Ухвала

від 19.01.2011 по справі 2-а-3152/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-3152/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2011 р. м. Вінниця

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Аліменка Володимира Олександровича

суддів: Мельник-Томенко Жанни Миколаївни, Леванчука Андрія Олексійовича

при секретарі: Гонти Інни Олександрівни

за участю представників сторін:

представника відповідача (апелянта) - ОСОБА_2

представника позивача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.10 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Хмільникземпроект" до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про скасування рішення про застосування економічних санкцій , -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Хмільникземпроект» звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Вінницькій області про скасуваня рішення про застосування економічних санкцій №ІЦ-02-12/40 від 21.05.2010 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року позов задоволено. Скасовано рішення №ІЦ-02-12/40 від 21.05.2010 року про застосування до Приватного підприємства «Хмільникземпроект» Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області економічних санкцій за порушення державної дисциплани цін.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач - Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області подала апеляційну скаргу, в яких просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник Державної інспекції з контролю за цінами в Вінницькій області підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, а постанову суду -слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство "Хмільникземпроект" зареєстроване державним реєстратором Хмільницької міської ради Вінницької області 07.04.2006 року та здійснює свою діяльність згідно зі Статутом ПП "Хмільникземпроект", затвердженим засновником 03.04.2006 року (а.с.41-48).

Засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_3.

Основними видами діяльності ПП "Хмільникземпроект" за КВЕД є:

- знімальні геодезичні та гідрографічні роботи;

- посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання земельних ділянок;

- топографо-геодезичні вишукування та кадастрові зйомки;

- розробка технічної документації зі складання державних актів на право власності на землю тощо.

ПП "Хмільникземпроект" є платником єдиного податку, про що свідчить свідоцтво №11150005962 від 10.12.2009 року про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою (а.с.6).

Відповідно до плану роботи Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області на ІІ квартал 2010 року та наказу №127 від 11.05.2010 року (а.с.85) в період з 01.01.2010 року по 17.05.2010 року, на підставі посвідчення №212 від 11.05.2010 року головним державним інспектором Драч О.М. проведена перевірка ПП "Хмільникземпроект" з питань дотримання останнім державної дисципліни цін при формуванні, встановленні, застосуванні тарифів (плати) на роботи з землеустрою та земельно-кадастрові роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, в тому числі тих, що посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян України за період з 01.01.2009 року по 01.05.2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено відповідний акт №000053 від 17.05.2010 року, яким встановлено стягування ПП "Хмільникземпроект" плати понад граничні розміри встановлені Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю", при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акту, що посвідчує право на земельну ділянку, що призвело до отримання позивачем необґрунтованої виручки у розмірі 40552 грн. з урахуванням оплати (а.с.50-62).

Висновок Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про порушення позивачем вимог Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" в частині стягнення плати за виготовлення акту на право власності на земельну ділянку ґрунтується на тому, що вартість виготовлення технічної документації для отримання державного акту на право володіння земельною ділянкою, яка безоплатно передається громадянам України, складала від 720 грн. до 1746 грн. (а.с.57), тоді як вартість вказаних робіт у відповідності до вимог зазначеного закону не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та включає в себе вартість робіт по встановленню (відновленню) в натурі меж земельної ділянки, а також вартість проведення кадастрових зйомок.

На підставі зазначеного акту 21.05.2010 року начальником Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області прийнято рішення №ІЦ-02-12/40 про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого, на підставі ст. 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення", вирішено вилучити у приватного підприємства "Хмільникземпроект" в дохід державного бюджету 40552 грн. та стягнути штраф в розмірі 81104 грн. (а.с.49).

Вважаючи вказане вище рішення про застосування економічних санкцій №ІЦ-02-12/40 від 21.05.2010 року протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.

Колегія суддів зазначає, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст.56 вищезазначеного Закону, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає пояснювальну записку, технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб, матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, кадастровий план земельної ділянки, перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Системний аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є складовою технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, і є відповідно окремим видом робіт із землеустрою.

З наведеного слідує, що встановлена ч.2 ст. 1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" вартість робіт із землеустрою в розмірі 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян стосується не всіх робіт із землеустрою, а виключно вартості робіт з виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку. Натомість, обмеження вартості інших видів робіт із землеустрою, в тому числі робіт по встановленню (відновленню) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, нормами вказаного закону не встановлена.

Крім того, відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, укладання позивачем договору з фізичними особами на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення та зміни меж земельної ділянки і встановлення вартості цих робіт окремо від укладення договору з тими ж особами на складання проекту землеустрою щодо проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вартість робіт по якому становить 153 грн., не є порушенням державної дисципліни цін, а саме ч.2 ст.1 Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю".

Висновки відповідача про те, що оскільки у відповідності до ст. 56 Закону України "Про землеустрій", технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, включає акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, то роботи з виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку включають в себе роботи із землеустрою по встановленню в натурі меж земельної ділянки, суд вважає хибними, оскільки зазначені вище акти прийомки-передачі межових знаків на зберігання стосуються виключно передачі межових знаків у разі їх наявності, та жодним чином не свідчать про виконання відповідних робіт з встановлення в натурі меж земельної ділянки.

Аналогічні правові позиції наведено в постанові Вищого адміністративного суду України від 03.03.2010 року у справі №К-23550/08.

Не є порушенням Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" також і укладення позивачем окремих договорів з фізичними особами щодо виконання кадастрових зйомок та не включення вказаних робіт до робіт із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку.

Так, відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

Статтею 1 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", кадастрові зйомки визначено як комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів.

З вказаного вбачається, що кадастрові зйомки є окремим видом робіт, а їх здійснення хоча і є необхідним для виготовлення технічної документації на земельну ділянку, однак, не є роботами із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України в розумінні Закону України "Про захист конституційних прав громадян на землю" та Закону України "Про землеустрій".

З огляду на викладене, у Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області не було підстав для прийняття рішення №ІЦ-02-12/40 від 21.05.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

З огляду на викладене, у Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області не було підстав для прийняття рішення №ІЦ-02-12/40 від 21.05.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій позивача.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24.01.11р.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

ОСОБА_4