Ухвала

від 01.07.2015 по справі 823/685/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/685/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря представника позивачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М. Поліщука М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецагропостач-2012» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року ТОВ «Спецагропостач-2012» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 0003642301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області від 11.11.2014 № 0003642301 про збільшення ТОВ «Спецагропостач-2012» суми грошового зобов'язання податку на додану вартість 248 909 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 62 227,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 16.10.2014 по 22.10.2014 ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Спецагропостач-2012» (код ЄДРПОУ 38305236) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентами-постачальниками: ТОВ «Дрім Білдінг» (код ЄДРПОУ 38913080); ТОВ «Рекомс» (код ЄДРПОУ 30184851) за червень-липень 2014 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 248 909 грн., в т.ч.: за червень 2014 року на суму 132 042 грн., за липень 2014 року на суму 116 867 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 29.10.2014 № 411/23-01-22-04/38305236 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 0003642301, яким ТОВ «Спецагропостач-2012» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 311 136 грн., у т.ч. 248 909 грн. основного платежу та 62 227 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 ст. 201 ПК України).

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Спецагропостач-2012» та ТОВ «Рекомс» було укладено договір поставки № 7 від 25.06.2014, відповідно до умов якого, постачальник (ТОВ «Рекомс») зобов'язувався продати, а покупець (ТОВ «Спецагропостач-2012») прийняти й оплатити на умовах викладених у договорі, продукцію - паливо рідке синтетичне СЖТ-КМ, в строки та на умовах передбачених даним договором. Номенклатура товару вказується в рахунках виставлених постачальником. Кількість товару зазначено у виставлених рахунках. Якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника й повинна відповідати ДСТУ, ТУ та іншим необхідним умовам. Поставка товару здійснюється автомобілем або залізничним транспортом відповідно до умов ІНКОТЕРМО-СРТ.

Розрахунки по вищевказаному договору відбувались в безготівковій формі шляхом оплати вартості придбаної продукції на розрахункові рахунки постачальника, що підтверджується копіями виписок з банку (т.1 а.с.195-203).

На підтвердження виконання договору поставки № 7 від 25.06.2014 були виписані на ім'я ТОВ «Спецагропостач-2012» первинні бухгалтерські документи: видаткові та податкові накладні.

На підставі отриманих від ТОВ «Рекомс» податкових накладних, копії яких надані позивачем до перевірки та також долучені до матеріалів справи, ТОВ «Спецагропостач-2012» було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за червень 2014 року в розмірі 792 251,00 грн. та липень 2014 року в розмірі 452 921,40 грн.

Крім цього, між ТОВ «Спецагропостач-2012» та ТОВ «Дрім Білдінг» був укладений договір поставки № 3 від 01.07.2014, відповідно до умов якого, постачальник (ТОВ «Дрім Білдінг») зобов'язувався продати, а покупець (ТОВ «Спецагропостач-2012») прийняти й оплатити на умовах викладених у договорі, продукцію - паливо рідке синтетичне СЖТ-КМ, в строки та на умовах передбачених даним договором. Номенклатура товару вказується в рахунках виставлених постачальником. Кількість товару зазначено у виставлених рахунках. Якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника й повинна відповідати ДСТУ, ТУ та іншим необхідним умовам. Поставка товару здійснюється автомобілем або залізничним транспортом відповідно до умов ІНКОТЕРМО-СРТ.

Розрахунок по вищевказаному договору відбувався в безготівковій формі шляхом оплати вартості придбаної продукції на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджується копією виписки з банку (т.1 а.с.194).

Контрагентом позивача на підтвердження виконання договору поставки № 3 від 01.07.2014 були виписані на ім'я ТОВ «Спецагропостач-2012» первинні бухгалтерські документи: видаткова та податкова накладні.

На підставі отриманої від ТОВ «Дрім Білдінг» податкової накладної, копія якої надана позивачем до перевірки та також долучена до матеріалів справи, ТОВ «Спецагропостач-2012» було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за липень 2014 року в розмірі 248 283,00 грн.

Заперечуючи проти вимог поданого адміністративного позову, відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2014 № 2050/26-55-22-13/30184851 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Рекомс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 по 30.06.2014 у відповідності до якого встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Рекомс» з платниками податків за період з 01.05.2014 по 30.06.2014; відсутність у ТОВ «Рекомс» об'єктів оподаткування за період з 01.05.2014 по 30.06.2014; порушення вимог ст. 22, ст. 138, п.п. 184.5 ст. 184, п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту ТОВ «Рекомс».

Також, податковим органом був використаний акт ДПІ в Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києва від 08.09.2014 № 2725/26-55-22-08/38913080 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дрім Білдінг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2014 року.

Так, в ході проведення перевірки вказаного контрагента податковим органом встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 п. 198.2, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 3 501 274 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 3 494 771 грн. За результатами звірки ТОВ «Дрім Білдінг» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2014 року, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2014 року.

Зазначені обґрунтування відповідача колегія суддів оцінює критично, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право податкового органу обґрунтовувати свої висновки в акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів. Висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється.

Крім цього, посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікатів якості (на отриманий від свого контрагента товар), як на підставу неналежного оформлення господарських операцій первинними бухгалтерськими документами, колегією суддів також не береться до уваги, оскільки у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - сертифікати якості не відносяться до первинних бухгалтерських документів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 р. № 2406-ІІІ, сертифікат відповідності (якості) - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Таким чином, оскільки відповідний документ регулює відносини у сфері якості продукції, а також беручи до уваги, що ПК України не наділяє державну податкову інспекцію повноваження у сфері контролю за якістю продукції, то посилання на його відсутність, а також перевірка його наявності та оцінки є неправомірною та безпідставною і виходить за межі наданих працівникам податкового органу повноважень.

Разом з тим, безпідставними є також доводи відповідача щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Рекомс» у зв'язку з відсутністю у товариства товарно-транспортних накладних на перевезення товару, виходячи з наступного.

Порядок перевезення вантажів на території України, а також питання виписки товарно-транспортних накладних визначено наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У відповідності до абзацу 1 п. 11.1 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку та шляху переміщення товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, вказані Правила не встановлюють порядку ведення податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту.

Тобто, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише слугують для обліку їх переміщення.

При цьому, позивачем до матеріалів справи долучені товарно-транспортні накладні № Р25 від 25.06.2014, № Р26 від 27.06.2014, № Р27 від 27.06.2014, № Р35 від 01.07.2014, № Р36 від 01.07.2014, № Р165 від 12.07.2014 та договори про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, які підтверджують факт транспортування придбаного товару від постачальника до покупця.

Не знайшли також свого підтвердження, доводи відповідача щодо фіктивності господарських операцій у зв'язку з ненаданням позивачем до перевірки довіреностей на отримання ТМЦ та журналу обліку довіреностей ТОВ «Спецагропостач-2012» на отримання продукції від своїх контрагентів, оскільки ч. 5 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, отримання ТМЦ відбувалося особисто директором ТОВ «Спецагропостач-2012» Ващенком О.В., про що свідчать видаткові накладні.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Колегією суддів встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платниками податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 11.11.2014 № 0003642301, яке підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 03.07.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.