Рішення

від 02.07.2015 по справі 911/1809/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/112/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015 Справа № 911/1809/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ" (04073 м. Київ, вул. Рилєєва, 10-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НАВІТАС Україна" (69000 м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 11)

про стягнення 42 441 грн. 10 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Грищенко В.В., дов. б/н від 01.07.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2015р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НАВІТАС Україна", м. Запоріжжя про стягнення 42 441 грн. 10 коп. пені, передано за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 30.04.2015р. справу № 911/1809/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 05.05.2015р. справу № 911/1809/15 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/112/15 та призначено судове засідання на 03.06.2015р.

Ухвалою суду від 03.06.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 23.06.2015р.

Ухвалою суду від 23.06.2015р. продовжено строк розгляду справи № 911/1809/15 на п'ятнадцять днів - до 15.07.2015р. відповідно до статті 69 ч.3 ГПК України. Засідання суду призначено на 02.07.2015р.

02.07.2015р. продовжено розгляд справи № 911/1809/15.

02.07.2015р. до початку розгляду справи представник відповідача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику відповідача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач у судове засідання 02.07.2015р. не з'явився, надіслав на електронну адресу суду клопотання та термінову телеграму про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними матеріалами справи. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Клопотання позивача прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідач у судовому засіданні 02.07.2015р. надав письмовий відзив, відповідно до якого позовні вимоги визнає частково у сумі 22 052 грн. 93 коп., згідно зі своїм контр розрахунком.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судових засіданнях.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено , що 01.07.2014р. між 01 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НАВІТАС Україна" (постачальник) укладено договір поставки № ТД 01072014.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов'язується передати котельне обладнання, матеріали, комплектуючі у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість).

Згідно п. 1.2 договору кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна одиниці виміру, строки та умови поставки товару визначаються сторонами у Специфікаціях, які оформлені як Додатки, що є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно Специфікації № 1 від 01.07.2014р. сторони визначили, що загальна вартість котельного обладнання становить 700 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 116666,67грн.

Попередня оплата за товар сплачується покупцем протягом 3-х банківських днів, починаючи з дня підписання даного договору, та становить 50% вартості товару - 350000,00грн. разом з ПДВ. Решта оплата у розмірі 50% вартості Товару (350000,00грн. разом з ПДВ) покупець здійснює в термін 5 банківських днів з дати отримання від постачальника письмове повідомлення про виготовлення товару в Італії.

Відповідно до Специфікації № 1 від 01.07.2014р. до договору поставка товару здійснюється протягом 99 календарних днів з дня попередньої оплати, але не пізніше 07.10.2014р.

03 липня 2014р. покупець оплатив товар у повному обсязі - 700 000 грн. 00 коп. (разом з ПДВ), про що свідчить платіжне доручення № 86 від 03.07.2014р. та податкова накладна № 3 від 03.07.2014р.

Отже, позивач свої зобов'язання за договором поставки № ТД 01072014 від 01.07.2014р. виконав у повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання виконав не належним чином, а саме прострочив поставку товару.

Позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 17 739 грн. 73 коп. пені за період з 07.10.2014р. по 12.11.2014р. на суму основного

боргу 700 000 грн. 00 коп.

- 24 701 грн. 37 коп. пені за період з 13.11.2014р. по 28.12.2014р. на суму 700 000

грн. 00 коп.

Однак, враховуючи контррозрахунок та пояснення відповідача, розрахунок суми пені здійснений господарським судом, за допомогою програмного комплексу "Законодавство", суд задовольняє позовні вимоги позивача частково, на підставі наступного:

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 17 739 грн. 73 коп. пені за період з 07.10.2014р. по 12.11.2014р. на суму основного боргу 700 000 грн. 00 коп. (37 днів прострочення) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення суми пені у розмірі 24 701 грн. 37 коп. за період з 13.11.2014р. по 28.12.2014р., на суму основного боргу 700 000 грн. 00 коп. (46 днів прострочення) є частково необґрунтованою та підлягає задоволенню частково, оскільки:

відповідач прострочив поставку товару - поставив 20.11.2014р., що підтверджується актом про передачу обладнання, відповідно до договору № ТД 01072014. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств 20.11.2014р.

Однак, 20.11.2014р. товар було поставлено відповідачем не в повній комплектації, як було зазначено умовами Специфікації № 1, а саме недопоставлено: запобіжні клапани з трубкою скиду, бак компенсації розширення масла, накопичувальний бак вартістю 5 000 грн. 00 коп. .

Недопоставлений товар було поставлено відповідачем лише 29.12.2015р., що підтверджується експрес-накладною № 59998015380114 від 26.12.2014р. на суму 5 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань з поставку Товару, відповідно до цього договору, у встановлені договором, строки, постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості оплаченого непоставленого чи не заміненого товару, за кожний день прострочення.

Тобто, сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 29.12.2014р. склала 5 000 грн. 00 коп. (вартість недопоставленого товару), а не як зазначає у позовній заяві та розрахунку позивач - 700 000 грн. 00 коп.

Отже, пеня, яка підлягає стягненню з відповідача складає 4 295грн. 89коп. за період з 13.11.14 по 21.11.2014р. (день поставки товару не повної комплектації, відповідно до акту від 20.11.2014р.) 145 грн.75коп. 21.11.14р. по 28.12.2014р. (день отримання недопоставленого товару позивачем). Разом сума пені складає 22 181,37грн.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 22 181,37 грн. пені.

В іншій частині нарахування пені - відмовлено.

На підставі статті 85 ГПК України - 02.07.2015року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НАВІТАС Україна", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НАВІТАС Україна" (69000 м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 11, код ЄДРПОУ 38336933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сервісна компанія "ЕСКО-ПІВНІЧ" (04073 м. Київ, вул. Рилєєва, 10-А, код ЄДРПОУ 30732144) 22181 (двадцять дві тисячі сто вісімдесят одна) грн. 37 коп. пені, 954 (дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн.86 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 03.07.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.