Постанова
від 17.06.2015 по справі 808/2648/15
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року (15 год. 42 хв.)Справа № 808/2648/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Стратулат С.В.,

представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.12.2014.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на безпідставність висновків, зроблених податковим органом в акті перевірки, про порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження суми податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 4167 грн. (в частині взаємовідносин з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (код ЄДРПОУ 38844515), за червень 2014року на суму 13333грн. (в частині взаємовідносин з ТОВ «ФЛИП» (код ЄДРПОУ 39058613), за серпень 2014року на суму 18333грн. (в частині взаємовідносин з ТОВ «МАРТАК» (код ЄДРПОУ 39101589).

Такі висновки позивач вважає протиправними, оскільки вони зроблені лише на підставі актів перевірок ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області №195/05-64-22-02/38844515 від 28.03.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (код ЄДРПОУ 38844515) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень та лютий 2014 року» та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №2164/26-55-22-01/39058613 ««Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФЛИП» (податковий номер 39058613), щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2014 по 30.06.2014», оскільки підприємства не знаходяться за юридичною адресою, та на підставі того, що в товарно-транспортних накладних, в порушення Правил перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, відсутні записи щодо вантажно-розвантажувальних операцій. Позивач стверджує, що у перевіряємому періоді здійснював господарську діяльність у сфері виготовлення кисломолочної продукції та оптової торгівлі, а операції з придбання продукції (молоко сухе незбиране 25% та молоко сухе знежирене) у ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ФЛИП», ТОВ «МАРТАК», оформлені належними первинними бухгалтерськими документами та здійснені з метою використання продукції у господарській діяльності підприємства.

З огляду на вказане вважає, що до перевірки були надані всі належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують проведення господарських операцій та відповідно спростовують факт їх нереальності.

Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки такими, що не відповідають діючому податковому законодавству та фактичним обставинам, вважає податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.12.2014 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначає, що перевіркою ТОВ «ТГТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ«ФЛИП», ТОВ «МАРТАК» встановлено заниження суми ПДВ до сплати в бюджет на загальну суму 35833грн. Відповідач зазначає, що Актом перевірки податкового органу встановлено відсутність реального здійснення господарських операції з придбання ТОВ «ТГТ» продукції у постачальників. Такий висновок податкового органу ґрунтується на актах ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014 №195/05-64-22-02/38844515 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (код за ЄДРПОУ 38844515) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень та лютий 2014 року» та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 2164/26-55-22-01/39058613 від 01.08.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФЛИП» (податковий номер 39058613), щодо підтвердження господарських з платниками податків за період з 01.05.2014 по 30.06.2014. Вказаними актами встановлено відсутність підприємств за податковою адресою, та неможливість встановлення фактичного місцезнаходження підприємств та місць виконання ними зобов'язань. Вході проведення звірок не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Крім того, відповідач зазначив, що товарно-транспортні накладні, що підтверджують перевезення товару ТОВ «ТГТ», від постачальника ТОВ «МАРТАК»заповнені з порушенням вимог Правил перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 втому числі відсутні записи щодо вантажно-розвантажувальних операцій. Позивачем до перевірки не надано сертифікатів якості товар, придбаний у ТОВ «МАРТАК».

На підставі вище викладеного вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

На підставі з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу Українивперіод з 04.12.2014 по 10.12.2014 фахівцями ДПІ у Запорізькому ГУ Міндоходів у Запорізькій області, на підставі направлення від 04.12.2014 № 08187 та наказу від 04.12.2014 №313 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТГТ» (код ЄДРПОУ 33536698) з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «ФЛИП» (код ЄДРПОУ 39058613) в червні 2014 року, з ТОВ «МАРТАК» (код ЄДРПОУ 39101589) в серпні 2014 року, з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (код ЄДРПОУ 38844515) в січні 2014року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №109/2211/33536698 від 17.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200,п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 35 833 грн.: за січень 2014 року на суму 4167 грн., за червень 2014 року на суму 13 333грн., за серпень 2014 року на суму 18 333грн.

На підставі акту перевірки №109/2211/33536698 від 17.12.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 29.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44 791,25грн., у т.ч. за основним платежем 35 833грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8 958,25 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 29.12.2014, позивач звернувся зі скаргами до ГУ Міндоходів у Запорізькій області (вих. №17/01 від 15.01.2015) та до ДФС України (вих.№9435/6/99-99-10-01-04-15 від 30.04.2015).

За результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 29.12.2014, ТОВ «ТГТ» звернулося до суду із вимогою про його скасування.

