Постанова

від 20.05.2015 по справі 818/54/15

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р. Справа №818/54/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/54/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач) від 16.12.2014 року №0004112205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1405426грн.50коп., в т.ч. на 936 951грн. - за основним платежем та на 468 475грн.50коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що оспорюване рішення прийняте за ненадання у повному обсязі документального підтвердження здійснення операцій з придбання та доставки вугілля від ТОВ «ТД «Антрацитвуглеінвест», які підтверджують фактичне отримання товару, пред'явлені до перевірки документи містять недоліки. Проте, з такими висновками відповідача підприємство не погоджується, оскільки надані документи складені належним чином і повністю підтверджують фактичне отримання вугільної продукції, використання якої в господарській діяльності ТОВ «Сумиобленерго» взагалі не викликає сумнівів, зважаючи на його вид діяльності - виробництво теплової енергії. Факт реального виконання господарських операцій з постачання сировини для виробничого процесу підтверджується належним чином складеними документами (актами-приймання передачі, податковими накладними, залізничними накладними, рахунками-фактурами, посвідченнями про якість, платіжними дорученнями).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Пояснив, що оспорюване рішення є правомірним і не підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі обґрунтованих висновків перевірки про відсутність повного документального підтвердження здійснення операцій з придбання та доставки вугілля від ТОВ «ТД «Антрацитвуглеінвест». Зокрема, на перевірку підприємством надані посвідчення про якість, в яких відсутні дані у графі «Шахта (обогатительная фабрика)», що не дає можливості встановити виробника вугілля; більшість залізничних накладних не містять інформації про особу, яка отримувала вантаж (ПІБ, дата та номер довіреності), станції відправлення вантажу та відсутність відтиску про вибуття та прибуття вантажу на залізничній станції, про що зазначено в акті про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сумиобленерго» (т.1, а.с.35-36).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 29.10.2014 року до 11.11.2014 року ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сумиобленерго» (код ЄДРПОУ 33698892) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «ТД «Антрацитвуглеінвест» (код ЄДРПОУ 39127901) за період з 01.07.2014 року до 31.07.2014 року, за результатами якої складено акт від 25.11.2014 року №4712/2205/33698892/48-4 (т.1, а.с.8-24).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1,п.198.3,п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на додану за липень 2014 року на загальну суму 936951грн.

На підставі вказаного акта перевірки 16 грудня 2014 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0004112205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1405426грн.50коп., в т.ч. на 936 951грн. - за основним платежем та на 468 475грн.50коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.7).

Як зазначено в акті перевірки (т.1,а.с.23), ТОВ «Сумиобленерго» безпідставно віднесло до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму у розмірі 936951грн., сплачену від вартості придбаних товарів від підприємства-постачальника ТОВ «ТД «Антрацитвуглеінвест», у зв'язку з відсутністю реального виконання господарських операцій.

Зокрема, більшість залізних накладних, які були виписані на досилання товару внаслідок технічних недоліків вагонів, не містили інформації про особу, яка отримувала вантаж (ПІБ, дата та номер довіреності), станцію відправлення вантажу та відтиску про вибуття та прибуття вантажу на залізничній станції; в наданих на перевірку посвідченнях про якість вугілля відсутні дані в графі «Шахта (обогатительная фабрика)», що не дає можливості встановити його виробника; проведеним аналізом податкової звітності відповідно до бази даних «Податковий блок» встановлено, що протягом липня 2014 року ТОВ «ТД «Антрацитвуглеінвест» сформувало податковий кредит за рахунок ТОВ «ТЕХ ПРОМ» (код 32757360), яке у липні 2014 року включило до податкового кредиту податкові накладні від постачальника ТОВ «Скайлюкс» (код 38870241) на придбання олії та вугілля марки А,Г, Т на суму 28,6 млн.грн, актом про неможливість проведення зустрічної звірки якого, в свою чергу, не встановлено факт взаємовідносин ТОВ «Скайлюкс» з підприємствами-контрагентами та реальність здійснення господарських операцій в липні 2014 року, в результаті чого підприємством було завищено податковий кредит та не підтверджені податкові зобов'язання (т.1, а.с.18-21).

На підставі викладеного вище, на думку посадової особи контролюючого органу, факт переходу права власності на товар не підтверджено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вважається дата тієї події, яка відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198. 3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що надання контролюючому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкового кредиту є підставою для його одержання, якщо контролюючим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05 червня 1995 року, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у даній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, чи мали операції із поставки товарів реальний характер, яким чином відбувалася поставка товару, чи належить він постачальникові, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ІV (із змінами і доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-якідокументи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, 31.03.2014 року між позивачем (покупець) і ТОВ «ТД «Антрацитвуглеінвест» (постачальник) укладено договір поставки №31/3-С (т.1,а.с.52-58), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію у кількості, якості, строкам, цінам, по реквізитам, асортименті і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, додатках до нього та представленому сертифікаті якості ТК-92 (п.6.1 ДСТУ 4083-2012).

Постачання вугілля за відповідною Додатковою угодою здійснюється партіями, на підставі письмової заявки покупця, залізничним транспортом у відкритих на піввагонах, вантажною швидкістю, на умовах FCA- станція відправлення, згідно з Міжнародними Правилами інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС), у редакції 2010 року, з урахуванням застережень і умов, що передбачені цим договором, додатковими угодами та додатками до цього договору (пункт 2.1).

