Ухвала

від 01.07.2015 по справі 820/1780/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 р.Справа № 820/1780/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015р. по справі № 820/1780/15

за позовом Науково-виробничої фірми "Промкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Науково-виробнича фірма "Промкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки НВФ "Промкомплект" у формі ТОВ щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Классика" за квітень, травень, серпень 2014року; скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області за №0000372201 від 03 лютого 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 136791,25грн., з яких за основним платежем - 109433,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27358, 25грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року адміністративний позов Науково-виробничої фірми "Промкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000372201 від 03 лютого 2015 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови при неправильному (неповному) дослідженні доказів і встановлення обставин у справі, а також порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83, пп. 83.1.6 п. 83.1 ст. 83, п. 44.1 ст. 44, ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова згідно га. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України від | 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями було проведено позапланова невиїзна перевірка науково-виробничої фірми «Промкомплект» у формі товариства з обмеженою відповідальністю щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Классика» за період квітень, травень, серпень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 14.01.2015 року № 35/20-30-22-01/30289982 "Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки НВФ «Промкомплект» ТОВ щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Классика» (код 32160455) за квітень травень, серпень 2014 року".

Відповідно до висновків Акту перевірки, встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок взаємовідносин з ТОВ «Классика», НВФ «Промкомплект» ТОВ занижено податок на додану вартість, який підлягав сплаті в бюджет на 109 433 грн., у тому числі у квітні 2014 року на 39 710грн.., у травні 2014 року на 69723 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000372201 від 03 лютого 2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 136791,25грн., з яких за основним платежем - 109433,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27358, 25грн.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області за № 0000372201 від 03 лютого 2015 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ "Классика".

03.04.2015 року між НВФ «Промкомплект» ТОВ (покупець) та ТОВ «Классика» (постачальник) укладено договір поставки № 03.

На виконання умов договору ТОВ «Классика» протягом квітня - травня 2014 року поставило товарно-матеріальні цінності (електротехнічні вироби в асортименті лічильний механізм. Підп'ятник, електрощітка, ковер КИК, щітка ЄГ, нитка кордова, вимикач ВП запобіжник ПР та інші), які НВФ «Промкомплект» ТОВ прийняло відповідно до видаткових накладних на загальну суму 656598,48 грн. а саме: № 215 від 02.04.2014 року на суму 5301,60 грн. № 308 від 03.04.2014 р. на суму 34092.0 грн. № 421 від, 04.04.2014р. на суму 4336,20 грн. № 422 від 04.04.2014р. на суму 10454.40 грн., № 423 від 04.04.2014 р. на 13936,80 грн. № 1007 від 10.04.2014 р. на суму 4276,80 грн., № 1021 від 10.04.2014 р. на суму 38604,0 грн. № 1615 від 16.04.2014 р. на суму 9500,40 грн. № 2313 від 23.04.2014 р. на суму 38400,60 грн. № 3006 від 30.04.2014 р. на суму 50928,00 грн. № 612 від 06.05.2014р. на суму 147912,0 грн. № 630 від 06.05.2014 р. на суму 4533,60 грн. № 1240 від 12.05.2014 р. на суму 5607,84 грн. № 1241 від 12.05.2014р. на суму 8559,48 грн. № 1242 від 12.05.2014р. на суму 6048,0 грн. № 1405 від 14.05.2014р. на суму 56172,0 грн. № 1621 від 16.05.2014 р. на суму 4776,0 грн. № 1921 від 19.05.2014р. на суму 105590,0 грн. № 2821 від 28.05.2014р. на суму 15132,0 № 2621 від 29.05.2014 р. на суму 4608,0 грн. № 3702 від 30.05.2014 р. на суму 59400,0 грн.