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «ТГТ» здійснює діяльність у сфері виготовлення кисломолочної продукції та оптової торгівлі Код КВЕД 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру (основний);Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля

У перевіряємому періоді позивач за договорами поставки придбавав у постачальників продукцію - молоко сухе незбиране 25% та молоко сухе знежирене.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ФЛИП», ТОВ «МАРТАК» укладено договори поставки від 01.01.2014 №4, від 11.06.2014 № 110614, від 03.08.2014 № 03814 відповідно (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до умов договорів поставки (Постачальник) зобов'язується передати в обумовлений термін у власність покупцеві визначену Договором продукцію (Товар), а покупець зобов'язується прийняти даний товар і вчасно здійснити оплату відповідно до умов даного договору. Перелік товарів, що поставляються, і ціни на них вказується у специфікації, що додається до даного Договору. Товар поставляється за рахунок та транспортом Постачальника (на умовах DDP- ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року) на склад Покупця (Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Нагорна,7). Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в готівковій або в безготівковій формі в національній валюті України.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що на виконання умов Договору від 01.01.2014 №4, ТОВ «ТРАНСЛЕМ» поставлено позивачу продукції (Товару - молоко сухе незбиране 25%) на загальну суму 25000,00грн. в тому числі ПДВ 4166,67грн., що підтверджено видатковою накладною № 4697 від 10.01.2014. За податковою накладною № 4697 від 10.01.2014 отриманою від постачальника, ПДВ в сумі 4166,67грн. включено позивачем до складу податкового кредиту у січні 2014 року.

Розрахунки підприємством за отримані товари проведені шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «ТРАНСЛЕМ», що підтверджено банківськими виписками від 21.02.2014 на суму 5000,00грн. в тому числі ПДВ 833,33 грн., від 17.02.2014 на суму 5000,00грн. в тому числі ПДВ 833,33грн. та шляхом внесення готівкових коштів в касу підприємства ТОВ «ТРАНСЛЕМ», що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордеру від 10.02.2014 №374 на суму 10000,00грн., від 12.02.2014 №377 на суму 5000,00грн. Строк дії договору до 31.12.2014.Заборгованість між підприємствами відсутня.

За умовами договору поставки від 11.06.2014 №110614 з ТОВ «ФЛИП» позивачем в червні 2014 року придбано у постачальника продукції (товару - молоко сухе незбиране 25% та молоко сухе знежирене) на загальну суму 80000,00грн. в тому числі ПДВ 13333,34грн., що підтверджено видатковими накладними №619 від 19.06.2014 на суму 40000,00грн. в т.ч. ПДВ 6666,67грн., № 612 від 12.06.2014 на суму 40000,00грн. в т.ч. ПДВ 6666,67грн. За податковими накладними № 181 від 16.06.2014 та № 154 від 12.06.2014, отриманими від постачальника, ПДВ в сумі 6666,67грн. та 6666,67грн. відповідно, включено позивачем до складу податкового кредиту у червні 2014 року.

Розрахунки з постачальником проведені шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «ФЛИП», що підтверджується банківською випискою від 24.07.2014 на суму 7200,00грн. в тому числі ПДВ 1200грн. Заборгованість між підприємствами складає 72000,00грн. в т.ч. ПДВ 12000,00грн. Строк дії договору до 31.12.2015.

Представник позивача зазначив, що за згодою сторін перевезення товару від Постачальника до Покупця здійснювалось транспортом ТОВ «ТГТ», що підтверджено товарно-транспортними накладними № 796 від 19.06.2014, № 795 від 12.06.2014, та подорожніми листами б/н від 18-20.06.2014, б/н від 11-14.06.2014.

Відповідно до умов Договору поставки №03814 від 03.08.2014 з ТОВ «МАРТАК» позивачем в серпні 2014 року придбано у постачальника продукції (товару - молоко сухе незбиране 25% та молоко сухе знежирене) на загальну суму 110000,00грн. в тому числі ПДВ 18333,34грн., що підтверджено видатковими накладними №81437 від 14.08.2014 на суму 40000,00грн. в т.ч. ПДВ 6666,67грн., №80441 від 04.08.2014 на суму 40000,00грн. в т.ч. ПДВ 6666,67грн., №82848 від 28.08.2014 на суму 30000,00грн. в т.ч. ПДВ 5000,00грн. За податковими накладними № 278 від 14.08.2014, № 76 від 04.08.2014 №700 від 28.08.2014, отриманими від постачальника, ПДВ в сумі 6666,67грн., ПДВ в сумі 6666,67грн. та ПДВ в сумі 5000,00грн. відповідно, включено позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2014 року.