Пунктом 2.6 договору поставки передбачено, що вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем тільки після одержання покупцем оригіналів посвідчень про якість, рахунків-фактур та підписання сторонами акту приймання-передачі вугільної продукції.

На підтвердження виконання умов договору поставки №31/3-С від 31.03.2014 року укладеного з ТОВ «ТД «Антрацитвуглеінвест», позивачем під час проведення перевірки надано: податкові накладні, акти приймання-передачі вугілля, платіжні доручення, залізничні накладні, в т.ч. і залізничні накладні, виписані на досилання товару у зв'язку з технічними недоліками вагонів, посвідчення про якість вугілля.

Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи, а оригінали, в т.ч. і рахунків-фактур, наявність яких необхідна в силу п.2.6 договору, досліджувалися в судовому засіданні (т.1, а.с.65-67, 73-127, 247, зворотній бік, т.2, а.с.16-28, 69-81).

Отримане від ТОВ «ТД «Антрацитвуглеінвест» вугілля призначалося для використання у межах господарської діяльності позивача, оскільки основним видом його господарської діяльності (т.1, а.с.9-10,31-32) є виробництво електроенергії, що підприємство і здійснювало у періоді, що перевірявся.

Первинні документи, що досліджувались як під час проведення перевірки, так і в ході судового розгляду, у їх сукупності підтверджують реальний економічний зміст здійснених господарських операцій.

Доказом фактичного отримання вугілля саме від ТОВ «ТД «Антрацитвуглеінвест» є акти приймання-передачі товару від 31.07.2014 року №3106/1 та №3106/2, в яких вказано номенклатуру товару (вугілля ОСОБА_2 (0-6) збагач.), номер посвідчення про якість, номер вагону та залізничної накладної, кількість товару, одиницю виміру та вартість вугілля; залізничні накладні, в яких отримувачем вантажу значиться ТОВ «Сумитеплоенерго».

Отже, суд прийшов до висновку, що спірні господарські операції спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача.

Варто відмітити, що залізничні накладні на досилання товару, на які посадова особа відповідача посилається в акті перевірки (т.1,а.с.18), є лише супровідними документами для залізничного транспорту, порядок заповнення яких встановлено п.6.9, 6.10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084.

Зокрема, пунктом 6.9 Правил №644 закріплено, що у разі відчеплення вагона через його несправність станція, на якій відчеплено вагон, зобов'язана скласти про це акт загальної форми та досильний перевізний документ, за яким вагон після усунення несправності направляється за призначенням. У досильному перевізному документі у графі 20 "Найменування вантажу" робиться відмітка: "Досилається до основної відправки

---

(вказуються станція відправлення і станція призначення) № ___", а також вказуються найменування (прізвище, ім'я та по батькові) одержувача та його поштова адреса.

У перевізному документі на маршрут або групу вагонів робиться відмітка про відчеплення вагона із зазначенням номерів акта загальної форми та досильного перевізного документа.

Відомості про відчеплений вагон викреслюються з відомості вагонів. Відмітка про відчеплення вагона засвідчується станцією відчеплення вагонів.

Станція призначення, видаючи вантаж, складає комерційний акт про відсутність відчепленого вагона із зазначенням номера досильного перевізного документа, за яким його буде дослано. Комерційний акт видається одержувачу, який повертає його на станцію після одержання досланого вантажу.

В основному перевізному документі та комерційному акті робиться відмітка про видачу вантажу, що прибув за досильним перевізним документом. Після видачі вантажу комерційний акт зберігається на станції (пункт 6.10 Правил №644).

З копій залізничних накладних вбачається (т.1,а.с.74,78,82,85,88,91,94), що в них містяться відмітки про надходження вантажу, що прибув за досильними перевізними документами, та посилання на довіреності щодо отримання вугільної продукції ОСОБА_3 від імені позивача.

Отже, дані накладні не є правовстановлюючими документами та не підтверджують перехід права власності на товар, а свідчать лише про транспортування залізничним транспортом певного товару згідно з залізничними накладними, до яких вони відносяться, та складаються у випадку відчеплення вагона через його несправність.

Також, суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у посвідченнях про якість вугілля даних у графі «Шахта (обогатительная фабрика)» (т .1, а.с.96-127), як на підставу для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ТД «Антрацитвуглеінвест», оскільки зберігання даних документів, як первинних, не передбачено Законом України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже вони не містять інформації про господарські операції та не підтверджують їх здійснення, і їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві. Зазначені документи можуть свідчити лише про відповідність якості товару, що постачається згідно з договором, ДСТУ 4083-2002 «Вулілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре,кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробування», ДСТУ 3472, як це передбачено п.3.1 договору поставки №31/3-С від 31.03.2014 року.

Згідно з ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, надання документів, що свідчать про якісні характеристики товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим дотримання ним умов договору стосовно предмету поставки.

Щодо доводів контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій з ТОВ «ТД «Антрацитвуглеінвест» внаслідок порушення іншими підприємствами (ТОВ «ТЕХ ПРОМ», ТОВ «Скайлюкс») вимог податкового законодавства за ланцюгом постачання суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентами платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області від 16.12.2014 року №0004112205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1405426грн.50коп. прийняте з порушенням норм податкового законодавства і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 року №0004112205 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 405 426грн.50коп., в т.ч. на 936 951грн. - за основним платежем та на 468 475грн.50коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд.10, ідентифікаційний код 33698892) судовий збір в сумі 487грн.20 коп. (чотириста вісімдест сім грн. двадцять коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 26.05.2015 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова