Постанова

від 01.07.2015 по справі 826/5004/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2015 р. м. Київ К/800/61644/14

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України та Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року

у справі № 826/5004/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пента» (далі - позивач, ТОВ «Пента»)

до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач-1, Міндоходів України)

та Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі - відповідач-2, ДПІ у м. Сімферополі)

про визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Пента» звернулось у липні 2013 року до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправними дії відповідача-1 щодо неприйняття як податковий звіт декларації позивача за травень 2013 року з податку на додану вартість, про зобов'язання відповідача-2 прийняти податкову декларацію позивача за травень 2013 року з податку на додану вартість, про зобов'язання відповідача-2 відобразити показники декларації позивача за травень 2013 року з податку на додану вартість у картці особового рахунку з податку на додану вартість.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 та відповідач-2 подали касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважають, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідачами заявлені клопотання про заміну сторони у справі.

Заперечення на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

В силу ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач-1 підлягає заміні його правонаступником Державною фіскальною службою України, а відповідач-2 підлягає заміні його правонаступником Генічеською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі було здійснено заміну сторін: позивача приватного акціонерного товариства «Пента» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Пента»; відповідача-2 Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на його правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Пента» є юридичною особою та перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі.

Позивачем 20.06.2013 року до відповідача-2 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року.

Як вбачається з квитанції № 1, відповідачем-1 не прийнято вказану податкову декларацію позивача у зв'язку з виявленою помилкою - ІПН « 222781701284» не був платником податку на додану вартість у періоді Травень 2013 року. Дата анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість: 19.05.2010.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що актом відповідача-2 № 400/15-2 від 19.05.2010 року було анульовано реєстрацію позивача, як платника податку на додану вартість.

Ухвалою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2010 року у справі № 2а-7265/10/5/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 року, клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено та до ухвалення рішення по даній справі: зупинено дію рішення відповідача-2 від 19.05.2010 року про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, що оформлено актом № 400/15-2 (набрала законної сили 14.03.2011 року).

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2010 року у справі № 2а-7265/10/5/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 року, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача-2, яке оформлене актом № 400/15-2 від 19.05.2010 року про анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість (набрала законної сили 14.03.2011 року).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що подана 20.06.2013 року позивачем до відповідача-2 податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2013 року відповідала всім вимогам діючого законодавства, була подана в передбачений діючим законодавством строк та містила всі обов'язкові реквізити, натомість податковим органом не було прийнято до уваги постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2010 року у справі № 2а-7265/10/5/0170, яка набрала законної сили 14.03.2011 року, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для неприйняття вказаної податкової декларації.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними дії відповідача-1 щодо неприйняття як податковий звіт декларації ТОВ «Пента» за травень 2013 року з податку на додану вартість та про зобов'язання відповідача-2 прийняти податкову декларацію ТОВ «Пента» за травень 2013 року з податку на додану вартість, беручи до уваги наступне.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем 20.06.2013 року до відповідача-2 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року.

Разом з тим, відповідно до квитанції № 1 відповідачем-1 не прийнято вказану податкову декларацію у зв'язку з виявленою помилкою - ІПН « 222781701284» не був платником податку на додану вартість у періоді Травень 2013 року. Дата анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість: 19.05.2010.

Перевіряючи законність та обґрунтованість невизнання відповідачами як податкову звітність наданої позивачем податкової декларації, суди попередніх інстанцій вірно виходили з наступного.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.15 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Згідно п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до р. І Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за № 320/15011 (далі - Інструкція № 233), квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електоронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до пп. 7.6 п. 7 р. ІІІ Інструкції № 233, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що подана позивачем податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2013 року відповідала всім вимогам діючого законодавства, була подана в передбачений діючим законодавством строк та містила всі обов'язкові реквізити, натомість податковим органом не було прийнято до уваги постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2010 року у справі № 2а-7265/10/5/0170, яка набрала законної сили 14.03.2011 року, та якою було визнано протиправним та скасовано рішення відповідача-2, оформлене актом № 400/15-2 від 19.05.2010 року про анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, а відтак у податкового органу були відсутні підстави для неприйняття вказаної податкової декларації.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача-1 щодо неприйняття як податковий звіт декларації ТОВ «Пента» за травень 2013 року з податку на додану вартість та про зобов'язання відповідача-2 прийняти податкову декларацію ТОВ «Пента» за травень 2013 року з податку на додану вартість.

Однак, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни резолютивної частини постанови суду першої інстанцій з огляду на те, що пункти 2 та 3 резолютивної частини постанови містять не вірний висновок по суті вимог, оскільки резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати). Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Відповідні висновки суду можуть бути викладені в мотивувальній частині рішення з посиланням на абзац десятий частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, яка надає право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача. У резолютивній частині відображається власне протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність зміни постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2014 року шляхом заміни в резолютивній частини пунктів 2 та 3 наступного змісту: «Визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо неприйняття як податковий звіт декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Пента» за травень 2013 року з податку на додану вартість. Зобов'язати державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим прийняти податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «Пента» за травень 2013 року з податку на додану вартість» на пункт 2 наступного змісту: «Визнати протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року, а податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року визнати такою, що подана товариством з обмеженою відповідальністю «Пента» у день її фактичного отримання, а саме 20.06.2013 року.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відобразити показники податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року в картці особового рахунку з податку на додану вартість, оскільки ця вимога є похідною вимог про визнання протиправною відмову у прийнятті декларації з податку на додану вартість, та на стадії розгляду питання про визнання протиправною відмови у прийнятті декларації є передчасною.

Зазначене судами попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних судових рішень взято до уваги не було.

Оскільки оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову про зобов'язання відобразити показники податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року в картці особового рахунку з податку на додану вартість є помилковими, то суд касаційної інстанції вважає за правильне їх змінити, відмовивши у задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи викладене вище, рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати - частково, а саме в частині задоволення позову про зобов'язання відобразити показники податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року в картці особового рахунку з податку на додану вартість та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки, судами повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка. В частині про визнання протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової звітності судове рішення підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 55, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Допустити заміну сторони у справі - Міністерства доходів і зборів України його правонаступником - Державною фіскальною службою України.

Допустити заміну сторони у справі - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим її правонаступником - Генічеською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Херсонській області.

Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року у справі № 826/5004/14 в частині задоволення позову щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим відобразити показники декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Пента» за травень 2013 року з податку на додану вартість в картці особового рахунку з податку на додану вартість - скасувати, в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2014 року у справі № 826/5004/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року, в частині задоволення позову про визнання протиправними дії щодо неприйняття як податковий звіт декларації за травень 2013 року з податку на додану вартість та про зобов'язання прийняти податкову декларацію за травень 2013 року з податку на додану вартість змінити шляхом заміни пунктів 2 та 3 наступного змісту: «Визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо неприйняття як податковий звіт декларації товариства з обмеженою відповідальністю «Пента» за травень 2013 року з податку на додану вартість. Зобов'язати державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим прийняти податкову декларацію товариства з обмеженою відповідальністю «Пента» за травень 2013 року з податку на додану вартість» на пункт 2 наступного змісту: «Визнати протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року, а податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року визнати такою, що подана товариством з обмеженою відповідальністю «Пента» у день її фактичного отримання, а саме 20.06.2013 року.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 року у справі № 826/5004/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько