Ухвала

від 30.06.2015 по справі 826/14112/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/22194/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014

у справі № 826/14112/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера Пож Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа - Приватне підприємство "Єврофасад Черкаси"

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014, задоволено позовні вимоги: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.05.2013 № 0005712270 та № 0005702270.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Єврофасад-Черкаси» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, складено акт № 295/1-22-70-37309402 від 14.05.2013, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 404 443,62 грн. та п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 385 184,39 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 28.05.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0005712270, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 385184,39 грн., а також, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 96296,07 грн.; № 0005702270, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 404443,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на 101110,89 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Єврофасад Черкаси», на виконання умов договорів підряду, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку «Валові витрати», вартість за отримані роботи по контрагенту ПП «Єврофасад-Черкаси» була віднесена позивачем до складу валових витрат за 2-4 квартали 2012 року у сумі 925 922, 08 грн.

Встановлено, що станом на дату підписання спірного акту перевірки, кредиторська/дебіторська заборгованість позивача по розрахунках з ПП «Єврофасад-Черкаси» відсутня.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП «Єврофасад-Черкаси», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, слід зазначити, що на момент укладення спірних договорів та в період їх виконання, відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ПП «Єврофасад-Черкаси» були чинними. Крім того, вказана особа була зареєстрована платником податку на додану вартість.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 № 0005712270 та № 0005702270.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль