та бухгалтерського законодавства за господарськими операціями, які відбулися за участю ТОВ "Профліга" та ПП "Золота середина" не зазначено. Зауважень про нікчемність або удаваність договорів між відповідачам акт не містить. Порушень у оформленні первинних документів (податкових накладних, актів виконаних робіт) перевірка не виявила. Факт здійснення господарських зобов'язань податковим органом у акті визнається.

Колегія суддів при цьому зазначає, що господарські операції на момент їх вчинення, здійснювалися повноважними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. Державна реєстрація відповідачів не скасовувалася, у момент здійснення господарських операцій обидва контрагента були включені до бази платників ПДВ, їх свідоцтва не були анульованими. Обидва підприємства на час здійснення господарських операцій і на момент розгляду справи у суді першої інстанції включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посилання позивача на те, що первинні документи видані відповідачами не відповідають вимогам п.9.2. статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" та складенні з порушенням п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 95 року №88 у зв'язку з відсутністю інформації про конкретні послуги, їх вартість та одиницю виміру не відповідають дійсності.

Витрати ПП "Золота середина" на придбання послуг від ТОВ "Профліга" на загальну суму 536 140 гривень підтверджені первинними документами (податковими накладними, актами виконаних робіт - наданих послуг), які складені належним чином та містять всі необхідні реквізити. У актах вказані реквізити: назва документа (акт виконаних робіт-наданих послуг), дата складання, назва підприємства, установи, від якої складено документ, зміст та обсяг господарської операції (розповсюдження поліграфічної продукції в м.Києві (у кожному акті визначено кількість розповсюджених примірників), реклама на радіо, на конкретно визначено у кожному акті суму, посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції (директор ТОВ "Профліга" Войтович А.Р., директор ПП "Золота середина" Ткачук О.Ф., та їх підписи, скріплені печатками). Більше того порушень у оформленні первинних документів (податкових накладних, актів виконаних робіт) не виявлено податковим органом під час перевірки (акт №254А340/23-118/32801146).

Щодо посилань на обвинувальний висновок від 29 вересня 2009 року, згідно якого директор ТОВ "Профліга" Войтович А.Р. обвинувачується за статтею 362 частини другої КК України (службова недбалість) та факт порушення кримінальної справи №141-23-52 від 05.09.2008 року проти посадових осіб товариства (фіктивне підприємництво). Колеія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні, а податковим органом не надано докази - вирок суду який набрав законної сили, яким доведена вина посадових осіб та встановлено зв'язок між злочином, скоєним ними та господарськими операціями, які є предметом судового спору.

Реальності наданих послуг також підтверджується тією обставиною, що ПП "Золота середина" у 2008 році випускало газету рекламних оголошень "Для Вас", яка розповсюджувалася у м. Києві контрагентом. Факт друкування газети підтверджено видатковими накладними, а дана обставина була предметом перевірки підприємства в грудні місяці 2008 року ДПІ.

Статтею 228 ЦК України визначено, що нікчемними є правочини: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При застосуванні статті 228 ЦК України слід враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно у суду першої інстанції не було достатньо правових підстав застосовувати наслідки, передбачені статтею 208 ГК України за спірними правовідносинами, бо не встановлена вина сторін у формі умислу.

Крім того згідно статті 207 ГК України господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Крім того, слід зазначити, що санкції, встановлені частиною першою статті 208 Господарського Кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину, і відповідно така сторона повинна нести відповідальність за не сплату таких податків (зборів, інших обов'язкових платежів).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів апеляційної інстанції, про те, що спірні господарські операціє є реальними, а вимога позивача щодо застосування до відповідачів наслідки нікчемного правочини є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі № 2а-7120/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: