Ухвала

від 06.10.2015 по справі 808/2648/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2015 рокусправа № 808/2648/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Чередниченко В.Є. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГТ» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТГТ» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000232211 від 29.12.2014

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності поставки товарів від ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ФЛИП» та ТОВ «МАРТАК» враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій, крім того придбаний товар був використаний у власній господарській діяльності позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ДПІ у Запорізькому районі подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що під час перевірки не доведена реальність господарських операцій, не підтверджується факт поставки товару.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТГТ» (код ЄДРПОУ 33536698) з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «ФЛИП» (код ЄДРПОУ 39058613) в червні 2014 року, з ТОВ «МАРТАК» (код ЄДРПОУ 39101589) в серпні 2014 року, з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (код ЄДРПОУ 38844515) в січні 2014року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №109/2211/33536698 від 17.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200,п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 35 833 грн.: за січень 2014 року на суму 4167 грн., за червень 2014 року на суму 13 333грн., за серпень 2014 року на суму 18 333грн.

На підставі акту перевірки №109/2211/33536698 від 17.12.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000232211 від 29.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44 791,25грн., у т.ч. за основним платежем 35 833грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8 958,25 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення рішення були залишені без змін.

Податковим органом встановлено, що позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 35833грн. в тому числі за січень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТРАНСЛЕМ» - 4167грн., за червень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «ФЛИП» - 13333грн., за серпень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «МАРТАК». Відповідач зазначає, що операції з купівлі-продажу ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ФЛИП», ТОВ «МАРТАК» та їх контрагентів не спричиняють реального настання правових наслідків, встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на актах ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014 №195/05-64-22-02/38844515 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРАНСЛЕМ» (код ЄДРПОУ 38844515) щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень та лютий 2014 року» та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 2164/26-55-22-01/39058613 від 01.08.2014.

В Акті ДПІ у Київському районі м. Донецька зазначається, що ТОВ «ТРАНСЛЕМ» за юридичною адресою не знаходиться, в ході проведення звірки не встановлено факт взаємовідносин (передачі товарів, робіт/послуг) між ТОВ «ТРАНСЛЕМ» та контрагентами-постачальниками, у зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Звіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. За поясненнями батька директора підприємства ОСОБА_1 директором ТОВ «ТРАНСЛЕМ» ОСОБА_1, його син, не був і не є, а знаходиться на заробітках. Встановлено відсутність здійснення реального здійснення господарських операцій за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 з контрагентами покупцями.

На стор. 12 згідно Акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.08.2014 зазначено про відсутність ТОВ «ФЛИП» за податковою адресою, неможливістю встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та місць виконання його зобов'язань. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки), документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару та не встановлено можливості надання послуг.

Тобто контрагентами позивача буд-які документи контролюючому органу не надавалися. Висновки про обставини здійснення господарських операцій зроблені лише на підставі аналізу податкової звітності. При цьому акт перевірки не містить інформації, яка саме звітність досліджувалась.

Підставою для донарахування ПДВ в сумі 18333грн. по взаємовідносинам з ТОВ «МАРТАК» є встановлення податковим органом порушення вимог Правил перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 при заповненні товарно-транспортних накладних і №7 від 04.08.2014 №8 від 14.08.2014 та №9 від 28.08.2014 на автомобіль Газель ГАЗ 33021, НОМЕР_1 в т.ч. відсутність записів щодо вантажно-розвантажувальних операцій. Також, податковий орган посилається на те, що позивачем до перевірки не надано сертифікатів якості на молоко сухе незбиране та сухе знежирене, придбане у ТОВ «МАРТАК» у серпні 2014 року.

ТОВ «ТГТ» здійснює діяльність у сфері виготовлення кисломолочної продукції та оптової торгівлі Код КВЕД 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру (основний);Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Так у перевіряємий період позивача мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТРАНСЛЕМ», ТОВ «ФЛИП» та ТОВ «МАРТАК», за укладеними угодами позивач придбав у зазначених контрагентів молоко сухе незбирне 25% та молоко сухе знежирене.

На підтвердження виконання господарських операцій надані до перевірки податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки , квитанції до прибуткового касового ордеру.

Придбана продукція оприбуткована позивачем в бухгалтерському обліку , що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 «Сировина та матеріали»

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних, по господарськими операціям, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «ТГТ» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагентів товарів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, квитанціями до прибуткового касового ордеру. Крім того придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаним вище контрагентом, колегія суддів зазнає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р. , товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Слід також звернути увагу на те, що вказані правила регулюють інші правовідносини, ніж ті що склалися між позивачем та його контрагентами.

Судом першої інстанції також вірно відхилено доводи податкового органу на спростування реальності господарських операцій ненадання сертифікатів відповідності, оскільки зазначені документи не можуть підтверджувати факт придбання продукції.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.В. Сафронова