Рішення

від 30.06.2015 по справі 914/1289/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015 р.                                                                      Справа№ 914/1289/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «АПРЕЛЬ», м.Харків

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІКТОРІЯ-КЛАС», Пустомитівський район с.Солонка

Про стягнення 86 393, 47 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «АПРЕЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІКТОРІЯ-КЛАС» про стягнення 86 393, 47 грн.

Ухвалою суду 22.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 18.05.2015 року.

В судовому засіданні 18.05.2015 року судом оглянуто оригінали документів долучених до позовної заяви.

Позивач в судове засідання 30.06.2015 р. участь не забезпечив, проте його явка не визнавалась обов'язковою. Справа розглядається з врахуванням його позиції викладеній в позовній заяві та наданих пояснень в попередніх судових засіданнях.

          Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 30.06.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «АПРЕЛЬ» (надалі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІКТОРІЯ-КЛАС» (надалі Покупець) було укладено договір поставки № 19/2012.

Відповідно до умов договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору. Сторони погодили, що кількість товару, його асортимент та вартість визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Після погодження сторонами асортименту, кількості та вартості Товару, остаточний узгоджений сторонами асортимент, ціна та кількість Товару визначаються у видаткових накладних на товар.

Згідно до п. 3.1 Договору, Покупець зобов'язаний протягом 21 календарного дня з моменту отримання Товару оплатити його вартість, а відповідно до п. 2.3 Договору, товар вважається прийнятим з моменту підписання уповноваженим представником Покупця супровідної документації – видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.2 Договору, за відсутності письмового повідомлення про розірвання договору однією із сторін, Договір автоматично пролонговується на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, за який Покупець розраховувався з порушенням строків та порядку оплати.

Згідно останнього Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.10.2014 року по 28.01.2015 року за Договором № 19/2012 від 01.01.2012 р. заборгованість покупця станом на 28.01.2015 року складає 86 393,47 грн.

Протягом періоду, за який було проведено останнє звіряння взаємних розрахунків, Продавець поставив товар на загальну суму 95 203,00 грн., даний факт підтверджується долученими видатковими накладними та податковими накладними.

В подальшому покупцем за вище зазначені поставки було сплачено ще 71 500,00 грн., відповідно остаточна заборгованість покупця становить 86 393,47 грн.

Позивачем відповідачу 20.02.2015 року була направлена Претензія № 20-02 про добровільну сплату заборгованості в протягом місяця з дати її отримання. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Станом на день подання позову, заборгованість складає 86 393,47 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 19/2012 Позивачем регулярно на замовлення Відповідача постачався товар та у зв'язку з не повною оплатою відповідачем за поставлений товару утворилась заборгованість.

Згідно до п. 3.1 Договору, Покупець зобов'язаний протягом 21 календарного дня з моменту отримання Товару оплатити його вартість, а відповідно до п. 2.3 Договору, товар вважається прийнятим з моменту підписання уповноваженим представником Покупця супровідної документації – видаткових накладних.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період 01.10.2014 року по 28.01.2015 року заборгованість складає 86 393,47 грн., яка в подальшому частково погашалась.

Згідно долучених до матеріалів справи видаткових накладних та податкових накладних було здійснено нову поставку товару на загальну суму 95 203,00 грн., за яку також було здійснено лише часткову оплату.

Як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково та станом на момент подання позову до суду заборгував позивачу за поставлений товар суму в розмірі 86 393,47 грн.

          Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З метою мирного врегулювання спору позивачем відповідачу 20.02.2015 року була направлена Претензія № 20-02, яка залишена ним без відповіді та реагування.

          А відтак, сума заборгованості в розмірі 86 393,47 грн. яка виникла у відповідача перед позивачем за отриманий товар, підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вікторія-Клас» (81131, Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Стуса, 6, код ЄДРПОУ 33462003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРЕЛЬ» (61035, м. Харків, вул. Матросова, 1А, код ЄДРПОУ 30426821) – 86 393,47 грн. – основного боргу та 1 827,00 грн. – судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.07.2015 року.

Суддя                                                                                           Березяк Н.Є.