При здійснені вказаних операції підприємство також отримало від ТОВ «Классика» податкові накладні на загальну суму 656598, 48 грн. в т.ч ПДВ 109433, 08 грн.) а саме: № 215 від 02.04.2014 р. на суму 5301,60 грн. в т.ч. ПДВ 883,60 грн. № 308 від 03.04.2014 р. на суму 34092,0 грн. в т.ч . ПДВ 5682,0 грн. № 421 від 04.04.2014 р. на суму 4336,20 грн. в.т.ч ПДВ 722,70 грн. № 422 від 04.04.2014 р. на суму 10454,40 грн. в т.ч ПДВ 1742,40 грн. , № 423 від 04.04.2014р. на 13936,80грн. в т.ч. ІІДВ 2322,80грн., №1007 від 10.04.2014р. па суму 4276,80грн. в т.ч. ПДВ 712,80грн., №1021 від 10.04.2014р. на суму 38604,0грн в т.ч. ПДВ 6434,0грн.. №1615 від 16.04.2014р. на суму 9500,40грн. в т.ч. ІІДВ 1583,40грн.. №2313 від 23.04.2014р. на суму 15942.00грн. в т.ч. ПДВ 2657,0грн., №2319 від 23.04.2014р. на суму 12486,96грн. в т.ч. ГІДВ 2081,16грн., №2320 від 23.04.2014р. на суму 38400.60грн. в т.ч. ІІДВ 6400,0грн.. №3006 від 30.04.2014р. на суму 50928.00грн. в т.ч. ІІДВ 8488.00грн.. №612 від 06.05.2014р. на суму 147912.0грн. в т.ч. І ІДВ 24652,0грн.. №630 від 06.05.2014р. на суму 4533,60грн. в т.ч. ІІДВ 755,60грн., №1240 від 12.05.2014р. на суму 5607,84грн. в т.ч. ІІДВ 934.64грн., №1241 від 12.05.2014р. на суму 8559,48грн. в т.ч. ГІДВ 1426,58грн.. №1242 від 2.05.2014р. на суму 6048.0грн. в т.ч. ГІДВ 1008.0грн.. №1405 від 14.05.2014р. на суму 56172.0грн. в т.ч. ІІДВ 9362.0грн.. №1621 від 16.05.2014р. на суму 4776.0грн. в т.ч. ПДВ 796.0грн., №1921 від 19.05.2014р. на суму 105590.0грн. в т.ч. ПДВ 17598.40грн.. №2821 віл 8.05.2014р. на суму 15132.0грн. в т.ч. ПДВ 2522.0грн.. №2621 від 29.05.2014р. па суму 4608,0грн. в т.ч. ПДВ 768.0грн.. №3702 від 30.05.2014р. на суму 59400.0грн. в т.ч. ПДВ 900.0грн.

Відповідно до п.7.1 умов договору, постачання товару покупцю здійснюється за рахунок автотранспортом постачальника. Таким чином, товар був перевезений ТОВ «Классика», що підтверджується товарно-транспортними накладними: від 02.04.2014р., від 03.04.2014р., від 04.04.2014р., від 10.04.2014р., від 16.04.2014р., від 23.04.2014р., від 30.04.2014р., від 30.04.2014р., від 12.05.2014., від 14.05.2014р., від 16.05.2014р., від 19.05.2014р., від 05.2014р., від 29.05.2014р., від 30.05.2014р.

Товар був отриманий особисто директором НВФ «ІІромкомплект» ОСОБА_2 за довіреностями, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей.

Товар був поставлений на складське приміщення позивача, за адресою: м. Харків, вул. Кітаєнко б. 1. яке він орендує відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 1/01/4 від 01.01.2013р.

Придбане ТМЦ було оприбутковане на складі позивача відповідно до відомості приходу та вибуття товару 281.

Розрахунки за товар були здійснені відповідно до рахунків-фатур шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Классика» у розмірі 35113,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1103 від 04.07.2014 р. на суму 4863,40 грн. № 1082 від 19.06.2014р. на суму 5000,0 грн., № 1075 від 13.06.2014р. на суму 5000.0грн. № 1065 від 03.06.2014р. на суму 5250.0 грн., № 1058 від 27.05.2014р. на суму 5000.00 грн. № 1053 від 23.05.2014р. на суму 5000,0 грн. № 1041 від 14.05.2014 р. на суму 5000.0 грн. № 1103 від 04.07.2014р. на суму 4863,40 грн.

Іншу частину вартості поставленого товару у розмірі 621485,08 грн. НВФ «Промкомплект» сплатило ТОВ «Сеолан», з яким був укладений тристоронній договір поступки права вимоги від 26 червня 2014р., відповідно до умов якого ТОВ «Классика» іменоване далі Кредитор і ТОВ «Сеолан» іменоване далі новий кредитор, уклали між собою цей договір про нижче надане: Кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимагати виконання зобов'язань за договором №03 03.04.2014р. загальною сумою 621485,48грн. які існують перед кредитором у НВФ «Промкомплект» ТОВ далі Боржник.

