Постанова

від 25.06.2015 по справі 826/3520/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3520/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Національного банку України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимога на предмет спору - ОСОБА_3, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимога на предмет спору - ОСОБА_3, та просив (з урахуванням уточнення позовних вимог):

- визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо непроведення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №24803920 протягом більш, ніж шести місяців, та щодо нездійснення протягом чотирьох років експертної оцінки нерухомого майна та не проведення його реалізації;

- зобов'язати відповідача визначити вартість нерухомого майна в межах виконавчого провадження ВП №24803920 шляхом проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності, а саме: земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 1,1233 га; земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 7,2668 га, що належать на праві власності ОСОБА_3, за результатом чого повідомити стягувача, а в подальшому провести реалізацію означеного вище нерухомого майна в межах виконавчого провадження ВП №24803920, шляхом проведення публічних торгів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Національний банк України подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається, зокрема, на те, що заборона на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок, що встановлена пунктом 15 Перехідних положень ЗК України, поширюється не на всі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що мають цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства», а лише на ту їх частину, що була набута у приватну власність її власником у порядку виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Крім того, звернув увагу на те, що експерта оцінка майна так і не була проведена, незважаючи на те, що з моменту відкритті виконавчого провадження пройшло понад чотири роки.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 15.02.2011 позивач звернувся до Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису, вчиненого державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. 01.12.2010, зареєстрованого в реєстрі за №2-2928 на іпотечному договорі від 13.02.2009, укладеному між Національним банком України та ОСОБА_3.

Вказаним виконавчим написом, запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 1,1233 га; земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 7,2668 га, що належать на праві власності ОСОБА_3, з метою задоволення вимог Національного банку України в сумі 35 614 433,14 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13.02.2009 №08/09/4.

За результатом розгляду даної заяви головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2011 №24803920 та встановлено термін на добровільне погашення боржником заборгованості.

Вимоги зазначеної постанови №24803920 від 24.02.2011 ОСОБА_3 виконані не були.

Вважаючи, що за період з 2011 по 2015 роки відповідач не вчинив повного переліку передбачених законодавством виконавчих дій щодо реалізації вищезазначених земельних ділянок, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту відкриття провадження до 09.07.2014 відповідач вчиняв дії, спрямовані на забезпечення проведення експертної оцінки нерухомого майна, однак, оцінка не була проведена з вини експертів. Проведення реалізації майна неможливе без проведення експертної оцінки, а тому державний виконавець не мав можливості забезпечити реалізацію нерухомого майна без оцінки майна, та у зв'язку із законодавчою забороною на реалізацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Так, державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і законом.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам.

Положеннями частин 3, 4 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання зобов'язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця, і має право на винагороду за надані ним послуги.

Частиною 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2011 ВП №24803920 державний виконавець встановив строк для виконання виконавчого напису у добровільному порядку протягом семи днів з моменту отримання даної постанови. У зв'язку з невиконанням боржником виконавчого напису нотаріуса, позивач звернувся до відповідача із клопотанням про створення виконавчої групи у виконавчому провадженні №24803920 для проведення опису заставленого майна та його подальшої реалізації.

За поданням державного виконавця, заступник Міністра - директор Департаменту державної виконавчої служби Стаднік Г.В. виніс постанову про утворення виконавчої групи від 12.05.2011.

03 Червня 2011 року виконавчою групою було проведено опис і арешт майна боржника, а саме: земельних ділянок, на які має бути звернуто стягнення згідно виконавчого напису нотаріуса від 01.12.2010, про що складено відповідний Акт.

Постановою державного виконавця від 26.07.2011 ВП №24803920 ОСОБА_7 призначено експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, з метою проведення оцінки нерухомого майна, на яке звернуто стягнення.

Дана постанова направлена на адресу ТОВ «Українська експертна група», однак, листом даного товариства від 20.06.2012 №348 вказана вище постанова була повернута без виконання у зв'язку з ненадходженням документів, необхідних, для виконання та відсутністю фінансування.

03 Липня 2012 року державний виконавець виніс постанову про призначення ТОВ «Оціночна компанія «Вега» в особі Макогона Валентина Валентиновича експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання з метою проведення оцінки нерухомого майна, на яке звернуто стягнення.

