Постанова

від 08.09.2015 по справі 914/1289/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа №914/1289/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Михалюк О.В.

Желіка М.Б.

при секретарі Гарматі О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІКТОРІЯ-КЛАС", с.Солонка, Пустомитівський район Львівської області

на рішення господарського суду Львівської області від 30.06.2015р. (суддя Березяк Н.Є.)

по справі №914/1289/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АПРЕЛЬ", м.Харків

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІКТОРІЯ-КЛАС", с.Солонка, Пустомитівський район Львівської області

про стягнення 86 393,47грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача (апелянта): не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.06.2015р. було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АПРЕЛЬ", м.Харків та стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІКТОРІЯ-КЛАС", с.Солонка, Пустомитівський район Львівської області 86 393,47грн. - основного боргу та 1 827,00грн. - судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІКТОРІЯ-КЛАС", с.Солонка, Пустомитівський район Львівської області, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, як незаконне, необґрунтоване та прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на п.3.1 укладеного між сторонами договору поставки №19/2012 від 01.01.2012р. щодо оплати отриманого товару і вказує на те, що у даному пункті не визначено, на який розрахунковий рахунок треба здійснювати оплату товару, тому апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та просить його скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 31.07.2015р., зокрема зазначив, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує, що відповідач не надав належних доказів, які б спростовували твердження позивача в суді першої інстанції, а підстава, на яку посилається апелянт в апеляційній скарзі, не впливає на існування договірних відносин, оскільки при укладенні договору дотримано всіх істотних умов договору поставки відповідно до параграфу 1 глави 30 ГК України та параграфу 3 глави 54 ЦК України. Також позивач вважає, що відповідачу відомі реквізити рахунку позивача, оскільки апелянт неодноразово здійснював безготівкові грошові перерахування на той самий рахунок, який, у свою чергу, також зазначений у розділі 8, укладеного договору поставки №19/2012 від 01.01.2012р. Тому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду від 30.06.2015р. без змін.

29.07.2015р. на адресу суду надійшли клопотання апелянта про продовження строку розгляду скарги на 15 днів та про відкладення розгляду скарги у зв'язку з наміром відповідача в добровільному порядку врегулювати спір і провести з позивачем звірку розрахунків.

У судовому засіданні 05.08.2015р. представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також представник позивача заперечував проти задоволення вказаних вище клопотань, вказуючи на те, що відповідач навмисно затягує судовий процес.

Ухвалою суду від 05.08.2015р. відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Відповідач (апелянт) у судові засідання 05.08.2015р.та 08.09.2015р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноваженого представника суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2015р., 05.08.2015р. явка сторін не була визнана обов'язковою.

Відповідно ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "АПРЕЛЬ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІКТОРІЯ-КЛАС" (далі - покупець) було укладено договір поставки №19/2012 (далі - договір).

Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Сторони погодили, що кількість товару, його асортимент та вартість визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Після погодження сторонами асортименту, кількості та вартості товару, остаточний узгоджений сторонами асортимент, ціна та кількість товару визначаються у видаткових накладних на товар.

Згідно до п. 3.1 договору, покупець зобов'язаний протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару оплатити його вартість, а відповідно до п.2.3 договору, товар вважається прийнятим з моменту підписання уповноваженим представником покупця супровідної документації - видаткових накладних.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за відсутності письмового повідомлення про розірвання договору однією із сторін, договір автоматично пролонговується на наступний календарний рік на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, за який покупець розраховувався з порушенням строків та порядку оплати.

Станом на 01.10.2014р. за раніше поставлений товар заборгованість відповідача перед позивачем становила 62 690,47грн.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.10.2014р. по 28.01.2015р. за договором №19/2012 від 01.01.2012р. заборгованість покупця станом на 28.01.2015р. складає 86 393,47грн.

Також за період з 01.10.2014р. по 28.01.2015р. позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 95 203,00грн. згідно видаткових накладних: №1552 від 02.10.2014р. на суму 24 769,00грн.; №1670 від 21.10.2014р. на суму 16 923,00грн.; №1715 від 28.10.2014р. на суму 17 205,00грн.; №1845 від 18.11.2014р. на суму 25 626,00грн.; №2002 від 12.12.2014р. на суму 10 680,00грн. , даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними.

В подальшому покупцем за період з 20.10.2014р. по 22.12.2014р. було частково сплачено за поставлений товар - 71 500,00грн. , відповідно остаточна заборгованість покупця становить 86 393,47грн.

Господарським судом Львівської області встановлено, що 20.02.2015р. позивачем була направлена відповідачу претензія №20-02 про добровільну сплату заборгованості протягом місяця з дати її отримання. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Таким чином, з урахуванням проведення часткової оплати за отриманий товар за договором, на момент звернення позивача до суду сума заборгованості становила 86 393,47грн.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарське зобов'язання виникає, зокрема, з господарського договору.

Відповідно ч.1 ст.193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з встановленим господарським судом фактом того, що на виконання умов договору позивачем регулярно на замовлення відповідача постачався товар, який відповідно до п.2.3 договору відповідач приймав, однак в порушення п.3.1 договору вказаний товар відповідач оплатив частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 86 393,47грн.

Претензія позивача №20-02 направлена на адресу відповідача з метою мирного врегулювання спору, залишена останнім без розгляду, тому господарський суд Львівської області дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 86 393,47грн. є обґрунтованою, законною і такою, що підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене вище, перевіривши обґрунтованість виникнення суми основної заборгованості, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Львівської області правильно застосував норми матеріального права, дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 86 393,47грн.., оскільки це не суперечить діючому законодавству, є арифметично вірним і колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 30.06.2015р.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України , ст.ст. 33 , 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду апеляційної скарги, спростовуються матеріалами справи, і, всупереч вищевказаних норм ГПК України, скаржником не подано доказів, які б спростовували факти, викладені у позовній заяві, а твердження, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, надавши належну оцінку всім наявним у справі доказам, повною мірою дослідивши всі обставини справи, норми чинного законодавства України, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІКТОРІЯ-КЛАС", с.Солонка, Пустомитівський район Львівської області не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 30.06.2015р. по справі №914/1289/15 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВІКТОРІЯ-КЛАС", с.Солонка, Пустомитівський район Львівської області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 30.06.2015р. по справі №914/1289/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Львівський апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Повний текст постанови складено 09.09.2015р.

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Судді О.В. Михалюк

М.Б. Желік