За даним договором Новий кредитор одержує право вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань по сплаті 621485,48грн. Вказаний договір підписаний директорами трьох сторін та завірений печатками. Позивач припинив власні зобов'язання по вказаному договору перед ТОВ «Сеолан», що підтверджується угодами про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги 27.06.2014р., від 31.07.2014р.. від 26.08.2014р.. від 25.09.2014р. на даний час заборгованості у позивача ні перед ТОВ «Классика» а ні перед ТОВ «Сеолан» не має що підтверджується журналом-ордером 631.

Разом з товаром, продавцем були надані покупцю документи, які підтверджували якість товару. Однак, умовами договорів поставки наступним покупцям, передбачено передачу разом з товаром документів, які підтверджують якість товару. Тому передані ТОВ «Класика» супроводжуючи документи якості на товар, були передані наступним покупцям відповідно до умов наступних договорів поставки.

В подальшому, придбаний товар у ТОВ «Классика» позивачем протягом квітня-травня 2014 року було реалізовано наступними покупцям: - ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», відповідно договорів поставки №140161 від 03.04.2014р. №140210 від 17.04.2014р.. №140214 від 17.04.2014р. специфікацій, видаткових накладних №116 від 14.04.2014р.. №117 від 14.04.2014р.. №125 від 23.04.2014р.. №129 від 25.04.2014р.. №138 від 06.05.2014р. № 149 від 14.05.2014 р. № 151 від 14.05.2014 р. податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортних накладних, посвідчення про відрядження; ПАТ «ДТЕК Західенерго», відповідно договору поставки № Д-144 від 25.03.2014р.. видаткових накладних №158 від 19.05.2014р.. №153 від 16.05.2014р.. податкових накладних, експрес-накладних ТОВ «Нова пошта», довіреностей на отримання ТМЦ; ПАТ «Вінницяобленерго» відповідно до договору поставки №13 віл 03.02.2014р.. видаткової накладної №105 від 04.04.2014р., податкової накладної, експрес-накладной ТОВ «Нова пошта», довіреності на отримання ТМЦ; ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» відповідно до договору поставки №10/04 від 10.04.2014р., видаткових накладних №113 від 10.04.2014р.. №114 від 11.04.2014р.. податкових накладних, довіреності на отримання ТМЦ: експрес накладной ТОВ «Нова пошта»; ДП завод «Електроважмаш» відповідно договору поставки №207-03 279-ВК від 17.06.2013р. з додатком, специфікації, видаткових накладних №99 від 03.04.2014 р. № 139 від 06.05.2014р. № 159 від 20.05.2014 р. № 160 від 22.05.2014 р. податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей па отримання ТМЦ; ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» відповідно до договорів 305/18/01 від 18.01,2013р., №5/31/03 від 31.03.2011р.. специфікацій, видаткових накладних №164 від 27.05.2014р.. №165 від 27.05.2014р.. №199 від 02.07.2014р.. №200 від.02.07.2014р., №201 від 02.07.2014р., №240 від 24.07.2014р.. №236 віл 24.07.2014р.. №237 від 24.07.2014р.. податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ. експрес накладних «Нова пошта»; ПП «Джетрон» відповідно до договору поставки №75/0.3 від 05.03.2014р., видаткової накладної №142 від 08.05.2014р.. податкової накладної, довіреності па отримання ТМЦ, експрес накладної «Нова пошта»; ТОВ «Енергозахист», на підставі рахунку-фактури. відповідно видаткової накладної №98 від 02.04.2014р., податкової накладної, довіреності на отримання ТМЦ, експрес накладної «Нова пошта»; ТОВ «Спеціалізований «Проектно-будівельний монтажний поїзд-753». відповідно до видаткових накладаних №97 від 02.04.2014р.. №101 від 04.04.2014р.. №141 від 06.05.2014р. податкових накладних, довіреності на отримання ТМЦ,: ДП «Південна залізниця», відповідно до видаткової накладної № 100 від 04.04.2014р. податкової накладної, довіреностей на отримання ТМЦ; КП «Харківський метрополітен», відповідно до видаткової накладної №102 від 04.04.2015р.. №105 від 04.04.2014р.. №109 від 09.04.2014р., №119 від 16.04.2014р. №102 від 04.04.2014р.. №132 від 29.04.2014р„ №148 від 13.05.2014р.. №152 від 15.05.2014р., податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ; ТОВ «Ваго-Рев», відповідно договору №03/01-11 від 01.03.2011 р., видаткових накладних №104 від 04.04.2014р.. №140 від 06.05.2014р., податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ; ТОВ «Стелла Пак Україна», відповідно видаткової накладної №107 від 08.04.2014р.. податкової накладної, довіреність на отримання ТМЦ. експрес накладної ТОВ «Нова пошта»; ПАТ «Луганський електроапаратний завод», відповідно видаткової накиданої №108 від 09.04.2014р., податкової накладної, довіреності на отримання ТМЦ, експрес накладної ТОВ «Нова пошта»; ТОВ «ТД «ЕХЗ» відповідно видаткових накладних №115 віл 11.04.2014р.. №120 від 17.04.2014р., №121 від 17.04.2014р.. №131 від 28.04.2014р.. №133 від 29.04.2014р.. №134 від 29.04.2014р.. №135 від 29.04.2014р.. №168 від 29.05.2014р.. №154 від 16.05.2014р.. №167 від 28.05.2014р.. №170 від 30.05.2014р.. податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, квитанцій про відправку багажу ТОВ «Делівері». експрес-накладні «Нова Пошта»; ДНВП «Об'єднання Комунар» відповідно видаткової накладної №123 від 22.04.2014р.. податкової накладної, довіреності па отримання ТМЦ. товарно-транспортної накладної; ОСОБА_1 відповідно видаткової накладної №106 від 08.04.2014 р. податкової накладної; ПАТ «Електромашина» відповідно видаткових накладної №145 від 12.05.2014р. № 146 від 12.05.2014р. № 147 від 12.05.2014р. №-166 від 27.05.2014 р. податкових накладних, довіреності на отримання ТМЦ.