Листом від 14.02.2013 №31 ТОВ «Оціночна компанія «Вега», у зв'язку з переоформленням ним ліцензії на проведення землеоціночних робіт, запропонувало відповідачу звернутися до ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт», яке має відповідну ліцензію.

13 Березня 2013 року державний виконавець виніс постанову про призначення ПП «Консалтингова група «Агро-Екперт» в особі директора Ковтюх Світлани Павлівни, експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання з метою проведення оцінки нерухомого майна, на яке звернуто стягнення.

Постановою від 09.07.2014 ВП №24803920 про відвід експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, якою за невиконання постанови від 13.03.2013 про призначення експерта, державним виконавцем заявлено відвід ПП «Консалтингова група «Агро-Екперт» в особі директора Ковтюх Світлани Павлівни.

Доказів вчинення інших виконавчих дій, окрім вищенаведених, відповідач суду не надав.

Судом встановлено та таке підтверджено матеріалами справи, що станом на 31.03.2015 ринкову вартість земельних ділянок так і не було визначено, торги не проведені, вимоги стягувача не задоволені.

Проаналізувавши наведені вище норми законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає, що три звернення до суб'єктів оціночної діяльності за 4 роки, непроведення прилюдних торгів, невжиття будь-яких інших дій, спрямованих на задоволення вимог стягувача, - Національного банку України, свідчить про протиправну бездіяльність державної виконавчої служби.

Висновки ж суду першої інстанції про те, що незабезпечення державним виконавцем примусового виконання виконавчого напису нотаріуса жодним чином не порушує права позивача, оскільки на даний час звернення стягнення на вказані земельні ділянки все одно заборонено законодавством, колегія вважає хибними та звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту "б" пункту 15 перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається, зокрема, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

При цьому, заборона на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок, що встановлена пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України поширюється не на всі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що мають цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства», а лише на ту їх частину, що була набута у приватну власність її власником у порядку виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Земельні ж ділянки, які були набуті їх поточним власником у будь-який інший спосіб, ніж виділення йому в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), в тому числі: приватизація земельної ділянки із земель державної та комунальної власності; придбання земельної ділянки за цивільно-правовою угодою із земель приватної власності; прийняття спадщини, тощо, можуть перебувати вільному обороті.

Зі змісту виконавчого напису нотаріуса від 01.12.2010 вбачається, що цільовим призначенням земельних ділянок, на які запропоновано звернути стягнення, є «ведення особистого селянського господарства».

В той же час, з матеріалів виконавчого провадження ВП№24803920 та іпотечного договору від 13.02.2009 №299 вбачається, що ОСОБА_3 набув вказані земельні ділянки на підставі Договорів купівлі-продажу від 12.07.2007 №2332 та №2329, що зумовлює висновок про те, що заборона відчуження, передбачена Земельним кодексом України, на них не поширюється.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог Національного банку України та необхідність зобов'язання державного виконавця у відповідності до положень законодавства забезпечити здійснення експертної оцінки нерухомого майна та в подальшому забезпечити проведення прилюдних торгів спеціалізованою організацією.

Таким чином, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Натомість судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Національного банку України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2015 року скасувати.

Адміністративний позов Національного банку України в особі Головного управління Національного банку України по місту Києву та Київській області до Державної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо непроведення виконавчих дій протягом більш, ніж шести місяців, та щодо нездійснення протягом чотирьох понад років експертної оцінки нерухомого майна та непроведення його реалізації у виконавчому провадженні №24803920.

Зобов'язати Державну виконавчу службу України визначити вартість нерухомого майна в межах виконавчого провадження №24803920 шляхом проведення суб'єктом оціночної діяльності оцінки земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 1,1233 га та земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 7,2668 га, що належать на праві власності ОСОБА_3, про результати якої повідомити Національний банк України.

Зобов'язати Державну виконавчу службу України провести реалізацію нерухомого майна, а саме: земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 1,1233 га та земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 7,2668 га, що належать на праві власності ОСОБА_3, в межах виконавчого провадження №24803920, шляхом забезпечення проведення публічних торгів спеціалізованою організацією в порядку, визначеному законодавством України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 30 червня 2015 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.