Розрахунки з постачальником проведені шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «МАРТАК», що підтверджується банківськими виписками від 03.10.2014 на суму 20000,00грн. в тому числі ПДВ 3333,33грн., від 07.10.2014 на суму 23000,00грн. в тому числі ПДВ 3833,33грн., від 19.09.2014 на суму 40200,00грн. в тому числі ПДВ 6700,00грн., від 07.11.2014 на суму 3000,00грн. в тому числі ПДВ 500,00грн.

Заборгованість між підприємствами складає 26300,00грн. в т.ч. ПДВ 4383,33грн. Строк дії договору до 31.12.2015.

З пояснень позивача перевезення товару, за згодою сторін, від Постачальника до Покупця здійснювалось транспортом ТОВ «ТГТ», що підтверджено товарно-транспортними накладними №7 від 04.08.2014, №8 від 14.08.2014, №9 від 28.08.2014 та подорожніми листами б/н від 04-06.08.2014, б/н від 14-16.08.2014, б/н від 28-30.08.2014.

Отримана продукція оприбуткована позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується долученою до справи оборотно-сальдовою відомістю по рах. 201 «Сировина та матеріали» за січень 2014 року, червень 2014 року, серпень 2014 року та придбана з метою використання в господарській діяльності позивача для виробництва кисломолочної продукції.

Надаючи оцінку описаним вище первинним документам суд виходить з наступного.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею ст. 3 Закону № 996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, вся отримана продукція своєчасно та в повному обсязі ТОВ «ТГТ» на підставі первинних документів та оплачена, в подальшому використана в господарській діяльності з виробництва кисломолочної продукції, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і спричинило реальні зміни майнового стану платника податків.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання продукції у постачальників ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ФЛИП», ТОВ «МАРТАК» у січні 2014 року, у червні 2014року та серпні 2014 року відповідно.

В акті перевірки № 109/2211/33536698 від 17.12.2015 податковим органом встановлено, що позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 35833грн. в тому числі за січень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» - 4167грн., за червень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «ФЛИП» - 13333грн., за серпень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «МАРТАК». Відповідач зазначає, що операції з купівлі-продажу ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ФЛИП», ТОВ «МАРТАК» та їх контрагентів не спричиняють реального настання правових наслідків, встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на актах ДПІ у Київському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014 №195/05-64-22-02/38844515 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (код ЄДРПОУ 38844515) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень та лютий 2014 року» та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 2164/26-55-22-01/39058613 від 01.08.2014.

В Акті ДПІ у Київському районі м.Донецька зазначається, що ТОВ «ТРАНСЛЕМ» за юридичною адресою не знаходиться, вході проведення звірки не встановлено факт взаємовідносин (передачі товарів, робіт/послуг) між ТОВ «ТРАНСЛЕМ» та контрагентами-постачальниками, у зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Звіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. За поясненнями батька директора підприємства ОСОБА_3 директором ТОВ «ТРАНСЛЕМ» ОСОБА_3, його син, не був і не є, а знаходиться на заробітках. Встановлено відсутність здійснення реального здійснення господарських операцій за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 з контрагентами покупцями.

На стор. 12 згідно Акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 01.08.2014 зазначено про відсутність ТОВ «ФЛИП» за податковою адресою, неможливістю встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та місць виконання його зобов'язань. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки), документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару та не встановлено можливості надання послуг.

Тобто контрагентами позивача буд-які документи контролюючому органу не надавалися. Висновки про обставини здійснення господарських операцій зроблені лише на підставі аналізу податкової звітності. При цьому акт перевірки не містить інформації, яка саме звітність досліджувалась.

Таким чином, висновки про відсутність у ТОВ «ТРАНСЛЕМ» та ТОВ «ФЛИП» складських приміщень, основних фондів, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені податковим органом необґрунтовано без посилання на відповідні докази. Інформація про надання будь-яких запитів до реєструючих органів в акті перевірки відсутня та суду не надавалася.

Підставою для донарахування ПДВ в сумі 18333грн. по взаємовідносинам з ТОВ «МАРТАК» є встановлення податковим органом порушення вимог Правил перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 при заповненні товарно-транспортних накладних і №7 від 04.08.2014 №8 від 14.08.2014 та №9 від 28.08.2014 на автомобіль НОМЕР_2, в т.ч. відсутність записів щодо вантажно-розвантажувальних операцій. Також, податковий орган посилається на те, що позивачем до перевірки не надано сертифікатів якості на молоко сухе незбиране та сухе знежирене, придбане у ТОВ «МАРТАК» у серпні 2014 року.