Вартість поставленого товару, була в повному обсязі оплачена контрагентами покупцями що підтверджується випискою з банківського рахунку НВФ «Промкомплект» ТОВ та журналом-ордером № 361.

Перевезення товару контрагентам в основному відбувалося за допомогою третіх осіб-візників - ТОВ «Нова Пошта» та ТОВ ТД «Міст Експрес», про що свідчать накладні відправлення товару (договори та платіжні доручення на оплату послуг). Також відповідно до умов договорів постачання з покупцями, постачання товару здійснюється за домовленістю сторін, тому перевезення товару відбувалося як транспортом наступних покупців, так і силами НВФ «Промкомлект» ТОВ. У разі перевезення товару позивачем, у якості водія був ОСОБА_2 директор підприємства, автомобіль Honda належить особисто ОСОБА_2, Citroen - ОСОБА_4, яка є робітником НВФ «Промомплект» ТОВ, та була відряджена у відрядження разом з ОСОБА_2, що підтверджується посвідченнями на відрядження, автомобіль Nissan- належить ОСОБА_5 дружині ОСОБА_2, який також має право на керування даним автомобілем (копії технічних паспортів на автомобілі містяться в матеріалах справи). Подорожні листи не оформлювалися з огляду на те, що витрати на бензин не були включені до складу витрат підприємства.

Досліджені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак обґрунтовано прийняті судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за договором поставки від 03.04.2015 року № 03, укладеним між позивачем та ТОВ «Классика», повністю підтверджені відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту за квітень, травень, серпень 2014 року по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Классика» під час судового розгляду не встановлено.

Доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включено до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за спірний період, відповідачем по справі не надано. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Посилання податкового органу на недоліки товарно-транспортних накладних колегія суддів не приймає, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відносно посилань податкового органу на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Классика" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 року по 31.04.2014 року" від 10.06.2014 року № 1606/25-55-22-02/32160455 та акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Классика" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року" від 24.06.2014 № 1767/26-22.02/32160455 в яких зроблено висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами за перевіряємий період, колегія суддів зазначає, що ПК України не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне податкове законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Відповідно до вимог ПК України, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Платник податку на додану вартість (покупець товару, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами по ланцюгу постачання товару (робіт, послуг) чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме для таких платників податків.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

За змістом ст. 198 Податкового кодексу України, для декларування податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновки перевірки, які ґрунтуються лише актах перевірки або на даних комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, є безпідставними.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведені висновки підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02). "Булвес" АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік. заява № 6689/03) в яких зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Також колегія суддів звертає увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог і наявності підстав для визнання його протиправним та скасування.

У відповідності до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 року в частині задоволення позовних вимог відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015р. по справі № 820/1780/15 в частині задоволення позовних вимог Науково-виробничої фірми "Промкомплект" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 03.07.2015 р.