Судом з'ясовано, що за згодою сторін перевезення товару, придбаного у ТОВ «МАРТАК» здійснено самостійно позивачем автомобілем Газель ГАЗ 33021, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить на праві власності ТОВ «ТГТ» та обліковується позивачем на рахунку 10 «Основні засоби». Тому відсутність записів в товарно - транспортних накладних щодо вантажно-розвантажувальних операцій не може ставити під сумнів здійснення господарських операцій з придбання товару за наявності інших первинних документів, що підтверджують факт проведення господарських операцій.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що сертифікати відповідності в розумінні Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.01.2001 №2406-ІІІ, підтверджують продукцію встановленим вимогам стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством. Закон визначає, що продукція може бути реалізована за умови наявності відповідного сертифікату. ТОВ «ТГТ» надано в ході перевірки пояснення, що сертифікати якості (відповідності) на придбану продукцію зберігаються на підприємстві до того часу поки продукція знаходиться в холодильній камері, після використання продукції в виробництво сертифікати не зберігаються. Відповідач не заперечує проти того, що в ході перевірки позивачем були надані для огляду сертифікати на не використану продукцію (молоко сухе знежирене, молоко сухе незбиране 25%).

В судовому засіданні представник відповідача зазначив про розбіжності між податковим кредитом задекларованим позивачем і податковими зобов'язаннями ТОВ «ТРАНСЛЕМ» за січень 2014 року в сумі 4167грн., ТОВ «ФЛИП» за червень 2014 року в сумі 13 333грн. та ТОВ «МАРТАК» за серпень 2014 року в сумі ПДВ 18 333грн. Водночас податковий орган вказує на те, що розбіжності виникли внаслідок внесення податковими органами в автоматизовану систему ДПІ відомостей по зазначеним контрагентам про неможливість проведення зустрічних звірок та коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту платників ПДВ в сторону зменшення.

З вказаного слідує, що постачальниками позивача податкові зобов'язання з ПДВ за відповідні періоди задекларовані в тому числі і зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «ТГТ». Однак, податковими органами самостійно внесені зміни до Податкових декларацій з ПДВ за січень 2014 року, червень 2014 року, серпень 2014 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках визначені даним пунктом обов'язкові реквізити:

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, Податковим кодексом встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, тощо) на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями та за наявності отриманих від постачальників належним чином оформлених податкових накладних. Будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення податкових накладних від ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ФЛИП», ТОВ «МАРТАК» вимогам Податкового кодексу акт перевірки не містить.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як було встановлено матеріалами справи безпосередні контрагенти позивача, на час здійснення відповідних господарських операцій були у встановленому законодавством порядку зареєстрованими як платники ПДВ.

При придбанні товару (послуги) покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару (послуги), який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Щодо реальності вчинених операцій між позивачем та ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ФЛИП», ТОВ «МАРТАК» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 72 КАС України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, ч. 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку ст. 86 КАС України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що податковим органом не надано вироку суду, в якому досліджувались господарські відносини між ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ФЛИП», ТОВ «МАРТАК» та позивачем, в якому міститься документальне підтвердження того, що господарські операції з купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, що постачальниками позивача велась незаконна діяльність.

Зміст укладених між ТОВ «ТГТ» та ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ФЛИП» та ТОВ «МАРТАК» договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували , що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Таким чином, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення знаходяться поза межами вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.1 , п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо умов та підстав виникнення у позивача права на відображення податкового кредит, яке не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у зв'язку з тим, що позивачем спростовані висновки податкового органу за результатами перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № НОМЕР_1 від 29.12.2014, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44791,25грн., у тому числі за основним платежем 35833грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8958,25грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» (код ЄДРПОУ 33536698) судовий збір у розмірі 182,70грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник

СудЗапорізький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення17.06.2015
Оприлюднено08.07.2015
Номер документу46051052
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —808/2648/15

Ухвала від 16.11.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Зайцев М.П.

Ухвала від 06.10.2015

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Чепурнов Д.В.

Ухвала від 25.08.2015

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Чепурнов Д.В.

Постанова від 17.06.2015

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Калашник Юлія Вікторівна

Постанова від 17.06.2015

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Калашник Юлія Вікторівна

Ухвала від 18.05.2015

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Калашник Юлія Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні